Рішення № 83066844, 15.07.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 липня 2019 року Справа № 280/2325/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., за участю секретаря судового засідання Поліщука Я.В., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерресурси» (69007, м. Запоріжжя, вул. Тимірязєва, буд. 254, код ЄДРПОУ 36977142)

до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546)

про визнання протиправною та скасування постанови від 18.04.2019 №ЗП 1227/314/НП2/СПТД-ФС про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

17.05.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерресурси» (далі - позивач) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд - визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗП 1227/314/СПТД-ФС від 18.04.2019, винесену відповідачем, якою накладено на позивача штраф у розмірі 417300,00 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Разом з позовною заявою надійшла заява про забезпечення позову, в якій він просить зупинити дію постанови Постанову про накладення штрафу відповідача від 18.04.2019 за №ЗП 1227/314/НП2/СПТД-ФС у 417300,00 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою суду від 20.05.2019 заява представника про забезпечення позову задоволена.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період проведення інспекції посадовими особами відповідача зв`язку з економічними проблемами, підприємство з січня 2019 року тимчасово припинило господарську діяльність. Станом на березень 2019 року на підприємстві рахувався лише директор-засновник, який виконував свої обов`язки за сумісництвом. А саме, здійснював підписання та подання визначеної законом звітності, одночасно працюючи за основним місцем роботи на іншому підприємстві. Тобто, в березні 2019 року підприємство не працювало та не мало найнятих працівників. Після отримання 22.03.2019 поштою Акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.03.2019 та вимогу про надання документів, до 08-00 год. 26.03.2019 позивач підготував зазначені у вимозі документи та в період з 25.03.2019 по 28.03.2019 знаходився за юридичною адресою для надання витребуваних документів

Але в зазначений період Інспектор праці на підприємство не прибув, документи не перевіряв.

Водночас, підставою для накладення на ТОВ «Запоріжполімерресурси» штрафу у оскаржуваній постанові зазначено створення перешкод у проведенні інспектором праці позапланової перевірки. На думку позивача, відсутність посадових осіб ТОВ «Запоріжполімерресурси» на своєму робочому місці через припинення господарської діяльності не може розцінюватись як перешкоджання проведенню перевірки.

Також, позивач зазначає про відсутність у відповідача правових підстав на проведення зазначеного позапланового заходу, та порушення порядку проведення інспекційного відвідування в частині необхідності належного повідомлення посадових осіб об`єкту відвідування про такий захід, а також вказує на невідповідність постанови про накладення штрафу та наказу про проведення інспекційного відвідування нормам чинного законодавства. Крім того, позивач вважає неправомірним накладення на підприємство штрафу на підставі акту про неможливість інспекційного відвідування, зазначаючи про відсутність для цього відповідних правових підстав. Посилаючись на викладені обставини у їх сукупності, позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу №ЗП 1227/314/НП2/СПТД-ФС від 18 квітня 2019 року.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи на 13.06.2019 о/об 09 год. 00 хв.

10.06.2019 представником відповідача через канцелярію суду (вх. №23734) подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що підставою винесення Постанови про накладення штрафу є порушення Позивачем абз.7 частини 2 ст. 265 КЗпП України

З відзиву слідує, що 20.03.2019 року відповідачем на підставі наказу оформлено направлення від 15.03.2019 № 365 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТОВ «Запоріжполімерресурси» за адресою: 69007, м. Запоріжжя, вул. Тимірязева, б. 254. Проте, за результатами спроби здійснення інспекційного відвідування було встановлено, що за вказаною адресою дійсно знаходиться ТОВ «Запоріжполімерресурси», проте, станом на березень 2019 року всі працівники звільнені, директор підприємства Каякс В.В . відсутній. Таким чином, за змістом відзиву інспекційне відвідування 20.03.2019 неможливо провести у зв`язку з створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: - ненадання для ознайомлення книг реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування. На підставі вищевикладеного інспектором праці складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.03.2019 № ЗП1227/314/НП та, зупинено строк проведення інспекційного відвідування на 6 (шість) календарних днів (тобто до 26.03.2019). Відповідно до Порядку № 295, директора ТОВ «Запоріжполімерресурси» Каякса В.В. зобов`язано у строк до 08 год. 00 хв. 26.03.2019 надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. А саме, інспектором праці складено Вимогу про надання документів від 20.03.2019 № ЗП1227/314/НД, яка направлена на адресу підприємства поштою. Станом на 26.03.2019 документи, які вимагалися від директора ТОВ «Запоріжполімерресурси» Каякса В.В. на підставі Вимоги про надання документів від 20.03.2019 № ЗП1227/314/НД до Головного управління Держпраці у Запорізькій області не надані, ніяких повідомлень щодо неможливості або перенесення строків не надано. За таких обставин, на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, відповідачем винесено постанову про накладення штрафу №ЗП 1227/314/НП2/СПТД-ФС від 18 квітня 2019 року в розмірі 417 300,00 грн. Посилаючись на викладені обставини, представник відповідача вважає постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу такою, що складена на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 13.06.2019 відкладено судове засідання на 15.07.2019 о/об 16 год. 00 хв.

Представник позивача через канцелярію суду (вх. №28986) подав клопотання про розгляд справи без участі позивача у письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача через канцелярію суду (вх. №28987) подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача у письмовому провадженні. Проти позовних вимог заперечує в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Керівником ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 530 про проведення інспекційного відвідування ТОВ «Запоріжполімерресурси» з питань додержання законодавства про працю у термін до 28.03.2019. На підставі наказу оформлено направлення від 15.03.2019 № 365 на здійснення заходу державного нагляду у формі інспекційного відвідування, предметом якого визначено: - порядок оформлення трудових відносин; - оплата праці, дотримання законодавства про працю в частині нарахування та виплати заробітної плати на рівні не менше від розміру мінімальної заробітної плати;- використання праці неповнолітніх. Дата початку та дата закінчення заходу з 18 березня по 28 березня 2019 року.

20 березня 2019 року інспектором праці ГУ Держпраці у Заопрізькій області складено акт від 20.03.2019 № ЗП1227/314/НП про неможливість проведення інспекційного відвідування ТОВ «Запоріжполімерресурси» за адресою: 69007, м. Запоріжжя, вул. Тимірязєва, б. 254, з причин відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

20.03.2019 інспектором праці Стрілець А.А. у зв`язку з відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю та неможливістю проведення інспекційного відвідування відповідно до Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.03.2019 № ЗП1227/314/НП, зупинено строк проведення інспекційного відвідування на 6 (шість) календарних днів (тобто до 26.03.2019).

20.03.2019 інспектором праці Стрілець А.А. складено Вимогу про надання документів від 20.03.2019 № ЗП1227/314/НД, яка направлена на адресу підприємства поштою.

29.03.2019 інспектором праці Стрілець А.А. складено Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 29.03.2019 № ЗП1227/314/НП2, причина неможливості інспекційного відвідування в Акті не зазначена.

На підставі Акта про неможливість проведення інспекційного відвідування від 29.03.2019 № ЗП1227/314/НП2, заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Ганненко О.О. 05.04.2019 прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗП1227/314/НП2/СПТД.

Повідомлення про розгляд справи надіслано на адресу Позивача рекомендованим листом 11.04.2019, що підтверджено відповідною поштовою квитанцією.

З урахуванням встановлених обставин, Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області винесено постанову про накладення №ЗП 1227/314/НП2/СПТД-ФС від 18 квітня 2019 року, винесену Головним управлінням Держпраці у Запорізької області (далі за позовом - Постанова), якою накладено на Позивача штраф у розмірі 417 300,00 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Не погодившись із зазначеним рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом.

Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є: Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, Кодекс законів про працю України та стаття 53 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 295 від 26 квітня 2017 року.

Згідно пунктів 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Центральний орган Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення Управліннями Держпраці перевірки стану додержання законодавства про працю, визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) та Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок № 295).

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (ст. 3 Закону № 877-V).

При цьому, суд зазначає, що підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності у вигляді штрафу за порушення вимог трудового законодавства є стаття 265 КЗпП України (в редакції від 06.12.2016).

Зазначена норма передбачає застосування до суб`єктів господарювання юридичних осіб фінансової відповідальності, яка не належить до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Зокрема, частиною другою статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до ч. 4 статті 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, «порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України» в розумінні даної статті є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017, який набрав чинності 16.05.2017 (далі Порядок № 295).

Вказаним Порядком внесені відповідні зміни і до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013, які також набрали чинності з 16.05.2017, що свідчить про взаємопов`язаність вказаних питань.

Так, відповідно до Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці (пункт 2 Порядку).

Таким чином, відповідно до Порядку №295 державний контроль може здійснюватись шляхом інспекційного відвідування, який передбачає проведення заходу контролю за місцезнаходженням суб`єкта та невиїзне інспектування у приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів та пояснень, наданих об`єктом відвідування. Інспекційне відвідування та невиїзне інспектування є окремими формами контролю, які відрізняються способом проведення.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт, і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником (пункти 19-20 Порядку).

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку).

Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (зі змінами від 26.04.2017) передбачено, що штрафи накладаються посадовими особами Держпраці на підставі акту про виявлення під час перевірки субєкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю.

Таким чином, юридичною підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за статтею 265 КЗпП України є акт посадової особи органу Держпраці, складений за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, в якому викладені порушення трудового законодавства, передбачені частиною другою статті 265 КЗпП України.

В даному випадку, відповідачем був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 20.03.2019 та 29.03.2019.

Досліджуючи зазначені обставини, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування постанови Головного управління Держпраці у Запорізькій області про накладення штрафу, з огляду на таке.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 статті 265 КЗпП України, ч. 2-7 статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» врегульований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013.

Згідно цього Порядку, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (Порядок № 295) визначено, що у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Абзацом 7 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, з урахуванням положень абзаців 2 та 6 даної статті визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, у разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень з питань фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що однією з основних умов для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої абз. 7 ч. 2 статті 265 КЗпП України, є створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування, яке може виражатись в ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також у перешкоді в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 Порядку № 295, а саме:

- під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

- ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги;

- наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

- за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

- на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

- фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

- отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Тобто, під поняттям «створення перешкод» законодавець розуміє активну поведінку посадової особи об`єкту відвідування, направлену на перешкоджання інспектору праці під час здійснення інспекційного відвідування отримувати необхідну для цього інформацію та належним чином реалізувати свої повноваження, що є підставо для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

До інших підстав для складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування законодавець відносить відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням, а також відсутність документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, тобто такий акт складається у випадку неможливості проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, не пов`язаного із створенням перешкод.

Водночас, саме по собі складання посадовими особами Держпраці акту про неможливість проведення інспекційного відвідування через відсутність посадових осіб об`єкта інспектування за своїм місцезнаходженням станом на час виходу посадових осіб Держпраці на місце для проведення такого інспектування, без виявлення ознак перешкоджання об`єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись достатньою самостійною підставою для притягнення до відповідальності за абз. 6 ч. 2 статті 265 КЗпП України (за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні).

Позиція позивача, яка не спростована в судовому засіданні відповідачем, ґрунтується на тому, що підприємство з січня 2019 року тимчасово припинило господарську діяльність. Станом на березень 2019 року на підприємстві рахувався лише директор-засновник, який одночасно працював за основним місцем роботи на іншому підприємстві.

При цьому, відповідачем не заперечується, що складення Акту про неможливість інспекційного відвідування 29.03.2019 здійснено без виходу інспектора за місцезнаходженням підприємства.

Відповідачем не спростовується твердження позивача, що представник відповідача в період визначений для надання документів та в інші дати після 20.03.2019 за адресою позивача не прибував.

Пунктом 9 Порядку №295 встановлено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, що ним не здійснено. Оскільки в зазначений у Вимогі термін інспектор на підприємство не з`являвся, посвідчення керівнику підприємства не пред`являв, то є безпідставним твердження про проведення інспекційного відвідування.

Тобто, зі сторони підприємства не здійснено жодних дій про перешкоджанні інспектору у проведенні інспекційного відвідування.

При цьому п.16. Порядку №295 визначає окремо відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку) та відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування.

Отже, відсутність директора ТОВ «Запоріжполімерресурси» 20 березня 2019 року за юридичною адресою підприємства, під час спроби посадовими особами відповідача здійснити інспекційне відвідування позивача, а також складення 29.03.2019 Акта про неможливість проведення інспекційного відвідування без виходу інспектора на підприємство, не може розцінюватись як створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування.

Згідно зі статтею 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та оцінці всіх фактів і обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Матеріалами справи встановлено сплату судового збору на підставі квитанції № 20752067 від 16.05.2019 на суму 6259,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерресурси» (69007, м. Запоріжжя, вул. Тимірязєва, буд. 254, код ЄДРПОУ 36977142) до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправною та скасування постанови від 18.04.2019 №ЗП 1227/314/НП2/СПТД-ФС про накладення штрафу - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЗП 1227/314/СПТД-ФС від 18.04.2019, винесену Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546), якою накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерресурси» (69007, м. Запоріжжя, вул. Тимірязєва, буд. 254, код ЄДРПОУ 36977142) штраф у розмірі 417300,00 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерресурси» (69007, м. Запоріжжя, вул. Тимірязєва, буд. 254, код ЄДРПОУ 36977142) витрати на оплату судового збору в сумі 6259 (шість тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн 50 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 17.07.2019.

Суддя Р.В.Сацький