Ухвала суду № 83062342, 17.07.2019, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/2961/19

1-кп/212/540/19

У Х В А Л А

про призначення судового розгляду та

продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

17 липня 2019 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Дехта Р.В., за участі секретаря судового засідання Більченко Ю.О., прокурора Ладняк О.А., захисників – адвокатів Солодовник О.А., розглянувши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12018040730000687 від 18.03.2019 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 185 ч.2 КК України,

встановив:

09 квітня 2019 року у провадження судді надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018040730000687 від 18.03.2019 року.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Ухвалою суду від 09 квітня 2019 року призначено підготовче судове засідання, яке в подальшому неодноразово відкладалось.

Під час підготовчого засідання прокурор заявив клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні та призначення справи до судового розгляду, обвинувачені підтримали клопотання прокурора.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, застосованих до обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що не заперечує проти продовження строку тримання під вартою

Захисник – адвокат Солодовник О.А. суду пояснив, що не заперечує проти продовження строку тримання під вартою

Обвинувачений ОСОБА_2 просить суд призначити справу до судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту, суд вважає запобіжний захід обвинуваченим у виді тримання під вартою підлягає подовженню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обирати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. За відсутності зазначених клопотань сторін кримінального провадження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, обраних під час досудового розслідування, вважається продовженим.

Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали обвинувального акту, суд вважає можливим продовжити запобіжний захід обвинуваченому у виді тримання під вартою, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2019 року, застосовано до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 червня 2019 року, продовжено строк тримання під вартою відносно ОСОБА_1 до 16 серпня 2019 року.

Стаття 177 КПК передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.

Водночас, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі «Волосюк проти України» тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто, у розумінні практики Європейського суду з прав людини сама тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також у рішенні «Харченко проти України», ЄСПЛ зазначив, що тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Зважаючи на викладене, суд все ж приходить до висновку, що обставини, на які посилався слідчий суддя при обранні обвинуваченому запобіжного заходу, а суд при продовженні дії запобіжного заходу, не змінилися. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При цьому суд зазначає, що сама тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Обставини особистого життя та соціальної адаптації у суспільстві свідчать про наявність певних ознак нестабільного характеру поведінки обвинуваченого у звичайному житті (враховуючи вчинення двох тяжких кримінальних правопорушень, поєднаних з насильством), що дає підстави стверджувати те, що домашній арешт не забезпечить належних гарантій здатності обвинуваченого самостійно дотримуватись належної процесуальної поведінки без додаткових стимулюючих факторів.

Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, враховуючи ризик втечі, зумовлений тяжкістю покарання за інкримінованим йому злочином та обґрунтованість підозри, яка встановлена (та не спростована) при застосуванні запобіжного заходу, суд вважає, що на даний час більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми та не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Вирішуючи питання про продовження строків тримання під вартою, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність злочину, який інкримінується обвинуваченому, дані про особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які колегія суддів вважає доведеними, виходячи з обставин вчинення злочину, інкримінованого обвинуваченому. Із зазначених підстав суд приходить до висновку про продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу та виправдовують тримання особи під вартою.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , є недостатнім, оскільки він, обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, і заявлені при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики не зменшились, перебуваючи на волі обвинувачений, може порушити покладені на нього Законом процесуальні обов`язків та переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно даних, що характеризують обвинуваченого ОСОБА_3 не працює, не перебуває у зареєстрованому шлюбі та не має утриманців, а також не має постійного законного джерела прибутку, крім того підозрюваний є неодноразово судимою особою, отже є реальні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 залишаючись на свободі, матиме змогу як переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, так і вчинити нове кримінальне правопорушення, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також може незаконно впливати на свідків з метою уникнення кримінальної відповідальності, що в свою чергу вказує на наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тяжкість покарання у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1

Тримання під вартою обвинуваченого як запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя та незаконного впливу на свідків, що відбувають покарання.

Підстав для прийняття рішень визначених пунктами 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому засіданні не встановлено, тому суд приймає рішення про призначення судового розгляду.

Також суд за клопотанням прокурора в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вважає необхідним доручити уповноваженому органу з питань пробації складання досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

На підставі викладеного, керуючись 176-178п. 5 ч. 3 ст. 314; частинами 2-3 ст. 315 статтею 316 й частинами 1-2 ст. 317, 176-178, КПК України, суд,

постановив:

Призначити судовий розгляд у відкритому судовому засіданні кримінального провадження за звинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України на 15 годину 00 хвилин 25 липня 2019 року в залі № 209 Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (за адресою: вул.. Невська, 3, м. Кривий Ріг), з обов`язковою участю: прокурора, обвинувачених та потерпілої особи.

Продовжити захід забезпечення кримінального провадження, щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою строком на строк не більше 60 днів, до 13 вересня 2019 року, включно.

Доручити Покровському районному сектору філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області у строк на протязі 10 днів з дати отримання ухвали суду скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2

Копію ухвали вручити обвинуваченим, прокурору та направити уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду в строк, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, в частині продовження строку тримання під вартою.

Суддя: Р. В. Дехта