Ухвала суду № 83063289, 17.07.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 219/11015/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сітнікова Т.Б.,

суддів Леміщенко О.О., Мартиненко В.С.,

за участю секретаря судового засідання Циганенко Ю.О.,

прокурора Овчаренко О.Ф.,

захисника Гавриш І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050150001666 від 17 липня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018050150001666 від 17 липня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурором Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Овчаренком О.Ф. в судовому засіданні заявлено письмове клопотання про продовження дії обраного відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під ватрою на строк 60 днів, оскільки ризики, що були наявні на час обрання запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, а також у зв`язку з тим, що термін дії запобіжного заходу спливає. Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України в кримінальному проваджені продовжують існувати ризики передбачені у п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, які є його знайомими, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, крім гою, суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у ньому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання.

Неможливість застосування запобіжною заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом, та його застосування не достатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки сам ОСОБА_1 намагався позбутися та приховати знаряддя та сліди злочину, таким чином є підстави вважати, що підозрюваний зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Неможливість застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що не виключається можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду в іншій області, в інших містах, перейти на тимчасово окуповані території Донецької та Луганської області НЗФ так названої «ДНР та ЛНР», тим більш мешкає підозрюваний ОСОБА_1 в районі лінії розмежування із зазначеними територіями.

Неможливість застосування запобіжного заходу до ОСОБА_1 у вигляді застави, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, пов`язана з тим, що вказаний злочин вчинено із застосування насильства.

Неможливість застосування запобіжною заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування не було звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу вимогу, а також у зв`язки з тим. що ОСОБА_1 вже неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про відсутність з його боку власного самоконтролю та контролю збоку рідних та близьких ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

З метою запобігання обвинуваченим ОСОБА_1 спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінальною правопорушення, прокурор просив продовжити ОСОБА_1 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник Гавриш І.І. просила у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – відмовити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, надавши суду в обґрунтування письмове заперечення на клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обговоривши з учасниками судового провадження заявлене прокурором клопотання, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

17 липня 2018 року ОСОБА_1 був затриманий за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України. 19.07.2018 року Ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_1 слідчим суддею та судом неодноразово продовжувався строк тримання під вартою, востаннє Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 30 травня 2019 року строком по 28 липня 2019 року включно.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України перебуває на стадії судового розгляду, судом не виконані необхідні процесуальні дії.

Враховуючи, що розгляд кримінального провадження неможливо завершити до закінчення строку дії запобіжного заходу до 21 липня 2019 року, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_1 , не даючи оцінки дослідженим доказам та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які існували на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме те, що ОСОБА_1 може спробувати переховуватися від суду, оскільки суворість покарання за вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років може бути визнане ним більш небезпечним ніж втеча; незаконно впливати на свідків, які є його знайомими; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_1 раніше неодноразово був засуджений за різноманітні категорії злочинів, на шлях виправлення не став, соціально не адаптувався та вчинив інше особливо тяжке кримінальне правопорушення, підстав для зміни запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не встановлено, суд приходить до висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_1 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , його можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, продовжити злочинну діяльність, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на думку суду, є підставою для продовження ОСОБА_1 саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку.

Зазначені ризики виправдовують продовження обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 , суд на теперішній час не встановив.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що на теперішній час судове слідство триває, ризики, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою не зникли, з урахуванням вимог ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З урахуванням ч. 4 ст. 183 КПК України, підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні немає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 331, 350, 372 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області Овчаренка О.Ф. про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обраного стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Магадан, Російської Федерації - задовольнити.

Продовжити дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Магадан, Російської Федерації, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України на строк 60 днів до 14 вересня 2019 року включно.

Обвинуваченого ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Магадан, Російської Федерації, тримати від вартою в ДУ «Бахмутська установа виконання покарань (№ 6)».

Копію ухвали надіслати/вручити учасникам судового провадження.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

На ухвалу суду учасниками процесу може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Головуючий суддя Судді