Ухвала суду № 83092180, 18.07.2019, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.07.2019

ЄУН № 337/2538/19

Провадження № 1-кп/337/330/2019

УХВАЛА

про призначення судового розгляду

18 липня 2019 року місто Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді Бредун Д.С.,

за участю секретаря Шварцер Г.М.,

прокурора Пелеша М.Р.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника – адвоката Середи А.А.,

представника потерпілого Чернишенко А.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, що надійшло з обвинувальним актом, затвердженими прокурором Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області, –

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 21 червня 2019 року за кримінальним провадженням у відношенні ОСОБА_1 призначено підготовче судове засідання.

В судовому засіданні прокурор просив призначити провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, вказав, що підстави, які можуть перешкоджати призначенню розгляду, відсутні. Також прокурором подане письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 на 60 днів. Проти застосування іншого запобіжного заходу заперечував.

Захисник також просив призначити провадження до судового розгляду. Категорично заперечував проти продовження строку дії застосованого запобіжного заходу. Надав письмове клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_1 на домашній арешт із забороною покидати місце проживання з 22:00 до 06:00 години.

Обвинувачений в повному обсязі підтримав свого захисника. Просив звільнити його з-під варти, та призначити справу до судового розгляду.

Представник потерпілого вважав за можливе призначити справу до судового розгляду. Просив задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу, а в задоволенні клопотання адвоката про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Представник потерпілого ПрАТ «Фарлеп-Інвест» надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Допитана в судовому засіданні за клопотанням сторони захисту для підтвердження обставин щодо необхідності зміни запобіжного заходу свідок ОСОБА_2 пояснила, що вона в цивільному шлюбі проживає з обвинуваченим ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . З обвинуваченим мають двох спільних малолітніх дітей, яких утримує ОСОБА_1 Про особу обвинуваченого пояснила, що він – відповідальна людина, негативного щодо нього не пам`ятає, а головне, він не зловживає алкогольними напоями. Вночі дім покидає лише по роботі.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали кримінального провадження, не встановив підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, вважає, що провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Щодо вирішення питання про запобіжний захід ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, знищити чи спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

За змістом ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч.3 ст.197 КПК України про його продовження суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.

Відповідно до положень ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ст.ст. 197, 199 КПК України,за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин,які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Отже, обвинувачення особи у скоєнні злочину середньої тяжкості та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, вчинений під час іспитового строку за попереднім вироком, є однім з факторів, який має враховувати суд при обранні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Тяжкість обвинувачення і можливого покарання, у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Для відмови у досудовому звільненні особи принципи конвенційного прецедентного права передбачають чотири основні підстави: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення у справі «Штегмюллер проти Австрії»1969 р.), ризик перешкоджання з боку обвинуваченого у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення у справі «Вемгофф проти Німеччини» 1968 р.), вчинення ним подальшого правопорушення («Мацнеттер проти Австрії» 1969 р.) або спричинення ним порушень громадського порядку («Летельєр проти Франції» 1991 р.)

За змістом обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні корисливого злочину через чотири місяці після ухвалення щодо нього вироку за аналогічне кримінальне правопорушення. Як встановлено в судовому засіданні, офіційного місця працевлаштування обвинувачений не має. Зважаючи на що, суд вважає ризик продовження злочинної діяльності досить актуальним.

Обґрунтованість підозри відносно обвинуваченого підтверджується висновками слідчого судді, викладені в ухвалі про застосування запобіжного заходу.

Крім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).

Тобто, на даному етапі судового розгляду підозра цілком обґрунтована, доводи захисника, заявлені на захист обвинуваченого про недоведеність винуватості, лише будуть перевірятися в ході судового розгляду у встановленому законом порядку.

Суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Водночас, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого щодо наявності соціальних зв`язків, постійного місця проживання та стану здоров`я, однак ці обставини не спростовують висновки суду про можливе продовження обвинуваченим злочинної діяльності,а наявність у обвинуваченого цивільної дружин та дітей не була дієвим запобіжником, який би утримав його від вчинення тих дій, що ставляться їм за провину.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, доведеність всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, суд з урахуванням викладеного продовжує відносно ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 днів, до 03:15 години 27 вересня 2019 року, оскільки саме цей запобіжний захід є найбільш дієвим та доцільним заходом забезпечення кримінального провадження щодо вказаної особи.

З урахуванням такого висновку суду, підстави для задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, наразі відсутні.

При цьому суд також враховує, що викладені адвокатом обставини про застосування до обвинуваченого фізичного насильства працівниками поліції, були об`єктом реагування в передбаченому ст. 206 КПК України порядку.

Враховуючи вищевикладене, керую чись ст.ст. 314-317, Розділом ІІ КПК України, суд–

УХВАЛИВ:

Призначити кримінальне провадження у відношенні ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, до судового розгляду на 29 липня 2019 року о 13:00 годині в приміщенні Хортицького районного суду м. Запоріжжя.

Проведення судового розгляду кримінального провадження визначити у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.

Викликати в судове засідання учасників судового провадження, повідомивши їх про час та місце розгляду.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у виді тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 03:15 години 27 вересня 2019 року.

Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для виконання.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою – в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суду м. Запоріжжя протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

Суддя: Д.С. Бредун