Рішення № 83110948, 09.07.2019, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа №718/1161/16-ц

Провадження №2/718/63/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2019 року м. Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючої судді Масюк Л.О.,

секретаря судових засідань Олексюк В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кіцмань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина», третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , про стягнення боргу,

за участю: представника позивача Пазюк О.М.,

представника відповідача Морозової О.В.,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина», третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договорами договорам про надання фінансової безпроцентної допомоги №6 від 30.10.2013 року, № 8 від 02.11.2012 року, №13 від 24.12.2012 року та додаткових угод від 02.09.2013 року, договором про надання фінансової безпроцентної допомоги №5 від 30.10.2012 року, №9 від 05.11.2012 року, №12 від 24.12.2012 року та додаткових угод від 02.09.2013 року, у розмірі 2833826 (два мільйони вісімсот тридцять три тисячі вісімсот двадцять шість) гривень 81 коп., з яких: 1150000 гривень – основна сума боргу; 575000 гривень – сума штрафу; 1021603 гривні, 32 коп. – сума інфляційних; 87223 гривні, 49 коп. – сума 3-х відсотків річних.

Вказаний спір вирішувався судами трьох інстанцій, зокрема рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10.11.2016 року позов задоволено та стягнуто з ТОВ «Дьолер Буковина» на користь позивачки 2833826, 81 грн., з яких: 1150000 гривень – основна сума боргу; 575000 гривень – сума штрафу; 1021603 гривні, 32 коп. – сума інфляційних; 87223 гривні, 49 коп. – сума 3-х відсотків річних. Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 16.01.2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В подальшому, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.08.2017 року рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10.11.2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 16.01.2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2017 року справа перебувала у провадженні судді Кіцманського районного суду Мінів О.І.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2019 року справу передано на розгляд судді Масюк Л.О.

Так, в ході нового судового розгляду позивачем та його представником не змінювались та не уточнювались позовні вимоги, а також не змінювались предмет та підстава позову.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка ОСОБА_1 казувала на те, що 1 жовтня 2013 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого вона отримала право вимоги за договорами, укладеними між ОСОБА_2 та ТОВ ,,Букофрукт”, правонаступником якого є ТОВ ,,Дьолер Буковина”, а саме: за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги № 6 від 30 жовтня 2013 року, № 8 від 2 листопада 2012 року, № 13 від 24 грудня 2012 року та додатковими угодами від 2 вересня 2013 року. Також 1 жовтня 2013 року між нею та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким вона отримала право вимоги за договорами, укладеними між ОСОБА_3 та ТОВ ,,Букофрукт”, правонаступником якого є ТОВ ,,Дьолер Буковина”, а саме: за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги № 5 від 30 жовтня 2012 року, № 9 від 5 листопада 2012 року, № 12 від 24 грудня 2012 року та додатковими угодами від 2 вересня 2013 року.

Внаслідок невиконання відповідачем умов вказаних договорів утворилась заборгованість в розмірі 1150000 грн, з яких: 140000 грн - заборгованість за договором № 6 від 30 жовтня 2012 року, 250000 грн - заборгованість за договором № 8 від 2 листопада 2012 року, 180000 грн - заборгованість за договором № 13 від 24 грудня 2012 року, 140000 грн - заборгованість за договором № 5 від 30 жовтня 2012 року, 200000 грн - заборгованість за договором № 9 від 5 листопада 2012 року, 240000 грн - заборгованість за договором № 12 від 24 грудня 2012 року.

Додатковими угодами від 2 вересня 2013 року передбачено застосування 50 % штрафу за невиконання умов договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги, загальний розмір якого становить 575000 грн, з яких: 70000 грн - штраф за договором № 6 від 30 жовтня 2012 року, 125000 грн - за договором № 8 від 2 листопада 2012 року, 90000 грн - за договором № 13 від 24 грудня 2012 року, 70000 грн - за договором № 5 від 30 жовтня 2012 року, 100000 грн - за договором № 9 від 5 листопада 2012 року, 120000 грн - за договором № 12 від 24 грудня 2012 року.

Також вважала, що відповідач у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання щодо повернення коштів зобов`язаний повернути борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Посилаючись на ці обставини, просила суд стягнути з відповідача борг в загальній сумі 2833826 грн 81 коп, з яких: 1150000 грн - основна сума боргу, 575000 грн - штраф за невиконання умов договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги, 1021603 грн 32 коп – інфляційні втрати, 87223 грн 49 коп - три проценти річних.

Представник позивача Пазюк О.М. в судових засіданнях надала суду пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просила врахувати висновки почеркознавчої експертизи відповідно до якого ОСОБА_2 заяви про прощення боргу ймовірно не підписувала, та задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача ТзОВ «Дьолер Буковина» Морозова О.В. позов не визнала, оскільки вважає, що зобов`язання боржника за вказаними вище договорами припинені, так як 23.10.2013 року на підставі заяв про прощення боргу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовилися від права вимоги за договорами про надання фінансової допомоги, у зв`язку з чим сума заборгованості була віднесена до прибутку підприємства та з неї сплачено відповідний податок. Вказала також, що зобов`язання між сторонами на підставі договорів безпроцентної фінансової допомоги припиненні, оскільки у ОСОБА_3 був намір простити борг, при цьому під час підпису ряду документів була допущена ймовірно необачність через яку ОСОБА_3 підписав заяву про прощення боргу яку мав підписати ОСОБА_4 , а ОСОБА_4 поставив свій підпис у заяву про прощення боргу, яку мав підписати ОСОБА_3 ,оскільки документи за своїм змістом були практично ідентичними.

Щодо боргу в частині надання позики за договорами про фінансову допомогу укладеними між ТОВ «Букофрукт» та ОСОБА_2 вказує, що у неї виникають сумніви щодо того, що ОСОБА_2 взагалі надавала таку допомогу підприємству та підписувала договори про надання фінансової безпроцентної допомоги № 6 від 30 жовтня 2013 року, № 8 від 2 листопада 2012 року, № 13 від 24 грудня 2012 року та додаткову угоду від 2 вересня 2013 року.

Також представник відповідача ОСОБА_5 вважає, що договори про відступлення права вимоги від 1 жовтня 2013 року, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , насправді підписані набагато пізніше, вже після заяв про прощення боргу. Просила відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та подані заяви, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1, 2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що 30.10.2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Букофрукт» було укладено договір №5 про надання фінансової безпроцентної допомоги згідно якого ОСОБА_3 передав ТОВ «Букофрукт» на безпроцентній основі позику в розмірі 200000 гривень, яку останні зобов`язалися повернути до 30.10.2013 року (т. 1, а.с. 18).

Аналогічні договора про надання фінансової безпроцентної допомоги між ОСОБА_3 та ТОВ «Букофрукт» було укладено також: 05.11.2012 року договір №9, розмір позики становить 200000 гривень з кінцевим терміном повернення 05.11.2013 року; 24.12.2012 року договір №12, розмір позики 240000 гривень, термін повернення 24.12.2013 року (т.1, а.с. 20,22).

02.09.2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Букофрукт» було укладено додаткові угоди №1 до договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги №5 від 30.10.2012 року, №9 від 05.11.2012 року, №12 від 24.12.2012 року, якими було доповнено п.9 зазначених договорів наступним: «В разі невиконання та/або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань по договору, а саме, не повернення та/або повернення не в повному обсязі коштів вказаних в п. 2 Договору в строк обумовлений п. 6 Договору, позичальник сплачує на користь позикодавця штраф в розмірі 50% від суми вказаної в п. 2 Договору. Крім того, позичальник додатково сплачує на користь позикодавця пеню за весь час прострочення виконання зобов`язання, інфляційні та 3% річних» (т. 1, а.с. 19, 21, 23).

Факт виконання ОСОБА_3 своїх обов`язків за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги №5 від 30.10.2012 року, №9 від 05.11.2012 року, №12 від 24.12.2012 року підтверджується наявними копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів №132 від 01.11.2012 року, №137 від 05.11.2012 року, №145 від 26.12.2012 року, згідно яких ТОВ «Букофрукт» отримало від ОСОБА_3 грошові кошти на загальну суму 640000 гривень (т. 1, а.с. 24).

Аналогічні договори про надання фінансової безпроцентної допомоги були укладені і між ОСОБА_2 та ТОВ «Букофрукт», а саме: договір №6 від 30.10.2012 року про надання позики в сумі 200000 гривень на строк до 30.10.2013 року; договір №8 від 02.11.2012 року про надання позики в розмірі 250000 гривень на строк до 02.11.2013 року; договір №13 від 24.12.2012 року про надання позики у розмірі 180000 гривень на строк до 24.12.2013 року ( т. 1 а.с. 26, 28, 30).

Крім того, 02.09.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Букофрукт» було укладено додаткові угоди №1 до договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги №6 від 30.10.2012 року, №8 від 02.11.2012 року, №13 від 24.12.2012 року, якими було доповнено п.9 зазначених договорів наступним: «В разі невиконання та/або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань по договору, а саме, не повернення та/або повернення не в повному обсязі коштів вказаних в п. 2 Договору в строк обумовлений п. 6 Договору, позичальник сплачує на користь позикодавця штраф в розмірі 50% від суми вказаної в п. 2 Договору. Крім того, позичальник додатково сплачує на користь позикодавця пеню за весь час прострочення виконання зобов`язання, інфляційні та 3% річних» (т. 1, а.с. 27, 29, 31).

Факт виконання ОСОБА_2 своїх обов`язків за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги №6 від 30.10.2012 року, №8 від 02.11.2012 року, №13 від 24.12.2012 року підтверджується наявними копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів № 133 від 01.11.2012 року, № 136 від 02.11.2012 року, №138 від 05.11.2012 року, №144 від 26.12.2012 року, згідно яких ТОВ «Букофрукт» отримало від ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 680000 гривень (т.1,а.с. 32).

Крім того, 02 вересня 2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Букофрукт» було укладено додаткові угоди № 1 до вказаних договорів, якими встановлено сплату штрафу в розмірі 50 % від суми позики у разі невиконання або неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань за цими договорами, інфляційних та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання. (т.1, а.с. 27)

Факт надання ОСОБА_2 позики ТОВ «Букофрукт» підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів від 01 листопада 2012 року № 133, від 02 листопада 2012 року № 136, від 05 листопада 2012 року № 138, від 26 грудня 2012 року № 144. (т.1, а.с.32)

01 жовтня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ОСОБА_1 набула право вимоги, належного ОСОБА_3 на підставі договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги від 30 жовтня 2012 року № 5, від 05 листопада 2012 року № 9, від 24 грудня 2012 року № 12, та додаткових угод до цих договорів (т.1, а.с.17).

У той же день аналогічний договір був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого остання набула права вимоги, належного ОСОБА_2 на підставі договорів про надання фінансової безпроцентної допомоги від 30 жовтня 2012 року № 6, від 02 листопада 2012 року № 8, від 24 грудня 2012 року № 13 та додаткових угод до цих договорів. (т.1 , а.с.25)

Таким чином 01.10.2013 року ОСОБА_1 набула права вимоги до ТОВ «Букофрукт» по укладеним за участю боржника договорам про надання фінансової безпроцентної допомоги на загальну суму грошових коштів 1270000 гривень, за мінусом 120000 грн., які були повернуті кредиторам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до 01.10.2013 року (1 270 000 – 120 000 = 1 150 000 грн).

Також встановлено, що відповідно до розрахунків 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу по договорам про надання безпроцентної фінансової допомоги №5 від 30.10.2012 року, №9 від 05.11.2012 року, №12 від 24.12.2012 року, №6 від 30.10.2012 року, №8 від 02.11.2012 року, №13 від 24.12.2012 року, сума до стягнення з ТОВ «Дьолер Буковина» становить: 1150000 гривень – основна сума боргу; 575000 гривень – сума штрафу; 1021603,32 гривні – сума інфляційних; 87223,49 гривень – сума 3-х відсотків річних.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Оскільки позичальник не виконав зобов`язання щодо повернення у встановлений договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги строк позики, то кредитор на підставі ст.1049 ЦК України має право вимагати повернення суми позики.

З положень ст. 1054, 1055 ЦК України вбачається, що сторонами дотримано в повному обсязі вимог цивільного законодавства щодо предмету договору, його ціни, строку повернення позики, розміру штрафу і пені, письмової форми та інше.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), внаслідок чого, в силу ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у даних зобов`язаннях правомірно здійснена без згоди боржника, оскільки необхідність такої згоди в даних правовідносинах не встановлена договором або законом.

З огляду на викладене ОСОБА_1 набула право вимоги до ТОВ ,,Дьолер Буковина” за вищевказаними договорами про стягнення боргу в розмірі 1150000 грн (1270000 – 120000 = 1150000).

Крім того, за змістом 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Виходячи з умов додаткових угод від 2 вересня 2013 року, відповідач зобов`язаний сплатити позивачці штраф в розмірі 50 % від суми позики у разі невиконання або неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань за договорами про надання фінансової безпроцентної допомоги, який становить 575000 грн (1150000 х 50% : 100% = 575000).

Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

За правилами ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 2 вересня 2015 року у справі № 6-369цс15.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України різновидами неустойки є штраф та пеня.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розмір штрафу, нарахованого відповідно до додаткових угод від 2 вересня 2013 року, становить 575000 грн, а розмір збитків становить 1150000 грн.

Доводи представника відповідача про те, що у неї виникають сумніви, щодо взагалі надання ОСОБА_2 безпроцентної фінансової допомоги спростовуються наданими раніше в судовому засіданні поясненнями сторін, адже сторонами у спорі визнавалася обставина надання безпроцентної фінансової допомоги з боку ОСОБА_2 ТОВ «Букофрукт», правонаступником якого є ТОВ «Дьолер Буковина», що із врахуванням інших фінансових документів, зарахування цих коштів на баланс підприємства, не потребує додаткового доказування, та не є предметом спору в даній справі.

Щодо доводів представника відповідача про підписання між позивачем та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_2 договорів про відступлення права вимоги пізніше вказаної в таких договорах дати 01.10.2013 року, то суд приходить до наступного висновку.

За змістом ч. І ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Отже закон не пов`язує дійсність правочину з способом його підписання та не містить заборони для сторін викладати в подальшому, тобто після вчинення правочину, його зміст в новому письмовому документі шляхом заповнення і підписання сторонами повністю тотожного за формою, змістом і умовами з раніше укладеним письмовим договором, угодою або іншим документом, у тому числі шляхом складання їх дубліката взамін на раніше підписаний сторонами безпосередньо в дату вчинення такого правочину договір, угоду або інший документ, наприклад, якщо підписаний в таку дату документ був механічно пошкоджений або втрачений однією із сторін, а також по іншим причинам, які визнано сторонами правочину поважними.

Разом з тим, за клопотанням представника відповідача Морозової О ОСОБА_6 , ухвалою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24.01.2018 року по справі призначалась комплексна технічна експертизу документів, на вирішення якої ставились питання: 1) який документ надрукований та підписаний раніше: Договір про відступлення права вимоги, датований 01 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 чи Заява про прощення боргу, датована 23 жовтня 2013 року від ОСОБА_3 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Букофрут» ? 2) який документ надрукований та підписаний раніше: Договір про відступлення права вимоги, датований 01 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 чи Заява про прощення боргу, датована 23 жовтня 2013 року від ОСОБА_2 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Букофрут»? та як давно надруковані та підписані кожен із цих документів? (пит. 3-6) (т. 2 а.с.62-63).

Однак, в судовому засіданні 14.03.2018 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» Морозова О.В. повідомила суду про те, що в Першотравневому районному суді м.Чернівців в даний час призначена почеркознавча експертиза по цивільній справі, для проведення якої надані запитувані судовими експертами оригінали документів, а тому на даний час надати такі суду для проведення комплексної технічної експертизи документів, не представляється можливим. Крім того, зазначила, що дозволу на вирізання штрихів записів та підписів у всіх наданих (досліджуваних та порівняльних) документах також надати не може, а тому ухвала Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24.01.2018 року про призначення комплексної технічної експертизи документів, була скасована (т. 2, а.с.91).

В ході судового розгляду даного спору також призначалась судова почеркознавча експертиза на вирішення якої ставилось питання ким, ОСОБА_2 чи іншою особою (особами), виконаний підпис під текстом Заяви про прощення боргу від 23 жовтня 2013 року над пунктирною лінією та перед словами « ОСОБА_2 »? (т. 2, а.с.92)

Згідно висновку експерта №26.10.2018 року №1209-К підпис в заяві про прощення боргу від імені ОСОБА_2 – виконаний, ймовірно, не ОСОБА_2 , а іншою особою (т. 2, а.с.122-123).

Також, відповідно до висновку експертного почеркознавчого дослідження №6805/6806 від 29.07.2016 року, наданого учасниками судового розгляду, підпис у заяві про прощення боргу від імені ОСОБА_3 номер платника податків НОМЕР_1 ТОВ «БУКОФРУТ» у розмірі 580000 грн. від 23.10.2013 року виконаний не ОСОБА_3 , цей підпис виконаний ОСОБА_4 (т.3, а.с. 45).

Окрім того, з нотаріально посвідчених заяв третіх осіб ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , адресованих суду, вбачається, що договори про відступлення права вимоги були укладені ними з позивачкою саме 1 жовтня 2013 року (т. 1, а.с.44, 45).

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтвердила вказану обставину та пояснила, що заяви про прощення боргу ОСОБА_2 не підписувала і не подавала відповідачу.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для встановлення хронології підрисання заяв про прощення боргу кредиторами та договорів про відступлення права вимоги, оскільки встановлено висновками відповідних експертиз, що такі взагалі були підписані не кредиторами, а тому не можуть бути визнаними належним та допустими доказами у справі.

Суд, визначившись з характером спірних правовідносин, встановивши обставини, що мають значення для справи, дослідивши наявні у матеріалах докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 правомірно набула право вимоги на стягнення боргу.

На підставі ст. ст. 2, 11, 14, 16, 514, 525, 526, 530, 543, 554, 611, 612, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 15, 30, 31, 40, 62, 75, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина», третя особа на стороні позивача ОСОБА_2 , про стягнення боргу – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» (Чернівецька область, Кіцманський район, с. Мамаївці, вул. Кіцманська, 44-Д, код ЄДРПОУ 33688879) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) боргу у розмірі 2833826 (два мільйони вісімсот тридцять три тисячі вісімсот двадцять шість) гривень 81 коп., з яких: 1150000 гривень – основна сума боргу; 575000 гривень – сума штрафу; 1021603 гривні, 32 коп. – сума інфляційних; 87223 гривні, 49 коп. – сума 3-х відсотків річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьолер Буковина» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору у розмірі 7150 (сім тисяч сто п`ятдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення чи дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено18.07.2019 року.

Суддя: Л.О. Масюк