Рішення № 83101419, 14.06.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 червня 2019 року м. Рівне №460/305/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Мороза Д.Ю., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник Дем`янюк С.М.,

третьої особи відповідача: представник Дем`янюк С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської митниці ДФС, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна фіскальна служба України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту – позивач) звернувся до суду з позовом до Рівненської митниці ДФС (далі по тексту – відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна фіскальна служба України (далі по тексту – третя особа), в якому просив:

- стягнути середній заробіток за час затримки виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 у справі №817/462/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Рівненської митниці ДФС, в період з 7 грудня 2016 року по 27 серпня 2018 року, у розмірі 78281,20грн, без врахування обов`язкових податків та зборів.

Позов обґрунтовано тим, що наказом Державної фіскальної служби України від 09.03.2016 №46-ДС позивача було звільнено з посади начальника Рівненської митниці ДФС. Постановою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 вказаний наказ скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді з 9 березня 2016 року. Однак, фактичне поновлення на посаді відбулося лише 28 серпня 2018 року, а тому позивач вважає, що згідно зі ст.236 КЗпП України, має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання вказаного рішення.

Ухвалою суду від 21.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

04.04.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов. В обґрунтування заперечень вказано, що виконавчий лист про поновлення на посаді позивача виданий 26.12.2016. Виконавче провадження щодо звернення до виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 відкрито лише 02.05.2018. У період з 06.12.2019 по 08.02.2019 позивач не звертався до відповідача щодо виплати йому заробітку за час вимушеного прогулу. Наголосив на тому, що заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року з вини працівника, а не з вини Рівненської митниці ДФС. За таких обставин, просив у задоволенні позову відмовити.

08.04.2019 від Державної фіскальної служби України надійшли пояснення, в яких зазначено, що виконавчий лист про поновлення на посаді виданий позивачу 26.12.2016. 28.07.2017 позивач звертався до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою. Виконавче провадження щодо звернення до виконання рішення суду відкрито лише 02.05.2018. Відтак, вина Державної фіскальної служби України у затримці виконання рішення суду відсутня.

Ухвалою суду від 20.05.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 10.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 09.03.2016 №46-ДС ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Рівненської митниці ДФС на підставі пункту 1 статті 41, статей 147, 148, 149 Кодексу законів про працю України за одноразове грубе порушення .

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 у справі №817/462/19 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.07.2016 – без змін.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 касаційні скарги представників ОСОБА_1 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , задоволено частково: постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 липня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Рівненської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – скасовано; позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 09 березня 2016 року №46-ДС; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби України з 09 березня 2016 року; справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

26.12.2016 позивачу у даній справі виданий виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Рівненської митниці Державної фіскальної служби України з 09 березня 2016 року.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 19.09.2017 задоволено заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа.

Дублікат виконавчого листа у справі №817/462/16 видано 19 грудня 2017 року (а.с.57).

17.01.2018 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедалом О.О. винесено рішення у формі Повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (а.с.58).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року у справі №817/438/18 адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано повідомлення старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Канцедала Олександра Олександровича від 17 січня 2018 року №55561824/20.1/12 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; зобов`язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до якого входить відділ примусового виконання рішень, повторно розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа (дубліката) від 19.12.2017 у справі №817/462/16, виданого Рівненським окружним адміністративним судом, після пред`явлення дубліката виконавчого листа від 19.12.2017 у справі №817/462/16 та винести постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання дубліката виконавчого листа від 19.12.2017 у справі №817/462/16, виданого Рівненським окружним адміністративним судом.

02.05.2018 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56292532 з примусового виконання виконавчого листа (дубліката) №817/462/16, виданого 19.12.2017 Рівненським окружним адміністративним судом (а.с.65).

Представниками позивача неодноразово надсилалися адвокатські запити до Державної фіскальної служби щодо виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Рівненської митниці ДФС.

За результатами розгляду адвокатських запитів 15.03.2017, 03.04.2017 та 31.05.2018 позивача повідомлено про те, що посада на яку необхідно поновити позивача, не є вакантною, Державною фіскальною службою вживаються заходи, передбачені законодавством України. Після видання наказу про поновлення ОСОБА_1 на виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 на посаді він буде проінформований про необхідність приступити до виконання своїх службових обов`язків (а.а.с.51-52, 66).

10.07.2018 державним виконавцем винесено постанову про накладення на Державну фіскальну службу України штрафу за невиконання рішення суду (а.с.67).

31.07.2018 у зв`язку з невиконанням рішення суду державним виконавцем винесено постанову про накладення на Державну фіскальну службу України штрафу (а.с.68).

31.07.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України О.С. Кузьменком надіслано до Національної поліції України подання (повідомлення) про кримінальне правопорушення за фактом умисного невиконання посадовими/службовими особами Державної фіскальної служби України вимог виконавчого листа від 19.12.2017 у справі №817/462/16 (а.а.с.69-70).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 5 Кодексу законів про працю України встановлено, що держава гарантує працездатним громадянам України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Право на компенсацію заробітку, втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі встановлено статтею 236 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, затримка виконання власником рішення органу, який розглядав трудовий спір, про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов`язок власника виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідно до пункту 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Аналогічна процесуальна норма містилася у статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла до 15.12.2017.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.372 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Суд зазначає, що судові рішення, які підлягають негайному виконанню, є обов`язковими, зокрема, для тих органів, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Добровільне виконання рішення суду є обов`язком, який не має похідного характеру від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі.

З огляду на викладене, постанова Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016, була обов`язковою та підлягала негайному виконанню Державною фіскальною службою України, зокрема, у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Рівненської митниці ДФС.

Всупереч цьому, ОСОБА_1 було поновлено на посаді начальника Рівненської митниці ДФС наказом Державної фіскальної служби України №1433-0 від 28.08.2018 «Про виконання рішення суду» лише 28 серпня 2018 року (а.с.71).

Враховуючи обов`язковість виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді з моменту його ухвалення, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення позивача на посаді у період з 7 грудня 2016 року по 27 серпня 2018 року.

Середній заробіток працівника, згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

Пунктом 5 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

За нормами пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).

Судом встановлено, що періодом вимушеного прогулу ОСОБА_1 , пов`язаним з невиконанням рішення суду про його поновлення на роботі, є період з 07.12.2016 (оскільки рішенням суду від 06.09.2018 у справі №817/462/16 визначено період вимушеного прогулу з 10 березня 2016 року по 06 грудня 2016 року, за який зобов`язано виплатити позивачу середній заробіток в сумі 34569,00грн) по 27.08.2018 (оскільки наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 прийнято 28.08.2018 і саме з цього дня позивачу розпочато нарахування заробітної плати), включно.

Загальна кількість робочих днів у вказаному періоді з 07.12.2016 по 27.08.2018 становить 428 робочих дні.

Рішенням суду від 06.09.2018 у справі №817/462/16 підтверджено, що середньоденна заробітна плата позивача складала 182,90грн.

Таким чином розмір середнього заробітку, за час вимушеного прогулу через затримку виконання рішення суду з 07.12.2016 по 27.08.2018 становить: 78281,20грн (428 робочих дні х 182,90грн).

За правилами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно зі ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обгрунтував обставин на яких грунтуються його заперечення, а позивач довів ті обставини, на яких грунтуються його вимоги.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до повного задоволення.

При цьому, суд зазначає, що стягнення належних ОСОБА_1 сум слід провадити саме з Рівненської митниці ДФС, як територіального органу ДФС, що здійснює видатки на оплату праці працівників згідно зі штатним розписом.

Окрім того, суд зазначає, що відповідач є податковим агентом щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та інших зборів з доходу у вигляді середньої заробітної плати, нарахованої на підставі рішення суду за час вимушеного прогулу. Крім того, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов`язки, встановлені Податковим кодексом України для платників податків.

Суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу, без віднімання сум податків та зборів. Останні підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення, внаслідок чого виплачена працівнику сума зменшується на суму податків і зборів.

Крім того, відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період, у разі перебування на посаді, працівник отримував би заробітну плату, з якої також відраховувались би податки і збори.

У силу вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненської митниці ДФС (вул.Соборна, 104, м.Рівне, 33000, код ЄДРПОУ 39420640) задовольнити повністю.

Стягнути з Рівненської митниці ДФС середній заробіток за час затримки виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 06.12.2016 у справі №817/462/16 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Рівненської митниці ДФС, в період з 7 грудня 2016 року по 27 серпня 2018 року у розмірі 78281, 20грн (сімдесят вісім тисяч двісті вісімдеят одна гривня двадцять копійок) без врахування обов`язкових податків та зборів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 липня 2019 року.

Суддя Дудар О.М.