Ухвала суду № 83101416, 18.07.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 липня 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/1253/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Борисова Дмитра Геннадійовича про повернення сплаченої суми судового збору у справі № 360/1253/19 за позовом адвоката Борисова Дмитра Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства “Український комунальний банк” Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом адвоката Борисова Дмитра Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства “Український комунальний банк” Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

15 липня 2019 року від адвоката Борисова Дмитра Геннадійовича до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява від 08 липня 2019 року б/н про повернення сплаченої суми судового збору у розмірі 1536,80 грн. В обґрунтування заяви зазначено, що право вкладника на виплату гарантованої суми - є одним із прав споживача фінансових послуг, а тому підлягає захисту на підставі Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, у зв`язку з неналежним виконанням договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів».

Судом встановлено, що представником позивача при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1537,00 грн (квитанція від 25 березня 2019 року № 56893 на суму 1537,00 грн на рахунок № 34312206084029, отримувач УК у м. Сєвєродонецьку, банк отримувача Казначейство України, код банку 899998) (арк. спр. 4).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року позов адвоката Борисова Дмитра Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства “Український комунальний банк” Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково (арк. спр. 191-198):

- визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства “Український комунальний банк” Матвієнка Андрія Анатолійовича щодо невжиття заходів по відшкодуванню ОСОБА_1 гарантованої законом суми вкладів;

- зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства “Український комунальний банк” Матвієнка Андрія Анатолійовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в публічному акціонерному товаристві “Український комунальний банк” за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» (далі – Закон № 1023-ХІІ), який установлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закон № 1023-ХІІ споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно з статтею 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Преамбула Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 1 Закону № 1023-XII споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, а тому вкладник, звертаючись до суду з позовом, пов`язаним з порушенням його прав за договором банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі № 6-37цс16, відступати від якого Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав.

Крім того, у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц Велика Палата Верховного Суду встановила, що при зверненні до суду з позовом про стягнення з Фонду майнової відповідальності за договором банківського вкладу позивач як споживач фінансових послуг звільняється від сплати судового збору за частиною третьою статті 22 Закону № 1023-XII не тільки при поданні позовної заяви, а й на наступних стадіях цивільного процесу.

Таким чином, вкладник (споживач фінансових послуг), звертаючись до суду з позовом до банку (виконавця фінансових послуг) за захистом своїх порушених прав, зокрема, у зв`язку з неналежним виконанням договору банківського вкладу, звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII.

Разом з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 817/649/16 звертає увагу на те, що дія частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII поширюється на спори, які виникають між вкладниками банку та Фондом під час здійснення останнім владних управлінських функцій, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами на підставі пункту 4 частини другої статті 4 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позивач – ОСОБА_1 звільняється від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону № 1023-XII за звернення до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства “Український комунальний банк” Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом першим частини першої статті 7 Закону України “Про судовий збір” встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною другою статті 7 Закону України “Про судовий збір” регламентовано, що у випадках, установлених пунктом першим частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що надміру сплачений судовий збір, сплачений представником позивача за подання позовної заяви, підлягає поверненню в сумі 1537,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 143 КАС України учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть оскаржити судове рішення щодо судових витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

Керуючись статтею 7 Закону України “Про судовий збір”, частиною третьою статті 22 Закону України «Про захист прав позивачів», статтями 132, 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Борисова Дмитра Геннадійовича про повернення сплаченої суми судового збору у справі № 360/1253/19 за позовом адвоката Борисова Дмитра Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства “Український комунальний банк” Матвієнка Андрія Анатолійовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Повернути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) надміру сплачений судовий збір при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою за квитанцією від 25 березня 2019 року № 56893 у розмірі 1537,00 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять сім грн 00 коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська