Рішення № 83068515, 16.07.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1835/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Шевченко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області та просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 15.05.2019 № Ф-12109-51.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в 2014 році вона подала до ДПІ в Носівському районі Чернігівської області заяву про припинення своєї підприємницької діяльності, тобто припинила СПД. А від так не повинна сплачувати єдиний податок.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. До суду надійшло клопотання від відповідача, в якому він просить розглядати справу за відсутності його представника, та відзив на позовну заяву.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, суд вважає позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у Носівській районній раді Чернігівської області 28.09.2011, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 20530000000003389.

На обліку в Носівській ДПІ фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебуває з 29.09.2011. Реєстраційний номер в Носівській ДПІ Ніжинського управління ГУ ДФС у Чернігівській області №3822.

Процедура державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою передбачена п. 4 ст. 18 Закону N 755.

Згідно з п. 8 ст. 4 Закону № 755 фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою. Отже, підприємницька діяльність фізичної особи вважається припиненою з дня внесення до ЄДР запису про її припинення.

Відмітка про визнання недійсним реєстраційного посвідчення зазначена у витязі з ЄДР не свідчить про припинення підприємницької діяльності. Оскільки розділом 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 01.07.2010 № 2390 «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання» передбачено створення тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій, за результатами роботи, яких відомості про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. зареєстрованих до 1 липня 2004 року, та до 03.03.2012 не включених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР), будуть включатися до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 за № 569/20882 (далі - Положення).

Після включення у вказаному вище порядку до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців такі особи матимуть змогу подавати державному реєстратору документи відповідно до положень Закону про реєстрацію для проведення реєстраційних дій.

Перелік відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який визначений статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є об`ємнішим, ніж перелік відомостей про зазначених суб`єктів, який міститься у списках, що надаються міжвідомчими спеціальними тимчасовими комісіями державним реєстраторам для включення до Єдиного державного реєстру.

Ураховуючи зазначене, при зверненні до державного реєстратора юридичної особи чи фізичної особи-підприємця для проведення будь-яких реєстраційних дій, передбачених Законом про реєстрацію, або для отримання виписки з ЄДР, державному реєстратору після включення про таку особу відомостей у зазначеному вище порядку необхідно спочатку провести реєстраційну дію на підставі поданої юридичною особою реєстраційної картки форма № 16, а фізичною особою-підприємцем - реєстраційної картки форма № 15.

Частиною дев`ятою зазначеного Розділу встановлено, що порядок утворення. а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації.

Зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65, ст. 67 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), ст. 5 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300) (далі - Порядок № 1588), та розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, який затверджено наказом Міністерства фінансів України віл 24.11.2014 №1162 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330) (далі - Порядок № 1162).

Згідно з п. 11.22 Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи - підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Особливості зняття з обліку фізичних осіб - підприємців як платників ЄСВ у контролюючих органах визначено п. 8 розд. IV Порядку №1162.

При цьому, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону № 2464).

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ. затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435).

Пунктом 9 розд. 11 Порядку № 435 визначено, що у разі зняття з обліку в контролюючих органах страхувальник зобов`язаний подати звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались.

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, такі особи зобов`язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом с період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п.8 розд. III Порядок № 435).

Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті. які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774».

Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають па загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону №2464 у редакції Закону № 1774).

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755)), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску.

Таким чином, останнім періодом, за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Станом на 12.07.2019 ФОП ОСОБА_1 у державного реєстратора не припинила свою підприємницьку діяльність, в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) 09.02.2018 було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 міс. = 8448,00 грн.),31.01.2019 за 2018 рік (819,06 грн. х 12 міс. = 9828,72 грн.) та 30.04.2019 за 1 квартал 2019 року (918,06 гри. х З міс. = 2754.18 гри.), всього в сумі 21030.90 гри., яка платником залишається не сплаченою.

Зважаючи на наведене вище, судом встановлено, що виносячи оскаржувану податкову вимогу, відповідач діяв в межах своєї компетенції, обгрутовано та правомірно.

За таких обставин у суду відсутні правові підстави для її скасування.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул.Реміснича, буд.11, м.Чернігів,14000) про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 липня 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот