Ухвала суду № 83087648, 18.07.2019, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2501/19

Провадження № 2/496/1443/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2019 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П., вивчивши матеріали цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, що зареєстрований Виконкомом Брацлавської селищної ради Немирівського району Вінницької області – актовий запис № 9 та поділити в натурі житловий будинок, шляхом виділу у користуванні по Ѕ частині будинку кожному, поділити в натурі земельну ділянку по Ѕ частині земельної ділянки кожному.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 175 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зокрема: 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Позивачем не дотриманні вказані вимоги закону, зокрема не зазначена ціна позову та не наведені обґрунтування саме з якої суми було сплачено судовий збір. Також відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності це закріплена за власником можливість у межах, що допускають законом, володіти, користуватися й розпоряджатися майном за своїм розсудом й у своєму інтересі. Стаття 319 ЦК України встановлює загальні правила та межі здійснення права власності.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Незалежно від розміру часток співвласники мають рівні права.

Відповідно до ст. ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності, в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України. За відсутності згоди співвласників про поділ спільного майна це питання вирішується судом.

Відповідно до п. п. 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок» при вирішенні прав про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом.

Для поділу будинку в позові повинна бути обґрунтована технічна можливість виділити вказану частку.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Частиною 3 ст. 364 ЦК України визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Отже наслідки поділу та виділу спільного майна, а саме припинення права спільної власності, є однаковими.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі у разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном у натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

У порушення зазначених норм ст. 175 ЦПК України у змісті позовних вимог та при викладенні обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не зазначено:

- чи можливо позивачу та відповідачу (кожному) поділити в натурі житловий будинок із самостійним виходом (та де ці два виходи він вбачає, оскільки на плані в будинку існує лише один вихід); окремим постачанням електричної енергії, теплопостачанням, водопостачанням та водовідведенням;

- чи мається технічна можливість переобладнати приміщення, як це просить позивач щодо технічної можливості виділу в натурі 1/2 частки з об`єкта нерухомого майна;

- чи буде втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування внаслідок переобладнання та перепланування жилого будинку за запропонованим позивачем варіантом; чи потрібна (чи мається) згода на це відповідного виконавчого комітету;

- які саме роботи необхідно провести для здійснення варіанту розподілу будинку, для переобладнання приміщення; їх вартість та за чий кошт позивач пропонує їх виконати.

Крім того, позивачем не надано жодного доказу на вказані обставини, тобто чим позивач керувався, якою технічною документацію при викладені саме такого поділу.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху і надає позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що дану позовну заяву слід залишити без руху та надати представнику позивача строк для усунення недоліків позовної заяви, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 175, 185 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та розподіл майна подружжя - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк заява буде визнана неподаною та повернута відповідно до вимог ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.П. Галич