Ухвала суду № 83113565, 17.07.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/20103/19

Провадження №2-н/760/322/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УКРАЇНИ

17 липня 2019 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з Концерну «ТЕХВОЄНСЕРВІС» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та суми середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И В:

Заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 13.07.2019 р. звернулися до Солом`янського районного суду м. Києва з заявою, в якій просять видати судові накази про стягнення з боржника - Концерн «ТЕХВОЄНСЕРВІС» пр.-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, поштовий індекс: 03168, код ЄДРПОУ 33689867 на користь:

1. ОСОБА_1 , адреса реєстрації та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , паспорт: НОМЕР_1 , вид. Придніпровським PB УМВС України у Черкаській області 04.02.2004 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 нарахованої та не виплаченої заробітної плати загальною сумою 69590,68 (шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 68 копійок, заборгованість по лікарняним за рахунок ФСС в сумі 18623,67 (вісімнадцять тисяч шістсот двадцять три) гривні 67 копійок, а також середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з часу звільнення (18.06.2019) по день постановлення рішення (видачі судового наказу) з розрахунку середнього заробітку у розмірі 396,78 гривень;

2. ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт: НОМЕР_3 , вид. Драбівським РВ УМВС України у Черкаській області 04.12.1996 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 нарахованої та не виплаченої заробітної плати загальною сумою 75827,16 ( сімдесят п`ять вісімсот двадцять сім) гривень 16 копійок, а також середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з часу звільнення (18.06.2019) по день постановлення рішення (видачі судового наказу) з розрахунку середнього заробітку у розмірі 359,45 гривень;

3. ОСОБА_3 адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , паспорт: НОМЕР_5 вид. Соснівським РВ УМВС України у Черкаській області 30.07.1999 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 нарахованої та не виплаченої заробітної плати загальною сумою 66944,75 ( шістдесят шість тисяч дев`ятсот сорок чотири) гривні 75 копійок, а також середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати з часу звільнення (07.06.2019) по день постановлення рішення (видачі судового наказу) з розрахунку середнього заробітку у розмірі 352,55 гривень.

Вивчивши подану заяву про видачу судового наказу, з урахуванням доданих до неї документів, вважаю, що необхідно відмовити у видачі судового наказу, виходячи з наступного.

Згідно положень ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує сплату судового збору; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 164 ЦПК України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір».

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення тощо.

Відповідно до п. 4-1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви про видачу судового наказу фізичною особою сплачується судовий збір за ставною 0,1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 1 вересня 2015 року, скорочено перелік суб`єктів, які звільняються від оплати судового збору.

Стягувачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заявлено вимоги про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та суми середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати. При цьому, зазначено про підстави для звільнення від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовийзбір».

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати.

Так, основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно приписів ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, передбачений ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені є мірою відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату заробітної плати, а тому до складу заробітної плати не входить.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується з урахуванням загальної суми заробітної плати і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право відповідно до чинного законодавства та державних гарантій.

Середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати є компенсаційною виплатою працівнику, при цьому не є заробітною платою та не входить до її складу.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати, тому не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в ред. від 22.05.2015 р., яка набрала законної сили 01.09.2015 р.), сплата судового збору не передбачена.

Суд виходить з того, що відповіднодо п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати не є заробітною платою (винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу в період трудового договору), так як є формою відповідальності роботодавця внаслідок порушення після припинення трудового договору строків розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, отже при заявленні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати судовий збір підлягає сплаті у розмірі, що визначено законом.

Отже, починаючи з 01 вересня 2015 р., позивачі у справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 25 січня 2019 р. у справі № 191/3096/17, від 10 січня 2019 р. у справі № 727/2955/18, від 12 листопада 2018 р. у справі № 243/9881/17.

З вищенаведеного, вбачається, що заявники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не звільняються від сплати судового збору за вимогами щодо видачі судового наказу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

У звязку з наведеним, враховуючи, що заявниками ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не сплачено судовий збір за вимогу щодо видачі судового наказу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, отже заява про видачу судового наказу про стягнення з Концерну «ТЕХВОЄНСЕРВІС» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та суми середнього заробітку подана з порушенням вимог статті 163 цього Кодексу, а тому суд приходить до висновку про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 161-167, 260, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення з Концерну «ТЕХВОЄНСЕРВІС» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та суми середнього заробітку.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду через районний суд.

Суддя Кушнір С.І.