Рішення № 83101292, 18.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2019 року м.Київ № 320/1390/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.02.2019 № Ф-298382-50/660.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-298382-50/660, відповідно до якої позивачеві необхідно сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18 276,72 грн.

Позивач не погоджується з діями контролюючого органу, оскільки починаючи з 28.02.2019 ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності та не здійснює будь-якої господарської діяльності, а тому звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала та надала 23.04.2019 через канцелярію суду відзив на позов, з якого вбачається, що відповідач не погоджується з доводами позивача, позовні вимоги не визнає та вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до даних інтегрованих карток платника податків за 2018-2019 роки за позивачем по сплаті єдиного соціального внеску обліковується заборгованість у розмірі 18 276,72 грн., а тому твердження позивача щодо визнання протиправною та скасування винесеної контролюючим органом вимоги є необгрунтованими.

Також від позивача та представника відповідача надійшли клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, зазначеною ухвалою зобов`язано відповідача надати до суду інформацію щодо суми заборгованості ОСОБА_1 згідно спірної вимоги від 05.02.2019 № Ф-298382-50/660 на суму 18 276,72 грн.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.03.1997 по 05.02.2008 була зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець.

Основним видом господарської діяльності позивача за КВЕД була роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту (код КВЕД - 52.12.0).

Повторно позивача було зареєстровано як фізичну особу-підприємця 01.02.2011, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1 .

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за КВЕД визначено роздрібну торгівлю з лотків на ринках текстильними виробами, одягом і взуттям (код КВЕД - 47.82).

28 лютого 2019 року державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності припинено.

Засобами поштового зв`язку 21.02.2019 на адресу позивача рекомендованим листом зі штрихкодовим ідентифікатором № 0911709362618 надійшла вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-298382-50/660, відповідно до якої позивачеві необхідно сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18 276,72 грн.

Позивач не погоджується з діями контролюючого органу, оскільки зазначає, що починаючи з 28.02.2019 її господарську діяльність як фізичної особи-підприємця припинено у встановленому законом порядку і всі вимоги щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску за період перебування на спрощеній системі оподаткування нею безумовно виконувались, а тому звернулась з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.2 та пп. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів та забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульоване Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 регламентовано, що недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Приписами пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Законом України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону № 2464, відповідно до яких, зокрема, встановлено нові строки сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування; які застосовують загальну систему оподаткування; осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або осіб, які проводять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; членів фермерського господарства.

Згідно абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у п.п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Фізичні особи-підприємці, які працюють на спрощеній системі оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок щокварталу до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Законом України від 21.12.2016 № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 - 3200,00 грн., а Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 01.01.2018 - 3723,00 грн.

Частиною 5 ст. 8 Закону № 2464 для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що становить 22% бази нарахування.

Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС України поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника.

Граничний термін перерахування єдиного внеску за 2017 рік - 09.02.2018 та відповідно до внесених змін з 01.01.2018 єдиний внесок сплачується щокварталу до строку: 19.04.2018, 19.07.2018, 19.10.2018, 19.01.2019 та за поданим звітом за 2018 рік (по строку 09.02.2019) - в день подання такого звіту.

Сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку у 2018 році не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (22 % від мінімальної заробітної плати: 3 723,00 грн. х 22 % = 819,06 грн.).

Відповідно, щоквартальний платіж позивача складає 2457,18 грн. (3723,00 грн. х 3 х 22%), поквартально:

до 09.02.2018 - за 2017 рік - 704,00 грн. х 12 = 8 448,00 грн.;

до 19.04.2018 - за І квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

до 19.07.2018 - за ІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

до 19.10.2018 - за ІІІ квартал 2018 року - 2457,18 грн.;

до 21.01.2019 - за ІV квартал 2018 року - 2457,18 грн.

З огляду на викладене, в інтегрованій картці ОСОБА_1 по єдиному соціальному внеску обліковується загальна сума заборгованості 18 276,72 грн.

Статтею 6 Закону № 2464 визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог п.п. 6, 7 ст. 13 Закону № 2464 та розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449) органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Статтею 25 Закону № 2464 та п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Як було зазначено раніше, ФОП ОСОБА_1 28.02.2019 припинила здійснення підприємницької діяльності, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що на момент винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № 298382-50/660 та отримання її позивачем 21.02.2019, державну реєстрацію позивача як суб`єкта підприємницької діяльності припинено не було, а тому таку вимогу винесено правомірно.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази про сплату ОСОБА_1 сум єдиного соціального внеску за 2017 рік та І-ІV квартали 2018 року.

Суд звертає увагу, що на підтвердження правомірності винесення щодо позивача вимоги про сплату боргу (недоїмки) контролюючий орган надав до суду облікову картку платника податків з єдиного внеску за 2018-2019 роки, з яких вбачається, що станом на 31.01.2019 за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 18 276,72 грн.

Таким чином, наявність у позивача боргу по сплаті єдиного соціального внеску повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема інтегрованими картками платника податків - фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування вимоги від 05.02.2019 № Ф-298382-50/660 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій щодо винесення податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.02.2019 № Ф-298382-50/660.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.