Рішення № 83065068, 25.06.2019, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1833/17

Провадження № 2/307/59/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2019 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Ільницькій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Русин Наталія Іванівна, приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гримут Павло Володимирович про визнання договорів-правочинів недійсними,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Русин Наталія Іванівна, приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гримут Павло Володимирович про визнання договорів-правочинів недійсними. В позовній заяві зазначив, що 14 січня 2004 року його мати подарувала йому будинок АДРЕСА_1 , що стверджується письмовими договорами дарування, посвідченими приватним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори 14.01.2004 року, зареєстрованими в реєстрі за №2-38. Вказаний договір є безспірним доказом того, що він є власник вказаного нерухомого майна. У 2015 році він надав письмове доручення відповідачу ОСОБА_4 щодо підготовки будинку до продажу та на його продаж за визначену суму і передачі йому вручених від цього продажу коштів. Про те, у довіреності нотаріус зазначив обов`язок представника ОСОБА_4 повернути йому отримані від продажу його будинку гроші. Надалі, відповідачка ОСОБА_4 , скориставшись цією обставиною, вступила в змову з відповідачем ОСОБА_2 та 07.11.2015 року за формальним договором купівлі-продажу, укладеного у приватного нотаріуса Русин Н.І., посвідченого цим нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі правочинів за №7106, навмисно безплатно відчужила вказаний будинок відповідачці ОСОБА_2 . На його вимогу про звіт про передачу належних йому грошей відповідачка ОСОБА_4 заявила, що ніяких грошей йому не буде віддавати, тобто представник сторони договору - ОСОБА_4 навмисно відчужив його майно безплатно, всупереч його інтересам, свідомо бажаючи і допускаючи при цьому настання несприятливих наслідків для нього як довірителя. У подальшому відповідачка ОСОБА_2 за договором дарування, укладеного 04.07.2016 року у приватного нотаріуса Гримут П.В., посвідченого цим нотаріусом, того ж дня та зареєстрованого в реєстрі правочинів за №649, безплатно відчужила Ѕ частину його будинку відповідачу ОСОБА_3 . Як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 уникають розмови про те, яку суму сплатили, чи платили взагалі, відмовляються надати документальне підтвердження проведення розрахунків (оплати) за будинок, тобто сприяють ОСОБА_4 , що стверджує зловмисну домовленість між ними. Отже, оспорюваний правочин не є направленим на реальне настання для нього, як сторони правочину, правових наслідків у формі зустрічного грошового задоволення за отриманий товар з боку покупця, а крім того, така зловмисна домовленість між представником та покупцем у цьому правочині суперечить моральним засадам суспільства, оскільки має місце нехтування правами власника майна.

Просить суд визнати недійсними видану ним довіреність на уповноваження ОСОБА_4 на оформлення документів і продаж належного йому будинку, зареєстровану в реєстрі за №113 від 09.01.2014 року, договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладений 07.11.2015 року у приватного нотаріуса Русин Н.І. від його імені довіреною особою ОСОБА_4 з покупцем ОСОБА_2 , посвідченого цим нотаріусом цього ж дня та зареєстрованого в реєстрі правочинів за №7106, договір дарування Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 , укладеного 04.07.2016 року у приватного нотаріуса Гримут П.В. від його імені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , посвідченого цим нотаріусом цього ж дня та зареєстрованому в реєстрі правочинів за №649.

Приватний нотаріус Русин Н.І. надіслала до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що при посвідченні довіреності від 09.01.2014 року за реєстровим №113, посвідченої нею, від імені ОСОБА_1 на представника ОСОБА_4 щодо оформлення всіх документів та відчуження житлового будинку за АДРЕСА_1 , довірителю ОСОБА_1 було роз`яснено весь обсяг законодавства щодо поняття довіреності, її форми, припинення представництва, а також в даній довіреності зазначено щодо визначення продажної ціни житлового будинку, отримання коштів за відчужений будинок. При посвідченні даного договору купівлі-продажу дотримано всі загальні положення Цивільного законодавства України, а також інших нормативно-правових документів України. В даному договорі сторонам роз`яснено ст.ст. 182, 203, 215-220, 225, 228-236, 257, 258, 261, 668 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 57, 60-65 Сімейного кодексу України. При посвідченні даного договору витребувано всі необхідні документи, передбачені законодавством України для такого роду правочинів. Отже, жодного порушення прав позивача при підписанні, посвідченні вказаного договору купівлі-продажу з боку відповідачів допущено не було. Як і не вчинялося з боку останнього жодні недобросовісні дії. Позивачем не надано жодних документів, які підтверджували б наявність суперечки та зловмисної домовленості. Доводи позивача про недійсність договору купівлі-продажу, не є обґрунтованими. Просить в задоволенні позову відмовити (а.с.57-58).

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що позов є безпідставний і задоволенню не підлягає. Пояснив, що відповідач Ледней особисто не має можливості з`явитися в судове засідання. Про те, чи була розписка він не знає. Просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що позов безпідставний і задоволенню не підлягає. Зазначив, що як передавала кошти ОСОБА_3 йому не відомо. Сума зазначена в договорі. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, надіслали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І. в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гримут П.В. в судове засідання не з`явилася, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому суд в порядку ст. 223 ЦПК України розглянув справу у його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно договору дарування від 14 січня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Тячівського районної державної нотаріальної контори Дуйчак М.Т. та зареєстрованого в реєстрі за №2-38 ОСОБА_9 подарувала позивачу ОСОБА_1 житловий будинок на одну житлову кімнату, жилою площею - 17,9 кв.м., загальною корисною площею 41,1 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 , та вартість вказаного будинку сторони оцінили в 11638 гривень (а.с.6).

Згідно довіреності від 09 січня 2014 року, посвідченої та зареєстрованої приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І. в реєстрі за №113, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_2 , оформити документи та продати належний йому житловий будинок за АДРЕСА_1 , який належить йому на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори Дуйчак М.Т. 14.01.2004 року за реєстровим номером 2-38, представляти його інтереси в будь-яких установах чи підприємствах незалежно від форми власності та підпорядкування, яка видана строком на один рік і дійсна до 09.01.2016 року без права передовір`я (а.с.7).

Відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 7 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І. та зареєстрованого в реєстрі за №7106, ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_2 купила житловий будинок АДРЕСА_3 , за ціною 55860 гривень (а.с.8).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №64946498 від 03.08.2016 року вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,898 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована по АДРЕСА_1 , в цілій частині належить ОСОБА_3 (а.с.9-11).

В цій же довідці зазначено, що ОСОБА_3 є власником в Ѕ частині житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 4 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Гримут П.В. та зареєстрованого в реєстрі за №649, а іншим власником в Ѕ частині вказаного будинку є ОСОБА_2

10 січня 2017 року ОСОБА_1 направив в адресу ОСОБА_4 претензію, в якій було зазначено, що 07.11.2015 року ОСОБА_4 діючи на підставі його письмового доручення та усної домовленості з ним, від його імені та в його інтересах у приватного нотаріуса Русин Н .І . уклали з покупцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу його будинку АДРЕСА_1 і за вказаний будинок вона отримала грошові кошти від покупця в сумі 15000 доларів США. Згідно з їхньою домовленістю вона зобов`язана була передати ці кошти або йому або його матері, тобто вона мала повернути вищенаведену суму йому як власнику проданого майна. До 10.01.2017 року нею не було повернуто жодної копійки із вказаної суми, яку вона безпідставно утримує у себе та користується цими коштами (а.с.15).

Постановою апеляційного суду Закарпатської області від 12 липня 2018 року скасовано рішення Тячівського районного суду від 12 грудня 2017 року та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 55860 гривень безпідставно набутих коштів, та як зазначено в рішенні суду, ОСОБА_4 , укладаючи з покупцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , діяла від імені та в інтересах позивача, отримала від покупця 55860 гривень та в порушення вимог с.1212 ЦК України безпідставно не повернула вказану суму грошових коштів позивачу, а тому з неї на користь ОСОБА_1 слід стягнути вказані кошти як безпідставно набуті (а.с.139-140).

Згідно висновку експерта Корчинсьеого Б.М. від 27 вересня 2018 року за №161 ринкова вартість житлового будинку, господарських будівель та споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , станом на 7 листопада 2015 року, становить 354154,4 гривень (а.с.141-148).

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що в жовтні 2015 року йому зателефонувала ОСОБА_13 і попросила взяти на роботу чоловіка її сестри ОСОБА_14 , який в подальшому почав в нього працювати з 25.10.2015 року. В ході розмови з ОСОБА_14 він йому казав, що продає свій будинок, але не може знайти покупця. Також казав, що дав довіреність ОСОБА_15 продати будинок. ОСОБА_14 позичив в нього 2700 доларів США і пообіцяв, що поверне їх з коштів, отриманих від продажу свого будинку. В квітні 2016 року він дізнався, що ОСОБА_16 продала будинок в грудні 2015 року за 15000 доларів США. На момент продажу будинку він працював а Санкт-Петербурзі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може також бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Відповідно до ч.1 ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

По своїй правовій природі довіреність є одностороннім правочином.

За змістом ч.1 ст.232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Підстава для визнання правочину недійсним, що передбачена ст. 232 ч.1 ЦК України, стосується тих правочинів, які вчиняються особою не самостійно, а через представника (ст. 237 ЦК України).

Відповідно до ст. 237 ЦК представник зобов`язаний або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку він представляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 цього ж Кодексу представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Вчиняючи договір через представника особа не виражає власну волю. Його завдання полягає в тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє.

Для визнання угоди недійсною на підставі ст. 232 ЦК України суд має встановити, що в силу зловмисної домовленості представника й контрагента воля довірителя не знаходить свого вираження, а підмінюється волею представника, який фактично вступає у змову з контрагентом з метою одержати власну чи обопільну вигоду або створити негативну ситуацію для довірителя.

Так, представник, вчиняючи правочин не виражає власну волю, оскільки його завдання полягає у тому, щоб донести до контрагента волю особи, яку він представляє, але в силу зловмисної домовленості представника й контрагента воля довірителя не знаходить свого вираження, а підмінюється волею представника, який фактично вступає у змову з контрагентом з метою одержати власну вигоду або створити негативну ситуацію для довірителя, що і є підставою для визнання такого правочину недійсним.

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз`яснено, що для визнання правочину недійсним на підставі ст.232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто для визнання недійсним правочину, вчиненого в результаті зловмисної домовленості, необхідно встановити факт зловмисної домовленості представника з іншою особою (свідоме вчинення правочину всупереч інтересам довірителя), наявність збитків та причинний зв`язок між зловмисною домовленістю та завданими збитками.

Відповідно до ч.1 ст.249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною.

В судовому засіданні встановлено, що 7 листопада 2015 року, відповідачка ОСОБА_4 , діючи на підставі нотаріально-посвідченої довіреності від імені позивача ОСОБА_1 та в його інтересах уклала з відповідачкою ОСОБА_2 договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , продавши його за ціною 55860 гривень та вказану суму грошових коштів на підставі постанови апеляційного суду Закарпатської області від 12 липня 2018 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи представника позивача ОСОБА_5, що нотаріус не зазначив в спірній довіреності обов`язок ОСОБА_4 повернути позивачу ОСОБА_1 отримані кошти від продажу його будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ,як підставу недійсності довіреності від 9 січня 2014 року на продаж вказаного будинку, суд вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_4 при укладенні спірного договору купівлі-продажу будинку з ОСОБА_2 діяла від імені ОСОБА_1 , і мала право згідно довіреності ОСОБА_1 , в тому числі, право визначити продажну ціну будинку, отримати кошти за відчужений будинок.

При цьому, суд зазначає, що ОСОБА_1 на підставі ч.1 ст.249 ЦК України мав право в будь-який час скасувати довіреність на продаж свого будинку, не скористався.

Також, суд звертає уваги, що позивач ОСОБА_1 вже звертався в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 15000 доларів США, що становило 415500 гривень, від продажу його будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , та постановою апеляційного суду Закарпатської області від 12 липня 2018 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на його користь 55860 гривень безпідставно набутих коштів.

Інших належних і допустимих доказів сторонами не наведено.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позивачем не доведено факт порушення з боку відповідачів при відчуженні належного йому житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , а також не доведено, що спірний договір купівлі-продажу будинку від 7 листопада 2015 року вчинено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та всупереч інтересам ОСОБА_1 суд вважає, що підстав для визнання недійсними довіреності ОСОБА_1 на уповноваження ОСОБА_4 на оформлення документів і продаж належного йому будинку, зареєстрованої в реєстрі за №113 від 09.01.2014 року, договору купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладеного 07.11.2015 року від імені ОСОБА_1 довіреною особою ОСОБА_4 з покупцем ОСОБА_2 , посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І. в реєстрі правочинів за №7106, договору дарування Ѕ частини будинку АДРЕСА_1 , укладеного 04.07.2016 року ОСОБА_2 з ОСОБА_3 , посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Гримут П.В. в реєстрі правочинів за №649, не має, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Русин Наталія Іванівна, приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гримут Павло Володимирович про визнання договорів-правочинів недійсними слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст.5, 12, 81, 200, 209, 223, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 203 ч.1, 215, 232, 237, 238. 244, 245, 655 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , де треті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Русин Наталія Іванівна, приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гримут Павло Володимирович про визнання договорів-правочинів недійсними, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання), при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу 13 «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , мешканець АДРЕСА_4 , України.

Відповідач - ОСОБА_2 , мешканка АДРЕСА_5 , України.

Відповідач - ОСОБА_17 , мешканець АДРЕСА_1 , України.

Відповідач - ОСОБА_4 , мешканка АДРЕСА_2 , України.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Русин Н.І., адреса: АДРЕСА_7.

Третя особа, що не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу Гримут П.В, адреса: АДРЕСА_8.

Повний текст рішення складено 5 липня 2019 року.

Головуючий: В.І. Бобрушко