Рішення № 83067961, 03.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/1695/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кривошапка Н.А.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Шимка М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов"язання вчинити дії.

Позовні вимоги:

визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № ф-2496-53 від 11.03.2019;

зобов`язати відповідача після скасування вимоги не застосовувати до моменту зміни законодавства про єдиний внесок до самозайнятої особи ОСОБА_1 будь-яких дій, включаючи, але не обмежуючись нарахуванням, вимогою до сплати, оформленням нових вимог чи інших виконавчих документів, за умови сплати самозайнятою особою ОСОБА_1 єдиного внеску, визначеного чинним законодавством у звичайному розмірі, а не у подвійному розмірі.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

14 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області , у якому просив:

визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2496-53 від 11.03.2019;

зобов`язати відповідача після скасування вимоги не застосовувати до моменту зміни законодавства про єдиний внесок до самозайнятої особи ОСОБА_1 будь-яких дій, включаючи, але не обмежуючись нарахуванням, вимогою до сплати, оформленням нових вимог чи інших виконавчих документів, за умови сплати самозайнятою особою ОСОБА_1 єдиного внеску, визначеного чинним законодавством у звичайному розмірі, а не у подвійному розмірі.

Прохальна частина адміністративного позову також містила клопотання позивача про зупинення дії оскаржуваної вимоги до дати набрання законної сили рішенням суду та про заборону вчинення дій щодо нарахування, оформлення й надсилання вимог про сплату боргу (недоїмки) за 2017-2019 роки, яке суд розцінив як вимогу про застосування заходів забезпечення позову. 16 травня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою таке клопотання повернув заявнику без розгляду.

20 травня 2019 року суд прийняв позовну заяву у відповідній частині до розгляду, відкрив провадження у справі, вирішивши розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

11 червня 2019 року Полтавський окружний адміністративний суд своєю ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 стверджував про протиправність нарахування контролюючим органом суми боргу зі сплати єдиного соціального внеску (далі - ЄСВ) позивачу як особі, що здійснює незалежну професійну діяльність. Вказав, що оскільки позивач як фізична особа - підприємець сплачував ЄСВ протягом 2017 року, 2018 року та 2019 року, у ГУ ДФС України в Полтавській області відсутні правові підстави для нарахування боргу з єдиного соціального внеску ОСОБА_1 як самозайнятій особі.

Зазначив, що контролюючий орган безпідставно дійшов висновку про те, що він як адвокат зобов`язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464), адже його статусом є фізична особа-підприємець, яка за КВЕД здійснює в тому числі: 69.10 діяльність у сфері права.

10 червня 2019 року представником відповідача до суду надано відзив на адміністративний позов /а.с. 36-37/, за змістом якого ГУ ДФС України у Полтавській області наполягало на правомірності винесеної вимоги про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-2496-53 від 11.03.2019.

Зокрема зазначено, що норми чинного законодавства розмежовують фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не передбачений.

Отже, контролюючий орган наполягав на існуванні у позивача обов`язку сплачувати ЄСВ за себе як за фізичну особу-підприємця, а також і як за особу, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Враховуючи викладене, відповідач вказував на відсутність підстав для скасування оскаржуваної вимоги.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) з 08.04.2002 зареєстрований у встановленому законом порядку як фізична особа - підприємець та перебуває на податковому обліку, є платником єдиного податку.

Зареєстрованими видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є: зокрема, Код КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права.

Як самозайнята особа адвокат Рябченко П.Ф. на обліку в податковому органі перебуває з 25.06.2015, дата встановлення ознаки незалежної професійної діяльності - 25.06.2015.

11.03.2019 ГУ ДФС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з ЄСВ № Ф-2496-53 на суму 18 014 грн 52 коп. /а.с. 24/.

Не погодившись з правомірністю вказаної вимоги, позивач оскаржив її в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням від 26.04.2019 №19969/6/99-99-11-05-02-25 ДФС України вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-2496-53 від 11.03.2019 залишено без змін, а скаргу - без задоволення /а.с.25-27/.

Вважаючи вимог Головного управління ДФС в Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-2496-53 від11.03.2019 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно пунктів 63.1, 63.2 ст. 63 Податкового кодексу України, облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.

Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 63.5 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.

Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Згідно п.п. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 Податкового кодексу України контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до положень ч. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 року № 1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

У такому разі фізична особа зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання заяву за формою № 5-ОПП з позначкою «Зміни» та копію документа, що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4, п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 7 Закону № 2464, єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом України № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з ч.5 ст. 8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, тобто для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до п.19 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 року, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Висновки щодо правозастосування

Фактично спір у даній справі мав місце з того приводу, чи наявний у позивача обов`язок зі сплати ЄСВ за двома підставами, а саме: як фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування - окремо; та особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність з одного і того ж виду діяльності за КВЕД - окремо; при тому, що діяльність вчинена ним за наявності такого подвійного статусу, співпадає.

Відповідач стверджував, що позивач зобов`язаний сплачувати ЄСВ окремо як ФОП, і окремо як самозайнята особа.

З даного приводу суд прийшов до таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є самозайнятою особою та здійснює, як підприємницьку діяльність, так і незалежну професійну діяльність (адвокат).

Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі, коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Однак, необхідно зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов`язок контролюючого органу передбачено п.п. 65.4.4 п.65.4 ст. 65 Податкового кодексу України.

Тобто, якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Таким чином, суд вважає, що з системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст. 178 Податкового кодексу України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

До того ж, слід зауважити, що Законом №2464 не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Разом з тим, питання сплати ЄСВ регулюється не тільки даним Законом, але і нормами Податкового кодексу України, які є взаємопов`язані та повинні досліджуватися в сукупності.

Суб`єкт владних повноважень стверджує, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язана перебувати на обліку як платник податків та окремо як платник єдиного внеску. Така особа, відповідно до цього Порядку, веде різний податковий облік та подає до контролюючих органів різні види податкових декларацій та звітів.

Суд вважає, що аналіз змісту даного доводу, в розрізі положень Податкового кодексу, дає підстави для висновку, що необхідність подачі окремих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі, якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем, здійснює відмінні види діяльності.

Слід зауважити, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, займається одним і тим же видом підприємницької діяльності і у нього не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

За таких обставин справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік і сплату податків, саме як фізична особа-підприємець 3- ої групи єдиного податку за видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10).

З огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що твердження відповідача про наявність у ФОП ОСОБА_1 обов`язку сплачувати ЄСВ за себе як за ФОП та самозайняту особу, не ґрунтується на чинному законодавстві.

Отже, оскільки у період з 31.12.2017 по 25.02.2019 позивач сплачував ЄСВ як фізична особа-підприємець (чого не заперечує і відповідач), ФОП ОСОБА_1 не повинен був сплачувати окремо ЄСВ за себе як за самозайняту особу.

Дана позиція суду підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема, постановою від 21.01.2016 року у справі №808/7758/13-а, в якій суд дійшов висновку, що особа, яка перебуває на обліку в органі державної податкової служби як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як самозайнята особа.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, обов`язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) покладено на контролюючий орган.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятої ним вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Належним способом захисту прав позивача є визнання відповідної вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправною та їх скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача після скасування вимоги не застосовувати до моменту зміни законодавства про єдиний внесок до самозайнятої особи ОСОБА_1 будь-яких дій, включаючи, але не обмежуючись нарахуванням, вимогою до сплати, оформленням нових вимог чи інших виконавчих документів, за умови сплати самозайнятою особою ОСОБА_1 єдиного внеску, визначеного чинним законодавством у звичайному розмірі, а не у подвійному розмірі, суд зазначає про відсутність підстав для її задоволення з огляду на відсутність у суду повноважень вирішувати спори на майбутнє. Оскільки зазначена вимога є передчасною, суд не знаходить підстав для її задоволення.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп., сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області, складає 768 грн 40 коп.

на підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 39461639) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Полтавській області № Ф-2496-53 від 11 березня 2019 року про сплату боргу (недоїмки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15 липня 2019 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков