Рішення № 83068017, 08.07.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

08 липня 2019 року м. Рівне №817/2192/17

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Романчук В.В.; представників позивача - адвоката Жуковського О.В. та адвоката Корень О.М.; представників відповідача - Шеремети В.О. та Пашечка АМ.; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олісма» до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення.

У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олісма» (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення №0015255002 від 30.10.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не нарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого до позивача застосовано штраф у розмірі 3272887 грн. 88 коп. та нараховано пеню в розмірі 1495130 грн. 60 коп.

Заяви по суті справи.

Позовна заява обґрунтована тим, що платником податків отримано Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не нарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.10.2017, яким застосовано фінансові санкції (штраф та пеня) у загальному розмірі 4768018 грн. 48 коп. Позивач вказує, що таке рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки про початок, проведення та завершення процедури прийняття такого рішення платнику податків не було відомо. Після отримання оскаржуваного рішення та розрахунку до нього, платник податків був позбавлений можливості визначити як базу нарахування так і строки нарахування таких санкцій. Жодного посилання на документи, на підставі яких прийняте рішення, фіскальним органом не надавалося; податковим органом не надано належного розрахунку фінансових санкцій; суми недоїмки зі сплати ЄСВ позивачем сплачуються періодично у значних розмірах, тому є незрозумілим застосування такого виду відповідальності до позивача взагалі. Просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що Мале підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олісма» є платником єдиного внеску загальнообов`язкове державне соціальне страхування та зобов`язане своєчасно і у повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ. В результаті аналізу даних інтегрованої картки платника податків встановлено факти несвоєчасної сплати ЄСВ, що має наслідком застосування фінансових санкцій - штрафу та пені. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 10.01.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 08.02.2018.

Ухвалою суду від 08.02.2018 підготовче засідання відкладено на 01.03.2018 за клопотанням позивача.

Ухвалою суду від 01.03.2018 у справі призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу.

Ухвалою суду від 01.03.2018 провадження у справі зупинено в порядку пункту 4 частини другої статті 236 КАС України.

Ухвалою суду від 11.04.2018 провадження у справі поновлено з метою розгляду клопотання судового експерта та призначено відповідне засідання на 26.04.2018.

Ухвалою суду від 26.04.2018 погоджено запропоновані судовим експертом строки проведення експертизи та визначено коло питань.

Ухвалою суду від 26.04.2018 провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 17.01.2019 провадження у справі поновлено з метою розгляду повідомлення судового експерта та призначено відповідне засідання на 14.02.2019.

Засідання, призначене на 14.02.2019 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді. Розгляд справи призначено на 19.03.2019.

Ухвалою суду від 19.03.2019, постановлено без виходу до нарадчої кімнати, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.04.2019.

Ухвалою суду від 02.04.2019 позивачу відмовлено у задоволенні повторного клопотання про призначення експертизи; розгляд справи відкладено на 19.04.2019.

Ухвалою суду від 19.04.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи відкладено за клопотанням позивача на 21.05.2019.

Ухвалою суду від 21.05.2019 за клопотанням позивача витребувано додаткові докази у Головного управління ДФС у Рівненській області; розгляд справи відкладено на 30.05.2019.

Ухвалою суду від 30.05.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18.06.2019.

У судовому засіданні оголошено перерву до 27.06.2019.

Ухвалою суду від 27.06.2019 судове засідання відкладено на 08.07.2019 за клопотанням учасників справи.

У судове засідання 08.07.2019 прибули представники позивача, підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

До суду також прибули представники відповідача, заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 08.07.2019.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Заступником начальника Головного управління ДФС у Рівненській області винесено Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30 жовтня 2017 року №0015255002 (далі іменується - Рішення №0015255002), яким вирішено застосувати до Малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олісма» штраф у розмірі 20% - 3272887 грн. 88 коп., та пеню у розмірі 0,1% - 1495130 грн. 60 коп., на підставі частини 10 та пункту 1 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі іменується - Закон України №2464-VI) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 8 том 1).

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного Рішення №0015255002, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Закон України №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону України №2464-VI, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Мале підприємство - Товариство з обмеженою відповідальністю «Олісма» є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що не ставиться під сумнів жодною із сторін та не заперечується.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону України №2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом першим частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Приймаючи оскаржуване Рішення №0015255002, фіскальний орган зазначає, що позивачем порушено строки сплати єдиного внеску, що є підставою для застосування до платника податків фінансових санкцій: штрафу 20% та пені 0,1%.

Відповідач вказує, що в результаті проведеного аналізу даних інтегрованої картки платника податків встановлено порушення норм частини 8 статті 9 Закону України №2464-VI, а саме:

єдиний внесок по рахунку НОМЕР_1 за грудень 2014 року по терміну сплати 20.01.2015 фактично сплачено 11.06.2015; за січень 2015 року по терміну сплати 20.02.2015 фактично сплачено 31.07.2015; за лютий 2015 року по терміну сплати 20.03.2015 фактично сплачено 06.08.2015; за березень 2015 року по терміну сплати 20.04.2015 фактично сплачено 06.08.2015; за квітень 2015 року по терміну сплати 20.05.2015 фактично сплачено 14.08.2015; за травень 2015 року по терміну сплати 22.06.2015 фактично сплачено 21.08.2015; за червень 2015 року по терміну сплати 20.07.2015 фактично сплачено 01.10.2015; за липень 2015 року по терміну сплати 20.08.2015 фактично сплачено 20.11.2015; за серпень 2015 року по терміну сплати 21.09.2015 фактично сплачено 24.12.2015; за вересень 2015 року по терміну сплати 20.10.2015 фактично сплачено 29.01.2016; за жовтень 2015 року по терміну сплати 20.11.2015 фактично сплачено 24.03.2016; за листопад 2015 року по терміну сплати 21.12.2015 фактично сплачено 08.04.2016; за грудень 2015 року по терміну сплати 20.01.2016 фактично сплачено 29.04.2016; за січень 2016 року по терміну сплати 22.02.2016 фактично сплачено 17.06.2016; за лютий 2016 року по терміну сплати 21.03.2016 фактично сплачено 26.07.2016; за березень 2016 року по терміну сплати 20.04.2016 фактично сплачено 30.08.2016; за квітень 2016 року по терміну сплати 20.05.2016 фактично сплачено 30.09.2016; за травень 2016 року по терміну сплати 21.06.2016 фактично сплачено 27.10.2016; за червень 2016 року по терміну сплати 20.07.2016 фактично сплачено 09.12.2016; за липень 2016 року по терміну сплати 22.08.2016 фактично сплачено 23.12.2016; за серпень 2016 року по терміну сплати 20.09.2016 фактично сплачено 18.01.2017; за вересень 2016 року по терміну сплати 20.10.2016 фактично сплачено 28.02.2017; за жовтень 2016 року по терміну сплати 21.11.2016 фактично сплачено 31.03.2017; за листопад 2016 року по терміну сплати 20.12.2016 фактично сплачено 27.04.2017; за грудень 2016 року по терміну сплати 20.01.2017 фактично сплачено 13.06.2017; за січень 2017 року по терміну сплати 20.02.2017 фактично сплачено 30.06.2017; за лютий 2017 року по терміну сплати 20.03.2017 фактично сплачено 07.07.2017; за березень 2017 року по терміну сплати 20.04.2017 фактично сплачено 07.07.2017; за квітень 2017 року по терміну сплати 22.05.2017 фактично сплачено 31.07.2017; за травень 2017 року по терміну сплати 20.06.2017 фактично сплачено 29.08.2017; за червень 2017 року по терміну сплати 20.07.2017 фактично сплачено 26.09.2017; за липень 2017 року по терміну сплати 21.08.2017 фактично сплачено 26.09.2017; за серпень 2017 року по терміну сплати 20.09.2017 фактично сплачено 26.09.2017.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України №2464-VI, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Частиною другою статті 12 Закону України №2464-VI встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: 1) аналізує та спільно з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування прогнозує надходження коштів від сплати єдиного внеску; 2) забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; 3) здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; 4) встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування; 5) формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру, здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних Державного реєстру відповідно до цього Закону; 6) взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування; 7) узагальнює практику застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; 8) надає роз`яснення з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; 9) укладає з розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) договори про добровільну участь працюючих у них громадян України; 10) здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Статтею 13 Закону України №2464-VI встановлено, що органи доходів і зборів мають право:

1) отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату єдиного внеску, а також інші відомості, необхідні для виконання органами доходів і зборів функцій, передбачених цим Законом;

2) проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки.

Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України;

3) вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску;

4) вилучати в установленому законодавством порядку у підприємств, установ і організацій, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб - підприємців копії документів, що підтверджують заниження розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховується єдиний внесок;

5) ініціювати застосування до платників єдиного внеску судових процедур банкрутства;

6) застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом;

7) стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску;

8) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску;

9) у разі виявлення фактів порушення порядку нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску звертатися в установленому законом порядку до відповідних правоохоронних органів;

10) здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Статтею 14 Закону України №2464-VI визначено, що органи доходів і зборів зобов`язані: 1) надавати на безоплатній основі інформацію з реєстру страхувальників Державного реєстру Пенсійному фонду та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування, органам праці та соціального захисту населення, центральному органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення; 2) щокварталу інформувати Кабінет Міністрів України про основні показники сплати єдиного внеску. Перелік показників, порядок та строки інформування визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону; 4) забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру страхувальників Державного реєстру; 5) здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру страхувальників Державного реєстру; 6) надавати безоплатно платникам єдиного внеску в усній та письмовій формі консультації з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, роз`яснювати їхні права і обов`язки; 7) за вимогою платників, зазначених у пунктах 1, 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, проводити звірення сум нарахування та сплати ними єдиного внеску; 8) надавати Пенсійному фонду інформацію про узгодження результатів перевірок в частині достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України №2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

До оскаржуваного Рішення №0015255002 фіскальним органом оформлено Розрахунок штрафної санкції (а.с. 9 том 1), який містить дев`ять колонок, зокрема колонку «%». Саме у цій колонці зазначено про розмір пені - 10%, що прямо суперечить частині 10 статті 25 Закону України №2464-VI.

Суд відхиляє посилання фіскального органу на те, що такий відсотковий розмір пені зазначено помилково, а суми нарахованої пені стосуються саме 0,1% суми недоплати за кожен день прострочення платежу.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень - Рішення №0015255002 повинно відповідати критеріям чіткості, зрозумілості, повноти та об`єктивності. Вірне належне зазначення у Розрахунку відсоткового розміру пені прямо впливає на можливість для платника податків зрозуміти суть такого розрахунку та можливість надання відповідних спростувань чи доказів щодо розміру нарахованої пені. Позивач вказує, що після отримання оскаржуваного Рішення №0015255002 та Розрахунку пені і штрафу, платник податків фактично був позбавлений можливості зрозуміти суть самого нарахування пені, періодів нарахування та сум пені.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №449 від 20.04.2015 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 р. за № 508/26953) затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі іменується - Інструкція).

Зі змісту оскаржуваного Рішення №0015255002 вбачається, що останнє прийняте за формою, встановленою як Додаток 12 до Інструкції.

Відповідно до пункту 1 Розділу I «Загальні положення» Інструкції, ця Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

За правилами пункту 1 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Зі змісту оскаржуваного Рішення №0015255002 вбачається, що штрафні санкції застосовані до позивача на підставі пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України №2464-VI - 20% своєчасно не сплачених сум, тобто із застосуванням Інструкції підпункту 2 пункту 2 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції: «За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум».

Пунктом 2 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції встановлено 6 (шість) випадків, що мають наслідком застосування до платників податків штрафних санкцій.

Відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України №2464-VI до платників, визначених підпунктами 1-4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах:

(1) у разі ухилення від взяття на облік або несвоєчасного подання заяви про взяття на облік платниками єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», накладається штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

(2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум;

(3) за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску до 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми, а після 01 січня 2015 року - 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску;

(4) за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, накладається штраф у розмірі від восьми до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

(5) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум;

(6) за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом, органом доходів і зборів здійснюється накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

У випадку (1) складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з Додатком 11; підстава - Акт про зазначене порушення, що складається в довільній формі;

у випадку (2) складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з Додатком 12; Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів;

у випадку (3) складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з Додатком 13; підстава - Акт перевірки платника єдиного внеску;

у випадку (4) складається рішення про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, за формою згідно з Додатком 14; підстава - Акт документальної перевірки платника єдиного внеску;

у випадку (5) складається рішення про застосування штрафних санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), за формою згідно з Додатком 15; підстава - Акт документальної перевірки платника єдиного внеску;

у випадку (6) складається рішення про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за формою згідно з Додатком 16.

Суд констатує, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення - акта індивідуальної дії, що породжує для адресата певні права та обов`язки, можливе виключно за наявності відповідної правової (юридичної) підстави.

Правова (юридична) підстава - сукупність передбачених правом обставин, умов, фактів і передумов, що забезпечують настання юридичних наслідків; має нормативне закріплення, визначений зміст, вичерпний характер, враховує особливості певного випадку та породжує юридичні наслідки.

Під час розгляду справи по суті суд з`ясовував у відповідача: що ж було правовою (юридичною) підставою для прийняття оскаржуваного Рішення №0015255002.

Представник відповідача вказав, що у даному випадку норми чинного законодавства передбачають право фіскального органу на винесення Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з Додатком 12 Інструкції, без оформлення відповідних Актів, та лише на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Тобто, фіскальний орган вказує на таку правову (юридичну) підставу для прийняття оскаржуваного Рішення №0015255002, як дані інформаційної системи органу доходів і зборів, з яких вбачається несплата (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Суд не погоджується з такими твердженнями фіскального органу та зазначає наступне.

Пунктом 4 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції визначено, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Тобто, у випадках (3), (4), (5) правовою підставою для прийняття рішень є Акт перевірки платника податків; у випадку (1) правовою підставою є Акт про порушення, що складається в довільній формі; щодо випадку (2), що стосується спірної ситуації, не конкретизовано правову підставу.

Отже, Інструкцією не встановлено та не конкретизовано у випадку (2) правової (юридичної) підстави. Натомість, таке формулювання в Інструкції, як «Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів» не свідчить та не може свідчити про факт настання такої правової (юридичної) підстави. Дане положення Інструкції лише визначає порядок математичного розрахунку суми штрафу та пені на підстав даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 (далі іменується - ПК України), податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Суд зазначає, що єдиний соціальний внесок (ЄСВ) за своєю правовою природою є збором (платою, внеском), що узгоджується з нормою пункту 6.2 статті 6 ПК України, відповідно до якого: збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Стаття 7 «Загальні засади встановлення податків і зборів» ПК України визначає, що під час встановлення податку обов`язково визначаються такі елементи: 7.1.1. платники податку; 7.1.2. об`єкт оподаткування; 7.1.3. база оподаткування; 7.1.4. ставка податку; 7.1.5. порядок обчислення податку; 7.1.6. податковий період; 7.1.7. строк та порядок сплати податку; 7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Безумовним є те, що нарахування, обчислення і сплата ЄСВ платниками податків є їх прямим обов`язком, що супроводжується визначенням об`єкта оподаткування, бази оподаткування, встановленням відповідної ставки, визначенням певного періоду, дотриманням строків сплати ЄСВ та обов`язком подання відповідної звітності.

Норми ПК України визначають перелік податків та зборів: до загальнодержавних податків належать: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито; до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок; до місцевих зборів належать: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

Тобто, норми ПК України не визначають у переліку податків та зборів такого виду як ЄСВ.

Проте, відповідно до пункту 9.4. статті 9 ПК України, установлення загальнодержавних податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Разом з тим, Закон України №2464-VI визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Даним законом органам фіскальної служби фактично надано повноваження щодо адміністрування ЄСВ.

Відповідно до статті 2 Закону України №2464-VI, дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Не викликає сумніву той факт, що фіскальний орган наділений Законом України №2464-VI повноваженнями адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, що узгоджується з нормами статті 12 Закону України №2464-VI.

Проте, фіскальний орган, приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, безумовно має діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Оскаржуване Рішення №0015255002 є рішенням карального характеру, оскільки стосується визначення для позивача виду відповідальності за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Тобто, таке рішення не стосується питання визначення суми недоїмки зі сплати ЄСВ (тіла), а визначає для платника податків суми фінансових санкцій (штраф, пеня).

На переконання суду, рішення фіскального органу про застосування до платника податків фінансових санкцій (штраф, пеня) повинне прийматися у порядку та спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 61.1. статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Отже, зважаючи на те, що: фіскальний орган є органом, що здійснює адміністрування ЄСВ; має повноваження щодо застосування до платника податків фінансових санкцій (штраф, пеня) щодо ЄСВ; має право на винесення відповідного рішення щодо сплати фінансових санкцій (штраф, пеня); проте, порядок винесення такого рішення чітко не встановлений Законом України №2464-VI та Інструкцією; тому єдиною підставою для прийняття рішення про застосування санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску може бути лише відповідний Акт перевірки.

