Ухвала суду № 83092057, 12.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 12.07.2019

Справа № 320/3754/19

Провадження 1-кп/320/799/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Іваненко О.В.,

за участю секретаря - Прозорової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12019080140000578 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополь, громадянина України, який мешкає: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України визнаний таким, що не має судимості, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 189 КК України;

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який мешкає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 189 КК України;

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Фурманенко М.В.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Яцуренко О.А.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Назаренко П.Г.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

потерпілих - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.189 КК України.

Ухвалою суду від 24.05.2019 року запобіжний захід обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою було продовжено до двох місяців, а саме до 23.07.2019 року.

У судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_1 обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці у зв`язку з тим, що вони підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину передбаченого ч.3 ст. 189 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна. На думку прокурора на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_2 , усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинене кримінальне правопорушення, з метою ухилення від кримінального покарання, він може переховуватися від суду та впливати на потерпілих та свідків, вчинить інше кримінальне правопорушення, тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні. ОСОБА_1 раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, вчинених з корисливих мотивів, що свідчить про те, що він на шлях виправлення не став та продовжує свою злочинну діяльність, з метою ухилення від кримінального покарання, він може переховуватися від суду та впливати на потерпілих та свідків. Таким чином будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не встановлено та у зв`язку з тим, що судове провадження не буде завершене до його спливу.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Яцуренко О.А. заявила клопотання про зміну ОСОБА_1 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний із обмеженням волі, а саме домашній арешт, який повною мірою забезпечить належне виконання ним кримінально-процесуальних обов`язків, посилаючись на те, що на теперішній час відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були вказані в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання прокурора вважає необргунтованим, формальним, яке будується на припущеннях.

У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Назаренко П.Г. заявив клопотання про зміну ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід, не пов`язаний із обмеженням волі, а саме домашній арешт, який повною мірою забезпечить належне виконання ним кримінально-процесуальних обов`язків, посилаючись на те, що на теперішній час відсутні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були вказані в клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання прокурора вважає необргунтованим, формальним, яке будується на припущеннях..

Потерпілий ОСОБА_3 не заперечував проти задоволення клопотання захисників обвинувачених, претензій до обвинувачених не має.

Потерпіла ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення клопотання захисників обвинувачених, не заперечує.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та наполягав на задоволенні клопотання захисника.

Обвинувачений ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та наполягав на задоволенні клопотання захисника.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.201 КПК України, підозрюваний/обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Суд враховує, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження (зміну) запобіжною заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обгрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111-112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

Так пункту (b) ч. 1 ст. 5 Європейської Конвенції з прав людини дозволяє позбавлення волі у випадку: затримання особи за І) невиконання законного припису суду або 2) для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом. Всі вишепереліченні обставини не відносяться до обвинуваченого, бо він суддівського припису попередньо не порушував, обов`язки на нього не покладались.

Питання допустимості доказів під час обрання запобіжних заходів повинно забезпечити захист особи, її прав і свобод, інтересів суспільства і держави від протиправної діяльності особи, яка підозрюється у скоєнні злочину та також мають забезпечити захист від необгрунтованого обрання запобіжного заходу та незаконного обмеження прав і свобод людини і громадянина. З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п.3.5,6,7ч.1 ст. 184 КПК України.

Згідно ч.3 ст. 176 КПК України прокурор повинен довести судді, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Фактичною підставою застосування запобіжних заходів є наявність системи належних та допустимих доказів, які вказують: по перше, на вчинення особою злочину та дають підстави для обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування запобіжних заходів, по-друге докази наявності ризиків, які дають підстави вважати судді, що підозрюваний може їх зробити, по-третє, доведеність під час обрання конкретного запобіжного заходу того, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам.

У позиції Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» (Заява N 16437/04) від 14 лютого 2008 року зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищевказане рішення у справі "Авшар проти Туреччини". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджень між собою. Суддя в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі, а адвокат в свою чергу повинен спростувати докази, що надаються прокурором.

Як встановлено в судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину. На даний час він перебуває під вартою. Суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 під час досудового розслідування не знаходився у розшуку, не порушував процесуальні обов`язки у якості підозрюваного та обвинуваченого, не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_1 має постійне зареєстроване місце проживання, перебуває шлюбі та має малолітню дитину, в м. Мелітополь також мешкає його мати, що свідчить про наявність міцність соціальних зв`язків. Крім того потерпілі особисто висловили думку, що не заперечують щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого, а тому відсутній ризик впливу обвинуваченого на потерпілих. Таким чином відсутність будь-яких порушень за час досудового та судового слідства вказує на те, що немає жодних підстав стверджувати про наявність ризику переховуватися від правосуддя. Усі речові докази та документи по справі зібрані. Отже відсутні ризики знищення доказів. Жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків немає. Конкретних підстав перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином немає.

Згідно ч.1,2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до приписів ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

На підставі викладеного, суддя враховує вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Таким чином суд враховуючи пояснення сторін кримінального провадження, особисту думку потерпілих, вважає, що ОСОБА_1 за всіх обставин в сукупності необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово із забороною покидати місце мешкання із застосуванням електронних засобів контролю та покласти на обвинуваченого такі обов`язки: не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками кримінального провадження; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Як встановлено в судовому засіданні обвинуваченому ОСОБА_2 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину. На даний час він перебуває під вартою. Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, під час досудового розслідування не знаходився у розшуку, не порушував процесуальні обов`язки у якості підозрюваного та обвинуваченого, не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду. ОСОБА_2 має постійне місце проживання у м. Запоріжжя, де мешкають його родичі, що свідчить про наявність міцність соціальних зв`язків. Крім того потерпілі особисто висловили думку, що не заперечують щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого, а тому відсутній ризик впливу обвинуваченого на потерпілих. Таким чином відсутність будь-яких порушень за час досудового та судового слідства вказує на те, що немає жодних підстав стверджувати про наявність ризику переховуватися від правосуддя. Усі речові докази та документи по справі зібрані. Отже відсутні ризики знищення доказів. Жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків немає. Конкретних підстав перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином немає.

Згідно ч.1,2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до приписів ст.179 КПК України особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

На підставі викладеного, суддя враховує вимоги ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Таким чином суд враховуючи пояснення сторін кримінального провадження, особисту думку потерпілих, вважає, що ОСОБА_2 за всіх обставин в сукупності необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово із забороною покидати місце мешкання без застосуванням електронних засобів контролю та покласти на обвинуваченого такі обов`язки: не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками кримінального провадження; за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На підставі викладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 309, 395 КПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченного ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченного ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Клопотання захисника обвинуваченного ОСОБА_1 – адвоката Яцуренко О.А. про зміну запобіжного заходу – задовольнити частково.

Клопотання захисника обвинуваченного ОСОБА_2 – адвоката Назаренко П.Г. про зміну запобіжного заходу – задовольнити частково.

Обвинуваченому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт цілодобово, за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною покидати місце мешкання, із застосуванням електронних засобів контролю до 13 годин 00 хвилин 11 вересня 2019 року

Строк домашнього арешту та застосування обов`язків обчислювати з 13 години 00 хвилин 12 липня 2019 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов`язки:

-не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками кримінального провадження;

-за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-носити електронний засіб контролю.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області.

Мелітопольському ВП ГУНП в Запорізькій області негайно поставити на облік ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. Крім того, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Відмова від носіння засобу електронного контролю, умисне зняття, пошкодження або інше втручання в його роботу з метою ухилення від контролю, а рівно намагання вчинити зазначені дії є невиконанням обов`язків, покладених судом на підозрюваного, обвинуваченого при обранні запобіжного заходу, не пов`язаного з позбавленням волі або у вигляді домашнього арешту.

Обвинуваченому ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт цілодобово, за адресою: АДРЕСА_2 , із забороною покидати місце мешкання, без застосування електронних засобів контролю до 13 годин 00 хвилин 11 вересня 2019 року.

Строк домашнього арешту та застосування обов`язків обчислювати з 13 години 00 хвилин 12 липня 2019 року.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

-не відлучатись з місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками кримінального провадження;

-за наявності здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту передати для виконання у Шевченківське відділення поліції ДВП ГУНП в Запорізькій області м. Запоріжжя.

Шевченківське відділення поліції ДВП ГУНП в Запорізькій області м. Запоріжжя негайно поставити на облік ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ, з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань. Крім того, у разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та начальнику слідчого ізолятора, де утримуються обвинувачені.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.

Повний текст ухвали складений 18.07.2019 року о 10-00 годин.

Суддя Мелітопольського

міськрайонного суду О. В. Іваненко