Рішення № 83073637, 10.07.2019, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3859/18

Провадження № 2/577/79/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2019 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого судді Кравченка В.О.

з участю секретаря Мирошниченко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ» про розірвання договору оренди землі та визнання недійсною додаткову угоду до нього,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому просить:

1) визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі №13 від 12.04.2007 року укладену 11.02.2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «БІО ЛАТ», зареєстрованою КП «Реєстраційно-інвентарізаційна служба» В`язівської сільської ради та скасувати державну реєстрацію рішення про державну реєстрацію додаткової угоди від 11.02.2016 року;

2) розірвати договір оренди землі №13 від 12.04.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «БІО ЛАТ», зареєстрований у Буринському відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 040762702785, 16.05.2007 року.

На обґрунтування вимог представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який був стороною у зазначених договорах, внаслідок чого відкрилася спадщина, зокрема й на земельні ділянки, що орендуються ТОВ «БІО ЛАТ» відповідно до укладеного договору №13 від 12.04.2007 року та додаткової угоди від 11.02.2016 року. Спадщину на орендовану земельну ділянку отримала ОСОБА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10.11.2017 року. Після спадкування останній стало відомо, що додаткову угоду від 11.02.2016 року ОСОБА_2 за життя не підписував, а тому просить визнати її недійсною. Крім того, протягом 2017-2018 років відповідач використовуючи земельні ділянки не сплачував орендної плати, що свідчить про неналежне виконання умов договору оренди землі №13 від 12.04.2007 року і є законодавчо визначеною підставою для розірвання цієї угоди.

Представник відповідача Барбуца Н.М. заперечуючи задоволенню вимог послалась на відсутність підстав для визнання додаткової угоди недійсною та розірвання основної. При цьому зазначила, що на виконання умов договору оренди землі №13 від 12.04.2007 товариством щороку і в строк сплачується орендна плата. Зокрема, поштовими переказами були перераховані кошти за 2017 рік на адресу ОСОБА_2 , які повернуті внаслідок смерті останнього, а за 2018 рік, з урахуванням неотриманого попереднього платежу, - вже за місцем реєстрації спадкоємця ОСОБА_1 , однак також повернуті. Щодо недійсності додаткової угоди, на чому наполягає позивач обгрунтовуючи висновком почеркознавчої експертизи за яким підпис у додатковій угоді вчинений не ОСОБА_2 , а іншою особою, то вважає, що цей висновок не може бути доказом, оскільки експертиза проведена з порушенням норм законодавства. Крім того, представник відповідача додав, що за життя 11.02.2016 року, ОСОБА_2 звертався до товариства із заявою про виплату орендної плати за декілька років наперед, оскільки потребував коштів на лікування, що і було здійснено товариством вже з урахуванням положень додаткової угоди, зокрема суттєвого збільшення орендної плати. Це вказує на обізнаність останнього про існування цієї угоди.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши представлені докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи із такого.

Судом встановлено, що 12.04.2007 року між ОСОБА_2 і ТОВ «БІО ЛАТ» укладено договір оренди землі №13 строком на 15 років, який зареєстрований відповідно до діючих на той час нормативних актів (а.с.125-135). За умовами цього правочину відповідачу передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,1737 га, розташована на території Гвинтівської сільської ради Буринського району Сумської області, за використання якої товариство повинно було сплачувати орендну плату у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що у грошовому еквіваленті - 297,03 грн. на рік, у строки до початку наступного року.

11.02.2016 року між ОСОБА_2 і ТОВ «БІО ЛАТ» укладена додаткова угода до основного договору оренди за умовами якої збільшений строк оренди землі до 2040 року, а також - суттєво збільшена оцінка земельної ділянка та відповідно розмір орендної плати до 7% від нормативної грошової оцінки, що становить 4576,54 грн. на рік (а.с.58).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер внаслідок чого відкрилася спадщина, зокрема й на орендовану земельну ділянку, яку успадкувала ОСОБА_1 отримавши відповідне свідоцтво і зареєструвавши право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.66,10,11,16).

У заявленому позові спадкоємець ОСОБА_1 просить розірвати основний договір оренди землі з підстав систематичної не сплати відповідачем орендних платежів, зокрема за 2017-2018 роки, та визнати недійсною додаткову угоду внаслідок відсутності волевиявлення спадкодавця на що вказує відсутність підпису останнього в оспорюваному правочині підтвердженого висновком судово-почеркознавчої експертизи.

Не погоджуючись з доводами позивача суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами ч.4 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» (далі Закону) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За положеннями ст.ст. 14, 17 Закону (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Статтями 15, 21, 24, 27, 30, 32, 36 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата на землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обовязків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом «д» ст. 141 ЗК України як підстава для припинення права користування земельною ділянкою передбачена систематична несплата орендної плати.

Статтями 626, 629 ЦК визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони ( ч.1 ст. 207 ЦК).

Презумція правомірності правочину закріплена у ст.204 ЦК - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Згідно з правозастосовними орієнтирами, викладеними у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року за № 9, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У ч.1 ст.102, ст.110 ЦПК України вказано, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 82 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Із представлених доказів видно, що на виконання умов договору оренду землі №13 від 12.04.2007 року орендарем ТОВ «БІО ЛАТ» поштовими переказами були перераховані кошти за 2017 рік на адресу ОСОБА_2 , які повернуті внаслідок смерті останнього, а за 2018 рік, з урахуванням неотриманого попереднього платежу, - за місцем реєстрації спадкоємця ОСОБА_1 , які також повернуті (а.с.137). З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що відповідачем були дотримані умови укладеної угоди, зокрема щодо своєчасної виплати орендної плати, а тому з цих підстав спірний договір оренди землі розірваний бути не може.

Щодо визнання недійсною дадоткової угоди від 11.02.2016 року до договору оренди землі №13 від 12.04.2007 року, то необхідно зазначити таке.

За висновком судово-почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_2 у вказаній угоді виконаний не останнім, а іншою особою (а.с.72-86).

Разом з тим, судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 спірну додаткову угоду в судовому порядку не оскаржував. За його заявою від 11.02.2016 року (день укладення додаткової угоди) про надання матеріальної допомоги в рахунок оренди земельної ділянки за шість років з 2016 по 2022 роки, у зв`язку із захворюванням, з пропозицією направлення коштів грошовим переказом на адресу АДРЕСА_1 , відповідачем було перераховано орендну плату, зокрема 21.05.2016 року в сумі 1766,19 грн. (а.с.96,97,98), а 26.05.2016 року ще 5000 грн. (а.с.99,100). Слід зауважити, що у порівнянні з попередньою орендною платою, яка становила лише 297,03 грн. на рік, виплачена, відповідно до укладеної додаткової угоди, - є суттєво збільшеною (4576,54 грн. на рік), а тому не побачити цю різницю ОСОБА_2 не міг, що свідчить про обізнаність і погодження останнього з умовами додаткової угоди. Також у вказаній заяві ОСОБА_2 відобразив власний намір продовжити строк дії оренди земельної ділянки ТОВ «БІО ЛАТ» (а.с.124).

Отже, на переконання суду, ОСОБА_2 за життя підтвердив своє волевиявлення на укладення спірного додаткового договору на викладених в ньому умовах, що є підставою для відмови у позові і в цій частині.

З огляду на викладене не можна погодитись з доводами позивача, що підпис у додатковій угоді, яка була виконана не ОСОБА_2 , а іншою особою, є беззаперечним доказом відсутності волевиявлення орендодавця.

За таких обставин необхідно відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Керуючись: ст.ст. 629, 1218 ЦК України, Законом України «Про оренду землі» ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення..

Рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Конотопський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ», код ЄДРПОУ 34072544, місце знаходження: Сумська область, Конотопський район, селище міського типу Дубов`язівка, 1-й пров. Шевченка, будинок №25.

Суддя Кравченко В. О.