Рішення № 83101289, 18.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/676/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Кудряшової А.В.

За участю сторін:

Представника позивача: Бароєва Ф. С.

Представника відповідача: Мунтяна Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ» до головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ»» до головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0008755006 від 28.01.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що застосування до нього штрафних санкцій за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних є неправомірним та незаконним, оскільки ним було вжито всіх заходів для своєчасного подання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується наданими до суду доказами. Разом з тим, такі податкові накладні з незалежних від позивача обставин, були зареєстровані відповідачем значно пізніше, з огляду на що у головного управління ДФС в Одеській області не було законодавчих підстав для винесення спірного податкове повідомлення-рішення, а отже воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того позивач зазначає, що до нього взагалі не можна було застосовувати штрафні санкції, встановленні статтею п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, оскільки складенні ним податкові накладні не повинні надаватися отримувачам (покупцям), які не є платниками податку на додану вартість (далі ПДВ).

Ухвалою суду від 12.02.2019 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

08.04.2019 року ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

13.05.2019 року, 11.06.2019 року, 09.07.2019 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких учасники справи надали пояснення, в тому числі письмові (т.3 а.с.1-2, 64-65), відзив на адміністративний позов (т.2 а.с.226-229), та додаткові письмові докази (т.3 а.с.3-10, 27-33, 44-63, 68-69).

Ухвалою суду від 09.07.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначений розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник головного управління ДФС в Одеській області проти задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ»» заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (т.2 а.с.226-229), та наполягав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0008755006 від 28.01.2019 року прийнято відповідачем правомірно на підставі акта перевірки, яким встановлено порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом у справі було встановлено наступне.

17.01.2019 року головним державним ревізором-інспектором відділу податків та зборів з юридичних осіб Південного управління м. Одесі головного управлінням ДФС в Одеській області Хонелією К.З. було проведено перевірку своєчасності реєстрації товариством з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ»» податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за 2018 рік.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт від 17.01.2019 року №130/15-32/50-06/39188770 (т. 1 а.с. 29-34), у висновках якого зазначено про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме:

- затримку реєстрації розрахунків коригування кількісних та вартісних показників №2 від 24.05.2018 року - зареєстрований 14.06.2018 року (кількість днів затримки - 6), №1 від 23.05.2018 року - зареєстрований 14.06.2018 року (кількість днів затримки - 7), №41 від 29.05.2018 року - зареєстрований 14.06.2018 року (кількість днів затримки - 1), №3 від 25.05.2018 року - зареєстрований 14.06.2018 року (кількість днів затримки - 5);

- за затримку реєстрації на 34 дні податкових накладних які були зареєстровані - 18.09.2019 року, а саме №63 від 17.07.2018 року; №134 від 31.07.2018 року; №81 від 19.07.2018 року; №89 від 23.07.2018 року; №112 від 26.07.2018 року; №133 від 31.07.2018 року; №59 від 17.07.2018 року; №78 від 19.07.2018 року; №119 від 31.07.2018 року; №100 від 24.07.2018 року; №109 від 26.07.2018 року; №68 від 18.07.2018 року; №126 від 31.07.2018 року; №127 від 31.07.2018 року; №118 від 31.07.2018 року; №131 від 31.07.2018 року; №137 від 31.07.2018 року; №105 від 25.07.2018 року; №136 від 31.07.2018 року; №74 від 18.07.2018 року; №71 від 18.07.2018 року; №113 від 27.07.2018 року; №57 від 17.07.2018 року; №122 від 31.07.2018 року; №92 від 31.07.2018 року; №92 від 31.07.2018 року; №52 від 17.07.2018 року; №125 від 31.07.2018 року; №86 від 23.07.2018 року; №91 від 24.07.2018 року; №115 від 31.07.2018 року; №56 від 17.07.2018 року; №79 від 19.07.2018 року; №83 від 19.07.2018 року; №55 від 17.07.2018 року; №55 від 17.07.2018 року; №66 від 18.07.2018 року; №90 від 24.07.2018 року; №124 від 31.07.2018 року; №49 від 17.07.2018 року; №88 від 23.07.2018 року; №135 від 31.07.2018 року; №61 від 17.07.2018 року; №77 від 19.07.2018 року; №93 від 24.07.2018 року; №64 від 18.07.2018 року; №80 від 19.07.2018 року; №58 від 17.07.2018 року; №97 від 24.07.2018 року; №103 від 25.07.2018 року; №52 від 17.07.2018 року; №76 від 18.07.2018 року; №75 від 18.07.2018 року; №110 від 26.07.2018 року; №129 від 31.07.2018 року; №76 від 17.07.2018 року; №73 від 18.07.2018 року; №130 від 31.07.2018 року; №72 від 18.07.2018 року; №107 від 25.07.2018 року; №116 від 31.07.2018 року; №69 від 18.07.2018 року; №132 від 31.07.2018 року; №94 від 24.07.2018 року; №117 від 31.07.2018 року; №99 від 24.07.2018 року; №85 від 23.07.2018 року; №95 від 24.07.2018 року; №62 від 17.07.2018 року; №101 від 25.07.2018 року; №82 від 19.07.2018 року ; №70 від 18.07.2018 року; №106 від 25.07.2018 року; №128 від 31.07.2018 року; №51 від 17.07.2018 року; №52 від 17.07.2018 року; №104 від 25.07.2018 року; №121 від 31.07.2018 року; №102 від 25.07.2018 року; №108 від 26.07.2018 року; №84 від 19.07.2018 року; №54 від 17.07.2018 року; №123 від 31.07.2018 року; №67 від 18.07.2018 року; №65 від 18.07.2018 року; №98 від 24.07.2018 року; №87 від 23.07.2018 року; №98 від 24.07.2018 року ; №114 від 27.07.2018 року; №120 від 31.07.2018 року; №138 від 31.07.2018 року;

- за затримку реєстрації на 17 днів податкових накладних, які були зареєстровані 17.09.2019 року, а саме: №20 від 06.08.2018 року; №13 від 03.08.2018 року; №36 від 07.08.2018 року; №53 від 09.08.2018 року; №40 від 08.08.2018 року; №91 від 15.08.2018 року; №89 від 15.08.2018 року; №69 від 13.08.2018 року; №10 від 02.08.2018 року; №15 від 03.08.2018 року; №30 від 07.08.2018 року; №78 від 14.08.2018 року; №76 від 14.08.2018 року; №77 від 14.08.2018 року; №31 від 07.08.2018 року; №32 від 07.08.2018 року; №17 від 03.08.2018 року; №87 від 15.08.2018 року; №84 від 15.08.2018 року; №1 від 01.08.2018 року; №27 від 07.08.2018 року; №34 від 07.08.2018 року; №55 від 10.08.2018 року; №56 від 10.08.2018 року; №82 від 14.08.2018 року; №18 від 03.08.2018 року; №25 від 07.08.2018 року; №59 від 13.08.2018 року; №50 від 09.08.2018 року; №61 від 13.08.2018 року; №2 від 01.08.2018 року; №41 від 08.08.2018 року; №71 від 14.08.2018 року; №42 від 08.08.2018 року; №73 від 14.08.2018 року; №75 від 14.08.2018 року; №60 від 13.08.2018 року; №67 від 13.08.2018 року; №74 від 14.08.2018 року; №80 від 14.08.2018 року; №51 від 09.08.2018 року; №92 від 15.08.2018 року; №70 від 13.08.2018 року; №11 від 03.08.2018 року; №21 від 07.08.2018 року; №52 від 09.08.2018 року; №9 від 02.08.2018 року; №79 від 14.08.2018 року; №65 від 13.08.2018 року; №6 від 02.08.2018 року; №19 від 03.08.2018 року; №45 від 08.08.2018 року; №54 від 09.08.2018 року; №83 від 15.08.2018 року; №14 від 03.08.2018 року; №24 від 07.08.2018 року; №43 від 08.08.2018 року; №64 від 13.08.2018 року; №86 від 15.08.2018 року; №72 від 14.08.2018 року; №33 від 07.08.2018 року; №49 від 09.08.2018 року; №23 від 07.08.2018 року; №28 від 07.08.2018 року; №47 від 08.08.2018 року; №90 від 15.08.2018 року; №37 від 07.08.2018 року; №39 від 08.08.2018 року; №85 від 15.08.2018 року; №63 від 13.08.2018 року; №66 від 13.08.2018 року; №28 від 07.08.2018 року; №7 від 02.08.2018 року; №26 від 07.08.2018 року; №3 від 01.08.2018 року; №38 від 08.08.2018 року; №46 від 08.08.2018 року; №81 від 14.08.2018 року; №44 від 08.08.2018 року; №68 від 13.08.2018 року; №22 від 07.08.2018 року; №4 від 02.08.2018 року; №8 від 02.08.2018 року; №12 від 03.08.2018 року; №57 від 10.08.2018 року; №48 від 09.08.2018 року; №58 від 13.08.2018 року; №16 від 03.08.2018 року; №5 від 02.08.2018 року; №35 від 07.08.2018 року; №88 від 15.08.2018 року; №62 від 13.08.2018 року.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0008755006 від 28.01.2019 року (т. 1 а.с. 23), яким до позивача було застосовано штраф на загальну суму 394 229,61 грн., а саме:

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних до 15 календарних днів на суму ПДВ 29 133,32 грн. - в розмірі 10% від суми податку на додану вартість, що складає - 2 912,32 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 619 610,58 грн. - в розмірі 20% від суми податку на додану вартість, що складає - 123 922,34 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 891 313,01 грн. - в розмірі 30% від суми податку на додану вартість, що складає - 267 393,95 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням відповідача, вважаючи його протиправним та необґрунтованим, товариство з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ»» звернулось до суду із даним адміністративним позовом.

Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України).

Відповідно до пункту 75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з пп. 14.1.60 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця.

При цьому ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Згідно пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, товариством з обмедною відповілальністю «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ»» протягом другої половини липня 2018 року (з 17.07.2019 року по 31.07.2018 року) та першої половини серпня 2018 року (з 01.08.2018 року по 15.08.2018 року) було виписано та своєчасно подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних 182 податкові накладні, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями цих накладних та квитанцій №1 (т. 1 а.с.102-250, т. 2 а.с. 1-217). Разом з тим, зазначені податкові накладні контролюючим органом прийняті та зареєстровані не були, а в квитанціях було зазначено про відсутність укладеного з платником податків договору приєднання, який визначає права та обов`язки сторін в процесі електронного документообігу.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, подані позивачем на реєстрацію 182 податкові накладні були зареєстровані відповідачем лише 17 та 18 вересня 2018 року.

Судом на підставі наданих до суду письмових доказів було встановлено, та не заперечувалось учасниками справи, що 30.08.2017 року між позивачем та Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступником якої є ГУ ДФС в Одеській області) було укладено договір №30082017 про визнання електронних документів (т. 1 а.с. 37-40).

Зазначені обставини також підтверджуються листом ГУ ДФС в Одеській області від 02.07.2019 року №177/11/15-32-08-04-05 (т.3 а.с.68-69). Разом з тим, у зазначеному листі міститься інформація, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області з 01.08.2018 року по 14.09.2018 року було змінено статус товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ»», як суб`єкта електронного документообігу та протягом зазначеного часу підприємство не було суб`єктом електронного документообігу на підставі листа ГУ ДФС в Одеській області №473/7/15-32-23-03-04 від 31.07.2018 року. При цьому з 14.09.2018 року службовою запискою №444/15-53-21-04 від 14.09.2018 року товариству з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ»» було знову надано статус суб`єкта електронного документообігу.

Як вбачається з листа ГУ ДФС в Одеській області №121/11/15-32-23-03-11 від 10.08.2018 року (т.3 а.с.31-32) вищезазначені дії податкового органу були обумовлені тим, що підприємство ТОВ «ОП Новий Квартал» фактично за юридичною адресою (м. Одеса, вул. Сонячна, буд.5) не знаходилось. Також в листі було зроблено посилання на те, що представниками орендодавця підприємства позивача, а саме ТОВ «Естейт сервіс ЛТД» були надані копії документів, які свідчать про розірвання договору суборенди між ТОВ «ОП Новий Квартал» та ТОВ «Естейт сервіс ЛТД». При цьому зазначена інформація та копії відповідних документів буди спрямовані до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (№7473/7/15-32-23-03-04, №7480/7/15-32-23-03-04 від 31.07.2018) для прийняття управлінських рішень відносно ТОВ «ОП Новий Квартал», а також позивачу було змінено статус суб`єкту електронного документообігу до встановлення відповідних обставин.

Суд зазначає, що порядок обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 06 червня 2017 року №557 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за №959/30827 (далі за текстом - Порядок №557), розроблений відповідно до Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про інформацію», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про телекомунікації», визначає основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб`єктами електронного документообігу.

При цьому законом та договором встановлено виключні випадки, які дають право органу ДФС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Статтею 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 цього Закону, ЄДРПОУ створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін (ч. 1 ст. 18 цього Закону).

Згідно до ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Суд зазначає, що в межах адміністративної справи №1540/4262/18, рішення в які набрало законної сили, вже досліджувалась правомірність дій податкового органу щодо зміни статусу позивача в електронному документообігу та відмови у прийнятті його податкової звітності з огляду на такі зміни, дії контролюючих органів (ДПІ у Приморському районі ГУ ДФС в Одеській області та державної фіскальної служби України) визнано судом протиправними, а тому в силу приписів частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини доказуванню в адміністративній справі №420/676/19 не підлягають. Крім того, судом в адміністративній справі №1540/4262/18 досліджувались та були прийняті до уваги в якості доказів документи, що підтверджують наявність орендних відносин позивача з ТОВ «Естейт сервіс ЛТД».

При цьому, як вбачається з рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2018 року по справі №1540/4262/18, відповідачем не було надано до суду жодного доказу на підтвердження обставин, на які посилається відповідач в листі №121/11/15-32-23-03-11 від 10.08.2018 року. Таких доказів не було надано суду представниками головного управління ДФС в Одеській області і під час розгляду адміністративної справи №420/676/19.

Крім того суд зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців будь-яких записів щодо відсутності ТОВ «ОП Новий Квартал» за його місцезнаходження не міститься, чого не заперечувалося відповідачем.

Відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

В той же час, пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю-платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець передбачив можливість застосування до платника наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), лише за наявності його вини.

Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №815/2745/17, від 30.01.2018 року по справі №816/390/17, від 28.08.2018 року по справі №806/1965/16.

При цьому суд зазначає, що податковим порушенням є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи. Відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Наведене тлумачення відповідає і практиці застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) Європейським судом з прав людини.

Так, частиною другою статті 6 Конвенції визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 липня 2002 року "Справа "Компанія "Вестберґатаксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" зазначено, що загальний характер правових норм, які регулюють питання податкових штрафів, та мета стягнення, яке має водночас і запобіжний, і каральний характер, з достатньою очевидністю вказують на те, що для цілей статті 6 Конвенції заявники обвинувачувалися в кримінальному правопорушенні.

Отже у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" було застосовано третій критерій тесту Енгеля для визначення випадків, коли йдеться про кримінальне обвинувачення, у розумінні Конвенції, а саме - критерій правових наслідків для адресата.

Таким чином Європейський суд з прав людини розцінює податкові правопорушення, як різновид кримінального обвинувачення для цілей застосування Конвенції.

Передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України штрафи, за своєю тяжкістю та каральним характером, цілком відповідають санкціям, притаманним для застосування за кримінальні правопорушення, відтак наявні всі підстави для застосування частин другої статті 6 Конвенції, яка, у свою чергу, унеможливлює притягнення до відповідальності особи за відсутності вини.

З огляду на вищезазначене, суд при розгляді адміністративної справи №420/676/19 враховує те, що позивачем було вчинено всіх необхідних дії відповідно до податкового законодавства для реєстрації спірних податкових накладних у встановлений законодавством термін. Однак такі податкові накладні були зареєстрові з порушенням строку саме через дії податкового органу, з огляду на що суд доходить висновку про відсутність вини платника податку щодо їх несвоєчасної реєстрації.

Крім того, судом під час розгляду справи встановлено, а відповідачем не спростовано той факт, що розрахунки коригування кількісних та вартісних показників №2 від 24.05.2018 року, №1 від 23.05.2018 року, №41 від 29.05.2018 року, №3 від 25.05.2018 року, були подані позивачем на реєстрацію та зареєстровані податковим органом 14.06.2018 року (т. 3 а.с. 3-10), тобто в межах строків, визначених Податковим кодексом.

За таких умов суд вважає, що контролюючим органом було необґрунтовано та безпідставно застосовано до товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ» штраф за порушення позивачем граничних строків реєстрації 4 розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних та 182 податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0008755006 від 28.01.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Одночасно суд зазначає про помилковість тверджень позивача про протиправність оскаржуваного рішення з тих підстав, що до ТОВ «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ»» не можуть бути застосовані штрафні санкції, встановленні статтею п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, оскільки складенні ним податкові накладні не надаються отримувачам (покупцям), які не є платниками ПДВ, з огляду на наступне.

Так з 01 січня 2017 року законодавцем було змінено редакцію пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. На відміну від попередньої редакції цієї статті, яка встановлювала штрафні санкції за порушення термінів реєстрації виключно податкових накладних, що підлягають наданню покупцям, чинною на момент виникнення спірних правовідносин редакцією визначено, що штрафні санкції застосовуються за порушення граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації всіх податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Винятком є виключно порушення термінів реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Відповідно до пункту 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 13.12.2015 року, при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини, зокрема, 04 - складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання, 08 - складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість; 09 - складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Отже, положеннями вказаного Порядку визначено детальний перелік податкових накладних, які не підлягають наданню отримувачу (покупцю). Цей перелік включає в себе не тільки податкові накладні, складені на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість та операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість, але й інші групи операцій, здійснення яких обумовлює ненадання податкових накладних продавцю.

Згідно з положеннями Порядку №1307, до графи 8 податкових накладних вноситься - код ставки податку на додану вартість, за якою здійснюється оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, що постачаються.

Зокрема, у графі 8 зазначається код ставки: 20 - у разі здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою.

Системний аналіз статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1307 від 13.12.2015 року дає підстави для висновку про те, що для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Вказана правова позиція висловлена у рішеннях Верховного Суду від 11.12.2018 року по справі № 807/68/18 та від 04.09.2018 року по справі № 816/1488/17.

Судом встановлено, що податкові накладні, які подавались позивачем на реєстрацію позивачем до контролюючого органу, містять код ставки податку на додану вартість « 20», що свідчить про те, що податкові накладні складені на постачання товарів/послуг для операцій, що оподатковуються податком на додану вартість.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що трактування позивачем пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України в частині звільнення його від відповідальності встановленої за порушення граничного строку для реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них, є помилковим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а отже судом до уваги при прийнятті рішення не приймається.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі вищезазначених процесуальних положень суд зазначає, що головним управлінням ДФС в Одеській області не було доведено обґрунтованості та правомірності податкового повідомлення-рішення №0008755006 від 28.01.2019 року, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви було додано платіжне доручення від 25.02.2019 року №1 про сплату судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру у загальній сумі 5 913,45 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-80, 173, 179-181, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 258, 260, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ» (65009, м. Одеса, вул. Сонячна, 5) до головного управління ДФС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення головного управління ДФС в Одеській області №0008755006 від 28.01.2019 року.

Стягнути з головного управління ДФС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Обслуговуюче підприємство «НОВИЙ КВАРТАЛ» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 5 913,45 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 18 липня 2019 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.