Рішення № 83101994, 18.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 липня 2019 р. № 820/4221/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сагайдака В.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Югова С.А.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Юрчик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування висновку, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 15.08.2016 р.(а.с.36-43), просить суд:

скасувати висновок Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 29.06.2016 року №225/10/20-23-13-50.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування висновку – відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 р. апеляційну скаргу залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 р. залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 27.03.2019 р. касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.0016 р. скасовано. Справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.05.2019 р. справу передано на розгляд судді Сагайдак В.В.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.05.2019 р. прийнято до провадження адміністративну справу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 р. здійснено заміну відповідача з Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, на належного - Головне управління ДФС у Харківській області.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала у Військово-медичному клінічному центрі північного регіону на посаді операційної сестри операційного відділення військової частини А 3306 та з листопада 2012 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.

Командиром військової частини А 3306 13.04.2016 року прийнято наказ №76 «Про початок проведення перевірки передбаченої Законом України “Про очищення влади”»(а.с.26).

За результатами перевірки Харківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Харківській області прийнято висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади” №226/10/20-23-13-50 від 29.06.2016 року(а.с.71).

Зокрема, у висновку зазначено, що згідно Інформаційної довідки з Держреєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Держреєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №60698048 від 06.06.2016 року за ОСОБА_2 зареєстровано:

- земельна ділянка, павільйон № НОМЕР_2 площею 0,0047 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, землі житлової та громадської забудови, на підставі договору оренди землі серія та номер :217 від 17.09.2004 року;

- торгівельний павільйон №6, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності серія та номер : НОМЕР_3 від 20.07.2010 року.

Однак, зазначена земельна ділянка та торгівельний павільйон №6 не відображені ОСОБА_2 у позиції 23 та 28 розділу ІІІ декларації.

Таким чином встановлено не достовірність відомостей, визначених п. 2 ч. 5 с. 5 Закону України “Про очищення влади” вказаних ОСОБА_2 у декларації.

Не погоджуючись з висновком від 29.06.2016 року №225/10/20-23-13-50 позивач звернулась до суду.

Верховним Судом у постанові від 27.03.2019 р. зазначено, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги доводи позивача в частині правомірності застосування до позивача заходів очищення влади, оскільки підстав, що вона самостійно подала заяву відповідно до частини першої статті 4 Закону і надала згоду на проходження перевірки відповідно до вказаного Закону є недостатньо. На думку колегії суддів для вирішення питання про те, чи правомірно позивач проходила перевірку відповідно до Закону потрібно, окрім іншого, з`ясувати чи належить посада, яку вона обіймає, до посад, щодо яких застосовуються заходи з очищення влади (стаття 2 Закону).

Отже, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, та з урахуванням висновків Верховного Суду, що викладені у постанові від 27.03.2019 р., суд прийшов до наступного висновку.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України “Про очищення влади”.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України “Про очищення влади” очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно п. 3 ст. 2 Закону України “Про очищення влади” заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації.

З матеріалів справи судом встановлено, що Командиром ВЧ А 3306 наказом від 13.04.2016 року №76 наказано провести у військовій частині А 3306 перевірку передбачену Законом України “Про очищення влади” стосовно військових посадових осіб та працівників Збройних Сил України, які виконують організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарчі обов`язки, звільнення яких з посад належить до повноважень командира військової частини А 3306 з 04 травня 2016 року.

Позивачем 01.05.2016 року на ім`я командира ВЧ А 3306 подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України “Про очищення влади”, якою позивач надала згоду на проходження перевірки та оприлюднення відомостей(а.с.85).

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 2 України «Про очищення влади» заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовця строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації.

За частиною 12 статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно п законодавством.

Визначення адміністративно - господарських та організаційно-розпорядчих обов`язків міститься у постанові Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 р. № 5.

За змістом п. 1 постанови Пленуму організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).

Адміністративно-господарські обов`язки - це обов`язки по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації, забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в тому чи іншому обсязі є у начальників планово-господарських, постачальних, фінансових відділів і служб, завідуючих складами, магазинами, майстернями, ательє, їх заступників, керівників відділів підприємств, відомчих ревізори та контролерів тощо.

Проте, на момент проведення вказаної перевірки позивач працювала у Військово-медичному клінічному центрі північного регіону на посаді операційної сестри операційного відділення військової частини А 3306 та з листопада 2012 року перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку.

Відповідно до п.п. 1.1 Посадової інструкції операційної сестри затвердженої наказом начальника ВМКЦ Північного регіону від 15.06.2015 № 140, операційна сестра належить до професійної груш «фахівці».

За змістом п. 2 Посадової інструкції (Завдавання та обов`язки), сестра медична операційна:

керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров`я;

комплектує набори медичного інструментарію відповідно до виду операції;

готує та стерилізує шовний матеріал;

асистує під час складних інструментальних обстежень та лікувальних процедур;

проводить місцеву анестезію і внутрішньовенний наркоз, інфузійну терапію;

володіє різними медичними маніпуляціями (введенення шлункового зонду, накладення штучного пневмотораксу тощо);

забезпечує догляд за дренажною системою, трахео системою;

застосовує наркозо дихальну апаратуру;

здійснює догляд за хворими після операції у палаті реанімації та інтенсивної терапії;

володіє методикою забору матеріалу для лабораторних досліджень;

несе відповідальність за витратами ліків в операційній;

володіє прийомами реанімації, вміє надати допомогу при травматичному пошкодженні, кровотечі, колапсі, отруєнні, утепленні, механічної асфіксії, анафілактичному шоці, опіках, відмороженні, алергічних станах;

веде медичну документацію;

дотримується принципів медичної деонтології;

постійно удосконалює свій професійний рівень;

негайно доповідає старшій операційній сестрі, завідувачу операційного відділення, в разі їх відсутності черговому хірургу, про всі надзвичайні події в операційному відділені та відразу здійснювати заходи щодо їх усунення.

Проаналізувавши зміст посадової інструкції медичної операційної сестри, суд прийшов до висновку, що вказана посада не наділена ані організаційно - розпорядчими обов`язками, ані адміністративно-господарськими.

З огляду на зазначене, посада, на якій перебувала позивач, а саме - операційної сестри, не є військовою посадовою особою Збройних Сил України та на неї не поширюється дія Закону України «Про очищення влади».

Щодо посилання відповідача на те, що загальний алгоритм проведення органами Державної фіскальної служби України перевірки включає такі складові, зокрема, отримання від керівника відповідного органу, передбаченого ч.4 ст. 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи. Отже, факт отримання органом ДФС запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи породжує для останнього обов`язок провести перевірку.

Судом встановлено, що на підставі заяви позивача та доданих до неї документів командиром ВЧ А 3306 направлено до Чугуївської ОДПІ ГУДФС у Харківській області запит на проведення перевірки №1011 від 04.05.2016 року(а.с.84).

Відповідач, вказуючи про відсутність повноважень щодо перевірки особи на предмет обґрунтованості надсилання запиту посилається на Порядок проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.11.2014 №1100 (надалі - Порядок), як на нормативно - правовий акт, яким керувався відповідач при винесенні оскаржуваного висновку №255/10/20/-23-13-50 від 29.06.2016 р.

З пункту 1 Порядку вбачається, що дія цього Порядку поширюється на осіб, стосовно яких проводиться перевірка, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи, визначені частиною четвертою статті 5 Закону.

З огляду на положення, що наведені в п. 1 Порядку, суд зазначає, що перед тим як проводити відносно позивача перевірку достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», та приймати оскаржуваний у даній справі висновок, відповідач мав встановити, чи поширюється дія Порядку на позивача та на спірні правовідносини.

Як вбачається з п. 2 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236, ДФС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

З наведеного вбачається, що повноваження відповідача не обмежуються Порядком. При проведенні перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» та винесенні оскаржуваного висновку відносно позивача, відповідач, окрім Порядку, мав керуватись Конституцією України, законами України, а також іншими нормативно - правовими актами.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підсумовуючи вказане вище, висновок від 29.06.2016 року №225/10/20-23-13-50 «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади” щодо ОСОБА_2 » не може вважатись законним та обґрунтованим, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, врахувавши, що судовий збір при попередньому розгляді справи позивачу не повертався.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування висновку - задовольнити.

Скасувати висновок від 29.06.2016 року №225/10/20-23-13-50 “Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України “Про очищення влади” Кулікової Лілії ОСОБА_4 ”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 39599198) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору при подачі позову до Харківського окружного адміністративного суду у розмірі 580,0 грн., суму сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги до Другого (Харківського) апеляційного адміністративного суду у розмірі 650,0 грн., суму сплаченого судового збору при подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у розмірі 700,0 грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 18 липня 2019 р.

Суддя Сагайдак В.В.