Рішення № 83116233, 17.07.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2019 справа № 914/1045/19

м. Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І. за участю секретаря судового засідання Сала О.А., розглянувши матеріали

за позовом: Приватного підприємства “Явір-2005”, м. Полтава,

до відповідача: Концерну “Техвоєнсервіс” в особі Філії Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод”, м. Львів,

предмет спору: стягнення 79 896,00 грн.,

підстава позову: порушення умов договору про надання послуг з фізичної охорони №Лв/826-ф від 01.10.2018 року,

за участю представників:

позивача: Фуголь ОСОБА_1 - адвокат на підставі ордеру серії ПТ № 104470 від 27.05.2019 року,

відповідача: ОСОБА_2 - представник на підставі довіреності № 73 від 03.01.2019 року.

ПРОЦЕС

31.05.2019 року до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства “Явір-2005” до Концерну “Техвоєнсервіс” в особі Філії Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод” про стягнення 79 896,00 грн.

Ухвалою суду від 04.06.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 26.06.2019 року.

Ухвала суду отримана позивачем 19.06.2019 року, Філією Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод” – 14.06.2019 року та Концерном “Техвоєнсервіс” – 26.06.2019 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відводів складу суду сторонами не заявлено.

У судовому засіданні 26.06.2019 року у зв`язку з неявкою обох сторін судом відкладено розгляд справи на 17.07.2019 року.

У судове засідання 17.07.2019 року з`явилися представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити; представник відповідача відзиву на позовну заяву не подав.

У судовому засіданні 17.07.2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем, на переконання позивача, взятих на себе зобов`язань в частині оплати за надані послуги охорони за договором за жовтень 2018 року та за листопад 2018 року на загальну суму 66 580,00 грн. Позивач надсилав за місцем знаходження відповідача претензію про необхідність погашення заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків, але відповідач не здійснив оплати.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, доказів сплати боргу не надав.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.10.2018 року Приватне підприємство “Явір-2005” (надалі по тексту рішення – позивач, згідно з договором - охорона) і Філія Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод” (надалі по тексту рішення – відповідач, згідно з договором - замовник) уклали договір № Лв/826-ф про надання послуг з фізичної охорони від 01.10.2018 року, від якого замовник замовляє, охорона надає послуги з охорони, а саме приймає під фізичну охорону відокремлені приміщення (будівлі) та майно, яке належить замовнику на праві власності або знаходиться в його користуванні на законних підставах та знаходиться на об`єкті замовника, згідно додатку № 2 до договору.

01.10.2018 року сторонам підписано акт обстеження технічного стану приміщення та акт приймання під охорону території Львівського автомобільного ремонтного заводу.

Охорона об`єктів та майна, що на них знаходиться, здійснюється погодинно у календарні дні тижня згідно з додатком №1 до даного договору (п.2.1 договору). Згідно з п.3.1 договору ціна договору визначається сторонами у розрахунку, наведеному у додатку №1 до договору.

Згідно з додатком №1 до договору об`єктами охорони є офісний центр з вартістю фізичної охорони в місяць 29 930,00 грн.

Договором також визначено, що оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 5 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок охорони, згідно виставлених охороною рахунків. Підтвердженням надання послуг являється Акт здачі-приймання робіт (надання послуг), що надається охороною для підписання замовнику в двох примірниках в кінці кожного місяця.

31.10.2018 року виконавець та замовник підписали акт надання послуг № 33384 від 31.10.2018 року на суму 59 860,00 грн., а 15.11.2018 року - №3448 на суму 29 520,00 грн. На відповідні суми виконавцем виписано рахунки на оплату №2780 від 01.10.2018 року та №2841 від 01.11.2018 року, тобто на загальну суму 89 380,00 грн.

Замовник зі своєї сторони здійснив часткову оплату відповідних рахунків та наданих позивачем послуг, що підтверджується платіжним дорученням №10037629 від 09.11.2018 року на суму 2 300,00 грн., платіжним дорученням №10040320 від 21.11.2018 року на суму 500, 00 грн., платіжним дорученням №10049399 від 22.11.2018 року на суму 5 000,00 грн., платіжним дорученням №10042036 від 24.01.2019 року на суму 5 000,00 грн., платіжним дорученням №100322991 від 07.02.2019 року на суму 5 000,00 грн., платіжним дорученням №10008570 від 17.05.2019 року на суму 5 000,00 грн., тобто на загальну суму 22 800,00 грн.

Докази оплати решти 66 580,00 грн. вартості наданих послуг відсутні.

06.05.2019 року позивачем надіслано відповідачу претензію на суму 71 580,00 грн., копія якої з доказами її надіслання долучені до позовної заяви. Докази виконання відповідачем вимог претензії чи сплати решти 66 580,00 грн. вартості наданих послуг відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

ВИСНОВКИ СУДУ

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Як встановлено судом вище, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання (ст.901 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, позивачем виконано договірні зобов`язання по наданню послуг, про що свідчать акти наданих послуг за жовтень-листопад 2018 року на загальну суму 89 380,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, замовником послуг належним чином обов`язок по оплаті наданих позивачем послуг не виконувався, адже здійснено лише часткову оплату рахунків та наданих позивачем послуг - на загальну суму 22 800,00 грн., у зв`язку з чим станом на дату подання позову послуги, вартістю 66 580,00 грн., залишалися неоплаченими.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором сторони визначили, що оплата за цим договором здійснюється замовником щомісячно до 5 числа місяця, в якому здійснюється надання послуг, шляхом перерахування замовником грошових коштів на рахунок охорони, згідно виставлених охороною рахунків. Підтвердженням надання послуг являється акт здачі-приймання робіт (надання послуг), що надається охороною для підписання замовнику в двох примірниках в кінці кожного місяця.

Із матеріалів справи вбачається, що рахунки на оплату виписані 01.10.2018 року та 01.11.2018 року, акти наданих послуг на суми, аналогічні з вказаними в рахунках, підписані сторонами 31.12.2018 року та 15.11.2018 року. Відповідно до умов договору оплата рахунку за жовтень мала бути здійснена до 05.10.2018 року включно, а за листопад – до 05.11.2018 року включно. Однак, згідно з платіжними дорученнями оплата здійснювалась з простроченням встановленого договором строку: перша оплата здійснена лише 09.11.2018 року, та не у повному обсязі. Внаслідок такої поведінки відповідача у останнього утворилася заборгованість у розмірі 66 580,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідачем порушено умови зобов`язання по своєчасній оплаті наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим заборгованість в розмірі 66 580,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Договором (п.6.3) сторони передбачили, що у разі, якщо прострочення оплати послуг охорони триває більше тридцяти календарних днів, замовник сплачує охороні штраф у розмірі 20 % вартості послуг, оплата за якими прострочена.

Судом вище встановлено, що строк оплати рахунку за жовтень 2018 року закінчився 05.10.2018 року, а по рахунку за листопад 2018 року - 05.11.2018 року. На час звернення з позовом до суду – травень 2019 року вказані рахунки у повному обсязі не оплачені. Залишок несплаченої суми становить 66 580,00 грн. Тривалість прострочення та існування заборгованості відповідно становить понад 30 календарних днів, у зв`язку з чим позивач правомірно нараховує штраф у розмірі 20% на залишок заборгованості - суми 66 580,00 грн грн., що становить 13 316,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.

Щодо заявлених до стягнення 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає, що не розглядає такої вимоги на стадії прийняття рішення, оскільки позивачем у позовній заяві заявлено, що документальне підтвердження судових витрат позивача буде надано не пізніше п`яти днів після ухвалення рішення суду. Таке право надане позивачу положеннями ч.8 ст.129 ГПК України, відповідно до якого розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У судовому засіданні представник позивача підтримав викладену у позовній заяві вимогу про надання доказів на підтвердження судових витрат у розмірі 10 000,000 грн. протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, ч.9 ст.165, ст.ст. 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Концерну “Техвоєнсервіс” (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДР 33689867) в особі Філії Концерну “Техвоєнсервіс” “Львівський автомобільний ремонтний завод” (код ЄДРПОУ ВП: 34540836, 79014, Львівська обл., місто Львів, Личаківський район, вулиця Личаківська, будинок 152) на користь Приватного підприємства “Явір-2005” (код ЄДР 33574487, 36007, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Хлібозаводська, будинок 7) 66 580,00 грн. основного боргу, 13 316,00 грн. штрафу, 1 921,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19.07.2019 року.

Суддя Матвіїв Р.І.