Ухвала суду № 83094382, 11.07.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6578/16-а

Провадження № 6-а/591/12/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді – КЛИМЕНКО А. Я.

при секретарі – Устименко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми заяву Сумської міської ради про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню -

встановив:

Сумською міською радою подана заява, яку її представник в судовому засіданні підтримав, про визнання ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 27.10.2017 року про накладення на міського голову м. Суми штрафу, яка є виконавчим документом, такою, що не підлягає виконанню в частині накладення на міського голову м. Суми, як керівника суб`єкта владних повноважень (Сумської міської ради), відповідального за виконання постанови, штрафу в розмірі 32000 грн..

Представник ОСОБА_1 в судовому засідання проти заяви заперечив і просив суд відмовити у задоволенні цієї заяви.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява Сумської міської ради про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, задоволенню не підлягає з таких підстав:

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2017 року у справі № 591/6578/16-а, яка набрала законної сили, було задоволено позов ОСОБА_1 та зобов`язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною (орієнтовною) площею 0,02 га у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої в АДРЕСА_1 .

Цією постановою було зобов`язано Сумську міську раду протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили, подати до Зарічного районного суду м. Суми звіт про її виконання.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27.10.2017 року, прийнятою в порядку судового контролю за виконанням вказаної постанови, було зокрема накладено на міського голову м. Суми, як керівника суб`єкта владних повноважень (Сумської міської ради), відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі десяти мінімальних заробітних плат, що становить 32000 грн. за невиконання постанови Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2017 у даній справі та за неподання звіту про її виконання.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 року Сумській міській раді було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 27.10.2017 року.

Згідно ч. 2 ст. 374 КАС України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Сумська міська рада в заяві про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконання посилається на те, що прийняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою належить до її дискреційних повноважень; міський голова не є відповідальним за виконання міською радою судового рішення; суд має право, але не зобов`язаний накладати штраф.

Проте, ці обставини, на які Сумська міська рада посилається як на підставу для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та відповідаючи цим обставинам правові норми вже досліджувались та були враховані при прийнятті постанови Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2017 року та ухвали від 27.10.2017 року, у зв`язку із невиконанням вказаної постанови.

Крім того, слід зазначити, що згідно ст. ст. 129, 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства, які закріплені в ст. 2 КАС України також визначається обов`язковість судового рішення.

Згідно ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами.

Згідно ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішеннях по справах «Іммобільяре Саффі» проти Італії», «Горнсбі проти Греції», «Жовнер проти України», «Бурдов проти Росії», «Ясіун`єне проти Литви», «Руйану проти Румунії» наголошує на тому, що «право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду».

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або не спроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

В контексті статті 6 цієї Конвенції, виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».

Проте, як вбачається з матеріалів справи, судове рішення (постанова Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2017 року у справі № 591/6578/16-а) не виконана Сумською міською радою ні у встановлений судом строк, ні на протязі досить тривалого часу, ні на день постановлення цієї ухвали.

У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (надалі по тексту – Закон), одним із основних принципів місцевого самоврядування є принцип законності, що включає безумовне виконання судових рішень, які набрали законної сили.

В статті 42 Закону встановлені повноваження сільського, селищного, міського голови до яких, зокрема належить забезпечення здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади. Зазначене повноваження безумовно включає забезпечення організації виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Крім того, згідно цієї статті, сільський, селищний, міський голова організовує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого органу; підписує рішення ради та її виконавчого органу; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, громадянами; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори; видає розпорядження у межах своїх повноважень та здійснює інші повноваження.

Згідно частини 5 ст. 42 цього Закону, сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.

В ст. 12 Закону встановлено, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного села, селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Конституційний Суд України в рішенні від 06.07.1999 № 7-рп/99 наголосив, що міський голова – це головна посадова особа територіальної громади міста (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини).

У пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення, Конституційний Суд України вказав, що положення ст. 12, частин 3 – 6 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в контексті статті 141 Конституції України треба розуміти так, що сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою відповідної територіальної громади з представницьким мандатом.

Згідно ст. ст. 1, 10 Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Отже, з наведених норм слідує, що міський голова м. Суми є головною посадовою особою територіальної громади м. Суми, яку, в свою чергу представляє Сумська міська рада, як орган місцевого самоврядування.

Тому, з урахуванням вищенаведених норм та їх офіційного роз`яснення Конституційним Судом України, зважаючи на функції та повноваження сільського, селищного, міського голови, закріплені в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», керівником Сумської міської ради є саме міський голова м. Суми, який є відповідальним за виконання судового рішення. Це також зазначено в ухвалі Зарічного районного суду м. Суми від 27.10.2017 у даній справі, яка набрала законної сили.

Крім того, з вищенаведених норм вбачається, що у міського голови достатньо засобів та важелів для організації виконання судового рішення, якими в даному випадку міський голова не скористався, хоча згідно ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міський голова має повноваження, зокрема скликати сесії ради, вносити пропозиції та формувати порядок денний сесій ради і головувати на пленарних засіданнях ради, а також інші дієві повноваження.

Таким чином, відсутні встановлені ст. 374 КАС України підстави, а також інші об`єктивні обставини для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Судове рішення (постанова від 10.03.2017), у зв`язку із невиконанням якого було прийнято ухвалу від 27.10.2017 про накладення штрафу на міського голову, яку Сумська міська рада просить визнати такою, що не підлягає виконання, не виконане ні у встановлений судом строк, ні на день постановлення цієї ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 7, 14, 370, 372, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Сумської міської ради про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню – відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 256 КАС України, дана ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена згідно ст. ст. 294, 295 КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали виготовлено 18 липня 2019 року.

СУДДЯ А. Я. КЛИМЕНКО