Вирок № 83071642, 17.07.2019, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/573/17

Провадження № 1-кп/353/17/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 рокум.Тлумач

Колегія суддів Тлумацького районного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,

суддів: Лущак Н.І. та Мануляка Ю.В.,

за участю:

секретарів судового засідання - Мороз М.І., Риндич О.М.,

прокурорів - Іванківа І.М., Богусевича І.М.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2. та їх захисника - адвоката Боднарчука М.М.,

представника потерпілого ОСОБА_3 - адвоката Ломничука Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тлумач об'єднане кримінальне провадження про обвинувачення:

- ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Донецьк, зареєстрованої в АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, без освіти, вдови, пенсіонерки, згідно ст. 89 КК України не судимої, внутрішньо переміщеної особи, громадянки України,

- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Донецьк, зареєстрованої в АДРЕСА_1, фактичне місце проживання АДРЕСА_2, без освіти, неодруженої, багатодітної матері, на утриманні якої перебуває п'ятеро неповнолітніх дітей, непрацюючої, внутрішньо переміщеної особи, раніше не судимої, громадянки України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому.

Кримінальне правопорушення обвинуваченими було вчинено за таких обставин.

24.09.2016 року, близько 11 год. 30 хв., ОСОБА_2, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, спрямованими на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо передбачаючи та бажаючи їх наслідки, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_1 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, реалізуючи спільний злочинний умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна, підійшли до господарства АДРЕСА_3, в якому проживає потерпілий ОСОБА_3 разом із дружиною ОСОБА_4.

Підійшовши до зазначеного господарства, ОСОБА_2, ОСОБА_1 та особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, побачили власника господарства ОСОБА_3 Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 через незачинену хвіртку зайшли на територію господарства АДРЕСА_3. У той же час особа, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, залишилась за огорожею господарства ОСОБА_3, знаходячись зі сторони автодороги місцевого значення, та спостерігала за можливою появою сторонніх осіб з метою попередити про це ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

У подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо передбачаючи та бажаючи настання їх наслідків, розпочала розмову із потерпілим ОСОБА_3 та, з метою відволікання його уваги від дій своєї спільниці ОСОБА_1, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, стала розповідати йому про своє погане самопочуття, у зв'язку з чим попросила дати їй напитись води.

При цьому, ОСОБА_2 в ході розмови із потерплим ОСОБА_3, яка відбувалась біля криниці, що розташована на відстані 15 метрів від літньої кухні господарства АДРЕСА_3, що є житловим приміщенням, за попередньою домовленістю продовжувала відволікати його увагу від дій спільниці ОСОБА_1 шляхом продовження ведення з ним діалогу.

В цей час, ОСОБА_1 за попередньою змовою з групою осіб, а саме з ОСОБА_2., яка відволікала увагу потерпілого ОСОБА_3, та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, свідомо передбачаючи та бажаючи настання їх наслідків, реалізуючи спільний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами, користуючись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно проникла у приміщення літньої кухні господарства АДРЕСА_3, звідки таємно викрала з шафи для одягу у одній з кімнат літньої кухні золоті вироби 585 проби (згідно офіційного курсу золота встановленого НБУ станом на 24.09.2016 року вартість 1 грама золота 585 проби становить 991,90 грн.), а саме: золоте кільце із хвилею на передній частині та двома камінцями чорного кольору приблизною вагою 2,2 грама, загальною вартістю 2182,18 грн.; золотий ланцюжок звичайного плетіння приблизною вагою 7,6 грама, загальною вартістю 7538,44 грн., два золоті хрестики із розп'яттям Ісуса Христа: один приблизною вагою 0,9 грама, загальною вартістю 892,71 грн., а інший приблизною вагою 2,1 грама, загальною вартістю 2082,99 грн.; золоте кільце із написом «любимому дідусю» приблизною вагою 3,2 грама, загальною вартістю 3174,08 грн., грошові кошти в сумі 80000,0 грн., 2000,0 доларів США (згідно офіційного курсу долара США встановленого НБУ станом на 24.09.2016 року вартість 1 долара США становить 25,92 грн.), що в еквіваленті становить 51840,0 грн., які належали потерпілому ОСОБА_3

Після вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного із проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому, ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_1 та особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, місце вчинення злочину покинули, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду на загальну суму 147710,40 грн.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні за ч. 3 ст. 185 КК України визнала в повному обсязі, однак заперечила деякі обставини вчинення злочину. Зокрема, ОСОБА_2 заперечила причетність своєї доньки ОСОБА_1 до крадіжки з господарства потерпілого ОСОБА_3 Обвинувачена ОСОБА_2 показала, що вона та ще 3 особи ромської національності жіночої статі (ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7) на початку осені 2016 року домовились про вчинення крадіжки. З цією метою вони разом на автомобілі темного кольору, яким керував невідомий чоловік, приїхали в с. Старий Гвіздець, Коломийського району Івано-Франківської області та підійшли до господарства потерпілого. ОСОБА_7 залишилась на вулиці та до господарства потерпілого не заходила, а вона з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зайшли на територію господарства. Згідно попередньої домовленості, з метою відвернути увагу потерпілого ОСОБА_3 від дій інших жінок, вона розпочала з ним розмову, під час якої попросила у нього попити води. Тому вони пішли до колодязя. В цей час ОСОБА_5 зайшла до будинку потерпілого і забрала гроші та золото, а ОСОБА_6 її прикривала, і тому ОСОБА_3 не побачив як ОСОБА_5 зайшла до будинку. Повідомила, що жодних насильницьких дій вони до потерпілого не застосовували. За те, що вона погодилась відвернути увагу ОСОБА_3, вступивши з ним у розмову та надавши можливість непомітно проникнути до його будинку, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пообіцяли їй заплатити 10 тисяч гривень, але грошей їй так і не віддали. У вчиненому щиро розкаюється, запевняє, що такого більше не повториться, просить не карати її суворо, зважити на те, що попри те, що вона є пенсіонеркою, шкода потерпілому відшкодована в повному обсязі, а він не має до неї жодних претензій. Також просила зважити на її похилий вік та стан здоров'я.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 від дачі будь-яких пояснень та показів відмовилась на підставі ст. 63 Конституції України.

Під час розгляду кримінального провадження суд забезпечив принцип змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів, передбачений ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Безпосередньо дослідивши докази, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_2. та ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, доведена повністю зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями свідків, письмовими та речовими доказами, що містяться в матеріалах справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються, є належними і допустимими, а саме:

- свідок ОСОБА_4. в судовому засіданні показала, що вона разом із своїм чоловіком ОСОБА_3 проживають у господарстві за адресою: АДРЕСА_3 Наприкінці вересня 2016 року вона, повернувшись в післяобідню пору додому із пасовиська, побачила свого чоловіка сильно схвильованим. В літній кухні були розкидані речі. На її запитання, що трапилось, чоловік повідомив про викрадення у них грошових коштів та виробів із золота. При цьому ОСОБА_3 розповів, що до їхнього господарства приходили дві особи жіночої статі циганської зовнішності, з яких старша по віку попросила дати їй напитись води та розмовляла з ним деякий час біля криниці, а де в цей час перебувала інша молодша жінка він не бачив. Після того як вказані жінки покинули їхнє господарство він побачив розкидані речі у літній кухні та виявив зникнення грошей і ювелірних виробів. Ствердила про те, що із розповідей свого чоловіка вона зрозуміла, що крадіжку було вчинено за той час, поки він спілкувався на подвір'ї з однією із жінок, а інша тим часом проникла в приміщення літньої кухні, звідки викрала гроші та коштовності. Жодних ознак застосування насильства відносно свого чоловіка ОСОБА_3 вона не бачила. Про будь-які дії насильницького характеру відносно нього зі сторони невідомих жінок циганської зовнішності, які перебували у їхньому господарстві того дня, чоловік їй не розповідав. Також зазначила, що їх донька з чоловіком перебувають за кордоном, а внучка ОСОБА_8. живе окремо;

- свідок ОСОБА_8. у судовому засіданні показала, що близько 12 години 24.09.2016 року до неї зателефонував її дідусь ОСОБА_3 та в телефонній розмові повідомив про те, що в його господарстві декілька хвилин назад були дві невідомі йому жінки, а третя очікувала їх на дорозі. Коли ці жінки пішли, він виявив зникнення грошових коштів та ювелірних виробів, які він зберігав у шафі для одягу. Дізнавшись про таку подію, вона прийшла до місця проживання своїх дідуся та бабусі, де у приміщенні літньої кухні побачила розкидані речі та порекомендувала дідусю звернутись у правоохоронні органи з приводу крадіжки. Перебуваючи поруч із ОСОБА_3, вона розпитувала його як він себе почуває та чи не заподіяно йому під час цієї події тілесних ушкоджень. На її запитання дідусь відповів, що під час викрадення грошових коштів та коштовностей ніякого фізичного чи будь-якого іншого насильства до нього ніхто не застосовував. Також ствердила, що в першій половині вересня 2016 року приїжджала її мати (ОСОБА_9) з-за кордону та передала їй на зберігання грошові кошти та ювелірні вироби, які вона до того зберігала у своїх батьків. При цьому, мати дозволила використати частину цих коштів для придбання матеріалів та виконання робіт з ремонту її будинку;

- свідок ОСОБА_10., який є сусідом потерпілого ОСОБА_3, в судовому засіданні показав, що приблизно в кінці вересня 2016 року він перебував у своєму господарстві. Десь перед обідом, приблизно об 11-12 годині, він побачив, що по вулиці йдуть 3 жінки ромської національності: 2 молоді жінки йшли попереду, а старша за них по віку жінка йшла за ними. Потім хтось з цих жінок зайшли до господарства ОСОБА_3 Приблизно через 30 хвилин ці жінки йшли по вулиці уже в зворотньому напрямку. Безпосередньо під час судового розгляду в залі судових засідань вказав на ОСОБА_2., зазначивши, що саме вона була в день крадіжки у ОСОБА_3 біля господарства останнього;

- свідок ОСОБА_11 показав, що його господарство та господарство ОСОБА_3 розташовані неподалік і з його двору можна добре побачити, що відбувається як у господарстві ОСОБА_3, так і поруч із ним. Наприкінці вересня 2016 року, виглянувши через паркан на вулицю, він побачив синю машину, в якій сиділа жінка ромської національності, а за кермом перебував чоловік. Вважає, що в машині ще були інші люди. Ствердив, що саме ОСОБА_2 перебувала в машині, що рухалась до господарства ОСОБА_3 Потім він дізнався, що ОСОБА_3 обікрали 3 жінки ромської національності;

- даними рапорту чергового інспектора Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківської області Гінчицького О.Т. від 24.09.2016 року, зареєстрованого в журналі єдиного обліку за № 7938, про отримання повідомлення ОСОБА_8. про вчинення 24.09.2016 року особами ромської національності крадіжки за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 6);

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 24.09.2016 року, згідно якого ОСОБА_3 повідомив, що 24.09.2016 року близько 11 год. 30 хв. особи ромської національності вчинили крадіжку грошових коштів з його будинку за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 7-8);

- даними протоколу огляду місця події від 24.09.2016 року з фототаблицями до нього, відповідно до яких за письмовою згодою ОСОБА_3 був проведений огляд його господарства, з якого було вчинено крадіжку, за адресою: АДРЕСА_3 При огляді приміщенні літньої кухні виявлені сліди руки та пальців руки, слідів злому та інших характерних для цього пошкоджень не встановлено. Під час огляду в нижній шухляді двостворчастої шафи виявлено декілька металічних коробок, шкатулка та коробки для ювелірних виробів (т.1 а.с. 12-27);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 05.11.2016 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 серед осіб, пред'явлених для впізнання, впевнено вказав на ОСОБА_2., як на жінку ромської національності, яка перебувала в його господарстві в день крадіжки (т.1 а.с. 33-34);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 05.11.2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_10. серед осіб, пред'явлених для впізнання, впевнено вказав на ОСОБА_2., як на жінку ромської національності, яка 24.09.2016 року об 11 год. 30 хв. проходила по АДРЕСА_3, біля господарства ОСОБА_3 (т.1 а.с. 44-45);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 05.11.2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 серед осіб, пред'явлених для впізнання, впевнено вказала на ОСОБА_2., як на жінку ромської національності, яка 24.09.2016 року об 11 год. 30 хв. проходила по АДРЕСА_3, біля господарства ОСОБА_3 (т.1 а.с. 50-51);

- даними протоколу пред'явлення речей для впізнання від 05.11.2016 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 серед речей, пред'явлених для впізнання, впевнено вказав на золоте кільце, у верхній частині якого наявна хвиляста лінія з двома камінцями чорного кольору, а по середині - хвилька з металу білого кольору, що було викрадено з його господарства 24.09.2016 року (т.1 а.с. 35-36);

- даними протоколу пред'явлення речей для впізнання від 05.11.2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 серед речей, пред'явлених для впізнання, впевнено вказав на золоте кільце, у верхній частині якого наявна хвиляста лінія з двома камінцями чорного кольору, а по середині - хвилька з металу білого кольору, що було викрадено з господарства його діда ОСОБА_3 24.09.2016 року (т.1 а.с. 56-57);

- даними протоколу огляду предмету від 06.11.2016 року про огляд кільця жовтого кольору з хвилястою лінією у верхній частині з двома камінцями чорного кольору та з хвилькою з металу білого кольору вагою 2,2 грама (т.1 а.с. 58);

- даними постанови про визнання речовим доказом від 06.11.2016 року, відповідно до якої золоте кільце вагою 2,2 грама, вилучене під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2. в м. Києві, визнано речовим доказом (т.1 а.с. 59);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 05.11.2016 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 серед осіб, пред'явлених для впізнання, впевнено вказав на ОСОБА_2., як на жінку ромської національності, яка 24.09.2016 року об 11 год. 30 хв. перебувала в салоні автомобіля марки «Део Ланос» синього кольору, що знаходився на АДРЕСА_3 (т.1 а.с. 62-63);

- даними довідки старшого оперуповноваженого Коломийського ВП ГУНП в Івано-Франківської області від 26.09.2016 року Голдищука І.І., відповідно до якої після перегляду відеозапису з камери відеонагляду, розміщеної на крамниці в с. Підгайчики Коломийського району Івано-Франківської області, встановлено, що о 10 год. 11 хв. 24.09.2016 року автомобіль синього кольору марки «ЗАЗ Део», д.н.з. НОМЕР_1, рухався зі сторони сел. Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області в напрямку м. Коломия. Після перегляду відеозапису з камери відеонагляду, розміщеної при виїзді з м. Коломия Івано-Франківської області встановлено, що о 10 год. 22 хв. 24.09.2016 року автомобіль синього кольору марки «ЗАЗ Део», д.н.з. НОМЕР_1, рухався в напрямку сел. Заболотів Снятинського району Івано-Франківської області (т.1 а.с. 64);

- даними Протоколу обшуку від 05.11.2016 року, проведеного за місцем тогочасного фактичного проживання ОСОБА_2. та ОСОБА_1 у АДРЕСА_4, під час якого в присутності понятих у квартирі було виявлено та вилучено кільце з металу жовтого кольору з двома чорними камінцями, 9 мобільних телефонів та інші речі (т.1 а.с. 94-99). Зазначений обшук був легалізований відповідно до ухвали слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2016 року (т.1 а.с. 103);

- даними протоколу огляду предмету від 26.01.2017 року про огляд 9 мобільних телефонів, вилучених під час обшуку у квартирі ОСОБА_2. та ОСОБА_1 у АДРЕСА_4 (т.1 а.с. 110);

- даними постанови про визнання речовим доказом від 26.01.2017 року, відповідно до якої 9 мобільних телефонів , вилучених під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_2. в м. Києві, визнано речовими доказами (т.1 а.с. 111-112);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.02.2017 року та довідки, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_3 серед осіб, пред'явлених для впізнання, впевнено вказав на ОСОБА_1, як на жінку ромської національності, яка 24.09.2016 року об 11 год. 30 хв. зайшла до його господарства по АДРЕСА_3 разом з іншою жінкою ромської національності (т.3 а.с. 155-157);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.04.2018 року та довідки, відповідно до якого свідок ОСОБА_10. серед осіб, пред'явлених для впізнання, впевнено вказав на ОСОБА_1, як на жінку ромської національності, яка 24.09.2016 року об 11 год. 30 хв. виходила з господарства ОСОБА_3 по АДРЕСА_3 разом з двома іншими жінками ромської національності (т.3 а.с. 165-167);

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.04.2018 року та довідки, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 серед осіб, пред'явлених для впізнання, впевнено вказала на ОСОБА_1, як на жінку ромської національності, яка 24.09.2016 року об 11 год. 30 хв. проходила по АДРЕСА_3, біля господарства ОСОБА_3 разом з двома іншими жінками ромської національності (т.3 а.с. 175-177);

- даними заяви ОСОБА_3 про уточнення показань від 16.03.2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Шевчуком Д.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 29, в якій потерпілий ОСОБА_3 зазначив про те, що він разом із своєю дружиною ОСОБА_4. проживає у господарстві за адресою: АДРЕСА_3 24.09.2016 року, приблизно о 11 год. 30 хв., він знаходився у літній кухні, де дивився телевізор, а його дружина ОСОБА_4. погнала корову на пасовисько. В цей час він за вікном на подвір'ї почув жіночий голос, а тому вийшов, щоб подивитися, хто саме перебував на його подвір'ї. Там він побачив як зі сторони вхідних воріт в його сторону рухалося дві жінки циганської зовнішності. Він спитав, що їм потрібно. Одна із жінок пояснила, що їй дуже погано, і попросила дати напитися води. У відповідь на це він запропонував цій жінці пройти разом з ним до криниці, яка розташована на відстані приблизно 15 - 20 м від літньої кухні. В той час коли він разом із невідомою йому жінкою йшов до криниці, інша жінка залишалась біля приміщення літньої кухні і він, оскільки був зайнятий розмовою, не звернув уваги на те, що вона робила. Це тривало впродовж декількох хвилин. Під час розмови старша жінка, яка перебувала біля криниці розповіла про те, що вони займаються пошуком роботи. Після чого подякувала та почала рухатись в сторону виходу із подвір'я. При цьому, друга із жінок також стала рухатись за нею в сторону воріт. Коли він вийшов за ними на вулицю, то побачив ще одну жінку циганської зовнішності. Всі три жінки разом пішли в сторону сільського стадіону, а він повернувся до будинку. Зайшовши у приміщення літньої кухні він побачив, що всі речі були розкидані. Заглянувши в те місце, де були заховані гроші та цінності, виявив їхню відсутність. Хто саме вчиняв крадіжку він особисто не бачив, однак зрозумів, що це могли зробити саме ті невідомі йому жінки ромської національності. Грошові кошти та цінності він відкладав з пенсії, а також свої кошти на зберігання йому передавала дочка ОСОБА_9 та зять ОСОБА_13., які проживають та працюють за кордоном. Уточнив, що фактично у нього було викрадено грошові кошти в сумі 80000,0 гривень та 2000,0 доларів США, а також ювелірні вироби: два золотих кільця і два натільних ланцюжки з хрестиками. Загальну суму викраденого оцінює орієнтовно в 150000,0 гривень (т.5 а.с. 12);

- даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_3 від 17.04.2019 року, складеного на виконання ухвали колегії суддів Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 02.04.2019 року (т.5 а.с. 47-49) щодо виконання доручення органом досудового розслідування в порядку, визначеному ст. 333 КПК України, про проведення допиту потерпілого ОСОБА_3, який, підтвердивши свої покази, викладені у нотаріально посвідченій заяві про уточнення показань від 16.03.2019 року, додав, що зберігались викрадені грошові кошти та коштовності у одній із шухляд шафи для одягу. Грошові кошти та цінності він відкладав з пенсії, а також на зберігання йому передавала дочка та зять, які проживають та працюють за кордоном. Однак, його дочка, яка приїжджала у відпустку, приблизно за два тижні до крадіжки, забрала частину грошових коштів та коштовностей, передавши їх на зберігання своїй дочці ОСОБА_8. Також ствердив, що крадіжку було вчинено протягом того часу, поки він розмовляв з однією із невідомих йому жінок поблизу криниці. Самого моменту крадіжки він особисто не бачив, а дізнався про неї після того, як невідомі покинули його господарство (т.5 а.с. 60-62).

Наведені вище докази по суті співпадають, не суперечать один одному, а тому колегія суддів визнає їх достовірними, належними та допустимими. Не довіряти їм у суду немає підстав.

