Ухвала суду № 83082300, 09.07.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35145/19-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Бусик О.Л., при секретарі Дубі І.Б. за участю прокурора: Худієва А.А., захисника: Кашарського Ф.В., підозрюваного: ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотанняпрокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України старшого лейтенанта юстиції Худієва Айдина Абульфатовича про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

В С Т А Н О В И В:

08.07.2019 прокурор відділу військової прокуратури Центрального регіону України старший лейтенант юстиції Худієв А.А. звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчими слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019100000000041 від 15.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами військової прокуратури Центрального регіону України.

Суть підозри сторона обвинувачення обґрунтовує наступним.

Досудовим розслідуванням встановлено, що за результатами проведення процедур закупівель згідно вимог Закону України «Про публічні закупівлі», 28.11.2016 між Житомирським обласним центром зайнятості в особі директора ОСОБА_2 (як Замовником) та приватним підприємством «Елітбуд-1» в особі директора ОСОБА_3 (як Підрядником) укладено договір будівельного підряду №82, предметом якого є будівництво будівлі соціального призначення - міського центру зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості на площі Польовій, 6-а в місті Житомир, вартістю 13 205 000, 00 грн.

У подальшому, між зазначеними Замовником та Підрядником 18.12.2018 та 06.03.2019 укладені договори підряду №453 та №109 відповідно, предметом яких є додаткові будівельні роботи по об`єкту, а саме: будівлі соціального призначення - міського центру зайнятості Житомирського обласного центру зайнятості на площі Польовій, 6-а в місті Житомир, загальною вартістю 1 924 600 грн. та 18 981 200 грн. відповідно.

При цьому, згідно умов розділу 8 зазначених договорів підряду, які були укладені, регламентовано порядок здійснення розрахунків за договором між замовником та виконавцем.

Так, відповідно до розділу 3 вказаних договорів перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця здійснюється замовником, тобто Житомирським обласним центром зайнятості, протягом 10 робочих днів на підставі підписаних сторонами акту виконаних робіт за формою КБ-2в і довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3.

Пунктом 8.1.5. укладених договорів встановлено, що у випадку не підписання замовником робіт акту форми КБ-2в протягом 5 днів та ненадання мотивованої відповіді від його підписання в зазначені строки, роботи вважаються виконаними належним чином та підлягають оплаті.

У відповідності до ч. 1 ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, Житомирський обласний центр зайнятості є стороною договору, розпорядником коштів та відповідно здійснює перерахунок коштів на розрахунковий рахунок приватного підприємства «Елітбуд-1» за виконання умов договору.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу заступника Міністра соціальної політики України №57кс від 02.08.2016 на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків Голови Державної служби зайнятості (Центрального апарату).

В той же час, наказом заступника Голови Державної служби зайнятості№ 281 від 18.12.2017 ОСОБА_4 призначений на посаду заступника начальника Управління організації матеріально-технічного забезпечення - начальника відділу капітального будівництва Державної служби зайнятості України. При цьому

ОСОБА_4 мав дружні тривалі відносини з громадянином України ОСОБА_5

Досудовим розслідуванням також встановлено, що наприкінці грудня 2018 року у виконувача обов`язків Голови Державної служби зайнятості ОСОБА_1 виник злочинний намір на заволодіння частиною грошових коштів приватного підприємства «Елітбуд-1», які перераховувались з розрахункових рахунків Житомирського обласного центру зайнятості на рахунки вказаного підприємства за виконані роботи згідно вищевказаних договорів підряду з розрахунку певного відсотку від суми перерахованих коштів. Про вказаний намір ОСОБА_1 повідомив довіреним особам - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які погодилися на його реалізацію, домовившись про подальший розподіл коштів, отриманих злочинним шляхом.

При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 усвідомлювали, що вони, будучи посадовими особами Державної служби зайнятості, не наділені службовими повноваженнями, реалізація яких могла б завадити виконанню умов вищезазначених договорів підряду з питань здійснення розрахунків між сторонами.

Так, 18.12.2018 згідно договору №82 та 20.12.2018 і 26.12.2018 згідно договору №453 Приватне підприємство «Елітбуд-1» отримало на свої розрахункові рахунки від Житомирського обласного центру зайнятості грошові кошти в сумі 3 097 024.54 грн. та 553 890 грн. і 1 296 236 грн. відповідно.

У свою чергу, 28.12.2018 ОСОБА_4 на виконання спільного злочинного наміру з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з метою заволодіння чужим майном - грошовими коштами приватного підприємства «Елітбуд-1», діючи умисно, з корисливих мотивів, в ході зустрічі в приміщенні торгово-розважального центру «Гулівер», розташованого за адресою: м. Київ, Спортивна площа, 1a, повідомив директору зазначеного підприємства ОСОБА_3 про необхідність надання йому грошових коштів в розмірі 360 000 грн., ввівши в оману останнього, з приводу того, що він та ОСОБА_1 як службові особи Державної служби зайнятості мають можливість призупинити виплати грошових коштів за укладеними договорами та створити штучні перешкоди щодо їх виконання.

У подальшому, 29.01.2019 о 14 год. 48 хв. ОСОБА_5 на виконання спільного злочинного наміру, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном - грошовими коштами приватного підприємства «Елітбуд-1» в особливо великих розмірах, зустрівся з директором приватного підприємства «Елітбуд-1» ОСОБА_3 у автомобілі марки Hyundai Tucson, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 62, та отримав грошові кошти в розмірі 200 000 грн. від останнього за нібито не призупинення виплат коштів за укладеними договорами з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та не створення інших перешкод щодо їх виконання.

Надалі, ОСОБА_5 на виконання спільного злочинного наміру, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном - грошовими коштами приватного підприємства «Елітбуд-1» в особливо великих розмірах, 13.02.2019 о 10 год. 10 хв. зустрівся з директором приватного підприємства «Елітбуд-1» ОСОБА_3 у автомобілі марки Toyota Scion, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 62, та отримав грошові кошти в розмірі 120 000 грн. від останнього за нібито не призупинення виплат коштів за укладеними договорами з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_1 та не створення інших перешкод щодо їх виконання.

Одержаними у такий спосіб коштами ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та

ОСОБА_1 розпорядились на власний розсуд, розподіливши їх між собою.

14.03.2019 близько 11 години 00 хв. у приміщенні будівлі Житомирського обласного центру зайнятості, розташованого за адресою: м. Житомир,

вул. Польова, 6-а, відбулась зустріч між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в ході якої останній, реалізуючи спільний злочинний намір з ОСОБА_1 та

ОСОБА_5 , спрямований на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, поцікавився про надходження авансового платежу на розрахункові рахунки підприємства ПП «Елітбуд-1» за договором підряду №109 від 06.03.2019 в розмірі 5 694 360 грн. та повідомив про необхідність надання грошових коштів йому загальною сумою 10 відсотків від вказаної суми грошових коштів, ввівши в оману ОСОБА_3 щодо можливості призупинення перерахування грошових коштів за договором та створення штучних перешкод. Однак, ОСОБА_3 на вказану вимогу зазначив, що такий відсоток є непомірним та просив його зменшити.

15.03.2019 та 17.04.2019 згідно договору №109 та на розрахункові рахунки приватного підприємства «Елітбуд-1» надійшли кошти від Житомирського обласного центру зайнятості грошові кошти в сумі 5 694 360 грн. та 2 821 795.2 грн. відповідно, для виконання умов зазначеного договору.

Надалі, ОСОБА_4 , погодивши з ОСОБА_1 суму грошових коштів, яку має добровільно надати ОСОБА_3 , будучи веденим в оману щодо службових повноважень ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , повідомив ОСОБА_3 остаточну суму грошових коштів, а саме 480 000 грн. та, надавши вказівки ОСОБА_5 , організував зустріч зазначених осіб.

У подальшому, в ході зустрічі 16.05.2019 о 13 год. 36 хв. в приміщенні закладу «Sport Life Поділ», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 62, ОСОБА_5 на виконання спільного злочинного наміру з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном - грошовими коштами приватного підприємства «Елітбуд-1» в особливо великих розмірах, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, отримав від ОСОБА_3 наступну частину грошових коштів у сумі 480 000 грн. для подальшої передачі ОСОБА_4 та ОСОБА_1

16.05.2019 о 17 год. 11 хв., перебуваючи в автомобілі ОСОБА_5 , який був припаркований біля станції метрополітену «Деміївська» у м. Києві, ОСОБА_4 , на виконання спільного злочинного наміру з ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном - грошовими коштами приватного підприємства «Елітбуд-1» в особливо великих розмірах, отримав зазначені вище грошові кошти від

ОСОБА_5 для подальшої передачі ОСОБА_1

Загальна сума грошових коштів приватного підприємства «Елітбуд-1», якими за попередньою змовою, шляхом обману заволоділи ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , становить 800 000 грн., що відповідно до примітки до ст. 185 КК України вважається злочином вчиненим в особливо великих розмірах.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненого в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.

17.05.2019 ОСОБА_1 у порядку, передбаченому положеннями ст. 208 КПК України, затриманий співробітниками правоохоронних органів, того ж дня останнього повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

17.05.2019 о 16 год. 36 хв. ОСОБА_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за адресою: АДРЕСА_4.

17.05.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

20.05.2019 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва підозрюваному ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 16.07.2019 включно, із визначенням застави у розмірі 10 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 19 210 000 грн.

Прокурор вважає наявними ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати чи спотворити будь-які документи та речі, що мають істотне значення для встановлення обставин вчиненого останнім кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема шляхом використання своїх соціальних зв`язків.

Обставини встановлені під час досудового розслідування на думку прокурора виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, просили відмовити, зазначали, що вказана підозра ОСОБА_1 є необґрунтованою, а доводи скоєння інкримінованого злочину взагалі відсутні, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може здійснювати дії, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не були доведені, разом з цим відповідно до листа Філії державної установи «Центр охорони здоров`я державної кримінально-виконавчої служби України» в м. Києві та Київської області Київської медичної частини, повідомлено, що ОСОБА_1 за час перебування в установі звертався за медичною допомогою до лікарів медичної частини із погіршенням стану здоров`я. У зв`язку з тим, що медична частина Київського слідчого ізолятора відноситься до лікувально-профілактичного закладу, де надається лише первинна медична допомога, надання спеціалізованої та висококваліфікованої медичної допомоги, у тому числі онкологічної, в умовах Київської міської медичної частини не передбачене та надати таку допомогу не можливо.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, надходжу до наступних висновків.

Підозрюваним у кримінальному провадженні є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувач обов`язків голови Державної служби зайнятості (Центральний апарат), громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

17.05.2019 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, встановив, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме: листом Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо виявлення кримінального правопорушення; показаннями свідка ОСОБА_3 ; показаннями свідка ОСОБА_9 ; протоколами огляду та вручення грошових коштів; протоколами обшуків приміщення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де вилучено грошові кошти здобуті злочинним шляхом; протоколом обшуку службового кабінету ОСОБА_1 та огляду вилученого в ході зазначеного обшуку клаптику паперу з рукописним написом «300+180»; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 ; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_5 ; протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_1 ; матеріалами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій; матеріалами виконаних доручень ДЗЕ НП України; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 ; протоколами проведення слідчих експериментів проведених з підозрюваним ОСОБА_4 ; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом огляду матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій; матеріалами проведення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій; іншими матеріалами кримінального провадження.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 в кримінального правопорушення, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Листі від 04 квітня 2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» (далі-Лист ВССУ) наголосив на тому, що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний:

- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону;

- пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні;

4) перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження;

5) враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Слідчий суддя, суд, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення. У такий спосіб встановленню підлягає обґрунтованість підозри органу досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення підозрюваним, обвинуваченим;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік (неповнолітня особа, особа похилого віку) та стан здоров`я (наявність тяжких хвороб, інвалідності, нездатність самостійно пересуватися) підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого у місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини й утриманців. Необхідно з`ясувати сімейний стан цієї особи, стан здоров`я членів його сім`ї, кількість та вік дітей, строк фактичного проживання у цій місцевості тощо;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого. При врахуванні цієї обставини слідчий суддя, суд зобов`язаний проаналізувати матеріали сторін кримінального провадження, об`єктивно оцінити надані характеристики підозрюваному, обвинуваченому з місця роботи, навчання, проживання; дані, що свідчать про перебування підозрюваного, обвинуваченого на обліку у наркологічному, психоневрологічному диспансері, тощо;

7) майновий стан підозрюваного. Слід встановити наявність належного цій особі нерухомого майна у місцевості проживання та інших місцевостях, транспортних засобів, грошових банківських вкладів, їх розмір (за наявності відомостей, наданих стороною захисту);

8) наявність судимостей у підозрюваного,

9) дотримання підозрюваним, умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «ЛУЦЕНКО ПРОТИ УКРАЇНИ» у остаточному рішенні від 19 листопада 2012 року у пункті 62 зазначено: «Суд наголошує, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим свободи або мати гарантії від продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків, встановлений у вищезазначеному положенні, є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), № 38717/04, пункт 26, з подальшими посиланнями). Будь-яке свавільне тримання під вартою не може відповідати пункту 1 статті 5 Конвенції. У цьому контексті термін «свавільність» розуміється ширше, ніж лише невідповідність національному законодавству. Як наслідок, законне позбавлення свободи за національним законодавством усе одно може бути свавільним і, таким чином, може порушувати Конвенцію, зокрема, коли з боку державних органів мала місце недобросовісність або введення в оману (рішення від 09 липня 2009 року у справі «Моорен проти Німеччини» (Mooren v. Germany) [ВП], заява № 11364/03, пункти 72, 77 та 78, з подальшими посиланнями), або коли таке позбавлення свободи не було необхідним за конкретних обставин (рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), заява № 65559/01, пункт 74)».

Конституція України регламентує право кожної людини на свободу та особисту недоторканість.

Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Слідчий суддя, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні за ч. 4 ст. 190 КК; його вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків у місці його постійного проживання; строк фактичного проживання у цій місцевості де він проживає; наявність в нього дружини, яка проживає разом з ним за місцем його проживання, а саме: АДРЕСА_2 , те, що він раніше не судимий, а тому приходить до обґрунтованого висновку про недоведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України.

Прокурором, окрім того, не підтверджено можливість ОСОБА_1 незаконно впливати на потерпілого та свідків, оскільки останній повернув викрадене майно, посилання ж прокурора на те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення є недоведеними, та відсутні підстави вважати, що відносно ОСОБА_11 дієвим буде лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя вважає, що необхідно відмовити в застосуванні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо нього альтернативний запобіжний захід, а саме: цілодобовий домашній арешт з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої йому підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та унеможливить продовження вчинення злочинів.

Керуючись ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статтями 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 195, 196, 197, 206, 309 КПК України, слідчий суддя.

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України старшого лейтенанта юстиції Худієва Айдина Абульфатовича про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Застосувати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому, строком до 09 вересня 2019 року цілодобово залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги.

Роз`яснити підозрюваному, що працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді в межах строку досудового розслідування до 09 вересня 2019 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого або прокурора, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000000041 від 15.01.2019;

- повідомляти слідчого, прокурора який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000000041 від 15.01.2019 чи суд, про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками та іншими особами з приводу обставин вчинення інкримінованих йому діянь;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

- носити електронні засоби контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, визначити в межах строку досудового розслідування до 09 вересня 2019 року включно.

Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_1 .

Звільнити підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя О.Л. Бусик