Ухвала суду № 83083523, 15.07.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/10488/19

Провадження №: 1-кс/755/4899/19

"15" липня 2019 р.

м. Київ

слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В., секретар судових засідань Ярмак І.В., за участю прокурора Польщикова І.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Польщикова І.В. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100040011908 від 29.12.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, встановив:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається

До слідчого судді даного місцевого суду надійшло зазначене клопотання прокурора про накладення арешту на майно, у рамках цього провадження, у зв`язку з здійсненням досудового розслідування у ньому та необхідністю встановлення обставин визначених ст.ст. 2, 91 КПК України при наявності на передумов визначених ст.ст. 132, 170 того ж Кодексу.

Встановлені обставини у ході розслідування цього кримінального провадження органом досудового розслідування та наведені заявником у клопотанні відомості на їх підтвердження щодо доцільності застосування такого типу заходу забезпечення кримінального провадження

СВ Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12018100040011908 від 29.12.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, за заявою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» за фактом самоправних дій щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить територіальній громаді міста Києва.

Під час досудового розслідування встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста Києва та закріплений на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» згідно розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.02.2015 №61 «Про організаційно-правові заходи, пов`язані з виконанням рішення Київради від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва».

Згідно інформації Дніпровської та Дарницьких районних державних адміністрацій оформлення документів на приватизацію вказаної квартири не здійснювалось, свідоцтво про право власності на цю квартиру не видавалось.

Листом від 18.02.2019 КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації» повідомило, що право власності на вказану квартиру не реєструвалося.

Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна будь-яка інформація відсутня.

Протягом часу з 30.01.1964 по 07.06.2018 у вказаній квартирі була зареєстрована та проживала одна особа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишній наймач житла, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На цей час зареєстровані особи в квартирі відсутні.

Разом з тим встановлено, що у зазначену квартиру проникли особи, які не мають право на житлову площу в цій квартирі згідно Житлового кодексу України, та які фактично обмежують можливість представників КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району міста Києва» на доступ та розпорядження майном.

Під час досудового розслідування встановлено, що фактично квартиру займає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4.

На час допиту як свідка 27.02.2019 ОСОБА_2 пояснив, що його дружина ОСОБА_3 є родичкою померлої ОСОБА_1 та не прямим спадкоємцем майна, що їй належить. На цей час вказаною квартирою фактично володіє та розпоряджається він із дружиною, зокрема, надають її в оренду своєму родичу ОСОБА_4 та його дружині.

Дев`ятою київською державною нотаріальною конторою від 23.07.2018 відкрито спадкову справу після померлої ОСОБА_1 за заявою ОСОБА_5 , 1948 р.н., як рідного брата померлої. Разом з тим, постановою нотаріуса від 03.10.2018 ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_1 , оскільки спадкоємець не може підтвердити свої родинні відносини з померлою.

Інших, жодних доказів того, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної власності належала померлій ОСОБА_1 спадкоємцем не надано, а слідством не встановлено.

Таким чином, сторонні до квартири особи фактично користуються нею без належних правових підстав, що є порушенням ст. 61 ЖК Української РСР, відповідно до якої користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Крім того, існує ризик протиправного оформлення права власності на це майно та/або його відчуження іншим чином, що порушує інтереси територіальної громади міста Києва.

Згідно із ч.1 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).

У зазначеному кримінальному проваджені вказано майно у повному обсязі відповідає критерієм, зазначеним у статті 98 КПК України, які встановлені для речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки зазначений об`єкт нерухомого майна є об`єктом кримінально протиправних дій, набутим кримінально протиправним шляхом. Окрім того, зазначене майно є може бути доказом вчинення кримінального правопорушення та має важливе доказове значення для цього кримінального провадження.

Постановою прокурора у кримінальному провадженні від 06.06.2019 вказане приміщення визнана речовим доказом.

Таким чином, з метою виконання завдань кримінального провадження (стаття 2 КПК України), що полягає у захисті суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на зазначене вище майно, яке на цей час в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи те, що спірна квартира фактично вибула з користування та розпорядження територіальної громади, органи місцевого самоврядування міста Києва мають право, згідно чинного законодавства України, звернутися до суду із позовом про виселення осіб, які займають його без законних на те підстав.

Без відповідного арешту шляхом заборони відчуження зазначеним майном воно може вибути з власності територіальної громади та передано у власність та/або користування іншим особам, що утруднить чи унеможливіть в подальшому скасування державної реєстрації права власності на це майно, визнання первинного договору купівлі-продажу недійсним, у тому числі й заходами цивільно-правового характеру.

Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням цього кримінального провадження.

Позиція сторін

Прокурор групи прокурорів - прокурор Київської місцевої прокуратури № 4 Польщиков І.В. у судовому засіданні заявлене клопотання підтримав, просив задовольнити та накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 30,8 кв.м., житлова 16,5 кв.м., яка належить територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141), з підстав викладених у його мотивувальній частині.

В свою чергу, ураховуючи норми ст.ст. 22, 26, 172 КПК України, щодо того, що неприбуття інших осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчим суддею визнано за можливе провести цей судовий розгляд за даної явки.

Мотиви, з яких виходив слідчий суддя при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі встановлених обставин із даного питання

Слідчий суддя, перевіривши клопотання заявника на дотримання вимог Кримінального процесуального Кодексу України (далі - КПК), приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).

Відповідно ж до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт на майно накладається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано, у відповідності до ст. 170 КПК України, оскільки останнє містить в собі критерії визначені ч. 2 цієї статті Кодексу, а саме є речовим доказом, згідно постанови від 06.06.2019.

При цьому, слідчим суддею шляхом дослідженні матеріалів провадження у порядку ст. 94 КПК України встановлено, що таке майно дійсно відповідає критеріям ст. 98 вказаного Кодексу, тобто існує дійсна сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Саме клопотання відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Зазначене у клопотанні майно відноситься до видів передбачених Главою 17 Розділу ІІ КПК України, на які може бути накладено арешт.

При цьому, у судовому засіданні слідчим суддею не встановлено, що клопотання суперечить вищезазначеним вимогам КПК України, тобто не містить правових підстав для арешту майна, достатності доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення, вказівки на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження або не є пропорційним, тобто не відповідає тяжкості правопорушення і становитиме особистий і надмірний тягар для володільця майна.

Тож, слідчий суддя погоджується з висловленою у судовому засіданні думку заявника про те, що необхідно накласти арешт на майно на підставі ст. 170 КПК України, оскільки є достатні підстави вважати, що це майно відповідає критеріям, зазначеним у пункті першому частині другій статті 170 цього Кодексу.

За таких обставин, слідчий суддя враховуючи правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню та, вважає за необхідне застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна, тобто такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах осіб та накласти арешт саме на підставі ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки існує обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти з дотриманням відповідних положень національного законодавства та принципів верховенства права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1-29, 131-132, 170-173, 309, 369-372, 376, 534 КПК України, слідчий суддя постановив:

клопотання - задовольнити.

Накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 30,8 кв.м., житлова 16,5 кв.м.

Ухвала підлягає негайному виконанню на всій території України.

В силу ст. 175 КПК України, негайне виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора Київської місцевої прокуратури № 4 Польщикова І.В.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Копію ухвали негайно після її постановлення вручити учасникам процесу, третім особам, власнику майна, які присутні під час оголошення ухвали. У разі відсутності таких осіб під час оголошення ухвали копія ухвали надіслати їм не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Роз`яснити сторонам кримінального провадження, що підозрюваний, захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за їх клопотанням, якщо вони доведуть, що в подальшому в застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя: О.В. Бірса