Ухвала суду № 83100774, 18.07.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 липня 2019 р.Справа №160/6694/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" про забезпечення позову у справі за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2019 Громадська організація "Платформа Громадський Контроль" (адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Ульянова, буд. 24, оф.9) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (адреса: 49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75), у якій просить визнати протиправним та нечинним повністю рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №619 від 18.06.2019 року "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро".

Разом з позовною заявою позивач надав заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №619 від 18.06.2019 року "Про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Дніпро" до набрання законної сили рішенням суду по справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням процедури його прийняття. У зв`язку з виконанням рішення існує загроза заподіяння шкоди правам як позивача, так і необмеженого кола фізичних осіб, які користуються міським транспортом загального користування у м. Дніпро, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. У випадку задоволення позовних вимог, завчасне не зупинення дії оскаржуваного рішення призведе до невідворотних наслідків, оскільки сплачені пасажирами за надання транспортних послуг кошти буде фактично неможливо повернути чи відшкодувати з огляду на відсутність відповідного законодавчого регулювання цих правовідносин.

Відповідно до вимог частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає здійснити розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд відзначає, що обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

З матеріалів справи видно, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист саме його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть позивачем при цьому понесені.

Водночас, наявність очевидних ознак протиправності рішення відповідача, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову не є самостійним способом захисту порушеного права, та не повинне призводити до вирішення вимог або досягнення іншої мети, не пов`язаної з забезпеченням права особи до вирішення справи по суті.

З огляду на заяву про забезпечення позову, вона складається тільки з тверджень про можливе теоретичне нанесення шкоди інтересам позивача.

Отже, дослідивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, фактичні обставини справи, виходячи із співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 150-151, 152-154, 248, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" про забезпечення позову у справі за позовом Громадської організації "Платформа Громадський Контроль" до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки встановлені статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч.1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар