Постанова № 83115002, 12.12.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р. Справа № 804/7836/17 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Дніпровського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся Дніпровський міський центр зайнятості з адміністративним позовом до ОСОБА_1 в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Дніпровського міського центру зайнятості кошти, незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 5218,40 грн.

Заявлений позов обґрунтований тим, що відповідачем не повідомлено Дніпровський міський центр зайнятості щодо своєї трудової діяльності, відповідачем не виконувались зобов`язання, встановлені Законом України "Про зайнятість населення", у зв`язку з чим ним мають бути повернуті кошти, що виплачувались у вигляді допомоги по безробіттю.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмовому провадженні.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач до суду не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся засобами поштового зв`язку, однак, на адресу суду повернулося поштове відправлення з відміткою відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч.11 ст.35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У відповідності до ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-III від 02.03.2000 року (далі - Закон № 1533).

Відповідно до статті 1 Закону № 1533 загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття встановлені Законом України від 05.07.2012 року № 5067-VI Про зайнятість населення (далі по тексту Закон №5067).

Статтею 9 Закону №5067 передбачено, що кожен має право на соціальний захист у разі настання безробіття, що реалізується шляхом: участі в загальнообов`язковому державному соціальному страхуванні на випадок безробіття, яке передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття; надання безоплатних соціальних послуг, зокрема, інформаційно-консультаційних та профорієнтаційних, професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації з урахуванням попиту на ринку праці, сприяння у працевлаштуванні, зокрема, шляхом фінансової підтримки самозайнятості та реалізації підприємницької ініціативи відповідно до законодавства.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 5067 безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону № 5067 передбачено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та цього Закону.

Відповідно до частини 1 ст.22 Закону № 1533 право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 2 статті 36 Закону № 1533 передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 22.09.2016 року було подано заяву до Дніпровського міського центру зайнятості про надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Допомогу по безробіттю ОСОБА_1 отримував з 28.12.2016 року по 14.02.2017 року.

Актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що відповідач, перебуваючи на обліку в Дніпровському міському центрі зайнятості, перебував у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 в період з 05.12.2016 року по 20.12.2016 року на підставі цивільно-правового договору від 05.12.2016 року.

Факт наявності трудових відносин підтверджено довідкою наданою ФОП ОСОБА_2 від 04.05.2017 року, відповідно до якої відповідач у період з 05.12.2016 року по 20.12.2016 року виконував роботи з транспортування та отримував винагороду у розмірі 4000 грн.

В період з 28.12.216 року по 14.02.2017 року ОСОБА_1 отримано матеріальної допомоги по безробіттю в розмірі 5218,40 грн.

Частиною 1 статті 4 Закону № 5067 передбачається, що в Україні до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Згідно з ч.2 ст. 44 Закону № 5067 зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.

Таким чином, в порушення статті 36 Закону №1533 ОСОБА_1 не було повідомлено Дніпровський міський центр зайнятості про перебування у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_2 .

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 36 Закону № 1533 сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання ним своїх обов`язків та зловживання ними підлягає стягненню з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, сума необґрунтовано отриманої відповідачем допомоги по безробіттю за період з 28.12.216 року по 14.02.2017 року становить 5218,40 грн.

Про необхідність повернення вказаної суми коштів Дніпровським міським центром зайнятості направлено ОСОБА_1 повідомлення 18.05.2017 року, яка отримана відповідачем 06.06.2017 року.

З огляду на зазначене вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю та навчання у розмірі 5218,40 грн. є правомірними.

Відповідачем не надано суду доказів сплати заборгованості в сумі 5218,40 грн.

Можливість вирішення спорів, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у судовому порядку, визначена статтею 39 зазначеного Закону.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Дніпровського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Дніпровського міського центру зайнятості (49017, м. Дніпро, вул.. Авіаційна, 41, ЄДРПОУ 40991299, р/р НОМЕР_2 в ГУ ДКСУ в Дніпропетровській області МФО 805012) кошти, незаконно отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 5218 (п`ять тисяч двісті вісімнадцять грн.) 40 коп.

Судові витрати по справі не стягуються.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя О.В. Врона