Даючи оцінку показам обвинуваченої ОСОБА_2. про те, що її донька ОСОБА_1 жодним чином не причетна до крадіжки з господарства потерпілого ОСОБА_3 та не брала в ній участі, колегія суддів вважає їх надуманими, неспроможними і ставиться до них критично, оскільки такі твердження ОСОБА_2. спростовуються дослідженими під час судового розгляду даної справи доказами, в т.ч.: показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_10. та ОСОБА_11, даними протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з участю потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_10. та ОСОБА_12 Заперечення обвинуваченою ОСОБА_2. причетності своєї доньки ОСОБА_1 до вчинення крадіжки суд розцінює як спосіб захисту матір'ю своєю дитини та її бажання, щоб донька уникнула кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Проаналізувавши зібрані докази, суд приходить до висновку, що поза розумним сумнівом винуватість обвинувачених ОСОБА_2. та ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, доведена повністю і їх дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане із проникненням у житло, що завдало значної шкоди потерпілому.

Під час судових дебатів прокурор просив визнати обвинувачених ОСОБА_2. та ОСОБА_1 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та, призначити їм покарання: ОСОБА_2. - 3 роки позбавлення волі та, застосувавши ст. 75 КК України, звільнити її від відбуття покарання, встановивши 2 роки іспитового строку, з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України; а ОСОБА_1. - з застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, 1 рік позбавлення волі.

Представник потерпілого ОСОБА_3 - адвокат Ломничук Ю.Ю., щодо призначення покарання підтримав позицію прокурора, а також позицію потерпілого ОСОБА_3, викладену у письмовій заяві від 27.06.2019 року, в якій останній просив не карати обвинувачених суворо.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх захисник - адвокат Боднарчук М.М. погодились з покаранням, яке просив застосувати до обвинувачених прокурор. Захисник просив зменшити ОСОБА_2. іспитовий строк, врахувавши її похилий вік та стан здоров'я.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_2., суд визнає: щире каяття, визнання вини, сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому, а також те, що обвинувачена ОСОБА_2 є особою похилого віку та має незадовільний стан здоров'я.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_1, суд визнає: добровільне відшкодування завданих збитків потерпілому, а також те, що обвинувачена ОСОБА_1 є багатодітною матір'ю-одиначкою та має незадовільний стан здоров'я.

Обставиною, що обтяжує обвинуваченим ОСОБА_2. та ОСОБА_1. покарання, згідно ст.67 КК України, є вчинення злочину щодо особи похилого віку.

У ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - Суд) передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_2. та ОСОБА_1. покарання, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення.

Згідно ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України є тяжким злочином. Також судом враховується індивідуальний ступінь кримінальних правопорушень, спосіб посягання, форму та ступінь вини обвинувачених, а також особи обвинувачених.

Так обвинувачена ОСОБА_2 є особою похилого віку (ст. 10 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні»), пенсіонеркою (пенсійне посвідчення № НОМЕР_23, видане 21.09.2011 року Пенсійним фондом України НОМЕР_25, т.5 а.с. 106, зворот), не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті (довідки від 16.07.2019 р., т.5 а.с. 161-162), згідно ст. 89 КК України вважається не судимою (довідка сектору інформаційної підтримки Коломийського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області, т.1 а.с.142), є внутрішньо переміщеною особою (довідка Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 24.07.2017 року № 3003-13343 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, т.5 а.с. 122), має незадовільний стан здоров'я (хронічний панкреатит, цукровий діабет ІІ типу, медикаментозна компенсація, діабетична полінейропатія, ангіопатія, дифузний і атересклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба ІІ типу , виписки від 21.06.2019 року з медичної карти хворого, т.5 а.с. 118-120), повністю визнала вину у скоєному, щиро розкаялась, негативно ставиться до вчиненого, повністю добровільно відшкодувала шкоду, завдану потерпілому кримінальним правопорушенням, разом з ОСОБА_1

Обвинувачена ОСОБА_1 є багатодітною матір'ю-одиначкою (Посвідчення № НОМЕР_24, видане Калінінською районною у м. Донецьку радою 30.09.2011 року, т.4 а.с. 180), на утриманні якої перебуває п'ять неповнолітніх дітей (Свідоцтва про народження дітей, т.4 а.с. 181-185, Витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, т.5 а.с. 155-158), не перебуває на обліку в наркологічному та психіатричному кабінеті (довідки від 11.07.2019 року та від 16.07.2019 року, т.5 а.с. 159-160), раніше до кримінальної відповідальності не притягалась (довідка сектору інформаційної підтримки Коломийського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області, т.1 а.с.142), є внутрішньо переміщеною особою (довідка Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 29.03.2019 року № 3003-5000096300 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, т.5 а.с. 121), має незадовільний стан здоров'я (фіброаденоматоз обох молочних залоз, вегето-судинна дистонія з астеноневротичним та цефалічним синдромом (довідка Філії державної установи «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» від 25.10.2018 року, т. 4 а.с. 186, довідки медичних установ, т.4 а.с. 187-189), повністю добровільно відшкодувала шкоду, завдану потерпілому кримінальним правопорушенням, разом з ОСОБА_2.

Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченої ОСОБА_2., думку прокурора, потерпілого ОСОБА_3 та його представника - адвоката Ломничука Ю.Ю., обвинувачених ОСОБА_2., ОСОБА_1 та їх захисника - адвоката Боднарчука М.М., суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_2. покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Враховуючи все вищевказане, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2. можливе без реального відбування покарання і до неї можливо застосувати ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку. При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_2. обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що встановлені по справі пом'якшуючі обставини перебувають у такому співвідношенні, що в цілому значно зменшують ступінь тяжкості вчиненого і що призначення ОСОБА_1. навіть мінімального покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України в даному випадку є явно недоцільним і дані про особу винної та обставини, які пом'якшують покарання, дають можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що призначення в даному конкретному випадку покарання з застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 185 КК України, є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винної і попередження вчинення нею нових злочинів відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.

Призначення саме такого покарання, на думку суду, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2016 року ОСОБА_2. було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до моменту внесення застави та в цей же день поміщено до Івано-Франківської УВП № 12 (т.1 а.с. 137). Після внесення застави в сумі 116000,0 грн. ОСОБА_2. 09.11.2016 року було звільнено з-під варти, тобто вона перебувала в умовах несвободи 3 дні, а саме: з 06.11.2016 року по 09.11.2016 року (т.1 а.с. 138).

Також під час досудового розслідування відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (т.3 а.с. 187-188), 21.06.2018 року о 14 год. 00 хв. ОСОБА_1 було затримано в порядку ст. 208 КПК України, а ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.06.2018 року щодо ОСОБА_1 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та в цей же день поміщено до Івано-Франківської УВП № 12 (т.3 а.с. 197-200). Ухвалою колегії суддів Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 26.11.2018 року запобіжний захід ОСОБА_1. у вигляді тримання під вартою продовжено, однак встановлений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави (т.4 а.с. 196-203). Після внесення застави в сумі 140960,0 грн. ОСОБА_1 20.12.2018 року було звільнено з-під варти, тобто вона перебувала в умовах несвободи 183 дні, а саме: з 21.06.2018 року по 20.12.2018 року (т.4 а.с. 226).

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_2. та ОСОБА_1. суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув'язнення у строк покарання), викладений у Постанові від 29.08.2018 року в справі №663/535/17, зокрема пп. 103, 105.

Так п. 103 вищевказаної Постанови ВП ВС передбачає, що якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).

Пунктом 105 вищевказаної Постанови ВП ВС передбачено, що якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 даний злочин вчинили 24.09.2016 року року, тобто до прийняття Закону №838-VIII, на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції №838-VIII від 26.11.2015 року), в строк покарання їм необхідно зарахувати строк попереднього ув`язнення по даному кримінальному провадженню з моменту затримання до моменту звільнення з-під варти з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2016 року, на майно вилучене під час обшуку по місцю проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4, слід скасувати згідно ч. 4 ст. 174 КПК України.

Питання речових доказів суд вирішує керуючись правилами, викладеними в ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід у виді застави, застосований до обвинувачених ОСОБА_2. та ОСОБА_1, слід залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

У відповідності до ч.11 ст.182 КПК України заставу, внесену за ОСОБА_2. в сумі 116000,0 грн. та за ОСОБА_1 в сумі 140960,0 грн. на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Івано-Франківській області, слід повернути заставодавцям.

Керуючись ст. ст. 373-375 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного їй основного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з випробуванням на іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_2 наступні обов'язки протягом іспитового строку:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зарахувати ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк її перебування під вартою з 06.11.2016 року по 09.11.2016 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити їй покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, - 1 (один) рік позбавлення волі.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк її перебування під вартою з 21.06.2018 року по 20.12.2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу залишити у вигляді застави.

Після набрання вироком законної сили повернути застоводавцю ОСОБА_14, сплачені ним на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Івано-Франківській області кошти в сумі 116000,0 гривень як заставу за ОСОБА_2 на підставі ухвали слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2016 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в закону силу залишити у вигляді застави.

Після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_15, сплачені нею на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Івано-Франківській області кошти в сумі 140960,0 гривень як заставу за ОСОБА_1 на підставі ухвали колегії суддів Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 26.11.2018 року, відповідно до квитанції № 259 від 19.12.2019 року.

Речові докази, після вступу вироку в законну силу, а саме:

- золоте кільце вагою 2,2 грами, - передати потерпілому ОСОБА_3;

- мобільний телефон марки «KENEKSI Е2» світло-голубого кольору, ІМЕІ НОМЕР_2 та НОМЕР_3; мобільний телефон марки «NOKIA XI» чорного кольору з тріснутим дисплеєм, ІМЕІ НОМЕР_4 та НОМЕР_5; мобільний телефон марки «MOTOROLA» чорного кольору з тріснутим дисплеєм, ІМЕІ AAUG2168BD; мобільний телефон марки «SAMSUNG» чорного кольору із основою синього кольору, ІМЕІ НОМЕР_6; мобільний телефон марки «SAMSUNG» білого кольору, ІМЕІ НОМЕР_7; мобільний телефон марки «NOKIA» чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_8; мобільний телефон марки «FLY» чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_9 та НОМЕР_10; мобільний телефон марки «SAMSUNG DUOS» чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_11 та НОМЕР_12; мобільний телефон марки «KENEKSI Х5» білого кольору, ІМЕІ НОМЕР_13 та НОМЕР_14 - повернути ОСОБА_2.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.11.2016 року, на майно вилучене під час обшуку по місцю проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4, зокрема: металеву коробку із надписом «Ліптон», в якій знаходяться ваги сірого кольору, кришку від телефону Нокіа, чохол синього кольору, чотири карти ПриватБанку із №№ НОМЕР_15, НОМЕР_16, НОМЕР_17, НОМЕР_18, карту з ломбарду «Скарбниця», виписку із ломбарду, три карти на знижки, три карти на сім-карти до мобільного телефону Лайф, одну Київстар, два стартові пакети, карту для сім-карти Лайфсел, паспорти на ім'я ОСОБА_16, ОСОБА_2, ОСОБА_17, ОСОБА_1 мобільні телефони марки Моторолла, Кенексі Е2, Нокіа Х1, Самсунг чорного кольору, Самсунг білого кольору, два годинники із металу білого кольору, 33 чеки із ломбарду, карту ПриватБанку № НОМЕР_19, сім-карту Лайф та Мегафон, браслет із металу жовтого кольору, паспорт на ім'я ОСОБА_18, карта із ломбарду «Скарбниця», мобільний телефон марки Флай чорного кольору, грошові кошти в сумі 500 гривень № ЗФ1463718, 200 гривень № ЕД1890289, 100гривень № БА8790962, 100 гривень № СБ5909376, три чеки від ломбарду, кільце із металу жовтого кольору із двома камінцями, три сім-карти Лайф, карта від сім-карти Лайф, карту ПриватБанку № НОМЕР_20, браслет із металу жовтого кольору, сережки із камінцем чорного кольору, сережки у вигляді листків, круглі сережки, мобільний телефон марки Самсунг Дуос, круглі сережки, підвісні сережки із камінцями синього кольору, браслет із камінцями синього кольору, мобільний телефон марки Нокіа, мобільний телефон марки Кенексі білого кольору, годинник із надписом Шанель, підвісні сережки у вигляді листочків, два чеки із ломбарду, карту від сім-карти Лайф, карта ПриватБанку № НОМЕР_21, карту ОщадБанку № НОМЕР_22, сім карту до мобільного телефону, планшет марки Самсунг чорного кольору, - скасувати.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий У.Ю. Луковкіна

Суддя Н.І. Лущак

Суддя Ю.В. Мануляк