Ухвала суду № 83087605, 18.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/16618/19

Провадження № 1-кс/520/8851/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Ющенко Т.В. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160000000645 від 03.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням установлено, що протягом червня 2019 року, більш точна дата та час у ході досудового розслідування не встановлені, ОСОБА_1 , перебуваючи в невстановленому місці, маючи умисел на здійснення вербування кількох осіб з метою подальшого їх переміщення за межі України для сексуальної експлуатації за грошову винагороду, з корисливих мотивів, повідомив невстановлену слідством особу на ім`я « ОСОБА_2 », що він має можливість працевлаштувати кількох молодих дівчат на території Бельгії на високооплачувану роботу та передав номер свого мобільного телефону НОМЕР_1 , щоб при нагоді, вона могла передати його дівчатам, які будуть шукати роботу, або сама повідомила йому про таких дівчат та яку не ставив до відома про свій злочинний умисел, спрямований на вербування людей з метою подальшої сексуальної експлуатації.

Надалі, протягом червня 2019 року ОСОБА_3 , переслідуючи мету наживи, здійснив вербування раніше незнайомих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 при наступних обставинах.

Так, в червні 2019 року, невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_2 », знаходячись в салоні, який розташований по вул. Глушко в м. Одесі, де на стажуванні в якості «фахівця манікюру» знаходилась ОСОБА_4 , випадково з`ясувала, що остання займається пошуком роботи, після чого, розповіла їй, що при невстановлених обставинах познайомилась з ОСОБА_1 , який має можливість працевлаштувати кількох молодих дівчат на території Бельгії та передала їй номер телефону роботодавця.

Отримавши номер мобільного телефону, ОСОБА_4 12.06.2019 через програму «Ватсап» написала смс-повідомлення на мобільний телефон № НОМЕР_1 , та під час листування ОСОБА_1 , довідавшись, що ОСОБА_4 , внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, відсутністю батька, наявності на утриманні малолітнього сина та матері похилого віку, знаходячись у боргових зобов`язаннях, переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях, став пропонувати роботу повії на території Бельгії.

При цьому, ОСОБА_1 роз`яснив ОСОБА_7 умови проживання та праці, а також розміри оплати за надання нею сексуальних послуг клієнтам.

Також, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_7 , що проживати вона буде в заздалегідь орендованій ним квартирі в м. Брюсселі, у якій і буде розташовуватись її робоче місце, забезпечить її номером мобільного телефону, про умови праці та зазначив, що працювати буде протягом трьох місяців, з зароблених грошей - 75 % складе її заробіток, а 25 % - від отриманої суми ОСОБА_4 поверне йому у якості грошової винагороди за надану їй роботу. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що за 1 годину надання сексуальних послуг вона буде заробляти 200 євро, а мінімальна сума заробітку в день складатиме 500-1000 євро.

Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що їх зустріч з ОСОБА_4 відбудеться у м. Львові, звідки по приїзду він самостійно на своєму автомобілі відвезе її до Бельгії, при цьому пообіцяв оплатити витрати, пов`язані з приїздом до м. Львів.

Крім того, в червні 2019 року, невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_2 », знаходячись на пляжі «Дельфін» в м. Одесі, де випадково з`ясувала, що ОСОБА_5 займається пошуком роботи, після чого, розповіла їй, що при невстановлених обставинах познайомилась з ОСОБА_1 , який має можливість працевлаштувати кількох молодих дівчат на території Бельгії та передала їй номер телефону роботодавця.

Отримавши номер мобільного телефону, ОСОБА_5 14.06.2019 через програму «Ватсап» написала смс-повідомлення на мобільний телефон № НОМЕР_1 , та під час листування ОСОБА_1 , довідавшись, що ОСОБА_5 , внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності на утриманні батька, який являється інвалідом 1-ої групи, та матері похилого віку, знаходячись у боргових зобов`язаннях, переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях став пропонувати роботу повії на території Бельгії.

При цьому, ОСОБА_1 роз`яснив ОСОБА_5 умови проживання та праці, а також розміри оплати за надання нею сексуальних послуг клієнтам.

Також, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 , що проживати вона буде в заздалегідь орендованій квартирі в м. Брюсселі, перебувати за кордоном та працювати вона зможе протягом трьох місяців, з зароблених грошей - 75 % складе її заробіток, а 25 % - від отриманої суми ОСОБА_5 поверне йому у якості грошової винагороди за надану їй роботу. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що 1 годину надання сексуальних послуг вона буде заробляти 150 євро, підбором клієнтів буде займатися він.

З метою остаточного переконання потерпілої, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_5 у якості додаткового заробітку знайти дівчат на цю ж роботу в Бельгії, пообіцявши їй 10 % з їх заробітку.

Крім того, ОСОБА_1 повідомив, що їх зустріч з ОСОБА_5 відбудеться у м. Львові, звідки по приїзду він самостійно на своєму автомобілі відвезе її до Бельгії, при цьому пообіцяв оплатити витрати, пов`язані з приїздом до м. Львів.

Також, в червні 2019 року, невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_2 », знаходячись на ринку «Привоз», який розташований по вул. Привозна, 14 в м. Одесі, де випадково з`ясувала, що ОСОБА_6 займається пошуком роботи, після чого, розповіла їй, що при невстановлених обставинах познайомилась з ОСОБА_1 , який має можливість працевлаштувати кількох молодих дівчат на території Бельгії та передала їй номер телефону роботодавця.

Отримавши номер мобільного телефону, ОСОБА_6 13.06.2019 через програму «Ватсап» написала смс-повідомлення на мобільний телефон № НОМЕР_1 , та під час листування ОСОБА_1 , довідавшись, що ОСОБА_5 , внаслідок збігу тяжких сімейних та матеріальних обставин, викликаних її скрутним матеріальним становищем, відсутністю роботи, постійного джерела доходів, наявності на утриманні батька, який являється інвалідом та постійно перебуває під наглядом лікарів, знаходячись у боргових зобов`язаннях, переконавшись, що вона перебуває в уразливому стані, усвідомлюючи цю обставину, умисно використовуючи її у своїх протиправних цілях, став пропонувати роботу повії на території Бельгії.

При цьому, ОСОБА_1 роз`яснив ОСОБА_6 умови проживання та праці, а також розміри оплати за надання нею сексуальних послуг клієнтам.

Також, ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_6 , що проживати вона буде в заздалегідь орендованій квартирі в м. Брюсселі, перебуваючи за кордоном вона працювати вона зможе протягом трьох місяців, з зароблених грошей - 70 % складе її заробіток, а 30 % - від отриманої суми ОСОБА_5 поверне йому у якості грошової винагороди за надану їй роботу. За 1 годину надання сексуальних послуг вона буде заробляти 150 євро, при цьому він самостійно зробить профіль та привабливу рекламу, підбором клієнтів та забезпеченням безпеки безпосередньо буде займатися він.

Зрозумівши, що ОСОБА_6 вагається погоджуватись на роботу повією, ОСОБА_1 , володіючи психологічними якостями запевнив її, що їй необхідно насамперед думати про свого батька, якому для лікування необхідні гроші, не забувати про наявність грошового боргу та скинув Інтернет-посилання на сторінку дівчини, яка підтвердить високий заробіток на вказаній роботі.

З метою остаточного переконання потерпілої, ОСОБА_1 під час спілкування з ОСОБА_6 , ввімкнувши відео зв`язок програми «Ватсап», показав будинок та умови проживання в ньому, де він на той час знаходився, чим розташував довіру потерпілої до себе остаточно.

Крім того, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_6 у якості додаткового заробітку знайти дівчат на цю ж роботу в Бельгії, пообіцявши їй 15 % з їх заробітку.

Також, ОСОБА_1 повідомив, що виїжджати вона буде поїздом до м. Львів, звідки по приїзду він самостійно на своєму автомобілі відвезе її до Бельгії, при цьому пообіцяв оплатити витрати, пов`язані виїздом до м. Львів.

Після здійснення вербування вказаних осіб, ОСОБА_1 24.06.2019 створив групу в програмі «Ватсап» дівчат, в яку входили ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в якій повідомив всім учасникам чату, що він здійснить оплату квитків до м. Львова та проживання у м. Львів, а саме в готелі «Амфора», номери в якому він заздалегідь замовив.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, ОСОБА_1 через платіжну систему «Вестерн Юніон» переказав ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 50 євро на придбання квитків для всіх дівчат на потяг сполученням «Одеса-Львів» на 14.06.2019, поставивши тим самим потерпілих в залежне від нього матеріальне положення.

Не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_1 за попередньою домовленістю зі ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 15.07.2019 зустрілися в кафе «Тартак», який розташований за адресою: м. Львів, вул. Городецька, 222, та цього ж дня, на автомобілі марки «Nissan» з державним номерним знаком « НОМЕР_2 » виїхали з м. Львів у напрямку до Бельгії.

Надалі о 12.15 год. 15.07.2019 під час перетину державного кордону України на території пункту пропуску «Краківець» ОСОБА_1 затримано співробітниками прикордонної служби.

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, а саме: вербування та переміщення людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, щодо кількох осіб.

В ході обшуку 15.07.2019 в автомобілі марки «Nissan» з державним номерним знаком « НОМЕР_2 » виявлено та вилучено: записна книжка з чорновими записами, мобільний телефон марки «Самсунг», автомобіль марки «Nissan» з державним номерним знаком «1 НОМЕР_3 ».

Під час затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України виявлено та вилучено: картка з надписом «makro» водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_8 ., картка з надписом «Belfivs», грошова купюра номіналом 1 гривня серії ПЕ 8002950, грошова купюра номіналом 20 злотих серії BF3622603, грошова купюра номіналом 10 злотих серії BЕ2793087, тахнічний паспорт на автомобіль марки «Nissan» з державним номерним знаком «1 НОМЕР_3 ».

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням, обґрунтовуючи його тим, що вищеперераховані предмети, які вилучені в ході затримання громадянина Бельгії ОСОБА_1 , а також під час обшуку, містять на собі сліди вчиненого правопорушення, використані як засоби вчинення кримінального правопорушення та мають значення речових доказів по кримінальному провадженню, а також необхідні для забезпечення можливої конфіскації майна.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явились. Від прокурора надійшла заява про розгляд клопотання без її участі.

Підозрюваний та його захисник в судове засідання не з`явились. Від захисника підозрюваного надійшла заява, відповідно до якої, висловлюючи думку підзахисного, захисник зазначив, що вилучені речі і автомобіль не є і не можуть бути знаряддям скоєння злочину, їх наявність ніяк не може вплинути на хід скоєння ймовірного злочину, у зв`язку з чим просив у задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Так, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що вилучені речі та документи відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України. Так, вилучені речі та документи можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту и обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема, вищезазначене правопорушення ймовірно вчинялося із використанням мобільного телефону, який був вилучений, а вилучена записна книжка з чорновими записами може містити відомості щодо потерпілих.

Вищезазначене підтверджується постановою про доручення до кримінального провадження речових доказів від 15.07.2019 року, відповідно до якої вилучені речі та документи, перелік яких мітиться в клопотання, визнані речовими доказами в рамках кримінального провадження №12019160000000645 від 03.07.2019 року.

Також, як вбачається з матеріалів клопотання, 16.07.2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, а саме: вербування та переміщення людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, щодо кількох осіб.

Санкція ч. 2 ст. 149 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

У зв`язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, оскільки існує необхідність в забезпечені збереження речових доказів, а також з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, та з метою проведення необхідних слідчих дій та експертних досліджень з вказаним майном.

Крім того, не накладення арешту на вилучене майно може призвести до його відчуження або знищення, що в свою чергу призведе до втрати доказів в рамках кримінального провадження.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, зокрема, для проведення ряду слідчих дій та експертних досліджень, з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 170-173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Ющенко Т.В. про арешт майна в рамках кримінального провадження №12019160000000645 від 03.07.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України – задовольнити.

Накласти арешт на предмети, які були вилучені:

1) в ході обшуку в автомобілі марки «Nissan» з державним номерним знаком « НОМЕР_2 »: записна книжка з чорновими записами, мобільний телефон марки «Самсунг», автомобіль марки «Nissan» з державним номерним знаком «1 НОМЕР_3 »;

2) під час затримання ОСОБА_1 в порядку ст. 208 КПК України: картка з надписом «makro» водійське посвідчення на ім`я ОСОБА_9 , картка з надписом «Belfivs», грошова купюра номіналом 1 гривня серії ПЕ 8002950, грошова купюра номіналом 20 злотих серії BF3622603, грошова купюра номіналом 10 злотих серії BЕ2793087, технічний паспорт на автомобіль марки «Nissan» з державним номерним знаком «1 НОМЕР_3 ».

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області Карайван Н.Г..

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти діб з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.