Ухвала суду № 83080393, 08.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/453/19 Справа № 706/1746/18 Категорія: ст. 198 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Олійник М. Ф. Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Ятченка М. О. Поєдинка І. А., Биби Ю. В. Чорній Я. Ю.з участю прокурораРудого О.Б. - присутнього в режимі відеоконференції в приміщенні Апеляційного суду Івано-Франківської області

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Мельниченка С.В.

потерпілого ОСОБА_2 – присутнього в режимі відеоконференції в приміщенні Апеляційного суду Івано-Франківської області

представника потерпілого Лугового М.Р. – присутнього в режимі відеоконференції в приміщенні Апеляційного суду Івано-Франківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умані Черкаської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, підприємця, який перебуває у незареєстрованому шлюбі, має на утриманні малолітню дитину та який проживає по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з встановленням однорічного іспитового строку.

Відповідно до ч.1 ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в розмірі 4 576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн.

Вирішено долю речових доказів у кримінальному провадженні,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 вчинив заздалегідь не обіцяне придбання та зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутністю ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, за таких обставин.

ОСОБА_1 , маючи в користуванні приміщення станції технічного обслуговування транспортних засобів по вул. І. Гонти (Чкалова), 40 в АДРЕСА_2 Малій АДРЕСА_3 , проводив в ньому ремонтні роботи автомобілів марки «БМВ» різних моделей. Також, ОСОБА_1 в червні 2016 р., придбав для власного користування автомобіль марки «БМВ X-5», чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який зазнав механічних пошкоджень і потребував значних матеріальних витрат на придбання запасних частин (агрегатів) для його відновлення.

Усвідомлюючи, що купуючи запасні частини (агрегати) до автомобілів марки «БМВ» в роздрібній мережі, він понесе зайві значні матеріальні витрати, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел на придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом.

З цією метою він став підшукувати осіб, які протизаконно займаються збутом викраденого майна. Так, упродовж липня 2017 р. - червня 2018 р. ОСОБА_1 , маючи умисел на заздалегідь не обіцяне придбання та зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, домовився із невстановленою слідством особою та придбав в неї комплектуючі агрегати від транспортного засобу – автомобіля марки «БМВ Х-6», а саме: задній бампер сіро-чорного кольору від автомобіля марки «БМВ 51127176248, 10503410US БМВ»; ліве переднє крило сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 4433683, 13037710»; кришку багажника сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 18308К106»; передній капот сірого кольору від автомобіля марки «БМВ»; ліву задню дверку сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 43R-000262»; праву задню дверку сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 43R-000262»; праву передню дверку сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 43R-000263»; ліву передню дверку сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 43R-000263»; ліву передню фару від автомобіля марки «БМВ 0096450101050052561»; праву передню фару від автомобіля марки «БМВ 0096450201050048102»; праву задню блок-фару із двох частин від автомобіля марки «БМВ»; ліву задню блок-фару із двох частин від автомобіля марки «БМВ»; двигун від автомобіля марки «БМВ» із номером НОМЕР_3 ; чотири колеса (диски та шини) марки «AHILES», 275/40/20 та 315/35/20, диски «Х6-М» різно-широкі; ричаги передньої підвіски до автомобіля марки «БМВ Х-6»; блок управління електро-склопідйомниками до автомобіля марки «БМВ Х-6»; кермо автомобіля з під рульовими перемикачами швидкостей; щиток приборів до автомобіля марки «БМВ Х-6». Вказані запасні частини (агрегати) були встановлені на автомобілі марки «БМВ Х-6», сірого кольору, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , який 12.07.2017 викрадено невстановленими особами в м. Бурштин Івано-Франківської області в ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає по АДРЕСА_4 , та який з 12.07.2017 і по даний час, значиться в обліках МВС України як викрадений.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, у період з 12.07.2017 по 28.06.2018, достовірно знаючи, що придбані запасні частини (агрегати) здобуті злочинним шляхом, зберігав у власному приміщенні СТО по АДРЕСА_5 . І АДРЕСА_3 , а саме, задній бампер сіро-чорного кольору від автомобіля марки «БМВ 51127176248, 10503410US БМВ»; ліве переднє крило сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 4433683, 13037710»; кришку багажника сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 18308К106»; передній капот сірого кольору від автомобіля марки «БМВ»; ліву задню дверку сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 43R-000262»; праву задню дверку сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 43R-000262»; праву передню дверку сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 43R-000263»; ліву передню дверку сірого кольору від автомобіля марки «БМВ 43R-000263»; ліву передню фару від автомобіля марки «БМВ 0096450101050052561»; праву передню фару від автомобіля марки «БМВ 0096450201050048102»; праву задню блок-фару із двох частин від автомобіля марки «БМВ»; ліву задню блок-фару із двох частин від автомобіля марки «БМВ»; двигун від автомобіля марки «БМВ» із номером НОМЕР_3 , для їх подальшого встановлення на автомобілі марки «БМВ» аналогічних моделей при проведенні ремонтних робіт.

Крім цього, ОСОБА_1 у період з 12.07.2017 по 04.07.2018 укомплектував власний автомобіль марки «БМВ X-5», чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , чотирма колесами: шинами марки «AHILES» 275/40/20, 315/35/20 та дисками «Х6-М» різно-широкими; ричагами передньої підвіски до автомобіля марки «БМВ Х-6»; блоком управління електро-склопідйомниками до автомобіля марки «БМВ Х-6»; кермом автомобіля з під рульовими перемикачами швидкостей та щитком приборів, достовірно знаючи, що зазначені речі здобуті злочинним шляхом.

Крім цього, впродовж березня – червня 2018 р. ОСОБА_1 , маючи умисел на заздалегідь не обіцяне придбання та зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, домовився із невстановленою слідством особою та придбав у неї комплектуючі агрегати від транспортного засобу – автомобіля марки «БМВ Х-5», а саме чотири автомобільні колеса: диски марки «БМВ» та шини «Barum Polaris», 225/55 R18 HX2.

Вказані вище запасні частини (диски та шини) були встановлені на автомобілі марки «БМВ Х-5», чорного кольору, 2007 р.в., реєстраційний номер Республіки Литви JMM НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 , який в ніч з 16.03.2018 на 17.03.2018 викрадено невідомими особами в с. Бовшів Галицького району Івано-Франківської області в ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає в с. Бовшів Галицького району, територія дачного кооперативу АДРЕСА_6 та який з 17.03.2018 і по даний час значиться в обліках МВС України як викрадений.

У подальшому, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу на зберігання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом, ОСОБА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, у період з 17.03.2018 по 28.06.2018, достовірно знаючи, що придбані запасні частини здобуті злочинним шляхом, зберігав у власному приміщенні СТО по АДРЕСА_5 . АДРЕСА_3 , чотири автомобільні колеса: диски марки «БМВ» та шини «Barum Polaris», 225/55 R18 HX2, для їх подальшого встановлення на автомобілі марки «БМВ» аналогічних моделей.

В апеляційній скарзі потерпілого ОСОБА_2 ставиться питання про необхідність скасування вироку Христинівського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року стосовно ОСОБА_1 та направлення кримінального провадження на новий розгляд в суд першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що, на його думку, вказаний вирок є необґрунтованим та таким, що порушує норми процесуального та матеріального права та Європейську конвенцію з прав людини, зокрема ст.6 цієї Конвенції виходячи з наступного.

Як вбачається в даного вироку слухання справи проводилось у порядку ст.349 КПК України, тобто не досліджувались всі обставини справи де суд обмежився лише дослідження показань самого обвинуваченого. Апелянт вважає, що суд передчасно дійшов до такого висновку, що привело до неповного та об`єктивного розгляду даної справи.

Під час досудового розслідування у обвинуваченого ОСОБА_1 було вилучені запчастини до автомобіля марки «BMW Х-6»(перелік запчастин зазначені у вироку). Також після вилучення вказаних запчастин було встановлено, що вони належать автомобілю, який являється приватною власністю апелянта. Однак органом досудового розслідування в основу обвинувального акту даний факт не внесено, а відтак апелянта не визнано потерпілим, а це призвело до того, що він був позбавлений права на захист своїх інтересів, тобто був обмежений у реалізації своїх законних прав, що є грубим та неприпустимим порушенням. Судом першої інстанції не встановлювалось чи взагалі викладені в обвинувальному акті обставини справи відповідають дійсності, хоча на час слухання кримінального провадження суду було відомо про те, що вищевказані запчастини відносяться до автомобіля, який належить апелянту.

В матеріалах досудового розслідування є обставини, які підтверджують той факт, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 були неправильно кваліфіковані, а в його діях явно вбачається співучасть в угоні автомобілів, а не скупка краденого.

Органами досудового розслідування проводились негласні слідчі дії в ході яких було встановлено прослуховування телефону ОСОБА_1 з іншими особами. Під час таких заходів було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 спілкувався з гр. ОСОБА_4 , де чітко вбачається що вони діяли спільно, тобто ОСОБА_5 викрадав автомобілі та привозив до ОСОБА_1 , а той у свою чергу за допомогою комп`ютерних програм розкодовував ці автомобілі та перепрограмовував для подальшої їх реалізації, а у випадку, якщо йому це не вдавалось, то такі автомобілі підлягали повній розборці по частинах, що і було зроблено з його автомобілем.

Також, звертає увагу на те, що під час обшуку обвинуваченого ОСОБА_1 було вилучено два ноутбуки на яких були встановлені спеціальні програми за допомогою яких ОСОБА_1 змінював коди на всіх блоках програмного забезпечення, зокрема і його автомобілі. Мало того, досудовим розслідуванням було встановлено, що автомобіль апелянта сорок три рази піддавався перепрошиванням заводських параметрів програмного забезпечення його цілого автомобіля. Апелянт додатково звертає увагу на те, що суд першої інстанції у своєму вироку зазначає, про те, що речові докази, зокрема ноутбуки чорного кольору марки «Lenovo ideaPad» Y500 та «Lenovo V580c», проте не надаючи цим доказам жодної правової оцінки, чим по суті повертає основне знаряддя злочину скоєного обвинуваченим ОСОБА_1 ..

За таких обставин апелянт вважає, що вищенаведені обставини не повністю відповідають фактичним обставинам, які у свою чергу за не зрозумілих причин органи досудового розслідування не внесли ці факти в обвинувальний акт, а суд першої інстанції не дослідив в повній мірі те, чи відповідають всі обставини по справі дійсності, що у свою чергу, привело до передчасного та необґрунтованого ухвалення вироку.

У зв`язку з тим, що апелянт на час слухання справи був обмежений у поданні своїх доказів, які б довели обставини на які він посилається та для всебічного, повного та об`єктивного вирішення даної справи вважає за необхідне дослідити в апеляційному провадженні матеріали досудового розслідування та надати їм повну правову оцінку, що на його думку суттєво вплине на подальший, вже справедливий розгляд даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Мельниченка С.В., які заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_2 , думку потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_6 , які просили задовольнити апеляційну скаргу із зазначених у ній мотивів, думку прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 198 КК України, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтується на доказах, досліджених в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, засудивши ОСОБА_1 , призначив йому обґрунтоване, законне і справедливе покарання в межах санкції відповідної частини статті КК України, яке в цілому відповідає ступеню суспільної небезпечності вчиненого злочину, його характеру, враховує особу винного. Також суд першої інстанції обґрунтовано врахував щире каяття, як обставину, що пом`якшує покарання.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вбачає покарання, призначене місцевим судом ОСОБА_1 , справедливим та не знаходить достатніх підстав для призначення йому більш суворого покарання чи скасування вироку суду.

Колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції з указаних вище мотивів також обґрунтовано дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, як особу, необхідність ізоляції якої від суспільства не вбачається очевидною, оскільки він за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий.

Вимоги апеляційної скарги потерпілого щодо необхідності призначення у провадженні нового судового розгляду, колегія суддів не вбачає такими, що можуть бути обґрунтовано задоволені.

Зокрема, чинний КПК України у ст. ст. 412, 415 містить визначений перелік підстав для призначення судом апеляційної інстанції нового судового розгляду. Таких підстав колегія суддів не вбачає.

Крім цього, відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Тому доводи ОСОБА_2 про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно обвинувального акту, що надійшов до суду у даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачувався лише за ст. 198 КК України.

При цьому колегія суддів враховує те, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 12.07.2017 року до ЄРДР під № 12017090140000215 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2, ч.3 ст. 289, ст. 290 КК України в якому ОСОБА_2 є потерпілим та за яким органами слідства перевіряється причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаних злочинів.

Враховуючи це та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Христинівського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1 , залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :