Рішення № 83065183, 16.07.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/8131/18

2/336/1276/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Запоріжжя 16 липня 2019 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.

за участю секретаря Чернишової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник - ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи Запорізька міська рада, ОСОБА_4 , про встановлення факту користування домоволодінням та визнання права забудовника в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, що під час судового провадження було згодом змінено, за яким остаточно просить суд встановити факт користування ним самочинно побудованим домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ним права забудовника на збудований самочинно об`єкт нерухомого майна - домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вищевказана справа була призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наполягла на позові у повному обсязі, інші учасники справи не явилися. Відповідач та третя особа ОСОБА_4 подали до суду заяви, за якими проти позову не заперечували, просили справи розглядати без їх участі.

Представник Запорізької міської ради на первісний позов подав заяву, якою заперечив на позов, вказуючи на його недоведеність доказами.

Всебічно з`ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (п.1 ч.1 та ч.2 ст. 315 ЦПК України.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 5371 від 04.10.2013 р.

Згідно зі ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, а часом відкриття спадщини є день смерті або день з якого вона оголошується померлою.

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Померлим ОСОБА_5 було залишено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Гармашовим Г.М. 09 вересня 2013 року за р.№ 2545.

За зазначеним заповітом ОСОБА_5 заповідав ОСОБА_1 належне йому на праві власності домоволодіння з усіма надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У встановлений законом 6-місячний строк позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Гармашова Г.М. із заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Було відкрито спадкову справу № 8/2014, з якої слідує, що ніхто інший із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса не звертався.

Натомість, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину позивачем не виявилося можливим, тому що спадкове домоволодіння є об`єктом самочинного будівництва, оскільки побудовано без оформлення документів про відведення земельної ділянки під забудову та без отримання належних дозволів на будівництво, що підтверджується відповіддю ТОВ «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» на запит нотаріуса.

Як вбачається з технічного паспорту на спірне домоволодіння, на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , площею 596,6 кв. м, було побудовано житловий будинок літ.А-1 та службові прибудови, про що складався зведений оціночний акт від 21.12.1966 року з позначкою «самочинний». Пізніше, в 1977 році, до цього будинку було добудовано житлові прибудови та на цій же ділянці, площа якої розширена до 826 кв. м, побудовано ще один житловий будинок літ. Г-1 та декілька сараїв та вбиралень.

Користувачем в технічній документації на домоволодіння зазначено ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_5 позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, вступив в управління спадковим майном: ним було переоформлено на його ім?я Договір на користування електричною енергією № 531501181 від 27.05.2014 року, договір про надання послуг з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення № 900312671 від 23.10.2018, ним сплачуються комунальні послуги за зазначеними договорами, що підтверджується відповідними квитанціями. Отже, зазначеними документами підтверджується факт користування домоволодінням саме ОСОБА_1 .

Згідно ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Але, відповідно до ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, спадкодавець ОСОБА_5 як забудовник самочинно збудованого нерухомого майна, мав передбачене законом право на визнання за ним права власності на самочинно побудоване домоволодіння в разі надання йому земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно з п. 6 постанови пленуму ВССУ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» від 30.03.2012 року № 6, право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень статті 1218 ЦК та з урахуванням роз`яснень, наданих у пункті 7 постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

У п. 7 постанови пленуму ВСУ від 30.05.2008 року № 7 зазначається, що якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов`язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану.

При цьому, спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із ч.ч. 3, 5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК): якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

З викладеного вбачається, що право на звернення до компетентних органів за наданням земельної ділянки під вже збудований самочинно об`єкт нерухомого майна та право на звернення до суду із позовними вимогами про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно є передбаченими законом правами забудовника самочинного будівництва, які можуть бути успадковані.

Отже, саме позивачеві належить у порядку спадкування право забудовника на звернення за наданням в користування або у власність земельної ділянки під самочинно побудованим домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 - на земельній ділянці, що перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, у зв`язку з чим позов й підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81 89, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 (представник - ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи Запорізька міська рада, ОСОБА_4 , про встановлення факту користування домоволодінням та визнання права забудовника в порядку спадкування.

Встановити факт користування ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) самочинно побудованим домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 права забудовника на збудований самочинно об`єкт нерухомого майна - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін