Ухвала суду № 83088028, 18.07.2019, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа №494/769/19

1-кс/504/828/19

УХВАЛА

18.07.2019 року смт.Доброслав

Слідчий суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Жовтан П.В., за участю секретаря судових засідань Сокурцової Т.О., прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області Гушан В.А., заступника начальника ВП – начальника СВ Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області Коваля В.В., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області Недзельського В.Ю. про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Комінтернівського районного суду Одеської області Жовтан П.В. із Одеського апеляційного суду надійшло клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області Недзельського В.Ю. про арешт майна. Клопотання погоджене прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області Гушан В.А.

З клопотання вбачається, що СВ Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160260000201 від 27 червня 2019 року.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення є ст.356 КК України – самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, що відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості.

Досудовим розслідуванням встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1 , загальною площею 4,6421 га, яка знаходиться на території Розквітівської ОТГ, Березівського району, Одеської області, на праві приватної власності належить ОСОБА_1

30.04.2015р. між ОСОБА_1 та СТОВ «імені Мічуріна» укладений договір оренди землі серії та номер НОМЕР_2 -2015-00071, строком до 30.04.2025р.

04.09.2017р. ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до СТОВ «імені Мічуріна» про розірвання договору оренди землі.

01.11.2017р. між СТОВ «імені Мічуріна» та ТОВ «Розквітне-Агро» укладений договір суборенди землі серії та номер МСНR/P-RZA-2017-0381, строком до 29.04.2025р.

11.12.2018р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська подана позовна заява ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «імені Мічуріна» про розірвання договору оренди земельної ділянки, по цивільній справі № 201/13514/18, в якому 14.12.2018р. прийняте рішення про його передання за підсудністю до Березівського районного суду Одеської області.

08.04.2019р. Березівським районним судом Одеської області відкрите провадження за цивільним позовом та призначене судове засідання, в якому на даний час остаточного рішення не прийнято.

Окрім вказаного встановлено із пояснення ОСОБА_1 , що земельна ділянка на даний час фактично перебуває у її користуванні, яку вона в подальшому реалізувала шляхом посіву пшениці та врожай якої остання мала намір зібрати.

Водночас, представники ТОВ «Розквітне-Агро» пояснюють, що земельна ділянка перебуває у їх користуванні згідно договорів суборенди, майно, тобто врожай належить їм, а відтак вони мають всі права передбачені законом на збір врожаю пшениці.

27 червня 2019 року надійшла заява від ОСОБА_1 про те, що невстановлені особи здійснили самоправні дії щодо збору врожаю із земельної ділянки кадастровий номер № НОМЕР_1 , котра належить ОСОБА_1 .

Крім того, встановлено, що зібраний врожай був завантажений у вантажний автомобіль марки «Камаз», моделі «55102», державні реєстраційні номери НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ТОВ «Цукорпром», що за адресою: вул. Гусенко, 50, м. Дніпро, під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З огляду на проведення збору врожаю 27.06.2019р. із земельної ділянки ОСОБА_1 , враховуючи заявлений зі сторони ОСОБА_1 факт протиправних дій щодо її врожаю, заперечення права власності зі сторони товариства за ОСОБА_1 , відповідно повідомлення про право власності на врожай за ТОВ «Розквітне-Агро», дії сторін конфлікту вимагали прийняття відповідних рішень правоохоронним органом, для запобігання вчинення більш тяжких злочинів та недопущення «рейдерства у земельних правовідносинах», з можливістю подальшого врегулювання питання про право власності щодо майна, шляхом звернення до суду із відповідним клопотанням про арешт майна, проведенням судового розгляду по суті із можливістю реалізації кожному своїх прав та права на справедливий суд, оскільки розгляд цивільної справи на даний час не закінчений та триває.

Таким чином, в подальшому, 27 червня 2019 року, проведений огляд місця події, за адресою: АДРЕСА_1 , де у ОСОБА_2 , з вказаного автомобіля марки «Камаз», моделі «55102», державні реєстраційні номери НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ТОВ «Цукорпром», що за адресою: вул. Гусенко, 50, м. Дніпро, під керуванням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вилучено 10200 (десять тисяч двісті) кілограмів пшениці, класу №4, рік врожаю 2019 року (відповідно до накладної №025376 від 27.06.2019 року).

27 червня 2019 року відповідно до ст. 98 КПК України прийняте рішення про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів, у вигляді вилучених 27 червня 2019 року зерен пшениці.

Як зазначає слідчий у клопотанні, під час досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, передбаченого главою 17 КПК України, - арешт майна, у вигляді вилучених 27 червня 2019 року речей, з метою їх збереження, як речових доказів, для подальшого запобігання приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна та настання інших наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню та істотно ускладнити одержання органом досудового розслідування достовірних доказів.

Крім того, у клопотанні слідчий просить визначити, за згодою, особу та/або об`єкт, якій передати вказане майно на відповідальне зберігання, із покладанням відповідних обов`язків щодо забезпечення зберігання вказаного майна, заборони здійснювати їй та будь-яким іншим особам відчуження, розпорядження, користування вказаним майном та/або інші дії, які зможуть змінити його властивості, до прийняття рішення про зняття арешту.

В судовому засіданні прокурор Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області Гушан В.А. підтримав заявлене клопотання та просив слідчого суддю його задовольнити з підстав визначених у ньому.

Заступник начальника ВП – начальник СВ Березівського ВП Лиманського ВП ГУНП в Одеській області Коваль В.В. також просив суд задовольнити вказане клопотання, вважав можливим передати даний речовий доказ на відповідальне зберігання ТОВ «Кайман-Юг», у фактичному користуванні якого перебуває «елеватор», розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с.Новоселівка, вул. Пристанційна, б. 20, відповідно наявне зерносховище, що знаходиться поблизу залізничної станції Раухівка, с. Новоселівка, Березівський район, Одеська область.

Розгляд клопотання вирішено проводити без повідомлення власників/володільців майна, оскільки органом досудового розслідування достеменно не встановлено кому належить 10200 кг. пшениці, вилученої в ході огляду місця події.

Розглянувши подане клопотання, вислухавши думку прокурора, вивчивши надані матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно ч.4 ст.132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Статтями 167, 168 КПК України визначено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч.2 ст.167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпеченн я збереження речових доказів.

Згідно ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, згідно постанови від 27.06.2019р., майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовими доказами по справі.

Слідчий суддя приймає до уваги, що у судовому засіданні доведена необхідність арешту вказаного майна, незастосування якого дійсно може призвести до його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі. При цьому слідчий суддя враховує правову підставу для арешту майна, те, що на разі досудове розслідування триває і на даній стадії достеменно не встановлено, кому саме належить 10 200 кг. пшениці, яка є предметом спору, в свою чергу незастосування арешту майна призведе до негативних наслідків для тієї чи іншої сторони кримінального провадження. Тому, з метою дотримання прав осіб, інтересів яких стосується дане кримінальне провадження, розумним та справедливим буде накладення арешту на вказаний речовий доказ.

Щодо вимог клопотання відносно визначення, особи, якій передати вказане майно на відповідальне зберігання, слідчий суддя вважає, що питання про долю речових доказів під час досудового розслідування вирішується безпосередньо слідчим, що також підтверджується положеннями Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, яка затверджена наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБ України, Верховним Судом України, Державною судовою адміністрацією України від 27 серпня 2010 р. № 51/401/649/471/23/125, слідчий суддя в переліку суб`єктів у даній Інструкції не вказаний. На підставі цього, в задоволенні даної частини клопотання слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, з метою встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, забезпечення заходів кримінального провадження, враховуючи, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, з метою збереження речових доказів, оцінюючи наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає за доцільне клопотання задовольнити частково та накласти арешт на майно, вказане у клопотанні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.98, 131, 132, 167, 168, 170-173, 309, 369, 372 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУНП в Одеській області Недзельського В.Ю. про арешт майна – задовольнити частково.

Накласти арешт на тимчасово вилучене в ході проведення 27.06.2019р. огляду за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_2 , із автомобіля марки «Камаз», моделі «55102», державні реєстраційні номери НОМЕР_3 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 належить ТОВ «Цукорпром», що за адресою: вул. Гусенко, 50, м. Дніпро, майно, а саме: 10200 (десять тисяч двісті) кілограмів пшениці, класу №4, рік врожаю 2019 року (відповідно до накладної №025376 від 27.06.2019 року).

Заборонити будь-яким особам розпоряджатися будь-яким чином цим майном та використовувати його до остаточного рішення по кримінальному провадженню.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовити.

Ухвала слідчого судді виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: П.В. Жовтан