У даному випадку, відсутня правова (юридична) підстава для прийняття рішення про застосування санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яка мала б місце у конкретну дату, час та яка б породжувала для адресата певні права та обов`язки.

Така правова підстава не визначена Інструкцією, про що описано вище.

При вирішенні спору по суті, суд з`ясовував у фіскального органу те, що ж було правовою (юридичною) підставою для прийняття оскаржуваного Рішення №0015255002 саме у дату 30 жовтня 2017 року.

Фіскальний орган пояснив, що такою підставою було те, що відповідно до даних інформаційної системи, у платника податків нараховувалася недоїмка зі сплати ЄСВ, на яку, відповідно, відбувалося нарахування штрафу та пені. Відповідний інспектор фактично самостійно визначає дату прийняття такого рішення залежно від наявності часу для такої перевірки даних.

Суд констатує, що такі дії фіскального органу є неприпустимими та тактами, що породжують для платника податків негативні наслідки щодо визначення надмірної суми фінансових санкцій (штрафу та пені), з огляду на наступне.

Зі змісту Розрахунку штрафної санкції (а.с. 9 том 1) вбачається, що фіскальний орган визначив початок перебігу строку нарахування штрафу і пені - з 21.01.2015 по 26.09.2017. Фіскальним органом також надано суду інтегровані картки платника податків за 2015, 2016, 2017 роки (а.с. 50-147 том 1) та зазначено, що порушення строків сплати ЄСВ позивачем розпочалося з січня 2015 року та тривало по вересень 2017 року, що є підставою для застосування фінансових санкцій (штраф, пеня).

Проте, оскаржуване Рішення №0015255002 прийняте фіскальним органом лише 30 жовтня 2017 року, без обґрунтування підстав для його прийняття.

Суд наголошує, що фіскальний орган не може на власний розсуд визначати дату прийняття рішення про застосування фінансових санкцій (штрафу і пені) без обґрунтування факту настання правової (юридичної) підстави.

Тобто, відповідач міг прийняти рішення про застосування фінансових санкцій (штраф, пеня), до прикладу, в лютому 2015 року, зважаючи на наявну інформацію з даних інформаційної системи про порушення позивачем строків сплати недоїмки по ЄСВ. Натомість, таке рішення прийняте в жовтні 2017 року, що безумовно впливає на суми визначених санкцій (штраф, пеня).

Довільне, на власний розсуд визначення дня (дати) прийняття рішення про застосування фінансових санкцій (штраф, пеня) за несвоєчасну сплату ЄСВ має наслідком покладання на платника податків надмірного фінансового тягаря щодо сплати таких сум.

Порядок та процедура прийняття фіскальним органом рішення про застосування фінансових санкцій мають бути законодавчо визначені, зрозумілі для платника податків, норми регулювання повинні бути чіткими та передбачуваними для особи, якої вони стосуються.

Суд зазначає, що прийняттю фіскальним органом будь-якого рішення, що стосується адміністрування податків та зборів, має передувати настання правової (юридичної) підстави. Наявність інформації в даних інформаційної системи щодо порушення платником податків строків сплати недоїмки з ЄСВ може бути підставою для початку відповідної процедури перевірки та, як наслідок, винесення рішення, а не підставою для прийняття одразу кінцевого рішення щодо застосування виду відповідальності у будь-який день (дату), визначену на власний розсуд інспектором контролюючого органу.

Критерії оцінювання рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень наведені частиною 2 статті 2 КАС України.

Рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України - фундаментальна юридична категорія, що є критерієм правового життя суспільства і громадян. Це «комплексне політико-правове явище, що відображає правовий характер організації суспільного життя, органічний зв`язок права і влади, права і держави»; законність - це принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями розуміються як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані «прямі повноваження», так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб`єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - «похідні повноваження».

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Суд констатує, що оскаржуване Рішення №0015255002 прийняте з порушення критерію «У спосіб», оскільки:

(1) законодавством не передбачено чіткої зрозумілої для платника податків процедури (порядку) прийняття саме такого рішення згідно Додатку 12 до Інструкції;

(2) законодавством не визначено чітку правову (юридичну) підставу для прийняття такого рішення;

(3) фіскальний орган не має повноважень на власний розсуд приймати такого роду рішення у будь-який день (дату), зручний для контролюючого органу, який не визначений законом, як день настання певної події, вчинення дії, чи виникнення (настання) юридичного факту;

(4) винесення рішення згідно Додатку 12 до Інструкції у самостійно визначений фіскальним органом день порушує основні принципи адміністрування податків і зборів - принцип прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску (стаття 3 Закону України №2464-VI);

(5) винесення рішення згідно Додатку 12 до Інструкції у самостійно визначений фіскальним органом день порушує майнові права та інтереси платника податків, оскільки прямо впливає на суму визначених фінансових санкцій (штраф, пеня) у розрізі застосування строку, протягом якого нараховані такі санкції.

Суд констатує, що для прийняття рішення згідно Додатку 12 до Інструкції повинно відбуватися на наслідками проведення фіскальним органом відповідної перевірки, оскільки застосування до платника податків фінансових санкцій у самостійно визначений день та лише на підставі даних інформаційної системи, позбавляє платника податків можливості (права) для участі у прийнятті рішення (порушення критерію «З урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення»); можливості надання документів (платіжних доручень, банківських виписок, тощо), що стосуються сплати сум ЄСВ; можливості проведення відповідної звірки з фіскальним органом; можливості чіткого встановлення бази нарахування та строків сплати, тощо; можливості сплати суми фінансових санкцій (у разі погодження з такими платником податків) у терміни, що визначатимуть мінімальні майнові ризики для суб`єкта господарювання.

Прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення - це критерій, що випливає з принципу гласності прийняття рішень.

Суб`єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Принцип гласності також вимагає від суб`єкта владних повноважень забезпечити особі доступ до інформації про обставини, які можуть бути покладені в основу рішення. Вибір способу надання інформації особі є прерогативою суб`єкта владних повноважень.

Принцип гласності включає право особи на допомогу з боку суб`єкта владних повноважень у вигляді роз`яснення її прав, процедур тощо, а також право на захист, право мати представника, право знати про початок процедури прийняття рішення, право надавати пояснення та документи.

У даному випадку, прийняттю Рішення №0015255002 про застосування фінансових санкцій згідно Додатку 12 до Інструкції не передувало жодної процедури, а прийняття такого рішення відбувалося у самостійно визначений контролюючим органом день, що з урахуванням принципів адміністрування податків і зборів є неприпустимим.

При прийнятті оскаржуваного Рішення №0015255002 відповідачем не дотримано критерію «Своєчасності прийняття рішення». Прийняття рішення, вчинення дії своєчасно, тобто протягом розумного строку - цей критерій-принцип означає не лише необхідність дотримання часових рамок, що визначені у нормативно-правових актах, а й ухвалення рішення або вчинення дії протягом розумного строку, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.

Як зазначалося вище, фіскальний орган вказав на наявність факту порушення строків сплати ЄСВ, та як наслідок, нарахування фінансових санкцій (дані інформаційної системи), на початку 2015 року, натомість прийняв оскаржуване рішення у жовтні 2017 року (у самостійно визначений день), нарахувавши штрафи та пеню майже за три роки.

Рішення Європейського суду з прав людини є важливими джерелом права, що враховується судами під час вирішення податкових спорів та дає можливість належним чином захисти права й законні інтереси платників.

Зокрема, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права. Згідно зі ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. (справа «Щокін проти України») забезпечує гарантування одного з найважливіших принципів податкового законодавства, а саме презумпцію правомірності рішень платника податку у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Зокрема, п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини, від 14.10.2010 р. (Справа «Щокін проти України») роз`яснено: «у разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків платників податків, національні органи були зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати прибуткового податку».

Суд констатує, що у даному випадку національне законодавство не містить чіткого врегулювання початку, проведення та завершення процедури прийняття Рішення згідно Додатку 12 до Інструкції, та фактично надає фіскальному органу необґрунтоване право (повноваження) на прийняття такого рішення у самостійно визначений день (дату) без фіксації правової (юридичної) підстави для прийняття рішення.

У пункті 110 Рішення по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97); визначено, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Закон має бути в адекватній мірі доступним - громадянин повинен мати можливість орієнтуватися у тому, які правові норми застосовуються у даному випадку; норма не може вважатися «законом», поки вона не сформульована з достатнім ступенем точності, що дозволяє особі узгоджувати з нею свою поведінку - особи повинні мати можливість передбачити у розумному відносно обставин ступені наслідки, які може потягнути певне діяння.

У п.п. 42-44 Рішення від 07.07.2011 р. у справі «Серков проти України» ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі «якості» закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.

Також, суд зазначає, що відсутність належної процедури прийняття рішення згідно Додатку 12 до Інструкції також позбавило можливості платника податків отримати від органу адміністрування обґрунтувань щодо бази нарахування фінансових санкцій (штраф, пеня).

Так, відповідно до інтегрованої картки платника податків сума недоїмки, яка обліковувалася на початок періоду застосування штрафу та пені, зазначена у розмірі 1477438 грн. 40 коп.

Судом встановлено, що фіскальний орган сформував та направив позивачу Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 №Ю-500-0 (а.с. 136 том 3) на суму ЄСВ 1164205 грн. 31 коп. Також, відповідачем сформована Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2014 №Ю-500 на суму 1204277 грн. 11 коп. (а.с. 137 том 3).

Відповідно до Журналу операцій за 4 квартал 2014 року позивачем сплачено суму ЄСВ за листопад 2014 року у розмірі 193000 грн. 00 коп., та 194000 грн. 00 коп. (а.с. 138 том 3). Відповідно до Журналу операцій за 4 квартал 2015 року позивачем сплачено суму ЄСВ за грудень 2014 року у розмірі 101000 грн. 00 коп., 100000 грн. 00 коп., 119000 грн. 00 коп., та 67500 грн. 00 коп. (а.с. 139 том 3).

Натомість, відповідачем жодним чином не обґрунтував правильності визначення бази нарахування штрафу та пені з урахуванням облікованої недоїмки у розмірі 1477438 грн. 40 коп. на початок 2015 року.

Зі змісту оскаржуваного Рішення №0015255002 вбачається, що загальна сума фінансових санкцій становить 4768018 грн. 48 коп.

З матеріалів справи вбачається, що фіскальний орган сформував та направив позивачу: Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 05.11.2014 №Ю-500-0 (а.с. 136 том 3) на суму ЄСВ 1164205 грн. 31 коп.; Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.12.2014 №Ю-500 на суму 1204277 грн. 11 коп. (а.с. 137 том 3); Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.02.2017 №Ю-1330-17 на суму 1605701 грн. 59 коп. (а.с. 19 том 1).

Разом з тим, платником податків сплачено ЄСВ з грудня 2013 року по листопад 2014 року - 5010384 грн. 02 коп.; з грудня 2014 року по листопад 2015 року - 7229633 грн. 74 коп.; з грудня 2015 року по листопад 2016 року - 5481776 грн. 13 коп.; з грудня 2016 року по грудень 2017 року - 7156612 грн. 84 коп.

Суд констатує, що приймаючи оскаржуване Рішення №0015255002, фіскальний орган не дотримався критерію (принципу) пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ці рішення (дії), - цей критерій відображає принцип пропорційності (адекватності). Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийняті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;

2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;

3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Визначена оскаржуваним Рішенням №0015255002 сума фінансових санкцій (штрафу, пені) не є пропорційною та адекватною по відношенню до сум недоїмки зі сплати ЄСВ; визначення такої суми фінансових санкцій, у спосіб та в порядку, що не встановлені законом, свідчить про надмірне невиправдане втручання органу адміністрування у майнові права та інтереси платника податків без обґрунтування легітимної мети такого втручання.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не доведено в порядку статті 77 КАС України правомірність оскаржуваного Рішення №0015255002, а тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1600 грн. 00 коп., сплачена відповідно до платіжного доручення від 19.12.2017 №1032, та сума у розмірі 69920 грн. 28 коп., сплачена відповідно до платіжного доручення від 04.01.2018 №2520, оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олісма» (35313, Рівненська область, Рівненський район, селище міського типу Оржів, вулиця Заводська, 10; код ЄДРПОУ 13977624) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління ДФС у Рівненській області №0015255002 від 30 жовтня 2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (не нарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Стягнути на користь Малого підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Олісма» (код ЄДРПОУ 13977624) суму судового збору у розмірі 71520 грн. 28 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 липня 2019 року.

Суддя Недашківська К.М.