Рішення № 83071947, 16.05.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12312/18

Провадження № 2/369/300/19

РІШЕННЯ

Іменем України

16.05.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середненко Б.С.

за участі представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Громадської організації «Садове товариство «Забір`я», ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання неправомірними дії, скасування запису про керівника та відновлення запису,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до ГО «Садове товариство «Забір`я» пр. витребування інформації, визнання неправомірним скликання та проведення загальних зборів з квітня 2016 року по сьогоднішній день, скасування рішень загальних зборів з квітня 2016 року по сьогоднішній день, визнати неправомірним перебування на посаді голови ГО «Садове товариство «Забір`я» ОСОБА_4 , скасувати запис в реєстрі про ОСОБА_4 як керівника та відновити запис про ОСОБА_5 як керівника ГО «Садове товариство «Забір`я».

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

31 жовтня 2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_3 до Громадської організації «Садове товариство «Забір`я». Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є членом ГО «Садове товариство «Забір`я». У 2007 році було створена ГО «Садове товариство «Забір`я» та обрано головою ОСОБА_5 . За його позовом рішенням суду визнано недійсним рішення загальних зборів ГО «Садове товариство «Забір`я» від 26 березня 2016 року, яким головою ГО «Садове товариство «Забір`я» було обрано ОСОБА_4 . Однак, рішення суду не було виконано та не відновлено становище, жодних змін в керівництві не було здійснено, у відповідному реєстрі і на даний час є відомості про ОСОБА_4 як керівника. Вказав, що особи, які не були членами товариства продовжують привласнювати собі владні повноваження членів органів управління, ведуть свою діяльність та скликають позачергові загальні збори, приймають рішення. Ні його, ні голову ОСОБА_5 на ці збори не запрошують, не повідомляють. Вважає, що ОСОБА_4 самовільно, всупереч закону, привласнила собі повноваження голови товариства, порушує права членів товариства та його права.

Просила суд визнати неправомірним перебування на посаді Голови ГО «Садове товариство «Забір`я» ОСОБА_4 з 26 березня 2016 року; скасувати запис в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_4 як керівника ГО «Садове товариство «Забір`я» та відновити запис про ОСОБА_5 як керівника ГО «Садове товариство «Забір`я».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову.

У судове засідання ОСОБА_5 , Головне територіальне управління юстиції у Київській області не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. ГТУЮ в Київській області направили суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 листопада 2017 року визнано недійсним рішення загальних зборів громадської організації «Садове товариство « Забір`я» від 26 березня 2016 року.

При розгляді даної справи судом було встановлено, що 26 березня 2016 року третю особу ОСОБА_4 обрано Головою СТ «Забір`я» відповідно до Протоколу позачергових загальних Загальних зборів членів ГО СТ «Забір`я» від 26.03.2016 р.

Згідно протоколу № 3 від 26.03.2016р. позачергових Загальних зборів членів ГО СТ «Забір`я» було затвердженого порядок денний до якого входили в тому числі наступні питання щодо вибору нового Голови Правління Садового товариства «Забір`я».

Згідно даного протоколу, 158-ма голосами «за», «проти» 3 голоси, було вирішено обов`язки Голови Правління Садового товариства «Забір`я» покласти на ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 1.4. Статуту СТ "Забір`я", в редакції від 2007 року, діяльність Товариства регламентується Конституцією та законами України, цим Статутом та договорами, згідно з якими Товариству надаються повноваження по веденню, організації, управлінню та сприянню розвитку садівництва та городництва.

Згідно з п.1.1 Статуту організаційно-правова форма Садового товариства «Забір`я» - громадська організація. Товариство є добровільним об`єднанням громадян, створене з метою задоволення законних соціальних, економічних та інших спільних інтересів членів товариства при веденні садівництва.

Відповідно до п. 4.1. Статуту товариство будується на засадах індивідуального членства. Членами Товариства можуть бути особи, які досягли 18-річного віку і є власниками або орендарями садових ділянок і які мають садову ділянку на території Товариства (п.4.2. Статуту). Прийом членів Товариства здійснюється на підставі поданої заяви за рішенням Правління Товариства, яке затверджується Загальними зборами членів Товариства. В заяві про прийом у члени товариства зазначається зобов`язання члена Товариства дотримуватися статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку, а також зобов`язання сплачувати вступні, цільові та членські внески (п.4.3).

