Рішення № 83076207, 04.06.2019, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/149/19

Провадження № 2/615/204/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2019 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.,

секретаря судового засідання - Антоненко М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Валки Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черемушнянської сільської ради Валківського району Харківської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,,

в с т а н о в и в:

25.01.2019 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просить визнати за позивачем право на земельну частку (пай) розміром 5,49 в умовних кадастрових гектарах із земель колективної власності колишнього ПСП «Червона нива» на території Черемушнянської сільської ради Валківського району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , якому на підставі Сертифікату серії НОМЕР_1 належало право на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності ПСП «Червона нива», розміром 5,49 умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

В січні 2019 року позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав на вказане майно, де дізнався про неможливість отримання Свідоцтва про право на спадщину через втрату оригіналу Сертифіката про право на земельну частку (пай).

Зазначає, що спадщину після смерті батька позивач прийняв на підставі ст. 549 ЦК УРСР, фактично вступивши у володіння та управління спадковим майном, однак не оформив своїх спадкових прав. Спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалась. Інших спадкоємців на майно ОСОБА_3 немає.

На підставі ухвали суду від 31.01.2019 року відкрито провадження у цивільній справі, з урахуванням вимог ст.274 ЦПК України судовий розгляд вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та роз`яснено сторонам про порядок та строки виконання ними вимог цього Кодексу.

Представник відповідача - сільський голова Кобець С.В. 23.04.2019 року надіслав інформацію, в якій повідомляє, що Черемушнянська сільська рада не заперечує проти позову ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

28.03.2019 року до суду надійшли пояснення представника третьої особи ОСОБА_4 , який просить врахувати, що Головне управління Держкомзему не розпоряджається землями колективної власності. У відповідності до змін чинного законодавства підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради. Землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі, подають до відповідної ради заяву про виділення їм земельної частки (пай) в натурі.

Крім того, вважає, що позивачем пропущено встановлений законодавством строк позовної давності, позовна заява не містить документально підтверджених доказів поважності причин його пропуску, так як з дня смерті ОСОБА_3 пройшло понад 16 років, що є правовою підставою для відмови у позові.

Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.174 ЦПК України порядку сторони не скористалися.

Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення інших процесуальних дій, в тому числі забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження у справі, учасниками справи не заявлялися.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 , що діє на підставі договору про надання правової допомоги від 15.01.2019 року, подав клопотання про розгляд справи по суті за відсутності позивача, вказавши, що позов підтримує в повному обсязі.

Представиники відповідача та третьої особи просять проводити розгляд справи за їх відсутності, підтримавши викладені у відзиві та пояснення позиції.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є рідним сином ОСОБА_3 , що підтверджується даними Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , повторно виданого відділом РАЦС Валківського РУЮ Харківської області 01.07.2005 року, актовий запис № 25.

Батько позивача - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними Свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , виданого 21.06.2005 року відділом РАЦС Валківського РУЮ Харківської області 01.07.2005 року, актовий запис № 07.

Мати позивача ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними Свідоцтва про смерть НОМЕР_4 , виданого 25.12.1995 року Черемушнянською сільською радою Валківського району, Харківської області, актовий запис № 37.

Донька спадкодавця ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить Лікарське свідоцтво її про смерть № 23-Ват/10 від 16.02.2019 року. Спадщину вона не приймала, разом з батьком не проживала, що підтверджується довідкою, виданою Черемушнянською сільською радою Валківського району Харківської області № 286 від 29.08.2018 року. Як вбачається із даної довідки батько позивача ОСОБА_3 на день своєї смерті був зареєстрований та проживав один в АДРЕСА_1 . Спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не відкривалась, що слідує з Витягу зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 56403447 від 04.06.2019 року. За даними відповіді Черемушнянської сільської ради Валківського району Харківської області за № 3 від 23.05.2019 року встановлено, що ОСОБА_8 проживала в с. Литвинівка Валківського району, Харківської області без реєстрації місця проживання до дня своєї смерті. За свідченнями мешканців села Литвинівка вона прибула до села в 1997-1998 роках. Точною датою її прибуття до села, а також інформацією про місце реєстрації і кола спадкоємців першої черги ОСОБА_8 , сільська рада не володіє.

Згідно письмової консультації приватного нотаріуса Валківського районного нотаріального округу Харківської області Дем`яненко В.О. № 28/02-17 від 22.01.2019 року - спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не реєструвалася, що підтверджується інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № НОМЕР_5 сформованою 22.01.2019 року. Для отримання свідоцтва про право на спадщину, позивачу необхідно надати оригінал Сертифіката на право на земельну частку (пай) НОМЕР_1 . Відсутність у позивача оригіналу вказаного сертифікату є підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, спадщину після смерті батька позивач прийняв на підставі ст.549 ЦК УРСР, фактично вступивши у володіння та управління спадковим майном, про що свідчить наявність у позивача оригіналу правовстановлюючого документа на інше належне спадкодавцеві нерухоме майно, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями в АДРЕСА_1 .

До того ж, згідно довідки № 02-24/168 від 02.09.2013 року, виданої Черемушнянською сільською радою Валківського району Харківської області, позивач постійно проживав у будинку свого батька за вищевказаною адресою.

До спадкового майна після смерті ОСОБА_3 входить право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього ПСП «Червона нива» на території Черемушнянської сільської ради Валківського району Харківської області, що підтверджується даними Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 .

Згідно з Розпорядженням Валківської районної державної адміністрації Харківської області № 28 від 11.02.2000 року, уточнений розмір земельної частки (паю) по ПСП «Червона Нива» на одну особу становить 5,49 умовних кадастрових гектар.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України).

Ст.41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. Об`єктом відносин спадкування виступають права та обов`язки спадкодавця у їх сукупності, що належали йому на момент смерті.

На момент смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв Цивільний кодекс УРСР 1963 року, ст.549 якого передбачає, що однією з дій, що свідчать про прийняття спадщини є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, наприклад, зберігання документів, що підтверджують право власності на спадкове майно, або догляд за об`єктами спадщини.

Разом з тим, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів, при цьому нотаріус обов`язково перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи які підтверджують вказані факти (п.п.4.12 і п.п.4.14 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом МЮ України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в МЮ України 22.02.2012 року за № 282/20595).

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право власності на земельну ділянку, згідно положень ст.1225 ЦК України, переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до роз`яснень Верховного Суду України, викладених у п.11 Постанови від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР.

У п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Слід зазначити, що ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який згідно п.1 розділу II Прикінцевих положень набрав чинності з 1 січня 2019 року, внесені зміни до законодавчих актів України, зокрема у ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно ч.2 ст.13 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в нинішній редакції) невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст.3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Згідно роз`яснень Міністерства юстиції України № 19-32/319 від 21.02.2005 року у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку. В даному випадку звернутися з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за померлою особою мають право її спадкоємці.

Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред`явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов`язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред`явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 названого Кодексу.

За положеннями ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо це право не визнається іншою особою, а також втрати ним документа, який посвідчує право власності.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника 3-ї особи щодо застосування строків позовної давності.

Оцінивши надані докази в їх сукупності, враховуючи, що незаконність набуття померлим права на спадкове майно судом не встановлено, позивач у справі є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо визнання права на земельну частку (пай), що входить до спадщини, яка залишилася після смерті його батька, так як досліджені докази свідчать про неможливість оформити спадщину в нотаріальному порядку через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 право на земельну частку (пай) із земель колективної власності колишнього ПСП «Червона Нива» на території Черемушнянської сільської ради Валківського району Харківської області, з не витребуваних/не розподілених земельних часток (паїв), згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1 , зареєстрованого 17.02.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 434 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.П. Токмакова