Ухвала суду № 83066042, 17.07.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 17.07.2019

Справа № 320/4305/19

Провадження № 1-кп/320/844/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Урупи І.В.,

за участі:

секретаря судового засідання – Литвиненко В.Є.,

прокурора — Богун Н.О.,

потерпілої - ОСОБА_1

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника обвинуваченого – адвоката Рудь Д.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Мелітополі обвинувальний акт за кримінальним провадженням № 12019010140001141 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185,ч. 2 ст. 186 КК України, що надійшов до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області 03.06.2019 від прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Богун Н.О., за яким 23 травня 2019 року до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави строком до 20.07.2019, інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, та ухвалою суду від 07 червня 2019 року призначено підготовче судове засідання,

ВСТАНОВИВ:

В ході проведення підготовчого судового засідання встановлено, що підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч.2 ст.314 КПК України, відсутні, а, отже відсутні і перешкоди для призначення судового розгляду у кримінальному провадженні.

Прокурор Богун Н.О. вважає можливим призначити судовий розгляд за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185,ч. 2 ст. 186 КК України.

Інші учасники судового провадження думку прокурора підтримали.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що у кримінальному провадженні слід призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні.

Прокурор Богун Н.О. також заявила клопотання про продовження терміну запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що обставини, що стали підставою для застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цей час не змінилися, ризики, передбачені ст.177 ч.1 КПК України, при цьому існують.

Потерпіла ОСОБА_1 проти клопотання прокурора не заперечувала.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник вирішення питання залишили на розсуд суду.

Суд, вислухавши учасників судового провадження вважає, що клопотання прокурора, щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

В ході досудового розслідування до ОСОБА_2 23 травня 2019 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави у межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 96 050 грн 00 коп. строком до 20.07.2019.

Відповідно до ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку і за наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою може продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою до двох місяців.

У даному випадку строки запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 спливає, судове провадження не завершене.

При обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 враховувалась наявність достатніх доказів підозри його у вчиненні кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, данні про його особу який має постійне проживання.

Суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України мають місце і на теперішній час, а саме: з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватись від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, а також враховується тяжкість і кількість кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_2 , обґрунтованість обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні умисних корисливих злочинів серед яких тяжкий, передбачений ст.186 ч.2 КК України, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, злочини обвинувачується у вчиненні злочину в період умовно-дострокового звільнення, що свідчить про те, що може продовжити злочинну діяльність. Крім того, ОСОБА_2 не працює, постійного джерела доходу не має, а тому, є достатні підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення та з метою ухилення від кримінального покарання буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Вказані обставини у сукупності дають підстави вважати, що ОСОБА_2 усвідомлюючи ступінь тяжкості злочинів за якими він обвинувачується та невідворотності покарання за їх вчинення, з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити своє місце проживання та переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про наявність існування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а тому суд вважає, що підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 на більш м`який на теперішній час немає.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Оскільки встановлені раніше ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України, при застосуванні запобіжних заходів відносно обвинуваченого на даний час продовжують існувати, та на переконання колегії суддів, даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні „Подвезько проти України крім іншого зазначає, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, недостатньо самого факту застосування цього заходу згідно з національним законодавством - він також повинен бути необхідним за конкретних обставин. На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «c» пункту 1 статті 5 Конвенції має відповідати вимозі пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, в якому здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Таким чином, в ході розгляду клопотання судом не встановлено, що більш м`який запобіжний захід зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

У відповідності до п.п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.

Продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, незважаючи на презумпцію невинуватості, з урахуванням серйозності висунутого обвинувачення, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на даному етапі є адекватним превентивним заходом.

Оскільки заявлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ризики щодо неналежної поведінки підозрюваного не зменшилися, що виправдовує подальше тримання ОСОБА_2 під вартою, суд знаходить доцільним продовження раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого на час судового розгляду до 60 днів з одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави.

Крім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст.183 та ч. 5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізькій області за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 314,331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд за кримінальним провадженням відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185,ч. 2 ст. 186 КК України на 25 липня 2019 року на 10 год. в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду за адресою м. Мелітополь, вул. Шмідта,11, суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Судовий розгляд провести за участю прокурора, потерпілих, обвинуваченого, його захисника - надіславши їм виклики.

Клопотання прокурора Богун Н.О. щодо продовження терміну запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів задовольнити.

Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасно визначеним запобіжним заходом у вигляді застави в межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 96 050 грн 00 коп. відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185,ч. 2 ст. 186 КК України продовжити до 14 вересня 2019 року включно.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки: прибувати до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізькій області за викликом; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, не відвідувати розважальні заклади та заклади, де дозволено вживати алкогольні напої; докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 14 вересня 2019 року включно.

Копію ухвали для виконання направити в СІЗО м. Запоріжжя.

Суддя: