Рішення № 83067350, 10.07.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2019 р. справа № 300/699/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - Гундяка В.Д.

секретар судового засідання Лудчак А.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Прос Ю.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В:

29.03.2019 року ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно визначена митна вартість ввезеного автомобіля за резервним методом, в результаті чого прийнято неправомірні рішення про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, які підлягають до скасування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі.

Ухвалою суду від 06.06.2019 року викликано для допиту у судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та посадову особу митного поста "Прикарпаття" ОСОБА_4 .

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, вказаних в позовній заяві. Суду пояснив, що 12.02.2019 року декларантом подано електронну митну декларацію для митного оформлення транспортного засобу марки «Mersedes-Bens». Вказав, що митну вартість автомобіля у поданій декларації було визначено за першим методом - за ціною договору у сумі 46 400 шведських крон та додано документи, перелік яких встановлений Митним Кодексом України (далі - МКУ). Зазначив, що оплата товару підтверджується квитанцією №3019519 від 19.12.2018 року. Таким чином вважає, що митним органом протиправно за результатами розгляду поданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості за №UA206010/2019/000906/2 і картку відмови № UA206010/2019/01173 від 13.02.2019 року та скориговано вартість товару у більшу сторону, а саме - до 135 270 шведських крон. Звернув увагу суду, що у відповідача підстав для витребування у декларанта додаткових документів не було, а розмитнення автомобіля слід було проводити за ціною договору у сумі 46 400 шведських крон. Тому , на його думку, митним органом митну вартість вищезгаданого автомобіля за резервним методом визначено неправомірно. З огляду на вказане просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала з мотивів, наведених у відзиві та письмовому поясненні. Зазначила, що під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товару, відповідачем встановлено відсутність необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість автомобіля, а подана декларантом фактура на суму 46 400 шведських крон жодним чином не підтверджувала сплату вказаної суми за придбаний позивачем автомобіль. Вказала, що за такої обставини митним органом декларанту правомірно було направлено запит про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Суду пояснила, що на вимогу контролюючого органу позивач не надав квитанцію про оплату. Окрім того звернула увагу суду, що у зв`язку із спрацюванням системи управління ризиками митна вартість була визначена за резервним методом. Вказала, що декларант погодився із скоригованою митною вартістю ввезеного автомобіля, так як з метою випуску товару у вільний обіг 14.02.2019 року ним було подано митну декларацію з уточненою митною вартістю. Пояснила, що враховуючи наведене, на її переконання, митна вартість товару визначена за резервним методом закономірно, а оскаржені рішення про коригування митної вартості та картку відмови прийнято у відповідності до чинного законодавства України. Просила в задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що працює інспектором митного поста «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці ДВС. Зазначив, що при митному оформленні автомобіля марки «Mersedes-Bens», 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 спрацювали ризики про що було проінформовано декларанта та проведено усну консультацію. Вимоги щодо проведення письмової консультації ні позивачем, ні декларантом не висувались. Вказав, що в подальшому на його вимогу декларантом не було подано жодних документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Свідом ОСОБА_3 суду показав, що ним, як представником позивача, було подано до Івано-Франківської митниці митну декларацію для митного оформлення транспортного засобу марки «Mersedes-Bens», в якій митна вартість автомобіля була визначена за першим методом - за ціною договору у сумі 46 400 шведських крон та додано документи, перелік яких встановлений Митним Кодексом України. Пояснив, що у зв`язку зі спрацюванням ризиків інспектором митного посту було проведено з ним усну консультацію та запропоновано надати документи для підтвердження митної вартості транспортного засобу або відкликати податкову декларацію. Зазначив, що жодних документів, зокрема і квитанції про оплату товару, митному органу подано не було, а оформлено нову митну декларацію, де вартість товару визначено за резервним методом та зазначено скориговану відповідачем митну вартість транспортного засобу. При цьому квитанція від 19.12.2018 року про оплату автомобіля до митного органу не подавалась. Одночасно свідок повідомив, що ні правами, визначеними п.7 ч.2 ст.52 МКУ, ні ст.55 МКУ позивач не скористалась.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши вступні слова представників сторін, показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем придбано у Svalpenborg Leon (Королівство Швеція) автомобіль марки «Mersedes-Bens», 2014 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

З метою митного оформлення ввезеного транспортного засобу декларантом було подано митному органу декларацію митної вартості № UA206010/2019/405890 в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною договору - 46 400 шведських крон, рахунок-фактуру №3019519 від 19.12.2018 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 09.02.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, паспорт громадянина України, сертифікат відповідності, копію митної декларації країни відправлення.

Судом встановлено, що за результатами розгляду даної електронної декларації відповідачем винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206010/2019/000906/2, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв`язку з ненаданням додаткових документів, передбачених ч. 2 та 3 ст. 53 МКУ, а саме: якщо рахунок сплачено - банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, за наявності інші платіжні доручення та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару. 2 методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари (стаття 59 Митного кодексу України). Джерело інформації: 105-2 Митна вартість товару нижча вартості ідентичних товарів. Обов`язкове направлення запиту до спеціалізованого підрозділу, а також звернення до підрозділу ДФС для визначення МВ за VIN кодами НОМЕР_2 , валюта -шведські крони, вартість - 46 400. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчиняти дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України.

Також Івано-Франківською митницею ДФС винесено оскаржувану картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206010/2019/01173 від 13.02.2019 року, відповідно до якої декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів.

Так під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товару, митним органом було повідомлено декларанта у процесі консультації з ним про необхідність подати документи відповідно до ч.2 ст.53 МКУ, а саме: банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, за наявності інші платіжні доручення та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару.

Відповідно до оскаржуваних рішень митну вартість ввезеного транспортного засобу позивача скориговано та визначено в розмірі 135 270 шведських крон (а.с. 10-11).

За наслідками судового розгляду, на підставі встановлених обставин справи, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, суд погоджується з правомірністю прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частинами 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов`язок доведення митної ціни товару покладається на позивача, як імпортера товару. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи.

Судом встановлено, що декларантом під час митного оформлення ввезеного транспортного засобу контролюючому органу не було подано банківський платіжний документ.

Дана обставина відповідно до ч.1 ст.78 КАС України, доказуванню не підлягає як така що визнається сторонами та в суду не виникає сумніву щодо її достовірності і добровільності визнання.

При цьому подана митному органу фактура не могла свідчити про сплату зазначеної в ній суми, так як в ній зазначено про строки сплати коштів терміном у 365 днів (а.с.12-13).

Тому подані декларантом документи не містили відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за цей товар.

Таким чином у митного органу були наявні підстави, передбачені ст.53 МК України, для формування вимоги про надання додаткових документів.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, посадовою особою митного органу правомірно було направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість ввезеного товару.

Наданий суду платіжний документ - квитанція про оплату за автомобіль за №3019519 від 19.12.2018 року на суму 46 400 шведських крон суд не приймає до уваги, оскільки в порядку, визначеному Митним кодексом України даний документ при митному оформленні поданий не був.

Крім того суд вважає наданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження за №190218-2 від 18.02.2019 року недопустимим доказом з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.7 ст.101 КАС України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Однак, як вбачається з наявної в матеріалах справи копії вищевказаного висновку, в останньому не зазначено про обізнаність експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим суд приймає до уваги, що відповідно до ст.57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним та другорядними методами. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Водночас, відповідно до наданих в судовому засіданні пояснень представника відповідача, інспектор не мав змоги застосувати жоден із другорядних методів визначення митної вартості окрім резервного з огляду на наступне.

У разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження: виробник.

У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження: виробник.

Однак, використання двох попередніх методів не вбачалося можливим, оскільки в даному випадку наявності інформації щодо ідентичного, аналогічного або подібного товару (тобто такі критерії, як строк експлуатації, пробіг, технічний стан) у відповідача не було.

В той же час методи на основі віднімання вартості та додавання вартості не були використані у зв`язку із відсутністю в митного органу інформації щодо основи для віднімання вартості та для додавання вартості.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ціна транспортного засобу митним органом була скоригована і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, і визначена за резервним методом правомірно.

Крім того, судом встановлено, що позивач не скористалася правом випущення товару у вільний обіг у разі незгоди з визначеною митним органом митною вартістю на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 МК, а саме сплати самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом.

Так, відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

За змістом частини другої статті 263 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації або в митному оформленні товарів, у тому числі у зв`язку з прийняттям органом доходів і зборів рішення про коригування митної вартості товарів нова митна декларація подається органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення товарів, не пізніше 10 робочих днів з дати такої відмови, якщо товари протягом зазначеного часу не розміщено на складі тимчасового зберігання чи на складі органу доходів і зборів.

Відповідно до глави 2 розділу ІІ «Заповнення граф митних декларацій» Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №651, Графа 43 "Метод визначення вартості" заповнюється в разі заявлення товарів у митний режим імпорту або в інший, відмінний від митного режиму імпорту, митний режим, зі справлянням митних платежів. У лівому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався. У разі наявності чинного рішення про коригування митної вартості товарів у правому підрозділі графи зазначається порядковий номер методу визначення митної вартості, що використовувався митним органом.

Зі змісту наведених положень висновується, що у разі незгоди імпортера з митною вартістю, що визначена контролюючим органом, регламентований законодавством алгоритм дій імпортера (декларанта) передбачає подання нової митної декларації, в якій зазначаються (1) сума митних платежів, обчислена згідно з митною вартістю, визначеною декларантом; (2) сума платежів, обчислена згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом. На різницю між зазначеними сумами декларант надає гарантії, зокрема шляхом забезпечення сплати різниці між самостійно визначеною сумою митних платежів та сумою митних платежів, що нарахована митним органом.

Нараховані у графі 47, а також у графі В «Подробиці розрахунків» митні платежі позначаються відповідним кодом розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунків, який затверджено наказом Мінфіну від 20 вересня 2012 року №1011. Сплачені декларантом митні платежі (виходячи з митної вартості, визначеної декларантом) показуються з кодами розрахунку «01» (безготівкова форма сплати), « 02» (готівкова форма сплати), « 15», « 72», « 91» або « 92».

Різниця між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначається з кодом розрахунку « 55».

Судом встановлено, що декларантом позивача 14.02.2019 року подано нову митну декларацію UA206010/2019/406129, в лівому підрозділі графи 43 якої проставлено « 6» - тобто визначений декларантом метод митної вартості за резервним методом. Правий підрозділ залишено пустим, що свідчить про самостійне визначення декларантом митної вартості, без урахування рішення про коригування митної вартості.

Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що позивач не згоден з митною вартістю, яка визначена митним органом у спірному рішенні, однак правом випущення товару у вільний обіг на умовах, визначених частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України не скористався, фактично погодившись із митною вартістю, визначеною митним органом.

Суд зазначає, що до предмету доказування у цій категорії справ входять обставини заповнення митної декларації, яку подано до митного оформлення, а також обставини щодо подання нової митної декларації - у випадку прийняття митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості. Дослідження відомостей з відповідних граф митних декларацій є необхідним для правильного вирішення такого спору, зокрема для висновку про те, погодився чи не погодився декларант із скоригованою митним органом митною вартістю. Останнє, в свою чергу, має значення для висновку про те, чи фактично продовжує існувати між сторонами правовий спір. Таким чином, оскільки спір між сторонами фактично вичерпано внаслідок погодження декларанта із митною вартістю, визначеною митним органом, у задоволенні позову про скасування рішення про коригування митної вартості слід відмовити.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів КАС у постанові за №816/2396/17 від 30.10.2018 року.

Також суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 6.3 6.4 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, яка набрала чинності 15.09.2011 року при застосуванні митного контролю використовується система управління ризиками. Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки.

Так під час визначення митної вартості транспортного засобу позивача спрацювала система АСАУР та відповідно ціну автомобіля Mersedes-Bens», 2014 року випуску визначено в розмірі 135 270 шведських крон та, відповідно, скориговану митну вартість на вказану ціну.

За таких обставин митним органом правомірно та у відповідності до положень Митного кодексу України визначено вартість товару за резервним методом та прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, а відтак позовні вимоги позивача є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Згідно з статті 139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

На підставі ст.ст. 51, 53, 55, 58 Митного кодексу України, керуючись 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ;

відповідач: Івано-Франківська митниця ДФС, код ЄДРПОУ 39640261, вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76005.

Рішення складене в повному обсязі 16.07.2019 року.

Суддя Гундяк В.Д.