Ухвала суду № 83112956, 17.07.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/25909/19

Провадження № 1-кс/761/17975/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Головчак М.М., за участю секретаря Лялюцької В.М., представника власника майна Шевченка М.М., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32017100000000002 від 12 січня 2017 року -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло на розгляд клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту з майна, а саме: грошових коштів, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «Дельта Банк» (код: 34047020), який належить ОСОБА_1 , що був накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 квітня 2017 року, у кримінальному провадженні № 32017100000000002 від 12 січня 2017 року.

Своє клопотання заявник мотивує тим, що 10.04.2017 року слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва Слободянюком П.Л. за наслідком розгляду клопотання старшого слідчого з ОВС другого відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС України в м. Києві Котюха І.М. про накладення арешту в рамках досудового розслідування, внесеного в ЄРДР за № 32017100000000002 від 12.01.2017 року, вказане клопотання задоволено повністю.

Також в клопотанні зазначено, що арешт на належні грошові кошти накладено необґрунтовано, оскільки на момент накладення арешту на майно не перевірено та не встановлено підстав для такого арешту, не враховано, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких доказів того, що кошти на вказаному рахунку були отримані внаслідок кримінального правопорушення. Також таких доказів не було надано під час накладення арешту.

Заявник вказує, що до кримінального провадження, внутрішньої документації банку або технічних даних (інших нюансів обігу грошових коштів в банківській установі ПАТ «Дельта Банк») він не має жодного відношення. У кримінальному провадженні № 32017100000000002 не має статусу ані підозрюваного, ані свідка.

Враховуючи викладене, просить скасувати арешт та заборону на розпорядження та використання, накладені ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 10.04.2017 року по справі № 761/11329/17 (провадження № 1-кс/761/7125/2017) на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «Дельта Банк» (код: 34047020), який належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Представник володільця майна ОСОБА_1 - адвокат Шевченко М.М. в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав, надав пояснення аналогічні доводам клопотання, просить таке задовольнити.

Слідчий в судове засідання не з`явився.

Заслухавши думку представника власника майна, ознайомившись із доводами клопотання та доданими до нього матеріалами, вважаю, що наявні підстави для його задоволення, виходячи з наступного.

За приписами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також недоторканості права власності, відповідно до якої позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

За вимогами ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку . Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За приписами ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя зазначає, що накладення арешту на майно можливе лише за умови наявності підстав вважати, що воно є доказом злочину. Вказана обставина повинна бути встановленою в судовому порядку, на підставі достатніх й допустимих доказів, наданих органом досудового розслідування.

Тривале втручання у право власності особи, без підтвердження для цього відповідних підстав та обґрунтованих підозр у вчиненні кримінального правопорушення, є порушенням принципу співмірності та пропорційності, а відтак є свавільним.

Як вбачається із ухвали про накладення арешту від 10.04.2017 року така не конкретизує, яким чином та за якими критеріями безготівкові грошові кошти, які належать ОСОБА_1 , рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий у ПАТ «Дельта Банк» віднесено до речового доказу у кримінальному провадженні № 32017100000000002 від 12.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 218-1 КК України, а також яке відношення має ОСОБА_1 чи його майно до вказаного правопорушення.

Із змісту ухвали від 10.04.2017 року вбачається, що на момент розгляду клопотання про арешт майна, вказані обставини не були встановлені, а відтак, арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищенаведені обставини у їх сукупності, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 2, 7-9, 170, 173, 174, 372, 376 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 32017100000000002 від 12 січня 2017 року - задовольнити.

Скасувати арешт та заборону на розпорядження та використання, накладені ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 10.04.2017 року по справі № 761/11329/17 (провадження № 1-кс/761/7125/2017) на грошові кошти на рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ «Дельта Банк» (код: 34047020), який належить ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: Головчак М.М.