Рішення № 83067719, 11.06.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2019 р. Справа №480/391/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелета С.М.,

за участю секретаря судового засідання Високос Я.С.

позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Дмитренко О. Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 17.01.2019 № UA805180/2019/000006/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2019/00022, з відшкодуванням судових витрат у розмірі 8436,97 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.01.2019 року представником позивача ПФ "Сумизовніштранс" подано до митного оформлення митну декларацію стосовно придбаного у іноземної юридичної особи DOBROKAR sp.Z.o.o. автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT 2015 року випуску, вартість якого було визначено декларантом за ціною угоди в розмірі 11,300 євро. Проте митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів від 17.01.2019 №UA805180/2019/000006/2, в якому зазначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме спрацювання профілю ризику 103-1 "Можливе заявлення недостовірної інформації про транспортний засіб бувший у використанні, що впливає на базу його оподаткування. У разі здійснення митних формальностей 203-1 та 911-1 проводити митний огляд транспортного засобу з візуалізацією результатів виконання митних процедур шляхом проведення фотозйомки. Фото обов`язково повинні відображати усі пошкодження, що мали підстави для прийняття рішення про визначення вартості транспортного засобу згідно 368 Митного кодексу України. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 19650,00". Основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально". Внаслідок чого складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00022, в якій зазначено наступні причини відмови, а саме: "Порушення вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 в частині заповнення граф митної декларації №№ 43, 47, 48 та В. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів приймає письмове рішення про її корегування №UA805180/2019/00022 від 17.01.2019, що призвело до надмірної сплати за митне оформлення у розмірі 84328 грн. Позивач вважає рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17.01.2019 №UA805180/2019/000006/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00022 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом подано всі необхідні належним чином оформлені документи, які містять необхідну інформацію щодо вартості товару, та з відсутністю розбіжності в них.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та зазначає, що під час митного оформлення автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, придбаного позивачем, останні не надав зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, тобто відомості щодо митної вартості товару не були підтверджені документально, що унеможливлює використання основного методу при визначенні митної вартості товару. Тому оскаржуване рішення та картка відмови є правомірними (а.с.59-66).

Ухвалою суду від 08.02.2019 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 03.04.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Ухвалою суду від 18.04.2019 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні 11.06.2019 позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши доводи позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 17.01.2019 представником позивача - ПФ "Сумизовніштранс" подано до митного оформлення митну декларацію стосовно придбаного у іноземної юридичної особи DOBROKAR sp.Z.o.o. автомобіля марки VOLKSWAGEN PASSAT 2015 року випуску, вартість якого було визначено декларантом за ціною угоди в розмірі 11,300 євро (а.с. 18). До декларації було також подано наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) AUK106665 від 10.01.2019 р.; акт про проведення огляду №UA20903/2019/01754 від 11.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.10.2015; висновок про якісні характеристики транспортного засобу; фіскальний чек №2023 від 10.01.2019, витяг з інформаційно-довідкового джерела про вартісні характеристики товару від 08.01.2019. За результатом проведеного митного контролю Сумська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 17.01.2019 №UA805180/2019/000006/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00022 (а.с. 13, 14).

Не погоджуючись з вказаним рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 53 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно з частиною п`ятою цієї статті забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. При цьому, положеннями частини 6 цієї статті передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до частини одинадцятої статті 264 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою коригування митної вартості відповідачем вказано: "спрацювання профілю ризику 103-1 "Можливе заявлення недостовірної інформації про транспортний засіб бувший у використанні, що впливає на базу його оподаткування. У разі здійснення митних формальностей 203-1 та 911-1 проводити митний огляд транспортного засобу з візуалізацією результатів виконання митних процедур шляхом проведення фотозйомки. Фото обов`язково повинні відображати усі пошкодження, що мали підстави для прийняття рішення про визначення вартості транспортного засобу згідно 368 Митного кодексу України. Митна вартість товару нижча митної вартості ідентичних товарів.

Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення митної вартості за VIN - кодами: НОМЕР_1 , валюта - EUR, вартість - 19650,00". Основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально. Для підтвердження заявленої митної вартості декларанту направлено запит на надання додаткових документів.

Тобто, суд наголошує, що в рішенні Сумської митниці ДФС взагалі не вказано, в чому полягає необ`єктивність та недостатність поданих позивачем документів.

При цьому відповідач не бере до уваги всі подані позивачем разом з митною декларацією документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: рахунок-фактура (інвойс) AUK106665 від 10.01.2019 р.; акт про проведення огляду №UA20903/2019/01754 від 11.01.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.10.2015; висновок про якісні характеристики транспортного засобу; фіскальний чек №2023 від 10.01.2019, витяг з інформаційно-довідкового джерела про вартісні характеристики товару від 08.01.2019.

Враховуючи викладене, суд вважає, що декларант позивача одночасно з митною декларацією в повному обсязі надав до митниці документи, які підтверджують митну вартість транспортного засобу, згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, тоді як митниця не довела, що подані декларантом позивача документи для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому митниця не обґрунтувала та не довела неможливість визначення митної вартості за ціною контракту (методом № 1).

Посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойс), поданому декларантом, не була підтверджена є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного суду, яка висловлена в постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Крім того, суд наголошує, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення про визначення вартості товару не зазначив з яким саме ідентичним транспортним засобом (країну походження, час експорту та інше) порівнювався наведений транспортний засіб та відповідно до яких критеріїв була визначена спірна вартість транспортного засобу. Судом визнається необґрунтованим твердження відповідача, що дані були взяті ним із власної бази даних, інформацію відносно автомобіля митним органом самостійно було внесено. Фактично митним органом самостійно було взято інформацію із даних Інтернет сайтів по параметрам спірного автомобіля і митним органом порівнювалися такі дані із задекларованими позивачем

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сумська митниця ДФС як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17.01.2019 №UA805180/2019/000006/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805180/2019/00022.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС сплачену згідно квитанції №0.0.1256593484.1 від 01.02.2019 та №0.0.1259715360 від 06.02.2019 суму судового збору в розмірі 3431,97 грн. (а.с. 4, 34).

Щодо судових витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

В даному випадку представником надається акт прийому-передачі наданих послуг від 01.02.2019, але складений він відносно іншого договору від 19.09.2018, про що зазначено в акті . Визначена сума винагороди відповідно пунктів, які не регулюють вартість наданих послуг, а саме п. 2.1, 2.2. Крім того, зазначена сума винагороди в 3000 грн., а у підсумку нараховується 3500 грн. Крім того, представником не обґрунтовано які саме адвокатські запити вона робила, про що зазначено в акті, відсутній такий вид правової допомоги в договорі від 19.01.2019. Крім того, зазначається про складення позовної заяви, але як підтверджується матеріалами справи позов підписано особисто позивачем. Крім того, наданий договір про надання правової допомоги ні містить інформації відносно якого саме спору та відносно яких підстав представником повинно надаватися консультації з предмету договору (п.1.2), при цьому п.1.1 містить загальну інформацію «у справі про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити дії».

Також не підлягають відшкодуванню витрати щодо здійснених перекладів документів, оскільки такі докази надавалися позивачем за власною ініціативою, наданий товарний чек №2901 не містить інформації щодо наданих доказів, відсутнє повне найменування наданих послуг.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог позивачу за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сума судового збору, сплачена при зверненні до суду в розмірі 3431,97 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 17.01.2019 № UA 805180/2019/000006/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 805180/2019/00022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (м.Суми, вул.Ю.Вєтрова, 24, і.к. 39420037) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 3431,97 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 21.06.2019 р.

Суддя С.М. Гелета