Рішення № 83067405, 15.07.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2019 року № 320/2126/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬПО-ФУД" до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 29.12.2018 № UA125220/2018/010059/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, визначив його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявив цей показник у митній декларації, до якої додав документи, що її підтверджують згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу та про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Як стверджував позивач, він не погодився з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію. У подальшому позивач скористався наданим законом правом і звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення митного органу про коригування митної вартості товару.

Відповідач позов не визнав, в письмовому відзиві, поданому до суду, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що її підтверджують і необхідні для визначення митної вартості. Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому, зокрема, зазначив, що відповідач у своєму відзиві не навів достатніх аргументів на доказ правомірності оскаржуваного рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 12.06.2019.

Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" є юридичною особою, що зареєстрована 05.08.2016 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 10671020000024685).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (Покупець) і AIMON GROUP LIMITED (Постачальник) укладено контракт поставки товару №1758 від 02.04.2018, згідно пункту 1.1 якого, на умовах визначених цим Контрактом, постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупця продукцію, в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених постачальником інвойсах, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити поставлений товар.

У грудні 2018 року позивачем, на підставі вказаного зовнішньоекономічного контракту та інвойсу від 04.10.2018, ввезено на територію України посуд та прибори столові або кухонні з кераміки глазуровані, зокрема: чашка Eat&Drink 235 мл. з блюдцем в асортименті - 1584 шт. (арт. 748848); чашка Eat&Drink 235 мл. в асортименті - 3504 шт. (арт. 748849); чашка Eat&Drink 340 мл. в асортименті - 10368 шт. (арт. 748850); чашка Eat&Drink 380 мл. в асортименті - 9920 шт. (арт. 748851); чашка Eat&Drink 265 мл. в асортименті - 7440 шт. (арт. 748852); чашка Eat&Drink 410 мл. в асортименті - 7380 шт. (арт. 748853); чашка Eat&Drink 340 мл. в асортименті - 5952 шт. (арт. 748854); чашка Eat&Drink 360 мл. в асортименті - 6624 шт. (арт. 748855); чашка Eat&Drink 280 мл. в асортименті - 3024 шт. (арт. 748856). Торгівельна марка: "Eat&Drink", виробник: "Shenzhen Zhan Peng Xiang Industrial Co., Ltd". Країна виробник: Китай (CN).

22 грудня 2018 року з метою митного оформлення вказаного товару позивач подав до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію № UA125220/2018/716221, в якій задекларував зазначений товар вагою 18395,1 за кг., ціна товару - 21306,85 доларів США.

Митну вартість товару декларант визначив за основним методом - за ціною договору (21306,85 доларів США), з урахуванням складових митної вартості - витрат на транспортування до кордону України у сумі 34342,10 грн. та страхування - у сумі 882,49 грн.

До вказаної митної декларації позивач подав такі документи: пакувальний лист (0271); інвойс (0380); коносамент (0705); міжнародна автомобільна накладна (CMR) (0730); декларація про походження товару (0861); митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів (1300); рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД (1503); висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи (1505); акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (1701); попередня митна декларація (1801); документ, що підтверджує вартість перевезення товару (3007); страховий поліс (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів (4100); некласифікований внутрішній договір (4200); додаткова угода до внутрішнього договору (4203); договір на перевезення (4301); акт про взяття проб (зразків) товарів (9107).

22 грудня 2018 року відповідач направив електронне повідомлення про необхідність подачі додаткових документів, а саме: оригінал зовнішньоекономічного договору (контракту) або документу, який його замінює та додатки (специфікації) до нього; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями.

Позивач, листом від 29.12.2018 вих.№1871 надав наступні документи: прайс - лист б/н від 10.07.2018; комерційну пропозицію від 15.09.2018; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями від 27.12.2018; рахунок про транспортні витрати від 07.11.2018; акт виконання робіт по договору перевезення від 07.11.2018.

Також, позивачем для ознайомлення митному органу були надані: оригінал зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2018 №1758, оригінал інвойсу FZAMC18098 від 04.10.2018, оригінал рахунку на перевезення від 07.11.2018 № UAIM0311197 та оригінал акту виконання робіт за договором перевезення від 07.11.2018 № UAIM0311197.

Крім того, в даному листі, позивач зазначає, що інші документи на даний момент не має можливості надати.

Митний орган прийняв рішення 29.12.2018 № UA125220/2018/010059/2 про коригування митної вартості товару, яким митна вартість товару була збільшена на загальну суму 120709,58 грн.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною 2 статті 263 Митного кодексу України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію. Відповідач прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Після винесення оскаржуваного рішення позивач звернувся до митного органу із заявою про скасування рішення про коригування митної вартості товару від 14.02.2019 № УРБ 10/14-1448.

Разом із Заявою від 14.02.2019 № УРБ 10/14-1448 позивач подав додаткові документи: копія платіжного доручення №1261 від 11.01.2019 (оплата товару); копія банківської виписки за 11.01.2019 (дата виписки 23.01.2019); копія інвойсу №FZAMC18088 від 13.09.2018 (вказаний в платіжному дорученні не стосується даної поставки); копія інвойсу №FZAMC18082А від 06.09.2018 (вказаний в платіжному дорученні не стосується даної поставки); копія платіжного доручення №4821985 від 13.11.2018 (оплата товару);

Розглянувши заяву позивача та додані документи, відповідач, листом від 25.02.2019 №2185/6/10-70-63-47, відмовив ТОВ "Сільпо-Фуд" у скасуванні рішення про коригування митної вартості товару.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо коригування митної вартості від 29.12.2018 №UA125220/2018/010059/2 позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція).

Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (ст.257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з ч.2 ст.VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Згідно з частиною 1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у ч. 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.5 ст.57 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.6 ст.54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно з ч. 3 ст. 53 МК України.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та надані документи містять розбіжності, а саме непідтверджена така обов`язкова складова митної вартості товарів, як витрати, понесені на транспортування товарів та витрати понесені на страхування.

Суд не погоджується з позицією митного органу про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи, містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), з огляду на наступне.

Аналіз вищевказаних норм свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.

Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про відсутність інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), окрім твердження про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, а декларант відмовився від подання додаткових документів.

У спірному рішенні відповідач зазначив про те, що агентський договір із перевізником № 1763 від 07.11.2016 містить розбіжності, оскільки згідно розділу 6 «Порядок розрахунків» (6.1.) договору на перевезення № 1763 від 07.11.2016 в англомовній версії передбачено надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження у день прибуття судна. В російськомовній версії ж цей пункт просто видалено.

Оскільки, пунктом 12.3. агентського договору передбачено, що при тлумаченні договору російськомовна версія має пріоритет перед англомовною, це виключає будь-які розбіжності і сумніви у їх наявності. Окрім того, вказане не може впливати на числові значення складових митної вартості товару, оскільки дата надання рахунку за фрахт та послуги розвантаження не вливають на вартість наданих послуг.

Доводи відповідача про те, що поданий позивачем прайс-лист складений безпосередньо його контрагентом, а не товаровиробником є безпідставними, оскільки імпортування товару здійснювалося позивачем саме на підставі правовідносин з його контрагентом, а не з товаровиробником, тож такі обставини не можуть слугувати підставою для коригування заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, якщо ч.3 ст.53 МК України передбачає, що декларант зобов`язаний надати такі документи тільки за наявності, то позивач зобов`язаний надати тільки ті документи, які у нього є. А оскільки позивач придбав товар не у виробника, а у посередника - AIMON GROUP LIMITED, то позивач не має змоги надати прайс-лист саме від виробника товару, бо з виробником товару жодних контрактів не укладав і взаємовідносин із виробником товару у позивача немає, але на виконання вимог митниці, надав усе, що має і цим підтвердив контрактну ціну імпортованого товару.

А тому, не надання документу, який відсутній у декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Аналогічна правова позиція застосована Верховним Судом у постанові від 21.03.2018 по справі № 803/407/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Твердження відповідача про те, що при складанні експертного висновку від 27.12.2019 № Ц-969 використовувались документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об`єктивних даних, суд також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товару, оскільки становлять лише суб`єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні статей 73, 74 КАС України доказів, зокрема, недійсності даного експертного висновку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17.

Щодо страхування, то суд зазначає що згідно Закону України «Про страхування», факт укладання договору страхування може посвідчуватись страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. При цьому , згідно з вимогами ст. 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товару, є, якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Отже, страховий поліс є належним документом, що підтверджує укладення договору та вартість страхування.

Твердження митниці про те що страхові суми не підтверджені документально та не відповідають умовам договору страхування, не відповідають дійсності, оскільки при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами та тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування. Так, судом встановлено, що договором страхування передбачений порядок встановлення страхової суми, а саме у розмірі інвойсної вартості вантажів та запланованих витрат, що пов`язані із транспортуванням, митним оформленням, сплатою митних платежів та іншими додатковими витратами, пов`язаними із перевезенням. Таким чином страхова сума включає не тільки інвойсну вартість і вартість транспортування, а й інші витрати.

Аналізуючи наведене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.

Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 57-64 Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З аналізу вищенаведеної норми слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України).

Частинами 4-8 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Стосовно посилань митного органу на те, що вимоги митного органу про надання додаткових документів не виконані, суд звертає увагу на таке.

Відповідачем, в порушення ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Так, суд зазначає, що декларантом позивача були надані усі наявні у нього документи, на вимогу митного органу, про що й зазначено в листах позивача, з приводу надання прайс-листів та комерційних пропозицій від продавця, а не від виробника товару, то в даному випадку позивачем було реалізовано його право на подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, позаяк прайс-листи та комерційні пропозиції від виробника товару у декларанта позивача на момент митного оформлення були відсутні.

В спірному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що під час проведення консультацій декларанта позивача зобов`язано надати додаткові документи.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А отже, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачу документів разом із митними деклараціями за оскаржуваним рішенням у Київської митниці ДФС не було підстав вважати надану інформацію необ`єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю. Однак жодних законних підстав для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту митницею не зазначено.

Відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.10.2014 по справі № К/800/39236/14 (реєстраційний номер судового рішення згідно ЄДРСР №40927683).

Разом з цим, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Цінова база даних ДФС не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З наявних матеріалів справи суд дійшов висновку, що Київська митниця ДФС безпідставно зазначила в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

За наведених обставин позов є таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Державної фіскальної служби України.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості від 29 грудня 2018 року №UA125220/2018/010059/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (код ЄДРПОУ 40720198) сплачений судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.