Відповідно до пункту 4.8. Статуту тільки члени Товариства мають право брати участь у діяльності товариства (п.п.4.8.1.), обирати і бути обраними до органів управління та контролю Товариства, (п.п.4.8.2.), приймати участь у розгляді питань щодо діяльності Товариства, вносити пропозиції (п.п.4.8.5.).

Відповідно до п.5.1. Статуту в колективній власності Товариства можуть перебувати будівлі, споруди, інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом. Право колективної власності здійснює вищий орган Товариства загальні збори (л.п.5.1.5.). Окремі функції по господарському управлінню колективним майном за рішенням зборів може бути покладено на голову товариства та правління (п.п.5,1.6.).

Відповідно до п. 6 Статуту вищим органом управління Товариства є Загальні збори членів Товариства. Загальні збори членів Товариства проводяться не менше одного разу на рік. Позачергові Загальні збори членів Товариства можуть бути проведені за пропозицією Правління Товариства або на вимогу 2/3 членів Товариства.

Відповідно до п.п.6.1. Статуту Загальні збори Товариства вирішують, зокрема, такі питання: затвердження Статуту Товариства та внесення змін до нього (п.п.6.1.2.); обрання Голови Товариства, Правління Товариства та контрольно-ревізійної комісії (п.п.6.1.3.); прийому в члени садівничого Товариства, виключення з нього, а також виходу з Товариства.

Відповідно до п.6.2. Статуту Загальні збори Товариства мають право вирішувати питання, якщо на них присутні не менше Ѕ членів Товариства. Рішення приймаються простою більшістю голосів від загальної кількості присутніх членів Товариства відкритим або таємним голосуванням.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки відповідачем не було надано доказів в підтвердження присутності більше половини членів СТ «Забір`я» на позачергових загальних зборах від 26.03.2016 року, а отже рішення позачергових загальних зборів борів Садівницького товариства «Забір`я», яке оформлене протоколом від 26.03.2016 року підлягає визнанню недійсним.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Встановлено, що рішенням позачергових загальних зборів членів ГО «Садове товариство «Забір`я» від 26 листопада 2016 року обов`язки Голови правління ГО «Садове товариство «Забір`я» покладено на ОСОБА_4 .

Доводи позову ОСОБА_3 про те, ОСОБА_4 не виконала рішення суду та і наданий час керує ГО «Садове товариство «Забір`я», суд оцінює критично. Так, з наявних у справі витягів з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (як поданий позивачем - а.с. 25-28, так і представником відповідача - а.с. 91) зареєстрованим керівником станом на 22 січня 2019 року є ОСОБА_4 на підставі рішення від 26 листопада 2016 року. В матеріалах справи відсутні докази того, що рішення зборів за 26 листопада 2016 року визнано недійсним. Не заявлено позивачем клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні. Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, за ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

При цьому, особа на власний розсуд визначає чи порушені її права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю певних осіб. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність особи протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері приватних відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами ЦПК України. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів особи, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії особи є неправомірними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у правовідносинах.

Встановлено, що власником земельної ділянки, яка знаходиться на території ГО «Садове товариство «Забір`я», є ОСОБА_6 . Матеріали справи не містять доказів на спростування заперечень відповідача щодо правомірності звернення до суду на захист свого порушеного права, а саме належних та допустимих доказів на підтвердження того, що членом ГО «Садове товариство «Забір`я» є ОСОБА_3 на час звернення до суду з даним позовом. Факт звернення позивача до суду з позовом в 2017 році не може підтверджувати дані обставини.

У даному випадку, позивачем крім загальних посилань, не надано жодних належних доказів, в розумінні ЦПК України, порушення особистих прав у спірних правовідносинах, як і не наведено обґрунтованих мотивів, яким чином головування в ГО «Садове товариство «Забір`я»породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки ОСОБА_3 .

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Громадської організації «Садове товариство «Забір`я», ОСОБА_4 , треті особи ОСОБА_5 , Головне територіальне управління юстиції у Київській області про визнання неправомірними дії, скасування запису про керівника та відновлення записувідмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 26 травня 2019 року.

Суддя Н.С. Пінкевич