Рішення № 83108633, 18.07.2019, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2343/19

провадження №2/619/1057/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року Дергачівський районний суд

Харківської області

в складі: головуючого - судді Якименко Л.О.

за участю секретаря судового засідання Ломанової І.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дергачівської міської ради Дергачівського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до Дергачівської міської ради Харківської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями.

В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до довідки наданої комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос», житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності в цілому за позивачем по справі - ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу, посвідченого біржею нерухомості «Україна» 05.04.1999 року за реєстровим № Н8-188 кн. 1 р № 71.

З метою посвідчення договору відчуження житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , позивач звернулася до приватного нотаріуса Дергачівського нотаріального округу Харківської області Задоріної В.В.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса про надання інформації від 06.05.2019 року б/н, в якому зазначається, що зв`язку зі зверненням гр. ОСОБА_1 з питання оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , вона повідомляє, що не має змоги посвідчити даний договір, у зв`язку з тим, що згідно законодавства, діючого на момент придбання житлового будинку, біржі нерухомості не мали права посвідчувати договори купівлі-продажу житлових будинків.

Згідно ст. 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією стороною є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Тому позивачу рекомендовано звернутися до суду для підтвердження та визнання права власності на вищевказаний будинок.

Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Шкляр І.М. в судове засідання не з`явилися, в поданій до суду заяві представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав повністю, просив позов задовольнити. Розгляд справи просив проводити без фіксації технічними засобами та за його відсутності, що суд вважає за можливе.

Відповідач у справі - представник Дергачівської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, в поданому до суду відзиву на позовну заяву в.о. Дергачівського міського голови Бондаренко К.І. не заперечує проти задоволення позову у разі наявності законних підстав. Розгляд справи просила проводити за відсутності представника відповідача, що суд вважає за можливе.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України: За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України: Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Суд, вважає можливим справу розглянути за відсутності сторін по справі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України: Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до довідки наданої комунальним підприємством технічної інвентаризації «Інвенрос», житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований на праві приватної власності в цілому за позивачем по справі - ОСОБА_1 , згідно договору купівлі-продажу, посвідченого біржею нерухомості «Україна» 05.04.1999 року за реєстровим № Н8-188 кн. 1 р № 71.

З метою посвідчення договору відчуження житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_1 , позивач звернулася до приватного нотаріуса Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Задоріної В.В.

Відповідно до повідомлення приватного нотаріуса про надання інформації від 06.05.2019 року б/н, зазначається, що у зв`язку зі зверненням гр. ОСОБА_1 з питання оформлення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , не має змоги посвідчити даний договір, у зв`язку з тим, що згідно законодавства, діючого на момент придбання житлового будинку, біржі нерухомості не мали права посвідчувати договори купівлі-продажу житлових будинків.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений нього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції”, закріплено принцип непорушності права приватної власності який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 227 Цивільного кодексу УРСР 1963 року договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією стороною є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Договір купівлі-продажу між сторонами зафіксований Біржою нерухомості та основних фондів «Україна» від 05 квітня 1999 року.

Згідно ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились відносно всіх суттєвих умов договору, що підтверджується письмовими доказами та відбулося повне або часткове виконання договору, але одна сторона ухиляється від нотаріального посвідчення договору, суд може визнати такий договір дійсним.

В даному конкретному випадку, сторонами виконані всі суттєві умови їхнього договору купівлі-продажу нерухомого майна, що підтверджується наданими суду документами.

Згідно Закону дане питання може бути вирішено лише в судовому порядку, що і змусило позивача звернутися з даним позовом до суду.

Згідно ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, аналізуючи вищевказане, беручи до уваги надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

На підставіст.ст. 16, 316-317, 319, 321, 383, 389, 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 77-81, 89, 200, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок згосподарськими будівлями та спорудами, розташований на території Дергачівської міської ради, АДРЕСА_1 , а саме житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 40,60 кв.м., житловою площею 28,20 кв.м., допоміжною площею 12,4 кв.м.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в 30-денний строк з моменту оголошення рішення, а особами, які приймають участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішення, у той же строк з моменту отримання копії рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1

Відповідач – Дергачівська міська рада Дергачівського району Харківської області, юридична адреса: 62300, Харківська область м. Дергачі вул. Сумський шлях, 79-Б, код ЄДРПОУ: 04059496.

Суддя Л. О. Якименко