Рішення № 83071813, 09.07.2019, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/386/17-ц

2/468/47/19

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

іменем УКРАЇНИ

09.07.2019 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря Хижняк К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", яке в подальшому змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 21.02.2010 року відповідач отримала кредит у розмірі 2400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між нею і банком кредитний договір.

В порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала належним чином. У зв`язку з цим, станом на 28.02.2017 року виникла заборгованість в сумі 49309,31 гривень, з яких: 2784,06 гривень - заборгованість за кредитом; 39761,52 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3939,48 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2324,25 грн. - штраф (процентна складова).

В матеріалах справи наявна заявна про перегляд заочного рішення (а.с. 56-57), яка одночасно містить заперечення проти позову (відзив на позов), згідно яких представник відповідача заперечувала проти задоволення позову посилаючись на те, що нарахована заборгованість не відповідає дійсності та є завищеною, судом безпідставно не застовано строк позовної давності.

Позивачем мало місце надання відзив на заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 75-80), який одночасно містить відповідь на заперечення відповідача (відповідь на відзив), згідно якого позивач вказав на те, що між сторонами був укладений кредитний договір згідно чинного законодавства на умовах платності з кінцевим терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.

14.01.2019 року від представника відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про підтримання позову та розгляд справи за відсутності їх представника.

В судове засідання відповідач та її представник не з`явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.

Дослідивши наявні у справі матеріали (розрахунок заборгованості за договором станом на 28.02.2017 року; копію анкети-заяви від 21.02.2010 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку; копію довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду»; витяг з Умов і Правил надання банківських послуг; копію банківської ліцензії; копію витягу з статуту; виписку по основній картці на ОСОБА_1 за період з 01.02.2010 ро 28.08.2018 року; довідку ПриватБанку від 28.08.2018 року за №30.1.0.0/2-20170328/115), суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і можливість часткового задоволення позову.

В судовому засіданні встановлено, що 21.02.2010 року між ПАТ КБ „ПриватБанк та відповідачем було укладено договір, за яким відповідач отримала кредит у розмірі 2400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 20,40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказаний договір згідно зі ст. 634 ЦК України був договором приєднання та складався з кількох документів, що не спростовує укладення його в письмовій формі та не спростовує його дійсність за презумпцією відповідно до ст. 204 ЦК України.

Відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не в повній мірі повернув кредит та не сплатив в повному обсязі проценти за його користування. Наведене є підставою для стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитом.

Згідно з розрахунку позивача заборованість відповідача станом на 28.02.2017 року становить 49309,31 гривень, з яких: 2784,06 гривень - заборгованість за кредитом; 39761,52 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3939,48 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 2324,25 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки та банківську діяльність банківський кредит це будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Із ст. 526 ЦК України слідує, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ЦК України про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Встановлені судом обставини свідчать, що відповідачем мало місце порушення договірних зобов`язань.

Заборгованість за кредитом в розмірі 2784 грн. 06 коп. підтверджується вищенаведеними письмовими доказами, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

З розрахунку заборгованості (а.с.28-29) та тексту позову слідує, що позивач з 01.09.2014 року в односторонньому порядку на підставі п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг збільшив процентну ставку за договором з 20,40% до 34,80% та з 01.04.2015 року до 43,20 %.

В свою чергу ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Таким чином, збільшення процентної ставки позивачем в даному випадку є нікчемним.

Крім того, п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, на який як на підставу для збільшення процентної ставки посилається позивач, взагалі всупереч вимогам ст. 1056-1 ЦК України не вказує на умови, за яких банк мав би право збільшувати процентну ставку. Також позивач не довів належними доказами отримання відповідачем письмового повідомлення про збільшення процентної ставки за кредитним договором, що суперечить правовій позиції, висловленій в Постанові Верховного Суду України №6-1374цс17 від 11.10.2017 року.

За такого, з 01.09.2014 року позивач мав продовжувати нараховувати відповідачу проценти в розмірі 20,40 % річних і за 912 днів (з 01.09.2014 року по 28.02.2017 року) проценти мають становити 1438 грн. 80 коп. (2784,06 грн. х 20,40 % : 360 днів х 912 днів).

Станом на 31.08.2014 року заборгованість по процентам становила 1384 грн. 54 коп., а з 01.09.2014 року по 28.02.2017 року відповідно 1438,80 грн. Загальна сума процентів становить 2823 грн. 34 коп. (1384,54 грн + 1438,80).

При цьому з наданих позивачем розрахунків (колонка «Погашені проценти») за період, коли банк підвищив процентну ставку (з 01.09.2014 року по 28.02.2017 року), відповідач не вносив коштів на погашення процентів.

Таким чином, заборгованість відповідача по процентам становить 2823 грн. 34 коп. (1384,54 грн + 1438,80).

Щодо вирішення позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу та пені) суд керується наступним.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач, посилаючись на умови договору, просить одночасно стягнути пеню та штраф.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою в Постанові Верховного Суду України №6-1374цс17 від 11.10.2017 року.

За такого суд вважає, що достатнім буде лише стягнення пені, а в частині стягнення штрафу слід відмовити за наведених обставин.

У звязку з цим, позов підлягає частковому задоволенню з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 28.02.2017 року в сумі 9546 грн. 88 коп., з яких: 2784 грн. 06 коп. - заборгованість за кредитом, 2823 грн. 34 коп. - заборгованість по сплаті процентів, 3939 грн. 48 - заборгованість за пенею.

Підстав для застосування до вимог банку наслідків пропуску строку позовної давності (про що було заявлено стороною відповідача) судом не встановлено виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В свою чергу відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок суду випливає з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року справа №6-14цс14.

Встановлені в ході розгляду справи обставини свідчать, що відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

З наявної в матеріалах справи довідки позивача від 28.08.2018 року (а.с.81) вбачається, що відповідач згідно даного кредитного договору отримала картку № НОМЕР_1 з строком дії до останнього дня квітня місяця 2015 року. Дані обставини строною відповідача не спростовані.

З огляду на те, що строк дії картки закінчився лише в квітні 2015 року, позивач звернувся до суду з позовом в березні 2017 року, тобто до спливу трирічного строку після закінчення дії картки, судом не вбачається обставин пропуску позивачем строку позовної давності та відповідно підстав для застосування до вимог банку наслідків пропуску строку позовної давності.

На підставі ст. 141 ЦПК України, виходячи з принципу пропорційності покладення судових витрат при частковому задовленню позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по оплаті судового збору в сумі 309 грн. 76 коп. (враховуючи, що судом задоволено 19.36 % заявлених позовних вимог).

На підстав викладеного та керуючись ст.ст. 2, 10-13, 81,258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 21.02.2010 року станом на 28.02.2017 року в сумі 9546 (дев`ять тисяч п`ятсот сорок шість) гривень 88 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по оплаті судового збору в сумі 309 (триста дев`ять) гривень 76 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: