Рішення № 83068033, 17.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2019 р. Справа № 480/2166/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 23.05.2019 р. №UA805180/2019/000126/2, зі стягненням з відповідача на користь позивача понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 23 травня 2019 року декларантом ОСОБА_1 через митного брокера подано до митного оформлення митну декларацію №UA805180/2019/014660, у якій вартість придбаного у Німеччині автомобіля (DACIA LOGAN, 2008 року випуску) визначено декларантом за основним методом на підставі договору купівлі-продажу, що відповідало реальній ціні правочину і дорівнювало сплаченій сумі 899 Євро.

Також, до митного оформлення були подані інші документи, що підтверджували легальність вказаного правочину та супроводжували даний автомобіль весь маршрут перевезення, а саме:

- договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) від 15.05.2019р.

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 16.05.2019р.

- квитанція №231 від 17.05.2019р.

- акт про проведення огляду UA205010/2019/418511 від 19.05.2019р

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UА.009.109344-19 від 21.05.2019р.

Проте, 23 травня 2019 року митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості №UА805180/2019/000126/2 та Картку відмови у митному оформленні №UА805180/2019/00295, згідно з якими вартість автомобіля, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів, числовий шифр 2 в графі 43 МД). Згідно із цим Рішенням вартість автомобіля для цілей нарахування митних платежів митницею було визначено в розмірі 3300 Євро замість заявленої декларантом 899 Євро, тобто митну вартість було збільшено митницею на 2401 Євро.

У вказаному Рішенні (графа 33) митниця зазначила наступну причину коригування:

«Спрацювання профілю ризику 105-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2 , валюта - ЕUR, вартість - 3 300,00». Будь - які інші мотиви, речення, доводи, формулювання в рішенні відсутні.

З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків було подано до митного оформлення нову митну декларацію в порядку частини 7 статті 55 Митного Кодексу України №UА805180/2019/014762, по якій до бюджету були сплачені платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митницею.

Позивач вважає, що Рішення та Картка, прийняті Сумською митницею ДФС, незаконні та необгрунтовані, оскільки декларантом було подано всі необхідні документи, які належним чином були оформлені та містили необхідну інформацію про вартість товару, просить їх скасувати.

Відповідачем надано заперечення на позовну заяву, в якому зазначив, що під час митного оформлення автомобіля DACIA LOGAN, придбаного позивачем, встановлено порушення вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України, а саме: до митниці не було надано документи, що підтверджували оплату за імпортований транспортний засіб, та документів, що підтверджували б розмір договірної вартості автомобіля. Тому оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними (а.с.21-26).

Ухвалою суду від 14.06.2019 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 15.05.2019 року ОСОБА_1 укладено із ОСОБА_2 договір купівлі- продажу автомобіля (DACIA LOGAN, 2008 року випуску) вартістю 899 Євро (а.с.11).

23 травня 2019 року декларантом ОСОБА_1 подано до митного оформлення митну декларацію №UA805180/2019/014660, у якій вартість придбаного у Німеччині автомобіля (DACIA LOGAN, 2008 року випуску) визначено декларантом за основним методом на підставі договору купівлі-продажу у сумі 899 Євро (а.с. 14).

До митної декларації додані наступні документи, що підтверджували легальність вказаного правочину та супроводжували даний автомобіль весь маршрут перевезення:

- договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) від 15.05.2019р.

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 16.05.2019р.

- квитанція №231 від 17.05.2019р.

- акт про проведення огляду UA205010/2019/418511 від 19.05.2019р

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UА.009.109344-19 від 21.05.2019р.

23 травня 2019 року Сумською митницею ДФС прийнято Рішення про коригування митної вартості №UА805180/2019/000126/2 та Картку відмови у митному оформленні №UА805180/2019/00295, згідно з якими вартість автомобіля, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (а.с. 12, 13). Згідно з рішенням вартість автомобіля визначено в розмірі 3300 Євро.

Не погоджуючись з вказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказано: "Спрацювання профілю ризику 105-2 Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої в тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення МВ за VIN-кодами: НОМЕР_2 , валюта - ЕUR, вартість - 3 300,00".

Тобто, суд наголошує, що в рішенні Сумської митниці ДФС взагалі не вказано чому вартість транспортного засобу, який пред`явлено до митного оформлення, нижча наявної цінової інформації.

При цьому відповідач не бере до уваги всі подані позивачем разом з митною декларацією документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: договір купівлі-продажу (Kaufvertrag) від 15.05.2019р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 16.05.2019р., квитанція №231 від 17.05.2019р., акт про проведення огляду UA205010/2019/418511 від 19.05.2019р., сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UА.009.109344-19 від 21.05.2019р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як митниця не довела, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

Посилання відповідача на те, що сума, яка заявлена декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного суду, яка висловлена в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Крім того, суд наголошує, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про визначення вартості товару, не зазначив з яким саме ідентичним транспортним засобом (країну походження, час експорту та інше) порівнювався наведений транспортний засіб та відповідно до яких критеріїв була визначена спірна вартість транспортного засобу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, Сумська митниця ДФС як суб`єкт владних повноважень не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UА805180/2019/000126/2 від 23.05.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн.

Щодо судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

На підтвердження понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано угоду про надання правничої допомоги від 08.06.2019, квитанцію від 10.06.2019 на суму 3500,00 грн. (а.с. 15, 17).

Враховуючи вищезазначене, а також ненадання позивачем детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару № UА805180/2019/000126/2 від 23.05.2019 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (40020, м. Суми, вул. Ю.Вєтрова, 24, код ЄДРПОУ 39420037) судовий збір в розмірі 768,40 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.А. Прилипчук