Ухвала суду № 83066547, 10.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

10 липня 2019 р. Справа № 120/562/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7); Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7); Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7) про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 07.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

10.06.2019 на адресу суду надійшла заява від представника позивача про поновлення строку звернення до суду. Мотивуючи подану заяву, представник позивача вказує, що постановою Замостянського районного суду Вінницької області від 10.04.2007 у справі №2-а-1392-2007 задоволено позов ряду пенсіонерів, в чому числі і позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виходячи з розміру 65% грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням в сумі 3071,79 грн, починаючи з 01.01.2017. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області проводити в подальшому нарахування та виплату пенсії у визначених розмірах. Вказана постанова набрала законної сили 21.04.2007.

Однак у зв`язку з відкриттям кримінальної справи щодо судді Татарського В.О. (головуючого по справі №2-а-1392-2007), усі судові справи, які перебували на розгляді у вказаного судді були вилучені Вінницькою обласною прокуратурою. З даних причин позивач не мав можливості скористатись своїм правом щодо отримання копій судового рішення та виконавчого листа.

В грудні 2014 року після повернення судової справи, позивач скористався своїм правом та отримав вищевказане судове рішення та виконавчий лист.

В подальшому, Головним управлінням державної казначейської служби України у Вінницькій області перераховано на користь позивача кошти в сумі - 22203,36 грн. Однак, рішення суду в повному обсязі залишилось невиконаним.

Відповідно до матеріалів справи відповідачем 1 звернуто увагу суду на строки звернення ОСОБА_1 з даним адміністративним позовом, про що подано відповідну заяву.

Учасники процесу в підготовче засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленні про час, дату та місце судового засідання.

Натомість від представника позивача та представника відповідача 1 надійшли заяви про проведення судового засідання без їх участі.

Визначаючись щодо підстав для задоволення поданої представником позивача заяви, суд керується наступним.

За загальним правилом положень процесуального Закону, строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Так, згідно ч. 1 ст. 118 КАС України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» правило встановлення обмежень доступу до суду в зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, захисту підлягає фактично порушене право позивача у публічно-правових відносинах з відповідачем, а рішення відповідача підлягають судовому дослідженню у справі на відповідність законодавству.

Одночасно, вирішуючи питання щодо строків звернення до суду щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу, то суд зважає на наступне.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 квітня 2018 року по справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18) зазначив, що зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 99 КАС України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції із позовом) та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Такий висновок колегія суддів робить, виходячи з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Відтак, оскільки даний спір стосується, зокрема права особи на виплату пенсії, застосуванню підлягають не положення ст. 122 КАС України, а спеціальні положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи вищевикладені обставини, підстави та предмет заявленого адміністративного позову, суд приходить до висновку відхилити мотиви, викладені відповідачем щодо строків звернення, заяву представника позивача - задовольнити, визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити пропущений строк звернення до суду з даним позовом.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 1818, 121, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити пропущений строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області; Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії

Копію ухвали направити на адреси учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна