Рішення № 83067180, 17.07.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року м. Житомир

справа № 240/5949/19

категорія 112030300

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:

- стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області на його користь індексацію грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 за період з 2009 року по 2018 рік у розмірі 50823,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до постанови Народицького районного суду Житомирської області від 21.12.2007 у справі №2а-732/07 зобов`язано комітет Народицької селищної ради прийнято на баланс належне ОСОБА_2 домоволодіння АДРЕСА_1 .

В подальшому відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2008 у справі №2-а-2571/18 зобов`язано управління праці і соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області поставити ОСОБА_2 на чергу для виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 в сумі 99654 грн.

Право на компенсацію вартості домоволодіння відповідно до вказаної постанови було визначено за батьком позивача - ОСОБА_2 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 , як спадкоємець, звернувся до Народицької Державної нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом в розмірі 1/3 частки всього спадкового майна - компенсації вартості домоволодіння АДРЕСА_1 у розмірі 33218 грн.

Позивач зазначає, що вказана компенсація на момент подання позовної заяви ним отримана не була.

Наголошує, що з моменту постановлення на чергу вартість житлового фонду індексувалась, тому позивач не отримає вказаної компенсації у повному обсязі, Просить стягнути шкоду заподіяну внаслідок несвоєчасної виплати компенсації втраченого домоволодіння.

Зазначає, що звертався із відповідною заявою про виплату компенсації за втрачене домоволодіння та нарахування і виплати індексації до відповідача, однак, управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації повідомило, що він перебуває на черзі для отримання компенсації у розмірі 33218 грн, однак кошти не нараховані у зв"язку з відсутністю фінансування.

На думку позивача, вказана відмова є протиправною, а він має право на отримання виплати компенсації за втрачене домоволодіння в частині, що ним успадкована, з урахуванням інфляційних нарахувань.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.05.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

03.06.2019 на адресу суду від управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області надійшов відзив на позовну заяву за вх.№13445/19 в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування правової позиції зазначає, що відповідач, як розпорядник бюджетних коштів бере на себе бюджетні зобов`язання та проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а використання даних коштів на інші цілі призводить до їх нецільового використання. Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", як і у попередні роки, не передбачено бюджетних призначень для виконання зобов`язань за судовими рішеннями щодо перерахунків соціальних виплат для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до розподілу видатків за бюджетною програмою КПК 2501200 "Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування за бюджетним напрямком "Компенсація за втрачене майно та оплата витрат у зв`язку з переїздом на нове місце проживання громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2019 рік видатки не передбачені.

Щодо позовних вимог про нарахування інфляційних виплат за весь час прострочення зазначає, що компенсація може бути проіндексована з урахуванням індексації вартості житлового фонду згідно з активами, прийнятими до 28.11.2009. Оскільки Порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009, яким у своїй роботі керується управління з даного питання, не передбачено нарахування управлінням грошової індексації вартості домоволодіння до сум визначених судом.

Згідно з ухвалою суду від 21.06.2019 адміністративну справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16 липня 2019 року та зобов"язано позивача надати суду належним чином засвідчені докази.

Позивач у визначений день та час, 16.07.2019, до суду не прибув, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 02 липня 2019 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява (вх.№15722/19) про розгляд справи без його участі.

Відповідач у визначений день та час свого повноважного представника до суду не направив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, причин неявки свого повноважного представника в судове засідання суду не повідомив.

Зважаючи на подану позивачем заяву, неявку представника відповідача та керуючись приписами ч.9 ст.205 та ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд переходить до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.258 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є одним із спадкоємців ОСОБА_2 , що підтверджується долученим до матеріалів справи свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.05.2018 (а.с.19).

Відповідачем факт успадкування ОСОБА_1 1/3 компенсації за втрачене домоволодіння за ОСОБА_2 не оспорюється.

Відповідно до постанови Народицького районного суду Житомирської області від 21.12.2007 у справі №2а-732/07 позов ОСОБА_2 задоволено: зобов"язано виконавчий комітет Народицької селищної ради прийняти на баланс житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.55).

Згідно з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2008 у справі №2-а-2571/08 зобов`язано управління праці і соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області поставити ОСОБА_2 на чергу для виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 в сумі 99 654 грн (а.с.18).

Право на компенсацію вартості домоволодіння було визначено за батьком позивача - ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, ОСОБА_1 , як спадкоємець звернувся до Народицької Державної нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом в розмірі 1/3 частки всього спадкового майна, зокрема 33218 грн компенсації вартості за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.57).

Суд зазначає, що сторонами не заперечується звернення позивача із відповідною заявою до управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації щодо виплати компенсації за втрачене домоволодіння із проведенням індексації вказаної суми.

Відповідно до листа від 20.02.2019 №01-51/04/506-2 управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області повідомило позивачу, що Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядком виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009 не передбачено нарахування грошової індексації вартості за втрачене домоволодіння (а.с.9).

Згідно з довідкою управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області від 14.03.2019 №01-51/04/750/1 документи для виплати грошової компенсації за втрачене нерухоме майно відповідно до ст.35 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в АДРЕСА_1 на ім"я ОСОБА_1 (згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом) компенсація в сумі 33218 грн, перебувають на черзі за №201 від 21.01.2009, виплата не проведена (а.с. 10).

Не погоджуючись із відмовою відповідача та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 16 Основного Закону забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Статтею 35 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII передбачено, що компенсація громадянам за втрачене у зв`язку з евакуацією, відселенням або самостійним переселенням відповідно до ст.4 цього Закону включає грошову компенсацію у повному розмірі вартості жилих, дачних, садових будинків, гаражів, господарських будівель та споруд, яка здійснюється за цінами, встановленими на момент припинення права власності.

Відповідно до ч.1 п.8 Положення про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №755 від 15.07.1997 (редакція на час перебування позивача у черзі) у разі, коли у період до перерахування грошової компенсації Кабінетом Міністрів України були прийняті нормативні акти, за якими вартість житлового фонду індексується, компенсація виплачується з урахуванням цієї індексації.

Розмір нарахованої грошової компенсації також підлягає перерахунку, якщо заява про здачу належного на праві власності майна була подана згідно з пунктами 4 і 6 цього Положення до місцевого органу виконавчої влади до дати набрання чинності нормативним актом про індексацію вартості житла, але фактично компенсація не була виплачена, нарахована за здане майно з вини державного органу або не отримана переселенцем, спадкоємцем з поважних причин.

Відповідно до абз.2 п.1 Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 листопада 2009 року №1243 (далі - Порядок №1243), дія цього Порядку поширюється на громадян, які не отримали зазначену компенсацію на дату набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в тому числі тих громадян, які перебувають на черзі на отримання компенсації.

Так, до 18 листопада 2009 року порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно було урегульовано Положенням про порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забруднених територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №755 від 15.07.1997.

Постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009 затверджено новий Порядок виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території, дія якого поширюється на громадян, які не отримали зазначену компенсацію на дату набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в тому числі тих громадян, які перебувають на черзі на отримання компенсації.

Суд наголошує, що невиплачена позивачу індексація компенсації за втрачене домоволодіння за своєю правовою природою не є матеріальною шкодою в розумінні Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Вказаний висновок відповідає такому принципу права як правосуддя, який за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивач, постановлено на чергу для отримання грошової компенсації за втрачене нерухоме майно на радіоактивно забрудненій території, під час дії норм Положення №755 від 15.07.1997.

Постанова Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009 набрала чинності з 28.11.2009 і з цього часу почали діяти норми Порядку, в т.ч. і на тих, осіб, що перебувають у черзі.

ОСОБА_1 перебуває на черзі для отримання компенсації за втрачене домоволодіння, що відповідачем не заперечується, проте компенсацію за втрачене домоволодіння у розмірі 33218 грн (1/3 частини вартості домоволодіння АДРЕСА_1 ) ним не отримано після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009 з вини державного органу, а тому на період з часу постановки на чергу для отримання компенсації до 18.11.2009 слід застосовувати норми Положення, пунктом 8 якого, передбачено врахування індексації вартості житлового фонду для визначення розміру компенсації.

У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Приписами частини першої статті 58 Основного Закону встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99) визначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Пунктом 4 рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа №1-21/2005) визначено, що в Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоров`я, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов`язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга), 8, 19 (частина друга), 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і повязану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.

Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зміст прав і свобод людини це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що права позивача не можуть бути обмежені відносно осіб, які також перебували у черзі для отримання компенсації і її отримали в період до прийняття постанови Кабінету Міністрів України №1243 від 18.11.2009, а тому до спірних правовідносин в порядку статті 58 Конституції України мають застосовуватися положення Положення №755 від 15.07.1997 в частині можливості індексації компенсації за втрачене домоволодіння.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №133 від 31.03.2009 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2009 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2008 як 1,34.

Згідно з листом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22.02.2010 №12/19-2-9-10-1777 "Щодо індексації вартості об`єктів житлового фонду" Міністерство регіонального розвитку та будівництва України за погодженням з Мінекономіки, Мінжитлокомунгоспом та Держкомстатом України повідомляє, що ураховуючи, що протягом 2009 року вартість будівництва значно не збільшилась, індексація балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2010 року не проводиться.

Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 15.02.2011 №24 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2011 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2010 як 1,14.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 03.05.2012 №186 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2012 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2011 як 1,13.

Індекси балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2013 року не було затверджено.

Відповідно до листа Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України "Щодо індексації вартості об`єктів житлового фонду" від 25.02.2014 № 7/15-2179 Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України за погодженням з Мінекономрозвитку України та Держстатом України повідомляє, що ураховуючи, що протягом 2013 року вартість будівництва значно не збільшилась, індексація балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 1 січня 2014 року не проводиться.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2015 №107 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2015 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2014 як 1,27.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07.04.2016 №85 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2016 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2015 як 1,22.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 11.05.2017 №106 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2017 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2016 як 1,27.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 квітня 2018 року №102 затверджено індекс до балансової вартості об`єктів житлового фонду станом на 01 січня 2018 року для об`єктів, уведених в експлуатацію до 01.01.2017 як 1,16.

Відповідно до постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2008 у справі №2-а-2571/08 розмір грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 становить 99654 грн.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.05.2018 ОСОБА_1 успадкована 1/3 частина грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 у розмірі 33218 грн, що відповідачем не заперечується.

Таким чином, суми ненарахованої та невиплаченої позивачу індексації компенсації за втрачене володіння становить:

- за 2009 рік - 11294,12 грн (33218грн х 1,34 = 44512,12грн - 33218грн = 11294,12грн);

- за 2011 рік - 4650,52 грн (33218 грн х 1,14 = 37868,52 грн - 33218 грн = 4650,52грн);

- за 2012 рік - 4318,34 грн (33218 грн х 1,13 = 37536,34 грн - 33218 грн = 4318,34грн);

- за 2015 рік - 8968,86 грн (33218 грн х 1,27 = 42186,86 грн - 33218 грн = 8968,86грн);

- за 2016 рік - 7307,96 грн (33218 грн х 1,22 = 40525,96 грн - 33218 грн = 7307,96грн);

- за 2017 рік - 8968,86 грн (33218 грн х 1,27 = 42186,86 грн - 33218 грн = 8968,86грн);

- за 2018 рік - 5314,88 грн (33218 грн х 1,16 = 38532,88 грн - 33218 грн = 5314,88грн).

Загальна сума не нарахованої та не виплаченої ОСОБА_1 індексації 1/3 частини грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 становить 50823,54 грн.

За змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об`єктами цивільних прав.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ратифікованого Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 №475/97-ВР, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільстваі на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини конвенційне поняття "майно" являє собою "існуюче майно" або засоби, включаючи право вимоги, відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні "законне сподівання" стосовно ефективного здійснення права власності (справа "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини", заява №42527/98, рішення від 12.07.2001 п.83).

Втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (справа "Спорронг та Льонрот проти Швеції").

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Засоби юридичного захисту ефективними є тоді, коли вони можуть запобігти виникненню умов, які становлять порушення, або не допустити подальшого існування таких умов (справа "Мельник проти України", заява №72286/01, рішення від 28.03.2006, щодо статті 13).

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Суд звертає увагу, що згідно з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2008 у справі №2-а-2571/08 зобов`язано управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації поставити ОСОБА_2 , спадкоємцем якого є позивач, на чергу для виплати грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 в розмірі 99654 грн. Однак, на момент судового розгляду справи 1/3 частина вказаної суми компенсації не виплачена позивачу, як спадкоємцю, що не оспорюється управлінням праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області.

Зважаючи на відсутність нарахування та виплати індексації компенсації за втрачене домоволодіння позивачу, а також враховуючи, що судове рішення зобов`язального характеру не є ефективним способом захисту порушеного права позивача та не призводить до його відновлення, суд вважає за необхідне стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 індексацію 1/3 частини грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 за період з 2009 року по 2018 рік у розмірі 50823,54 грн.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функцій іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 255, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідн. номер НОМЕР_2 ) до управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області (вул.Свято-Миколаївська, буд.136, смт.Народичі, Житомирська область, 11401, код ЄДРПОУ 03192750) про стягнення індексації грошової компенсації за втрачене домоволодіння, - задовольнити.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 індексацію належної йому 1/3 частини грошової компенсації за втрачене домоволодіння АДРЕСА_1 за період з 2009 року по 2018 рік у розмірі 50823 (п"ятдесят тисяч вісімсот двадцять три) грн 54 (п"ятдесят чотири) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено в повному обсязі 17 липня 2019 року.

Суддя А.В. Горовенко