Рішення № 83117631, 11.07.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.07.2019 Справа № 920/378/19

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., за участі секретаря судового засідання Малюка Р.Б., розглянувши матеріали справи № 920/378/19

за позовом: Заступника керівника Сумської місцевої прокуратури (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 79) в інтересах держави в особі позивача: Сумської районної державної адміністрації (40000, м. Суми, вул. Іллінська, 97, ідентифікаційний код 04057864),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сілікатобетон” (40030, м. Суми, вул. Прикордонна, 14, ідентифікаційний код 31065953),

про повернення земельної ділянки,

за участю представників сторін:

від позивача – не прибув

від відповідача – Кунцевич С.В.

прокурор – Вортоломей М.Ф.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі позивача подав позовну заяву до відповідача, в якій просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Сілікатобетон” повернути Сумській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 10,5994 га, що розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району, яку надано відповідачеві в користування згідно договору оренди від 31.05.2006 та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 22.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 920/378/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.05.2019 з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 30.03.2015 порушено провадження у справі № 920/413/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Сілікатобетон” (40030, м. Суми, вул. Прикордонна, 14, ідентифікаційний код 31065953).

Постановою господарського суду Сумської області від 09.04.2015 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю “Сілікатобетон” (40030, м. Суми, вул. Прикордонна, 14, ідентифікаційний код 31065953) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Кунцевича С.В.

Дана справа розглядається в межах справи № 920/413/15 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Сілікатобетон”.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 24.06.2019 справу № 920/413/15 розподілено судді Соп`яненко О.Ю.

Суддя Соп`яненко О.Ю. прийняла до розгляду справу № 920/378/19, підготовче засідання призначено на 11.07.2019 (ухвала суду від 27.06.2019).

10.05.2019 від ліквідатора відповідача до суду надійшов відзив № 71 від 10.05.2019 (вх. № 3593 від 10.05.2019), в якому він повідомляє, що згідно наявної у нього інформації між сторонами у справі укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки, але документів щодо господарського використання та повернення (чи неповернення) колишнім керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Сілікатобетон” (40030, м. Суми, вул. Прикордонна, 14, ідентифікаційний код 31065953) земельної ділянки ліквідатору не передавалися. На підставі наведеного ліквідатор просить суд задовольнити позовні вимоги прокурора.

13.05.2019 позивачем надано до суду письмові пояснення № 1654 від 13.05.2019 (вх. № 3647 від 13.05.2019), в яких повідомляє суд, що підтримує позов прокурора та просить суд здійснювати розгляд даної справи без участі представника позивача.

15.05.2019 від прокуратури до суду надійшла відповідь на відзив № 75-1486вих19 від 14.05.2019 (вх. № 3769 від 15.05.2019), в якому прокурор зазначає, що вважає за можливе проведення судового засідання у даній справі без участі ліквідатора, просить суд, враховуючи визнання позову відповідачем, прийняти рішення у справі за результатами проведення підготовчого засідання та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ліквідатор ТОВ «Сілікатобетон» Кунцевич С.В. надав письмові пояснення № 20/06 від 07.06.2019, в яких зазначає, що відповідно до отриманої інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№ 36482744, № 36482654) за ТОВ «Сілікатобетон» на праві оренди значиться земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 загальною площею 4,0002 га. Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 16.06.2015 за вих..№ДС-28-18-0.4-875/25-15 вбачається, що на території Сумського району за ТОВ «Сілікатобетон» зареєстровано право користування на земельну ділянку, площею 4,002 га згідно договору оренди землі від 19.04.2010 № 041061300234.

Представник відповідача позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та повноважного представника відповідача, оцінивши та дослідивши докази у справі, суд встановив:

Зі змісту п. 3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Частиною 1 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 цієї ж статті).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Згідно ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 цієї ж статті).

Частиною 1 ст. 55 ГПК України встановлено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Зі змісту п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 вбачається, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, зазначеним у частині другій статті 4 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Аналіз ч.3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

В даному випадку прокурор здійснює представництво інтересів держави в особі позивача у зв`язку з неналежним здійсненням останнім як органом, який розпорядився спірною земельною ділянкою та орендодавцем (стороною договору оренди землі від 31.05.2006) заходів щодо повернення цієї ділянки у державну власність після закінчення строку дії договору 13.06.2011, внаслідок чого названа земельна ділянка не використовується за призначенням та не приносить її власнику, тобто державі, будь-якого доходу, зокрема у вигляді коштів за її використання іншими особами або використання для суспільних потреб, що не відповідає державним інтересам та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, прокурор звернувся до позивача з листом від 18.03.2019 №80-965вих19, в якому повідомив позивача про необхідність вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо повернення земельної ділянки у державну власність.

Позивач в листі від 22.03.2019 № 1008, вказав, що у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 31.05.2006 відповідачу був направлений лист № 235-03 від 06.03.2019, в якому просили повідомити про стан земельної ділянки та повернути її до земель запасу за актом приймання та передавання.

Прокурор в листі від 15.04.2019 №75-1228вих19 зазначив про те, що Сумською місцевою прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Сумської районної державної адміністрації до ТОВ «Сілікатобетон» про повернення земельної ділянки.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Зі змісту п.1 договору оренди від 31.05.2006 та доданого до нього плану земельної ділянки вбачається, що земельна ділянка надана орендарю у платне користування для розробки кар`єру по видобуванню піску із земель запасу на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області.

Фактично позивач, який на час укладення договору з відповідачем був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, надав в строкове користування відповідачу спірну земельну ділянку і за умовами п.21 договору оренди від 31.05.2006 саме позивачу, як орендодавцю, підлягала поверненню відповідачем земельна ділянка після закінчення строку дії договору (13.06.2011).

Таким чином, попри інформування місцевою прокуратурою Сумської районної державної адміністрації (позивача) про виявлені порушення вимог законодавства України, в частині повернення земельної ділянки від орендаря до державної власності, земельна ділянка повернута не була, а тому відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом подання відповідного позову покладається на органи прокуратури.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність в матеріалах справи доказів дотримання прокурором ч.4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду шляхом надіслання Сумській районній державній адміністрації листа від 18.03.2019 №80-965вих19, а відтак з огляду на предмет та підстави заявленого позову, прокуратурою належним чином обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

З матеріалів справи вбачається, що 31 травня 2006 року між Сумською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілікатобетон» був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач надає, а відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 10,5994 га для розробки кар`єру по видобуванню піску із земель запасу на території Верхньосироватської сільської ради.

Договір зареєстрований у Сумському районному відділі Сумської регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.06.2006 № 040661300758.

Прокурор обґрунтовує свої вимоги тим, що після закінчення строку договору оренди – 13.06.2011 додаткова угода орендодавцем та орендарем не укладалась, відтак дія договору в установленому законом порядку не продовжувалась, у зв`язку з чим спірна земельна ділянка підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до п. 20 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього Договору за актом її приймання-передачі.

На виконання зазначених пунктів Договору сторонами було підписано акт про передачу та прийом земельної ділянки, який є його невід`ємною частиною та згідно якого перший заступник голови Сумської РДА ОСОБА_1 , у присутності представника Сумського районного відділу земельних ресурсів ОСОБА_2 та сільського голови ОСОБА_3 , передав в натурі, а ТОВ «Сілікатобетон» в особі директора ОСОБА_4 прийняв земельну ділянку загальною площею 10,5994 га за встановленими на план-схемі межами.

Крім того, невід`ємними частинами договору є план земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Так, згідно кадастрового плану земельна ділянка, яка надана в оренду ТОВ «Сілікатобетон», має кадастровий номер НОМЕР_2 .

Відповідно до п.8 Договору його укладено на 5 років. Після закінчення строку його дії Орендар має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендаря про намір продовжити його дію.

Згідно зі ст. 33 Закону України “Про оренду землі” факт поновлення договору оренди землі підтверджується додатковою угодою, укладеною між сторонами.

Судом встановлено, що після закінчення строку договору оренди – 13.06.2011 додаткова угода орендодавцем та орендарем не укладалась, відтак дія договору в установленому законом порядку не продовжувалась.

Таким чином, з огляду на положення абз. 1 п. 1 ст. 31 Закону України “Про оренду землі” вказаний договір вважається припиненим.

Пунктом 21 Договору передбачено, що після припинення дії Договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги (ч.2 ст. 527).

Зі змісту ч. 1 ст. 598 ЦК України вбачається, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України “Про оренду землі” визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 93 Земельного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Зі змісту ст. 34 Закону України “Про оренду землі” вбачається, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на земельну ділянку, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

З огляду на викладене, як вимогами чинного законодавства, так і умовами договору передбачено формалізованість процедури повернення земельної ділянки із користування, що передбачає виконання відповідних зобов`язань орендарем та вчинення з його сторони дій, спрямованих на повернення земельної ділянки із приведенням її у стан на момент її передачі в оренду. Зазначене повернення ділянки також має на меті досягнення правової визначення та підтвердження прав орендодавця на земельну ділянку у правовому статусі, який існував до передачі землі в оренду, відтак і можливості здійснювати подальше користування та розпорядження нею в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що в письмових матеріалах справи відсутні докази продовження дії спірного договору оренди.

Таким чином, враховуючи те, що після 13.06.2011 (після закінчення строку дії Договору) відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення земельної ділянки, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 , площею 10,5994 га, яку було надано в оренду згідно договору від 31.05.2006. та яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України “Про судовий збір” та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

При зверненні з позовною заявою Прокуратурою Сумської області було сплачено 1921 грн. 00 коп. судового збору. В матеріалах справи міститься належний доказ сплати судового збору – платіжне доручення №543 від 11.04.2019 про сплату 1921 грн. 00 коп.

Враховуючи те, що судом встановлено факт визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету на користь Прокуратури Сумської області, 960 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь Прокуратури Сумської області.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сумської районної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сілікатобетон” - задовольнити.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Сілікатобетон” (40030, м. Суми, вул. Прикордонна, 14, ідентифікаційний код 31065953) повернути Сумській районній державній адміністрації (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 97, код 04057864) земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 10,5994 га, яку було надано в оренду згідно договору оренди земельної ділянки від 31.05.2006 та яка розташована на території Верхньосироватської сільської ради Сумського району.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сілікатобетон” (40030, м. Суми, вул. Прикордонна, 14, ідентифікаційний код 31065953) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, розрахунковий рахунок №35214005002983 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 960 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Повернути Прокуратурі Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код 03527891, розрахунковий рахунок №35214005002983 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172) з Державного бюджету України (УДКС у м. Суми; код 37970593, ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 899998, рахунок 34311206083032, код класифікації доходів бюджету 22030101) 960 грн. 50 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 543 від 11.04.2019.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.07.2019.

Суддя О.Ю. Соп`яненко