Ухвала суду № 83072428, 09.07.2019, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 358/515/18

Провадження № 1-кп/368/34/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Кагарлик Київської області "09" липня 2019 р.

Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

Головуючий - суддя Закаблук О.В.

Судді: Іванюта Т.Є.

Шевченко І.І.

При секретарі - Салій Я.С.

За участю учасників процесу:

Сторона обвинувачення:

Прокурор - Сєдов В.О.

Сторона захисту:

Обвинувачена - ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченої Бондаренко - ОСОБА_2 . - адвокат Соколовська О.В.

Обвинувачений - ОСОБА_3 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Біленчук С.М.

Обвинувачений - ОСОБА_4 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат Шапошник Є.В.

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду клопотання прокурора Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Сєдова Володимира Олександровича про продовження строків тримання під вартою у рамках кримінального провадження за ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, яке внесене 25.01.2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110090000044 у відношенні обвинувачених:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Козинці Бородянського району Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючої, раніше не судимої, яку 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якої в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 01.08.2019 року;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Слобода - Яришівська Могилів - Подільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 12.03.2009 року Могилів - Подільським міськрайонним судом Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 01.08.2019 року;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Четверинівка Тростянецького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 15.04.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 01.08.2019 року;

- перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку:

- прокурора Сєдова В.О., який підтримав своє клопотання;

- обвинувачену ОСОБА_7 , яка заперечувала проти клопотання прокурора, підтримала позицію свого захисника;

- захисника обвинуваченої ОСОБА_7 ., - адвоката Соколовської О.В., яка заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила обрати відносно її підзахисної будь - який інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою;

- обвинуваченого ОСОБА_3 , який вирішення питання поклав на розсуд суду;

- захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , - адвоката Біленчук С.М., який підтримав позицію свого підзахисного;

- обвинуваченого ОСОБА_4 , який просив обрати відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту;

- захисника обвинуваченого ОСОБА_22., - адвоката Шапошника Є.В., який підтримав позицію свого підзахисного, суд, -

В С Т А Н О В И В :

В судовому засіданні, яке відбулося 09.07.2019 року, прокурор Богуславського відділу Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Сєдов В.О. заявив клопотання про продовження строків тримання під вартою в рамках кримінального провадження за ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, яке внесене 25.01.2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110090000044 у відношенні обвинувачених:

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Козинці Бородянського району Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючої, раніше не судимої, яку 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якої в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - до 01.08.2019 року;

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Слобода - Яришівська Могилів - Подільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 12.03.2009 року Могилів - Подільським міськрайонним судом Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - до 01.08.2019 року;

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Четверинівка Тростянецького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 15.04.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці за вчинення злочину, передбаченгого ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - до 01.08.2019 року.

Прокурор, в дотримання вимог ч. 4 ст. 184 КПК України подав клопотання про продовження терміну тримання відносно кожного із обвинувачених, - окремо, та які містяться в матеріалах кримінального провадження.

З огляду на обставини, викладені в клопотаннях прокурора, на підставі ст. ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 199, 314, 315,331 КПК України, прокурор просив суд винести ухвалу на підставі якої:

- продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України на 2 місяці.

- продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України на 2 місяці.

- продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України на 2 місяці.

В судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_7, - адвокат Соколовська О.В. категорично заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, так як вважає, що станом на даний час відсутні підстави для тримання її підзахисної під вартою, так як не існує ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, просила обрати інший, більш м`який вид запобіжного заходу.

Обвинувачена ОСОБА_7 заперечувала проти клопотання прокурора, підтримала позицію свого захисника.

Обвинувачений ОСОБА_3 вирішення питання поклав на розсуд суду.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , - Біленчук С.М . підтримав позицію свого підзахисного.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора, просив обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 ., - адвокат Шапошник Є.В. підтримав позицію свого підзахисного.

Суд, вислухавши клопотання прокурора, вислухавши думку інших учаників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині запобіжного заходу, приходить до висновку щодо часткового задоволення клопотання прокурора, а саме, - відмовити в задоволенні клопотання щодо продовження тримання під вартою у відношенні обвинуваченої ОСОБА_7 , в решті клопотання прокурора, - задовольнити, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактичні обставини справи, встановлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

Перш за все, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що клопотання прокурора подане у повній відповідності до вимог ст. 331, та глави 18 КПК України, - так клопотання подане щодо кожного обвинуваченого окремо у відповідності до ч. 4 ст. 184 КПК України, подане у строки, передбачені чинним КПК України, - більш, ніж за три години до початку судового засідання в частині розгляду клопотання щодо запобіжного заходу.

Відповідно, процесуально прокурор подав таке клопотання у повній відповідності до вимог чинного КПК України.

По - друге, прокурор в судовому засіданні надав докази, які дають суду змогу вважати, що є обгрунтована підозра у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

Суд зазначає, що такі докази на наявність обгрунтованої підозри вчинення обвинуваченими злочинів прокурором надано ще в судовому засіданні, яке відбулося 08.05.2018 року, - під час обрання обвинуваченим міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Дані докази судом досліджувалися в судовому засіданні, та містяться в Том № 1, а.с. 126- 251, Том № 2, а.с. 1 - 120).

Отже, суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні докази, які вказують на ту обставину, що в діях обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 міститься обгрунтована підозра у вчиненні ними злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

Суд наголошує, що обгрунтована підозра у вчиненні злочину є підставою для застосування до обвинувачених заходів забезпечення кримінального провадження, які передбачені в ст. 131 КПК України, зокрема, запобіжних заходів.

Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, не доведе, що:

1) існує обгрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдловують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Що стосується п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, то, як судом зазначено вище, прокурором надано достатньо доказів щодо наявності обгрунтованої підозри на вчинення орбвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які передбачені ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

Так, санкція більш тяжкого злочину, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а саме, - санкція ч. 3 ст. 187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від семи до дванадцяти років.

Згідно положень ст. 12 КК України злочин, який передбачено ч. 3 ст. 187 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину.

У відновідності до ч. 5 ст. 12 КК України особливо тяжким є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п`ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Відповідно, злочини, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - відносяться до злочинів особливо тяжкої категорії, так як передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років.

Відповідно, суд вважає, що в даному випадку наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими двох епізодів злочинів, які згідно ст. 12 КК України кваліфікуються як особливо тяжкі, є достатньою правовою підставою для застосування обвинувачених заходів забезпечення позову, зокрема, - запобіжного заходу у такому вигляді, як тримання під вартою, з урахуванням звісно ж положень ст. 177 та 178 КПК України.

Що стосується п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, то потреби судового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Так, зважаючи на особливу небезпечність злочинів, у вчиненні яких є обгрунтована підозра про вчинення їх обвинуваченими по даному кримінальному провадженню, та враховуючи суспільний інтерес до покарання за вчинення вищевказаних злочинів, суд вважає, що в даному випадку суспільний інтерес до розкриття особливо тяжких злочинів, та, відповідно, покарання винних у вчинених злочинах, значно превалює над правами і свободами обвинувачених у даному кримінальному провадженні.

Так, вищевказані злочини, які інкримінуються обвинуваченим, вчинені ними групою осіб, вчинені по відношенню до фактично беззахисних від насильницьких дій сторонніх осіб, - літніх людей.

Отже, за наявності фактичних та юридичних підстав для продовження дії запобіжного заходу, які на думку суду, в даному випадку мають місце, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у відношенні обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , судом враховуються положення ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, та норми Європейського права, які є джерелом права у вітчизняному кримінально - процесуальному законодавстві.

Що стосується відмови в задоволенні клопотання прокурора в продовженні трнимання під вартою у відношенні обвинуваченої ОСОБА_6 , та обрання відносно неї такого виду запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, то суд зазначає наступне.

Своє клопотання прокурор в мотивувальній його частині обгрунтовує наступними фактичними обставинами справи та нормами процесуального права.

Встановлено, що у провадженні Кагарлицького районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12018110090000044 від 25.01.2018 за обвинуваченням ОСОБА_13 ОСОБА_3 та ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в січні 2018 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_15 перебуваючи за місцем тимчасово проживання за адресою: АДРЕСА_6 , разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , погодилася на пропозицію останнього, поїхати в с. Киданівка Богуславського району Київської області до наглядно знайомої жінки, а саме ОСОБА_16 та наглядно знайомого чоловіка, а саме ОСОБА_17 , вчинити на них напад за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння майном, на що вони погодилися, вступивши таким чином у злочинну змову.

Реалізуючи спільний злочинний задум, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном. ОСОБА_14 діючи за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_3 прибули в м. Київ на автостанцію «Видубичі», за адресою: вул. Набережно-Печерська, 10, Голосіївський район, звідки, у невстановлений досудовим розслідуванням час, 24.01.2018 на маршрутному таксі сполученням «Київ-Богуслав» направилися до м. Богуслав. Далі 24.01.2018 близько 20 год. ОСОБА_14 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_18 перебуваючи в м. Богуслав по вул. Франка, 10, орендували автомобіль служби «Таксі» марки «Шевроле Авео», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням необізнаного про їх злочинні наміри, ОСОБА_19 , на якому- попрямували в с. Киданівка Богуславського району. Прибувши в центр с. Киданівка. Бондаренко - ОСОБА_21 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_18 вийшли з автомобіля «Таксі» та попрямували до садиби ОСОБА_16 , розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , до якої прибули близько 21 год. 00 хв. У подальшому ОСОБА_14 разом з ОСОБА_18 після того, як ОСОБА_3 , одягнувши на обличчя заздалегідь підготовлену матерчату маску, через хвіртку пройшли на подвір`я і підійшли до вхідних дверей житлового будинку.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_14 після того, як ОСОБА_3 розбивши кулаком своєї руки віконну раму, по черзі через вікно проникла з ним в середину будинку. Після чого ОСОБА_3 відчинив вхідні двері та до будинку проник ОСОБА_22 .

У цей момент ОСОБА_7. разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_18 діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб керуючись корисливим мотивом, з метою протиправного заволодіння грошовими коштами та майном ОСОБА_16 , вчинила разом зі своїми співучасниками напад на потерпілу, застосувавши щодо неї фізичне насильство, небезпечне для здоров`я, а саме ОСОБА_3 завдав кулаками близько двох-трьох ударів їй в особливо важливий орган, а саме голову та обличчя ОСОБА_16 , після чого стягнув потерпілу з лежанки на підлогу та наніс ще близько трьох-чотирьох ударів в обличчя та по іншим частинам тіла потерпілої. Продовжуючи свої насильницькі дії, спрямовані на спричинення фізичного болю, психологічного та морального тиску, щодо потерпілої ОСОБА_16 , ОСОБА_3 хусткою та сорочкою, що віднайшов у будинку, зв`язав їй верхні та нижні кінцівки. В цей час ОСОБА_14 та ОСОБА_24 в будинку і господарських приміщеннях відшукали та заволоділи майном, що належить ОСОБА_16 , а саме: двома пляшками вина «Кагор» загальною вартістю 160 гривень, крупою гречки масою 7,8 кг вартістю 156 гривень, горохом масою 2 кг вартістю 28 гривень, цукром масою 7,3 кг вартістю 109 гривень 50 копійок та грошима у сумі 185 гривень.

Після цього ОСОБА_14 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_18 з місця вчинення злочину зникли, залишивши відчиненими вхідні двері до будинку, а майном здобутим злочинним шляхом розпорядилися на власний розсуд.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_14 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_18 потерпілій ОСОБА_16 завдано майнову шкоду на суму 638 гривень 50 копійок та спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців правої тім`яної, ділянки з переходом в ліву вушну раковину, повік лівого ока, лівої виличної, лівої щічної, верхньої губи, нижньої щелепи зліва, садна кінчика носа з переходом на його крила, борідочної справа, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 9 від 29.01.2018 відносяться до категорії тілесних ушкоджень легкого ступеня тяжкості.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 24.01.2018 близько 22 год. 30 хв. тобто відразу після вчинення розбійного нападу відносно ОСОБА_16 , ОСОБА_14 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своєї поведінки, діючи з неповагою до прав людини на життя і безпеку, нехтуючи моральними і правовими нормами разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_3 завідомо залишила вісімдесяти однорічну потерпілу без допомоги у власному будинку, не зачинивши двері до нього, у той час, коли мінімальна температура повітря на території Богуславського району у період часу з 21 години 24.01.2018 до 09 години 25.01.2018 становила від - 19,2 °С до-22,0 ° С .

Внаслідок таких умисних протиправних дій вказаних осіб потерпіла ОСОБА_16 тривалий час перебувала у небезпечному для життя стані, позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через старість та внаслідок обмеження можливості рухатися, викликаної зв`язуванням хусткою та сорочкою верхніх і нижніх її кінцівок, тобто внаслідок того, що ОСОБА_14 разом ОСОБА_18 та ОСОБА_3 самі поставили її у небезпечний для життя стан.

Після вчинення розбійного нападу відносно ОСОБА_16 , ОСОБА_14 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_18 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб 24.01.2018 близько 23 год. 00 хв. пішки попрямували до господарства ОСОБА_17 , розташованого за адресою: АДРЕСА_10 , з метою заволодіння майном останнього.

У подальшому ОСОБА_14 разом з ОСОБА_18 після того, як ОСОБА_3 , одягнувши на обличчя заздалегідь підготовлену матерчату маску, через хвіртку пройшли на подвір`я і підійшли до вхідних дверей житлового будинку та почали стукати в двері і вікна. Вхідні двері будинку відчинив ОСОБА_17 , та побачивши особу в масці, намагався зачинити вхідні двері.

У цей момент ОСОБА_3 кулаком правої руки наніс один удар в обличчя потерпілого ОСОБА_17 , від якого останній впав на підлогу. Після цього, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14 та ОСОБА_18 , керуючись корисливим мотивом, з метою протиправного заволодіння грошовими коштами та майном ОСОБА_17 , проники всередину його житлового будинку, де разом зі своїми співучасниками вчинили напад на потерпілого, застосувавши щодо нього фізичне насильство, небезпечне для здоров`я, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_24 завдали кулаками близько двох-трьох ударів в особливо важливий орган, а саме голову та обличчя ОСОБА_17 та близько двох-чотирьох ударів по іншим частинам тіла, чим завдали фізичного болю.

Продовжуючи свої насильницькі дії, спрямовані на спричинення фізичного болю, психологічного та морального тиску на ОСОБА_17 .. ОСОБА_24 разом з ОСОБА_3 заздалегідь підготовленою мотузкою та липкою стрічкою по типу «скотч», які їм подавала ОСОБА_14 , зв`язали нижні та верхні кінцівки потерпілого ОСОБА_26 . В цей час ОСОБА_14 та ОСОБА_24 в будинку і господарських приміщеннях відшукали та заволоділи майном, що належить потерпілому ОСОБА_17 , а саме: однією парою чорних шкіряних берц 42 розміру вартістю 510 гривень, електричною ланцюговою пилою «Forte FES24-40B», вартістю 1570 гривень, однією пляшкою вина «Cavicchiolli», вартістю 137 гривень, однією пляшкою вина «Mikado», вартістю 55 гривень, однієї пляшкою вина «Rosse bello», вартістю 129 гривень; однієї пляшкою «Whisky Cream» вартістю 357 гривень, двома балоновими зимовими чоловічими куртками вартістю 1820 гривень, двома ковдрами розміром 1,5 X 1,8 м. вартістю 536 гривень, рушниками махровими розміром 0,5 х 1 м. в кількості 10 шт. загальною вартістю 630 гривень, акустичною системою «easy touch» з двома колонками Digital, вартістю 450 гривень, двома іконами на дереві (Спаситель та Матір Божа) 1711 року, вартістю 156 000 гривень, апаратом для вимірювання тиску (microlife BP З AG 1) вартістю 356 гривень, електродреллю «Bruder Manesmann» Werkzeuge Lempstr 24-42859, вартістю 1560 гривень, мобільним телефоном марки «Fly Ezzy 6», вартістю 500 гривень, орденом трудового червоного прапора вартістю 1200 гривень, однією коробкою з цукерками «Трюфель оригінал», вартістю 48 гривень та двома скляними трилітровими банками з салом, вартістю 340 гривень та поскладали до сумок.

Після цього 25.01.2018 близько 03 год. ОСОБА_14 разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зникли, залишивши відчиненими вхідні двері до будинку, а майном здобутим злочинним шляхом розпорядилися на власний розсуд.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_14 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_18 потерпілому ОСОБА_17 завдано майнову шкоду на загальну суму 165 657 гривень та спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців повік обох очей, гематоми правої половини грудної клітки, садна грудної клітки, обох передпліч, травматичний вивих 3-го зуба верхньої щелепи справа, струс головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 15 від 14.03.2018 відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що 24.01.2018 близько 22 год. 30 хв. тобто відразу після вчинення розбійного нападу відносно ОСОБА_17 , ОСОБА_14 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своєї поведінки, діючи з неповагою до прав людини на життя і безпеку, нехтуючи моральними і правовими нормами разом з ОСОБА_18 та ОСОБА_3 завідомо залишила сімдесяти шестирічного потерпілого без допомоги у власному будинку, не зачинивши двері до нього, у той час, коли мінімальна температура повітря на території Богуславського району у період часу з 21 години 24.01.2018 до 09 години 25.01.2018 становила від-9,2 °С до-22,0 ° С .

Внаслідок таких умисних протиправних дій вказаних осіб потерпілий ОСОБА_17 тривалий час перебував у небезпечному для життя стані, позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через старість та внаслідок обмеження можливості рухатися, викликаної зв`язуванням мотузкою та липкою стрічкою по типу «скотч» верхніх і нижніх її кінцівок, тобто внаслідок того, що ОСОБА_14 разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_18 самі поставили його у небезпечний для життя стан.

Таким чином, ОСОБА_15 обвинувачується у вчиненні:

- нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України;

- завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через старість та внаслідок іншого безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України;

- нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаного з проникненням у житло, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України;

- завідомого залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через старість та внаслідок іншого безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, тобто злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України.

26.01.2018 ОСОБА_14 о 20 год. за місцем тимчасового проживання, за адресою: АДРЕСА_11 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

27.01.2018 ОСОБА_14 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. З ст. 187 КК України.

27.03.2019 ОСОБА_14 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. З ст. 187 КК України.

13.04.2018 обвинувальний акт відносно ОСОБА_14 скеровано до Богуславського районного суду Київської області для розгляду по суті.

17.04.2018 ухвалою апеляційного суду Київської області визначена підсудність за Кагарлицьким районним судом Київської області.

Ухвалою Кагарлицького районного суду обвинуваченій ОСОБА_14 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21.06.2018.

Ухвалою Кагарлицького районного суду обвинуваченій ОСОБА_14 продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.11.2018.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 07.11.2018 обвинуваченій ОСОБА_14 продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.01.2019.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 27.12.2018 обвинуваченій ОСОБА_14 продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.02.2019.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 19.02.2019 обвинуваченій ОСОБА_14 продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19.04.2019.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 11.04.2019 обвинуваченій ОСОБА_14 продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.06.2019.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 04.06.2019 обвинуваченій ОСОБА_14 продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.08.2019

Враховуючи, що строк тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_14 спливає 01.08.2019 вважає, що строк дії запобіжного заходу ОСОБА_14 у виді тримання під вартою повинен бути продовжений ще на 2 місяці з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вина ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 135, ч. З ст. 187 КК України підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які знаходяться у матеріалах кримінального провадження та будуть досліджені під час судового розгляду.

ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні злочинів, які згідно ч. 5 ст. 12 КК України є особливо тяжкими і за які передбачено покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 177 КПК України, а саме мету і підстави застосування запобіжного заходу, а також вимог ст. 178 КПК України щодо обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, та ст. 183 КПК України щодо обрання запобіжного заходу, прокурор з урахуванням вимог зазначених у вказаних статтях КПК України вбачає наступні мету, підстави та обставини, за яких обвинуваченій ОСОБА_14 для забезпечення виконання покладених на неї процесуальних обов`язків, потрібно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У ході судового розгляду вказаного кримінального провадження заявлені ризики не зменшились та не відпали.

Згідно ст. 177 КПК України, ризиками при обранні щодо обвинуваченої запобіжного заходу є:

1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Так, ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів групою осіб, поєднаних з проникненням в житло. Після вчинення двох особливо тяжких злочинів разом з своїми співучасниками з місця вчинення злочину зникли, при цьому викравши майно потерпілих, завдали тілесні ушкодження потерпілим, фізичного болю, моральної та фізичної шкоди, а також залишили потерпілих зв`язаним в безпорадному стані. Безпосередньо під час її затримання у порядку ст. 208 КПК України за місцем свого проживання не перебувала та переховувалася від органу досудового розслідування. Крім того, розуміючи міру покарання ОСОБА_14 буде ухилятися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

2. Незаконно впливати на потерпілих, свідків.

ОСОБА_14 вчинила особливо тяжкі злочини відносно потерпілих осіб похилого віку, в зв 'язку з цим перебуваючи на волі може впливати на них, та на інших свідків водіїв таксі, та співучасників злочину, а також на вказаних свідків можуть впливати її знайомі та родичі з метою уникнення відповідальності, оскільки свідки та потерпілі у вказаному кримінальному провадженні на даний час не допитані, а суд сприймає лише ті покази, які надані безпосередньо під час їх допиту у судовому засіданні.

Окрім цього, у матеріалах кримінального провадження містяться вагомі докази про вчинені обвинуваченою кримінальних правопорушень.

Обвинувачена ОСОБА_14 за місцем реєстрації на даний час не проживає, неодружена, дітей не має, підтримує стосунки з особами, що ведуть антигромадський спосіб життя раніше судимими. Крім цього, необхідно звернути увагу на те, що ОСОБА_14 розуміла свої дії та наслідки під час вчинення особливо тяжкого злочину, оскільки навчалася на юридичному факультеті Національного авіаційного університету.

Крім цього, ОСОБА_14 на даний час не навчається та не проживає за місцем реєстрації.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою ОСОБА_14 покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду та впливати на потерпілих та свідків.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна, може переховуватися від суду, а також враховуючи її вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків, до неї слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інший більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання, домашній арешт, особиста порука - не дасть змоги контролювати поведінку обвинуваченої, а застава відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України не визначається оскільки злочини вчинені із застосуванням насильства.

З огляду на викладене, на підставі ст. ст. 36, 131, 132, 176-178, 183, 184, 199,314, 315,331 КПК України, - прокурор просив задовольнити його клопотання.

Оцінка судом клопотання прокурора у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 .

Так, судом на даному етапі судового слідства не ставиться під сумнів наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, що судом обгрунтовано вище, проте, суд не погоджується з наявністю ризиків на даному етапі судового слідства, на яких наполягає прокурор, не погоджується з позицією прокурора щодо того, що більш м`який запобіжний захід не надасть змоги забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої ОСОБА_1 .

Взагалі суд зазначає, що клопотання прокурора є дублюванням попередніх клопотань, без урахування обставин, які виникають по ходу судового слідства, зокрема, прокурором не враховано ту обставину, що, фактично судом допитано основних свідків обвинувачення по даному кримінальному провадженню, що обвинувачена, незважаючи на її молодий вік, та вчинення злочинів вперше, вже майже півтора року перебуває під вартою.

Отже, що стосується ризиків, то суд постійно, кожного разу вказував в своїх ухвалах про продовження терміну запобіжного заходу, що в діях обвинуваченої ОСОБА_7 відсутні інші ризики, ніж ризик, який передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, проте, незважаючи на необгрунтованість своєї позиції, сторона обвинувачення (прокурор) продовжують наполягати на існуванні інших ризиків, зокрема, - можливості впливати на потерпілих та свідків.

Слід зазначити, що такі твердження прокурора є гіпотетичними, тобто, такими, які є просто уявними, та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні КПК України, а тому суд в даному випадку застосовує такі норми вітчизняного та Європейського права.

Так, згідно Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обоє 'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Потрібно наголосити, що в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу прокурор приділив увагу ризикам поверхнево, не навівши жодних обгрунтувань.

В той же час ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор, у свою чергу, не навів доказів реальної можливості незаконного впливу підозрюваного на процес доказування у даному кримінальному провадженні, в тому числі і на свідків.

Зокрема, доказами на обґрунтування ризику можуть бути:

- фактичне переховування від органів досудового розслідування та/або суду, - обвинувачена, дійсно після вчинення злочину не перебувала за місцем реєстрації, що свідчить про її можливе переховування від органів досудовгго слідства безпосередньо після вчинення злочину, проте, суд вважає, що на даному етапі таке тривале тримання обвинуваченої під вартою не є вже доцільним, а тому такий ризик не може слугувати достатньою підставою для тримання обвинуваченої під вартою по сплину майже півтора року існування кримінального провадження (досудове провадження + судове провадження);

- показання свідків про намір особи переховуватись, придбання квитків, зміна місця проживання підтверджені документально, відомості про відсутність постійного місця проживання, тощо, - обвинувачена ОСОБА_7 має постійне місце реєстрації, яке є її постнійним місцем проживання, факт її тимчасового проживання безпосередньо після вчинення злочину за іншою адресою обумовлений відносинами з обвинуваченим ОСОБА_4 , проте, на підтверджує того факту, що обвинувачена ОСОБА_7 постіно проживала за адресою, за якою її було затримано.

Дивним виглядає позиція прокурора, що станом на даний час обвинувачена не проживає за місцем своєї реєстрації.

Звісно ж, природньо та логічно, що обвинувачена, яка згнаходиться в умовах СІЗО, не може проживати за місцем реєстрації, так як перебування під вартою апріорі виключає перебування особи за своїм постійним місцем реєстрації чи проживання, а тому суд вважає, що таке обгрунтування прокурора містить в собі ознаки абсурду, намагання будь - яким способом, поза правовим полем, втримати обвинувачені під вартою, проте, без належних на те правових підстав;

- фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, - прокурором таких даних суду не надано;

- показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально, - прокурором таких даних суду не надано;

- незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально, - прокурором таких даних суду не надано.

Окремо щодо цього ризику, на існування якого наполягає прокурор, суд зазначає, що існування такого ризику є гіпотетичним, на неодноразові вимоги суду підтвердити такий ризик, прокурор обгрунтовував наявність такого ризику лише одним словом «може», без надання належних та допустимих доказів в розумінні КПК України.

- документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку, - навпаки, обвинувачена ОСОБА_7 раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, відповідно, раніше не судима, відсутні відомості про притягнення її до адміністративної відповідальності;

- інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи, - прокурором таких даних суду не надано;

- перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально, - прокурором таких даних суду не надано;

- необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю, - прокурором таких даних суду не надано.

Крім того, прокурор вказує на ту обставину, що перебуваючи фактично на волі, обвинувачена може впливати на інших обвинувачених.

Суд зазначає, що інші обвинувачені продовжують перебувати під вартою, а тому на існування такого ризику прокурор взагалі не навів доказів.

- вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується, - прокурором таких даних суду не надано;

- документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, інформація про зловживання наркотичними засобами чи алкоголем, - прокурором таких даних суду не надано;

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Проте, жодного доказу, який би свідчив про дійсне існування таких ризиків прокурором в порушення вимог п. 2, 4 ч. 1 ст. 196 КПК України не зазначено.

Підсумовуючит вищевикладене, суд вважає, що застосування такого виду запобіжного заходу, - як цілодобовий домашній арешт, надасть гарантій належної процесуальної поведінки обвинуваченої ОСОБА_7 , так як застосування такого заходу практично усуває існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тим паче, - існування ризиків, передбачених п.п. 2- 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Отже, перебування обвинуваченої ОСОБА_7 в умовах ізоляції є необгрунтованим та відносно неї потрібно змінити запобіжний захід, застосувавши запобіжний захід, який не пов`язаний з триманням під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, виходячи з наступних підстав:

- Статтею 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.

У відповідності до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м 'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст.176 КПК України.

Право на свободу та особисту недоторканність - одне із найбільш значущих для людини.

У Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 29 Конституції України).

Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його (ч. 3 ст. 29 Конституції України).

Відповідно до Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

У відповідності до п. 9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5] 1-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» виключною (єдиною) метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов 'язків, а також запобігання ризикам зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК.

Підставою застосування запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що, практично, прокурором в даному кримінальному провадженні, - не доведено.

Врахування практики ЄСПЛ.

У відповідності до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У розумінні ст. 9 Конституції України - Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ - є частиною національного законодавства.

Потрібно наголосити, що в клопотанні прокурора відсутні обґрунтування необхідності продовження тримання під вартою ОСОБА_27 з урахуванням рішень ЄСПЛ.

В той же час слід звернути увагу на вимоги ст. 5 Конвенції та правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «... тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою...».

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» (№ 41088/05 від 11.07.2006р.) одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи - «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Клішин проти України» (№ 30671/04 від 23.02.2012 р.) підстави для тримання під ватою мають бути підтверджені фактами.

Як зазначено в п.85 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» (№ 40107/02 від 10.02.2011 р.) - тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» (№72967/01 від 01.03.2007 р.) - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обгрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» (№ 15217/07 від 12.03.2009 р.) національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Мамедова проти Росії» (№ 7064/05 від 01.06.2006 р.) посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Як зазначено в п. 51 Рішенні ЄСРПЛ «Летельє проти Франції» (від 26.06.1991 р.) попереднє ув`язнення не повинно визначати покарання у виді позбавлення волі і не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Як зазначено у Рішенні ЄСПРЛ «Попков проти Росії» підозрюваний повинен бути звільнений ..., якщо державні органи не можуть надати достатньо підстав, які виправдовують його утримання під вартою, а влада зобов`язана надати переконливі підстави для будь-якого мінімального строку тримання під вартою.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 11.04.2013 у справі «Вєренцов проти України» ЄСПЛ зазначив, що відповідно до його усталеної практики, яка відображає принцип, пов`язаний з належним відправленням правосуддя, у рішенні судів мають адекватно зазначатися підстави, на яких вони грунтуються. Ступінь застосування цього обов`язку наводити підстави може змінюватися залежно від характеру рішення та повинен визначатися з огляду на обставини справи (див. п. 26 рішення ЄСПЛ у справі «Гарсія Руіс проти Іспанії»).

Як зазначено у окремій думці судді ЄСПЛ Калайджиєвої в рішенні «Шалімов проти України» від 04.03.2010 р.: будь-яка концепція «автоматичної законності» позбавлення свободи несумісна з принципами Конвенції і немає сумніву, що пункт 4 статті 5 Конвенції є процесуальною гарантією та засобом юридичного захисту проти такого тримання під вартою.

Крім того, 15 грудня 2016 року ЄСПЛ було винесено рішення у справі «Ігнатов проти України» (далі Рішення), де було визнано заяву прийнятною та визнано, що мало місце порушення ст.5 Конвенції.

У п. п. 40 - 41 Рішення ЕСПЛ зазначено:

«п. 40. Суд нагадує, що питання про те, чи є розумним термін тримання особи під вартою не може оцінюватися абстрактно. Це питання повинно бути оцінено відповідно до особливостей кожного конкретного випадку, причини, наведених у рішеннях національних судових та слідчих органів, і задокументованих фактах, на які посилається заявник у його клопотанні про звільнення. Тривале тримання під вартою може бути виправдане у даному випадку, тільки якщо є конкретні ознаки існування суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує правило поваги до особистої свободи (див, серед іншого, Лабіта проти Італії, № 26772/95, § 153, БСИЯ 2000-ІУ, і Бузаджі проти Республіки Молдова, процитоване вище, § 90).

П.41.У цій справі Суд зазначає, що тримання заявника під вартою тривало майже рік і вісім місяців. Серйозність звинувачень, висунутих проти нього і ризик його втечі були згадані в первісному рішенні про застосування до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Ці ж аргументи, а також ризик його впливу на хід розслідування, який був доданий незабаром (див. пункти 8 і 13), залишилися незмінними аж до винесення вироку, за винятком рішення від 1 жовтня 2013, яке не містило взагалі ніяких підстав (див пункти 12 і 34 вище). Таким чином, суди використовували ті ж підстави для продовження терміну тримання заявника під вартою. Проте, відповідно до параграфу 3 статті 5, обґрунтування будь-якого терміну тримання, незалежно від того, наскільки коротким цей термін є, повинно бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі важкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою (див. Строган проти України, № 30198/11, § 97, 6 жовтня 2016 p.). Суд зазначає, що рішення про затримання заявника були сформульовані в загальних рисах і містили повторювані фрази. Із цих рішень не можна зробити висновок, що суди зробили належну оцінку фактів, що мають відношення до питання про те, чи був такий запобіжний захід необхідним у даних обставинах на відповідній стадії процесу. Крім того, з плином часу для тривалого тримання заявника під вартою потрібне додаткове обґрунтування, але суди не надали жодних додаткових аргументів. Крім того, на жодному з етапів національні суди не розглянути будь-які інші превентивні заходи в якості альтернативи тримання під вартою (див. Осипенко проти України, №. 4634/04, §§ 77 і 79, 9 листопада 2010 року).

Викладені міркування є достатніми для того, щоб Суд прийшов до висновку, що мало місце порушення параграфу 3 статті 5 Конвенції».

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою повинні бути надані додаткові вагомі докази того, що є наявна доцільність продовження такого строку і що інші більш м`які запобіжні заходи не можуть бути застосовані. Обов`язок доказування вагомості застосування такого виняткового запобіжного заходу покладається на сторону обвинувачення.

Тобто, саме прокурором в процесі повинно бути надано такі докази неможливості зміни запобіжного заходу на більш м`який, які б не могли б бути піддані жодному сумніву.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі "Кобець проти України" (Заява N 16437/04) від 14 лютого 2008 року зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (також рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Крім того, суд наголошує на тій обставині, що невизнання вини обвинуваченою ОСОБА_7 не повинна розглядатися як однозначна підстава для тримання її під вартою, суд в даному випадку зазначає, що це є лінія захисту обвинуваченої, вона взагалі, використовуючи положення ст. 18 КПК України та ст. 63 Конституції України могла відмовитися від дачі показань щодо себе.

Отже, враховуючи вищевказані фактичні обставини справи, та норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку щодо застосування до обвинуваченої ОСОБА_7 положень п. 4 ч. 1 ст. 176, ст. 181 КПК України, - а саме, - цілодобового домашнього арешту, з усіма процесуальними наслідками, які передбачені ст. 181 КПК України (можливість зміни запобіжного заходу на більш тяжкий, - в разі недотримання умов домашнього арешту), та процесуальних наслідків, які передбачені ст. 202 КПК України, - негайного звільнення з - під варти.

Що стосується задоволення клопотання прокурора у відношенні обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , то суд вважає таке клопотання слушним, та таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_3 , то, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, він є особою, яка раніше судима, відносно нього міститься обгрунтована підозра у вчиненні ним злочинів, які передбачені ч. 3 ст. 187 КК України, вища межа санкції якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

В даному випадку законодавець передбачає застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , який є раніше судимий, такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, - на підставі п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України.

Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Що стосується обвинуваченого ОСОБА_4 , то, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, він є особою, яка раніше судима, відносно нього міститься обгрунтована підозра у вчиненні ним злочинів, які передбачені ч. 3 ст. 187 КК України, вища межа санкції якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

В даному випадку законодавець передбачає застосування до ОСОБА_28 , який є раніше судимий, такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою, - на підставі п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України.

Так, згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Що стосується застосування до обвинувачених положень ст. 177, 178 КПК України, то суд зазначає наступне.

Отже, що стосується фактичних обставини справи, які впливають на вирішення питання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, то суд зазначає наступне.

26.01.2018 ОСОБА_3 о 20 год. за місцем тимчасового проживання, за адресою: АДРЕСА_11 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

27.01.2018 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

27.03.2018 ОСОБА_3 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

13.04.2018 обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 скеровано до Богуславського районного суду Київської області для розгляду по суті.

17.04.2018 ухвалою апеляційного суду Київської області визначена підсудність за Кагарлицьким районним судом Київської області.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 02.08.2018 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжений термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.09.2018 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 12.09.2018 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.11.2018 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 07.11.2018 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.01.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 27.12.2018 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.02.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 19.02.2019 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19.04.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 11.04.2019 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.06.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 04.06.2019 року обвинуваченому ОСОБА_3 продовжено термін длії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.08.2019 року.

26.01.2018 ОСОБА_4 о 20 год. за місцем тимчасового проживання, за адресою: АДРЕСА_11 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

27.01.2018 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

27.03.2018 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України.

13.04.2018 обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 скеровано до Богуславського районного суду Київської області для розгляду по суті.

17.04.2018 ухвалою апеляційного суду Київської області визначена підсудність за Кагарлицьким районним судом Київської області.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 02.08.2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжений термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.09.2018 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 12.09.2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.11.2018 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 07.11.2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04.01.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 27.12.2018 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.02.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 19.02.2019 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 19.04.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 11.04.2019 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 09.06.2019 року, включно.

Ухвалою Кагарлицького районного суду від 04.06.2019 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено термін длії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01.08.2019 року.

Враховуючи, що строк тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 спливає 09.06.2019, суд вважає, що строк дії запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у виді тримання під вартою повинен бути продовжений ще на 2 місяці з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Слід зазначити, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні злочинів, які згідно ч. 5 ст. 12 КК України є особливо тяжкими і за які передбачено покарання від семи до дванадцяти років позбавлення волі із конфіскацією майна.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 177 КПК України, а саме мету і підстави застосування запобіжного заходу, а також вимоги ст. 178 КПК України щодо обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу, та ст. 183 КПК України щодо обрання запобіжного заходу, суд з урахуванням вимог, зазначених у вказаних статтях КПК України, вбачає наступні мету, підстави та обставини, за яких обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для забезпечення виконання покладених на них процесуальних обов`язків, потрібно продовжити термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд зазначає, що на даному етапі судового слідства, ризики, які послугували обранню у відношенні обвинувачених самого суворого виду запобіжного заходу, яким є тримання під вартою, - не зникли, не змінилися.

Суд зазначає, що окрім ризиків, які враховуються при обранні запобіжного заходу, та які перелічені в ст. 177 КПК України, суд враховує обставини, які перелічені в ст. 178 КПК України.

Що стосується ризику, який передбачено п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватися від органів досудового слідства та суду, то суд вважає, що такий ризик наявний в даному кримінальному провадженні стосовно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з огляду на наступне.

Після вчинення злочину всі троє обвинувачених не перебували за місцем своєї рестрації, а перебували за місцем проживання, яке в установленому Законом порядку за ними не зареєстроване.

Даний факт, на думку суду свідчить лише про те, що обвинувачені, після вчинення злочинів (4 злочини, 2 епізоди), намагаючись уникнення від досудового слідства, перебували не вдома, в колі сім`ї, тобто, за адресою, - офіційною реєстрацією, а за адресою, за якою офіційно вони не мали знаходитися, таким чином, вони перешкоджали уповноваженим особам та слідчому органу поліції, в провадженні якого перебувало дане кримінальне провадження, здійснити першочергові дії щодо розкриття вчинених злочинів.

Суд зазначає, що місцеперебування обвинувачених по даному кримінальному провадженню було встановлено лише шляхом проведених процесуальних дій, які не заборонені чинним КПК України, - шляхом доручення відповідним уповноваженим особам (оперативним працівникам відповідного органу Національної поліції) встановити місцеперебування обвинувачених, а тому суд вважає, що в діях обвинувачених міститься ризик, - переховуватися від суду, так як вони, на думку суду, безпосередньо після вчинення злочину переховувалися від органів досудового слідства з метою уникнути кримінальної відповідальності, та, відповідно, - покарання.

Що стосується ризику, який передбачено п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, - знищити, сховати, або спотворити будь - яку із речей і документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення, то суд вважає, що даний ризик відсутній, так як на даний ризик прокурор не посилався в своєму клопотанні про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що стосується ризику, який передбачено п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, то суд вважає, що даний ризик відсутній, незважаючи на ту обставину, що на даний ризик прокурор посилається в клопотанні, як на одну із підстав для продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Свою позицію суд обгрунтовує наступним.

Слід зазначити, що про можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню судового слідства може свідчити здійснення обвинуваченим дій, зокрема, спробою погроз свідками чи потерпілому, спробою підкупу потерпілого чи свідків, фактів умовляння свідків та потерпілого щодо зміни ними своїх показів, тобто, схиляння їх до дачі неправдивих показань, що може, звісно, негативно вплинути на хід судового слідства.

Проте, суд наголошує на тій обставині, що вищевказані негативні дії обвинуваченого в розумінні КПК України повинні бути доведені фактичними обставинами справи, які повинні бути доведені належними та допустимими доказами, а просте, гіпотетичне уявлення прокурора про наявність негативних факторів судом до уваги не береться, та, відповідно, не може братися до уваги при обранні та продовженні дії запобіжного заходу, та, відповідно, даний ризик при продовженні терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених судом не враховується.

Що стосується ризику, який передбачено п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, - то суд вважає, що даний ризик відсутній, так як суд вважає, що прокурором в судовому засіданні не наведено, як саме чином обвинувачені будуть перешкоджати судовому слідству, а просте посилання на даний ризик не свідчить про його наявність, відповідно, даний ризик при продовженні терміну дії запобіжного заходу у вигляді арешту у відношенні обвинувачених судом не враховується.

Що стосується ризику, який передбачено п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, - вчинити інше кримінальне правопорушення, то суд вважає, що даний ризик має місце в діях ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти вланості, які пов`язані з насиллям, реально відбував покарання в місцях позбавлення волі, обвинувачений ОСОБА_4 також раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності, реально відбував покарання в місцях позбавлення волі.

Зважаючи на вищевказане, суд вважає, що обвинувачені ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 схильні до вчинення корисливих злочинів проти власності, які пов`язані з насиллям, та які згідно положень ст. 12 КК України кваліфікуються, як тяжкі, та особливо тяжкі злочини.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що злочини, ( а не один злочин), у вчиненні яких обвинувачуються по даному кримінальному провадженню ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вчинено в той час, коли вони мали юридичний статус, як раніше судимі, що, на думку суду вказує на пряму антисоціальну направленість діянь обвинувачених, нехтування ними факту наявності судимості, відповідно, нехтування загальнолюдськими нормами моралі.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані в іншій адміністративно - територіальній одиниці України, а саме, - за межами області, де міститься обгрунтована підозра у вчиненні ними злочинів, що становить сотні кілометрів, проте, за місцем реєстрації вони тривалий час не проживали.

Проживаючи в іншій місцевості, не маючи постійного джерела доходів, як - то заробітна плата, дивіденди, проценти, тощо, обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 можуть з метою отримання доходу для забезпечення елементарно необхідного, - харчування, оплата за житло, - вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою отримання коштів для існування.

Зглядаючись на вищевикладене, суд приходить до остаточного висновку, що:

- в діях обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 міститься об`єм ознак, який свідчить про наявність в їх діях ризиків, які передбачено п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України;

- прокурор в судовому засіданні довів, що зазначені у клопотанні про продовження терміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вказують на наявність підстав для продовження тримання під вартою обвинувачених, так як обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 можуть ухилитися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення;

- відповідно, суд вважає, що прокурор в судовому засіданні правомірно ініціював питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , так як в даному випадку є підстави, які передбачені КПК України, зокрема, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст.. 177 КПК України, та які вказано вище, -

- що є вичерпною підставою для задоволення клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з точки зору ризиків, які передбачено п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що для обрання запобіжного заходу потрібна наявність хоча б одного ризику, який перелічений в ч. 1 ст. 177 КПК України, а не їх сукупність.

Також при вирішенні питання щодо продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було враховано положення ст. 178 КПК України.

Так, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Отже, що стосується п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України, - вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, то суд вважає, що прокурором до клопотання додано достатньо доказів для наявності розумної, обґрунтованої, аргументованої підозри щодо вчинення обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3ст. 187 КК України, такі докази містяться в матеріалах справи, та були досліджені судом.

Що стосується обставини, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України, - тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, то слід зазначити наступне.

Так, згідно санкції статтей, у вчинені яких обвинувачуються ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , найтяжчою є ч. 3 ст. 187 КК України.

Так, санкція ч. 3 ст. 187 КК України передбачає покараня у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

Згідно положень ч. 5 ст. 12 КК України, злочин, який передбачено ч. 3 ст. 187 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.

Положення ст. 75 КК України застосовується до засуджених, яких засуджено не за корупційні злочини, та верхня межа призначеного покарання у виді позбавлення волі не перевищує 5 (п`ять) років позбавлення волі.

Відповідно, суд вважає, що, зглядаючись на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у випадку визнання їх винуватими, та ту обставину, що нижня межа санкції даного злочину виключає застосуваня ст. 75 КК України, - звільнення від відбування покарання з випробовуванням, що, звісно ж, передбачає лише реальне відбування покарання, така обставина може спонукати обвинувачених до полишення місця реєстрації з метою ухилення від судового слідства, з метою уникнути відбування покараня.

Що стосується п. 3 ч. 1 ст. 178 КПК України , - вік та стан здоров`я обвинуваченого, то судом встановлено, що за станом та віком здоров`я обвинувачені можуть перебувати в умовах СІЗО.

Що стосується п. 4 ч. 1 ст. 178 КПК України, - міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, в тому числі наявність у нього родини і утриманців, то слід констатувати, що у обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відсутні міцні соціальні зв`язки, так я обоє не одружені, в сім`ї не проживають, за місцем реєстрації не проживають, тривалий час проживали за місцем, яке не зареєстроване в установленому Законом порядку, хоча і мають дітей, проте, не надали суду належних та допустимих доказів того, що дані діти перебувать на їх утриманні, навпаки, на думку суду, вищевказані обвинувачені ніяким чином не обмежені у вільному, не контрольованому пересуванні по території Держава Україна, так як не мають міцних соціальних зв`язків.

Крім того, суд вважає, що в разі зміни запобіжного заходу на домашній арешт, у обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 відсутнє місце постійного проживання, що виключає застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, у виді домашнього арешту, так як сімей у них не має.

Що стосується п. 5 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, то в судовому засіданні встановлено, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 хоча і працездатного віку, працездатні, проте, не мають постійного місця роботи та ніде не навчаються, до затримання не робили спроб офіційно працевлаштуватися на роботу, для чого перепон об`єктивного характеру у обвинувачених під час їх перебування на волі не було, що вказує, на думку суду, на стабільну антисуспільну поведінку обвинувачених, які, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, схильні до отримання коштів на проживання нечесним шляхом, навіть і не офіційно, а шляхом вчинння злочинів проти вланості, з метою отримання незаконної вигоди, так як інших джерел доходів у обвинувачених немає.

Що стосується п. 6 ч. 1 ст. 178 КПК України, - репутацію обвинуваченого, в судовому засіданні встановлено, що обвинувачені характеризуються посередньо.

Що стосується п. 7 ч. 1 ст. 178 КПК України, - майновий стан обвинуваченого, то дану обставину врахувати немає можливості, так прокурором не надано доказів, які б могли встановити майновий статус обвинувачених.

Що стосується п. 8 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність судимостей у обвинуваченого, в судовому засіданні встановлено, та викладено вище, що обвинувачені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 раніше судимі за вчинення умисних злочинів середньої тяжкості, тяжких злочинів проти вланості, пов`язаних з насильством до потерпілих.

Суд вважає, що вищевказані обставини вказують на стабільну негативну антисоціальну поведінку обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , яка має вираз у вчиненні ними нових злочинів проти власності, нехтування тієї обставини, що вчиняють злочини проти власності під час перебування в статусі раніше судимого, що, на думку суду, природно передбачає реальну, нагальну необхідність перебування обвинувачених в умовах ізоляції від суспільства на даному етапі судового слідства по даному кримінальному провадженні.

Що стосується п. 9 ч. 1 ст. 178 КПК України, - дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, то такі дані прокурором суду не надані.

Що стосується п. 10 ч. 1 ст. 178 КПК України, - наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, то дану обставину суд оцінити не може, так як прокурором не надано фактів на підтвердження вищевказаної обставини.

Що стосується п. 11 ч. 1 ст. 178 КПК України, - розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, то розмір заподіяної шкоди згідно обвинувального акту становить близько 200000 грн., проте, розмір шкоди, заподіяної злочином, безпосередньо буде встановлений в судовому засіданні шляхом повного, об`єктивного дослідження доказів по даному кримінальному провадженню.

Підсумовуючи вищевикладене, на підставі ст. 194 КПК України суд приходить до висновку, що під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурором Сєдовим В.О. наведено в установленому законом порядку докази обставин, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, які передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 цього Кодексу, і на які вказував прокурор в судовому засіданні.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що в даному випадку зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід для запобігання ризикам, зазначених у клопотанні прокурора у відношенні ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та які встановлено судом в судовому засіданні, не буде обґрунтованим з точки зору Закону, зокрема, КПК України.

Окрім того, при продовженні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було враховано також норми Основного Закону, - Конституції України, та норми Європейського права.

Так, згідно зі ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з обставин, вищевказаних судом, суд визнає, що існують підстави для продовження дії такого найтяжчого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Проте, кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду, як джерело права.

Відповідно до ст. 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як в порядку, встановленому законом.

Статтею 5 Конвенції встановлено правила позбавлення особи свободи, згідно з якими ніхто не може бути позбавлений свободи інакше, як відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно з практикою Європейського суду, фіксація точних даних про затримання, як і підстави затримання, є необхідною умовою законності затримання для цілей, передбачених ст. 5 Європейської конвенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим кодексом, крім випадків, які передбачені ч. 4 ст. 183 КПК України.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 і 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Відповідно, з огляду на положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , так як злочини, в яких вони обвинувачуються, вчинені з насильством відносно особи.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 9, 29, 129 Конституції України, статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, п. 9 Інформаційного Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 51-550/0/4-13 від 04.04.2013 р. «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст. 177 КПК України, ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», правової позиції ЄСПЛ у рішеннях «Тодоров проти України», «Бойченко проти Молдови», «Беччієв проти Молдови», «Сарбан проти Молдови», «Клішин проти України», «Харченко проти України», «Белеветський проти Росії», «Александер Макаров проти Росії», «Мамедова проти Росії», «Летельє проти Франції», «Попков проти Росії», «Вєренцов проти України», «Шалімов проти України», «Ігнатов проти України», «Строган проти України», «Осипенко проти України», "Кобець проти України", «Барило проти України», Testa v. Croatia, «Салахов та Іслямова проти України», ст. 12, ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, ст. 28, п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст.ст. 183, 194, 196, ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, 370, 371, 372, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області Сєдова Володимира Олександровича про продовження строків тримання під вартою у відношенні обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в межах кримінального провадження за ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, яке внесене 25.01.2018 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018110090000044, - задовольнити частково.

В частині продовження тримання під вартою у відношенні обвинуваченої ОСОБА_6 , - відмовити.

Обрану міру запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Козинці Бородянського району Київської області, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженої, неповнолітніх дітей на утриманні не має, не працюючої, раніше не судимої, яку 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якої в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 01.08.2019 року, у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», ( кримінальне провадження 1 - кп/368/34/19, справа № 358/515/18), - змінити, обравши відносно неї запобіжнитй захід у виді цілодобового домашнього арешту, строком до 09.09.2019 року, включно, звільнивши обвинувачену ОСОБА_29 негайно з під - варти після проголошення ухвали на підставі ч. 5 ст. 202 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченої ОСОБА_6 застосувати строком на два місяці.

На час дії ухвали покласти на обвинувачену ОСОБА_29 такі обов`язки:

1) цілодобово не залишати без дозволу суду місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

2) з`являтися за першою вимогою до Кагарлицького районного суду Київської області, 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, 3.

Зобов`язати обвинувачену ОСОБА_29 після проголошення ухвали та отримання її копії невідкладно прибути до місця її проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Термін дії ухвали в частині обвинуваченої ОСОБА_6 , - з 09.07.2019 року (з часу проголошення ухвали), по 09.09.2019 року (два місяці).

Ухвалу про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту передати для виконання Бородянському ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, (07801, Київська область, м. Бородянка, вул. Центральна, 335)

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_30 , що порушення умов цілодобового домашнього арешту має наслідком застосування грошового стягнення чи застосування більш суворішого запобіжного заходу, - тримання під вартою.

Бородянському ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, (07801, Київська область, м. Бородянка, вул. Центральна, 335), негайно поставити на облік ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Козинці Бородянського району Київської області, громадянку України, зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , не одружену, неповнолітніх дітей на утриманні не маючу, не працюючу, раніше не судиму, як особу, відносно якої обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_30 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції, з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвала підлягає негайному виконанню:

1. Бородянським ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області, (07801, Київська область, м. Бородянка, вул. Центральна, 335),

2. Обвинуваченою ОСОБА_31 .

В решті клопотання, - задовольнити.

Обрану міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Слобода - Яришівська Могилів - Подільського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 12.03.2009 року Могилів - Подільським міськрайонним судом Вінницької області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 01.08.2019 року, у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», ( кримінальне провадження 1 - кп/368/34/19, справа № 358/515/18), продовжити на два місяці, тобто до 07.09.2019 року, включно.

Заставу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - не визначати.

Обрану міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Четверинівка Тростянецького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_9 фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , не одруженого, не працюючого, раніше судимого 15.04.2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці за вчинення злочину, передбаченгого ч. 2 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, якого 27.03.2018 року в рамках даного кримінального провадження повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, які передбачено ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 187 КК України, відносно якого в рамках даного кримінального провадження на підставі ухвали суду від 23.04.2018 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, термін закінчення дії ухвали про продовження дії запобіжного заходу, - до 01.08.2019 року, у вигляді тримання під вартою в Державній установі Міністерства Юстиції України «Київський слідчий ізолятор», ( кримінальне провадження 1 - кп/368/34/19, справа № 358/515/18), продовжити на два місяці, тобто до 07.09.2019 року, включно.

Заставу у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , - не визначати.

Термін дії ухвали в частині продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - з моменту винесення, - з 09.07.2019 року по 07.09.2019 року, включно.

Ухвала підлягає до негайного виконання після проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом семи діб з моменту проголошення.

Головуючий суддя: О.В. Закаблук

суддя - Т.Є. Іванюта

суддя - І.І. Шевченко