Ухвала суду № 83120085, 19.07.2019, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №190/1057/19

провадження №1-кп/176/256/19

УХВАЛА

19 липня 2019 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої - судді Павловської І.А.,

з участю секретаря Ніколенко М.В.,

судового розпорядника Коваль А.О.,

проводячи підготовче судове засідання в залі суду в м. Жовті Води на підставі обвинувального акту у кримінальному проваджені по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2019 року за №12019040550000372,-

за участю сторін кримінального провадження: прокурора Хваля А.В., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника - адвоката Білика С.І., потерпілого ОСОБА_2 ,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 липня 2019 року, в порядку ст. 34 КПК України, матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 травня 2019 року за №12019040550000372, передано до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Хваль А.В. заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як наразі не зникли ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зокрема, наголошував на тому, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше переховувався від органів досудового розслідування, ніде не працює та не має легального джерела доходу, а тому може переховуватися від суду або вчиняти злочини корисної спрямованості для забезпечення своїх матеріальних потреб.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Білик С.І., заперечував у задоволенні клопотання прокурора в частинні продовження його підзахисному раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому заявив клопотання про заміну обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі у вигляді цілодобового домашнього арешту. Свою позицію обгрунтував тим, що останній має місце зареєстрації, де проживає разом із співмешканкою. До січня 2019 року був офіційно працівлаштований, після чого постійно перебуває на обліку у центрі зайнятості, як безробітний і отримує відповідну допомогу. Намірів ухилятися від органів досудового слідстра та суду не має, деякий час перебував у місті Дніпро з метою працевлаштування.

Обвинувачений ОСОБА_1 , заперечуючи у задоволенні клопотання прокурора, підтримав клопотання свого захисника. Вказав, що дійсно мешкає із співмешканкою за адресою реєстрації і дане житло належить йому. Після вчинення злочинного діяння, що ставиться йому за провину поїхав до міста Дніпра з метою підшукування роботи, при цьому незнав що стосовно нього порушено кримінальне провадження. До січня 2019 року працював, у подальшому отримував допомогу по безробіттю.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання прокурора, при цьому вважав не доцільним обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, приходить до таких висновків.

Так, згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому вирішення даного питання судом відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Аналізуючи вказану норму Закону, суд доходе висновку, що запобіжний захід скасовується або змінюється в судовому розгляді, якщо відпадає необхідність у застосуванні запобіжного заходу або в раніше обраному запобіжному заході. При цьому, на більш м`який запобіжний захід змінюється, якщо обвинувачення змінюється на менш тяжке або ступінь вірогідності неналежної поведінки обвинуваченого стає незначним.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання зазначеним ризикам.

Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і зазначені в даній нормі закону.

Згідно ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Виходячи із аналізу правових позицій ЄСПЛ, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, суд у кожному випадку повинен принципово та критично ставитися до доводів прокурора, якими він обґрунтовує необхідність застосування саме цього запобіжного заходу, об`єктивно оцінюючи їх переконливість. При цьому для застосування тримання під вартою як запобіжного заходу прокурор повинен довести, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.

Суд вважає необґрунтованими, безпідставними та здебільшого абстрактними доводи прокурора, щодо наявності ризику вчинення ОСОБА_1 іншого злочину корисливої спрямованості для забезпечення своїх матеріальних потреб, з тих підстав, що він ніде не працює та не має постійного джерела доходу.

Приходячи до висновку про відсутність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує те, що ОСОБА_3 в силу вимог статті 89 КК України є особою раніше не судимою, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, що ставить йому за провину, не пов`язане з отриманням корисливої вимоги та не є злочином проти власності, стороною обвинувачення не надано доказів на підтвердження того, що обвинувачений на теперішній час не працює, а тому відсутні будь-які підстави вважати, що останній в подальшому почне вчиняти злочини на яких наголошував прокурор.

При цьому, доводи прокурора щодо наявності ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України не можна вважати необгрунтованими. Оскільки сам обвинувачений вказав, що після тих фактів що ставляться йому за провину практивно зразу покинув місце проживання, неповідомивши родичів причини та місце від`їзду.

Щодо зведення ризику лише до тяжкості злочину, що ставиться за провину ОСОБА_3 суд зазначає.

Виходячи із правової позиції Європейського суду з прав людини, суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Однак, сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії» (Іlijkov v. Bulgaria), заява № 33977/96, пункти 80-81, рішення від 26 липня 2001 року).

Враховую зазначену позицію Європейського суду з прав людини, суд вважає, що тяжкість злочин, яка ставиться за провину ОСОБА_1 дійсно створю ризик його переховування від суду.

Водночас, лише дана обставина сама по собі не може виправдовувати подальше утримуванням особи під вартою.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м`який у вигляді домашнього арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

За глибоким переконанням суду застосування до обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є достатнім для уникнення ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Застосування зазначеного запобіжного заходу з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого наразі не встановлено.

Зважаючи на викладене, з метою не допущення ризику переховування обвинуваченого від суду, до ОСОБА_1 слід застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобово домашнього арешту з покладенням на нього обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Хваля А.В. відмовити.

Клопотання захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Білик С.І., задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 19 липня 2019 року по 16 вересня 2019 року включно, заборонивши йому цілодобово залишати будинок АДРЕСА_1 .

На період застосування цілодобового домашнього арешту покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

-не відлучатися з селища Вишневе П`ятихатського району Дніпропетровської областібез дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-не відвідувати будь-які розважальні заклади;

-носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали направити до Жовтоводського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, для належного виконання.

Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області І.А. Павловська