Ухвала суду № 83087545, 17.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10074/18

Провадження № 1-о/520/5/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2019 року м.Одеса

Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Тонконоженко М.М., за участю секретаря Чебан О.О., розглянувши об`єднані в загальне провадження заяви захисника - адвоката Ягунова Д.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,-

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшли заява адвоката Ягунова Д.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про перегляд ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси Тонконоженка М.М. від 31.08.2018 року про обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу, від 23.06.2019 року за №520/10074/18 провадження №1-о/520/5/19 та аналогічна заява ОСОБА_2 від 27.06.2019 року за №520/10074/18 провадження №1-о/520/6/19.

Заявник ОСОБА_2 просив розглянути заяви буз його участі та без участі підозрюваного, звернувшись до суду з відповідною заявою.

Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №1 та в.о. начальника відділу СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області звернулися до суду з листом, щодо неможливості прийняття участі у судовому засіданні прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 та слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, відповідно, у зв`язку з перебуванням даного кримінального провадження в ГСУ НП України.

Адвокат Докукіна С.П., яка приймала участь у судовому засіданні у якості захисника Сіданченка В.О. під час розгляду клопотання про обрання останньому запобіжного заходу, повідомила про неможливість явки у судове засідання у зв`язку з відсутністю на теперішній час її повноважень як захисника Сіданченка В.О.

Як вбачається з вказаних заяв, в них йдеться про скасування однієї і тієї ж ухвали слідчого судді, вони заявлені в одному і тому ж кримінальному провадженні, в них зазначені однорідні вимоги, та вказані однорідні підстави для їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть об`єднуватись в одне провадження ухвалою суду на розгляді якого вони перебувають згідно з правилами ст.217 КПК України.

Проте, в діючому КПК України, відсутня норма якою прямо передбачена можливість об`єднувати в загальне провадження заяви і скарги, які знаходяться в провадженні слідчого судді за тими ж підставами, не встановлений процесуальний порядок об`єднання, але не заборонено таке об`єднання.

Таким чином положення цього кодексу неоднозначно регулюють питання, які мають однорідну правову природу.

Відповідно до ч.6 ст.9 КПК України в цьому випадку застосовуються загальні засади кримінального провадження.

В такому разі, відповідно до ч.6 ст.9 КПК України, має бути застосована загальна засада кримінального провадження, передбачена ст.ст.7 п.21 та 28 КПК України – розумні строки, тобто процесуальне рішення має бути прийняте в розумні строки, оскільки окремий розгляд вказаних скарг, при умові що вони стосуються однієї і тієї ж особи, по одному кримінальному провадженню, за однорідними вимогами, потягне за собою невиправдано значний час.

Крім того, об`єднання вказаних проваджень ніяким чином не може негативно вплинути на їх розгляд, порушити права і законні інтереси заявника чи підозрюваного, дозволяє винести рішення щодо кожної вимоги, заявленої в кожній з заяв з урахуванням вказаних заявником доводів щодо кожної вимоги.

З урахуванням викладеного, вказані заяви об`єднані в загальне провадження.

Дослідивши матеріали вказаних заяв захисника Ягунова Д.В., приходжу до наступного.

Згідно до глави 34, якою регламентується порядок здійснення провадження за ново виявленими обставинами, зокрема, ст.463, 466 і 467 КПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається до суду тієї інстанції, який першим допустив помилку внаслідок незнання про існування таких обставин, і розглядається судом протягом двох місяців з дня її надходження згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для кримінального провадження в суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. За результатами перегляду суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення.

Відповідно до ст. 359 ч.2 КПК України нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.

Вказана в заявах ухвала слідчого судді була постановлена 31.08.2018 року і ухвалою колегією суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області від 05.09.2018 року залишена без змін, тобто набрала чинності.

Заявник ОСОБА_2 просить поновити строк на подання заяви, мотивуючи це тим, що під час підготовки до судового засідання 29.05.2019 року ним були знайдені принципово важливі обставини, які, на його думку, свідчать про грубе порушення Державою Україна своїх зобов`язань за ст.6 Конвенції про захист прав людини (у тому числі використання агентами Держави Україна поліцейських агентів-провокаторів та цілеспрямоване провокування та підбурювання ними особи до вчинення злочинів під їх контролем) та скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну.

Заявник ОСОБА_2 в якості підстави для задоволення заяв посилається на те, що в ухвалі слідчого судді, яку він просить скасувати за нововиявленими обставинами, зазначено назву установи, в якій належало здійснювати виконання ухвали - ОУНП УДПтС України в Одеській області, яка на час постановлення ухвали мала назву Державна установа «Одеська установа виконання покарань (№21)», а також на невмотивованість, на його думку, визначення розміру застави.

Також, в якості підстави для задоволення заяв, заявник посилається на обставину, на яку він вказує, як на підставу для поновлення строку, а саме на те, що ОСОБА_3 , на свідчення якого є посилання в поданні про обрання запобіжного заходу, на думку заявника, є таємним поліцейським агентом-провокатором, який впродовж останніх років (щонайменше з 2010 року) співпрацює з органами поліції і використовувався, на думку заявника, щонайменше декілька десятків разів, а на підставі його провокацій було засуджено щонайменше 5 осіб за ст.263 КК України лише за останні 4 роки. Також, на думку заявника, ОСОБА_3 неодноразово використовувався як свідок для притягнення інших осіб до адміністративної відповідальності на підставі сфальсифікованих показів. Крім того, як зазначив заявник, ОСОБА_3 у 2015 році двічі притягувався до адміністративної відповідальності за хуліганство, а в подальшому злісно ухилявся від відбування адміністративного стягнення. Заявник посилається на порушення стороною обвинувачення вимог Конвенції про захист прав людини, оскільки вона надала слідчому судді штучні докази, здобуті внаслідок використання агентів-провокаторів, внаслідок чого ухвала постановлена на підставі таких доказів.

Вказані обставини заявник вважає нововиявленими і просить скасувати ухвалу слідчого судді як незаконно ухвалену.

Тобто, як вбачається зі змісту вказаних заяв, заявник ОСОБА_2 , в якості нововиявленої обставини, фактично посилається на необґрунтованість клопотання, на підставі якого була прийнята ухвала слідчого судді, а також на необґрунтованість та невідповідність, на його думку, вимогам закону цієї ухвали.

Крім того, захисник вважає, що стороною обвинувачення навмисно надані слідчому судді відомості, справжність яких викликає у сторони захисту сумнів,

Тобто, захисник посилається в якості нововиявленої обставини, на штучне створення такими діями стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, захисник в якості нововиявлених обставин, фактично вказує на необізнаність слідчого судді про наявність зазначених судових рішень та інформації, що в них мітиться; необґрунтованість клопотання слідчого та необґрунтованість і невідповідність вимогам закону ухвали слідчого судді від 31.08.2018 року за результатами розгляду вказаного клопотання; а також надання сумнівних даних слідчому судді, що, на думку заявника, свідчить про штучне створення ним доказів.

Проте, посилання захисника в якості нововиявленої обставини на необізнаність слідчого судді про наявність зазначених судових рішень та інформації, що в них мітиться не може бути визнано такою обставиною в розумінні визначення таких обставин ч.2 ст.359 КПК України. Оскільки, за змістом вказаної норми закону, обов`язковими ознаками таких обставин є, зокрема, відкриття цих обставин тільки після набрання вироком (ухвалою) суду законної сили, а також що ці обставини повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування.

Разом з тим, як вбачається з змісту заяв, про наявність обставин, вказаних заявником як нововивчених було відомо стороні обвинувачення на час ухвалення рішення слідчим суддею.

Не відповідає і вказаним ознакам посилання захисника на штучне створення доказів, оскільки штучне створення або підроблення доказів означає їхню завідому неправильність, розраховану на введення суду в оману, наприклад внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей або інше підроблення в документі (ст. 366 КК); підроблення документа, який надає права або звільняє від обов`язків, іншими особами (ст. 358 КК); штучне створення доказів (занесення в квартиру особи, не причетної до вчинення злочину, предметів, що були викрадені в потерпілого, або таких, за збереження яких передбачена кримінальна відповідальність, - зброї, наркотиків; знищення, підміна речових доказів та ін.) тощо. Такі обставини потребують окремого розслідування.

В зв`язку з чим, посилання захисника на надання сумнівних, на його думку, даних слідчому судді, само по собі, не може вважатися достатнім для встановлення факту штучного створення доказів.

Зазначення в ухвалі місця виконання ухвали, яке на час постановлення ухвали мало іншу назву, а також невмотивованість, на думку заявника, визначення розміру застави, також не може вважатися нововиявленою обставиною в розумінні визначення таких обставин ч.2 ст.459 КПК України.

Крім того, при розгляді вказаної заяви, необхідно керуватися тим, що надзвичайно важливим є не порушення балансу між можливістю переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами і принципом юридичної визначеності, який є складовою верховенства права. У свою чергу, одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata – принципу остаточності рішень суду.

Цей принцип, як наголошує ЄСПЛ, означає, що: «жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. При цьому, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру» (п. 52 рішення ЄСПЛ по справі «Рябих проти Росії» (2003).

Тобто принцип юридичної визначеності вимагає, серед іншого, що якщо суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не повинне братися під сумнів. Принцип res judicata, є принципом остаточності рішень і наголошує, що жодна зі сторін не повинна вимагати перегляду остаточного і обов`язкового судового рішення лише з метою повторного слухання та ухвалення нового рішення у справі.

З цього приводу ЄСПЛ підкреслив, що: «дозволивши прийняття такої вимоги в межах зазначених повноважень, було зведено нанівець увесь судовий процес, який закінчився ухваленням судового рішення, і така дія порушила право заявника на справедливий судовий розгляд згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції» (п. 62 рішення ЄСПЛ по справі «Брумареску проти Румунії» (1999).

«Надаючи дозвіл подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Євросуду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та «право на суд» заявника, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції» (п. 42 рішення ЄСПЛ по справі «Пономарьов проти України» (2008).

Відхилення від цього принципу можна виправдати лише наявністю обставин суттєвого і непереборного характеру. ЄСПЛ допускає можливість судового перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, але лише в межах, що не порушують принципу юридичної визначеності.

З урахуванням зазначеного, вважаю що вказані в заявах обставини, на які посилається заявник не можуть бути визнані як нововиявлені обставини, які б допускали можливість судового перегляду судового рішення в розумінні вказаної практики ЄСПЛ, та в межах, що не порушують принципу юридичної визначеності.

На підстави викладених заявником в якості підстав для поновлення строку на подачу заяв про перегляд судового рішення обставин, вважаю, що вказаний строк підлягає поновленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.459 - 467, 372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Поновити заявнику ОСОБА_2 строк на подачу заяв про перегляд судового рішення.

Залишити заяви ОСОБА_2 . в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 31.08.2018 року, справа №520/10074/18, провадження №1-кс/520/3755/18, про обрання запобіжного заходу – без задоволення.

Ухвала, згідно до вимог ст.467 КПК України, може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Слідчий суддя Тонконоженко М. М.