Рішення № 83068264, 17.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2019 р. № 520/5612/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спірідонова М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (64309, Харківська обл., м. Ізюм, просп. Незалежності, буд. 2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: 1. Визнати протиправним та скасувати Рішення від 30 травня 2019 року № 63 Ізюмського об`єднаного управління ПФУ Харківської області «Про відмову в перерахунку пенсії згідно Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019р. №1- рп ( 11 )2019». 2. Зобов`язати Ізюмське об`єднане управління ПФУ Харківської області провести з 25.04.2019 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019 справа №3-14/2019(402/19. 173" 19).

3. Постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення службовими особами відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що рішення від 30.05.2019 року №63 Ізюмського об`єднаного управління ПФУ Харківської області про відмову в перерахунку пенсії є незаконним та таким, що винесено з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 05.06.2019 року відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачу відповідь на відзив.

Представником відповідача 15.07.2019 року надано відзив на адміністративний справі, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначив, що Рішення Другого сенату Конституційного Суду України №1-р (ІІ) 2019 року від 25.04.2019 року на ОСОБА_1 не поширюються, так як під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мав статус військовозобов`язаного.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України зазначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , відповідно до військового квитка серія НОМЕР_1 від 10.05.1977 року приймав участь у спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року, перебуває на обліку в Ізюмському об`єднаному управління Пенсійного фонду України Харківської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім цього, довідкою виданою Ізюмським військовим комісаріатом від 28.03.1991 року №123 зазначено, що ОСОБА_1 в період з 30 квітня 1986 по 01 червня 1986 року виконував урядове завдання по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30 км. зоні та отримав дозу опромінення 25 рентген.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕ серія 2-98ХАР № 028428 від 19.04.1999 року позивачу було встановлена третя група інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

24.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про встановлення розміру пенсії відповідно статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Рішенням Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 63 від 30.05.2019 року відповідач відмовив позивачу в перерахунку призначеної пенсії зазначивши, що не вбачається підстав для перерахунку пенсії, оскільки Рішення Другого сенату Конституційного Суду України №1-р(ІІ)2019 від 25.04.2019 року на ОСОБА_1 не поширюється, так як під час участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мав статус військовозобов`язаного, а тому не відповідає всім критеріям наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Позивач, вбачаючи у зазначеному заборгованості з пенсії порушення своїх прав, звернувся за їх захистом у судовому порядку.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втра ти годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 10 Закону № 796-ХІІ, визначено що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобиль ській АЕС вважаються громадяни, які: безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців; працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості; а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою статті 59 Закону №796-ХП у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній з 01.10.2017, передбачено, що особам, які брали участь: у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом над, 1 січня відповідного року.

Суд зазначає, що рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019 ви знано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Словосполучення «дійсної строкової», що міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХП зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування за подіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституцій ним Судом України цього Рішення.

З аналізу вищезазначених правових норм у вищевказаних редакціях вбачається, що Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з урахуванням Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019 розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме: на військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Отже, відповідно до зазначеної норми Закону право на отримання пенсії, обчисленої з п`ятикратно го розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, є у осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Також суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів від 15 листопада 2017 p. N 851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Постанова) згідно якої Кабінетом Міністрів України було внесено зміни Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 p. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, Пенсійному фонду України було доручено забезпечити проведення перерахунків пенсій, призначених особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, за матеріалами пенсійних справ.

Пунктом 3 Постанови прямо встановлено, що вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 жовтня 2017 року.

Зазначеною Постановою доповнено пункт 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 p. N 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пунктом 9-1 такого змісту: за бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною форму лою.

Тобто, за бажанням усіх осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за відповідною формулою.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є скасування Рішення від 30 травня 2019 року № 63 Ізюмського об`єднаного управління ПФУ Харківської області та зобов`язати Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19).

Крім того, позивач, звертаючись до суду із позовом, порушив питання, що винесення окремої ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення службовими особами Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України, стосовно зазначеної вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктом владних повноважень для вжиття заходу щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Відповідно до положень даної статті, суд має право постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктом владних повноважень для вжиття заходу щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, проте це не є його обов`язком.

Підстав для постановляння окремої ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення службовими особами Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України судом не встановлено.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (64309, Харківська обл., м. Ізюм, просп. Незалежності, буд. 2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення від 30 травня 2019 року № 63 Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківської області «Про відмову в перерахунку пенсії згідно Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019р. №1- рп ( 11 )2019».

Зобов`язати Ізюмське об`єднане управління ПФУ Харківської області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19).

В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спірідонов М.О.