Ухвала суду № 83062266, 16.07.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/432/18

Провадження №1-кп/127/386/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення – прокурора Лащук О.В.,

представника потерпілого – адвоката Сіроштана Р.В.,

сторони захисту – адвоката Нагорного О.В., обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 192 Кримінального кодексу України, відомості про який внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2013 р. за № 1201301001000316,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області після перегляду судового рішення у кримінальному провадженні судом апеляційної інстанції надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 192 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Прокурор вважає, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду на підставі обвинувального акту у відкритому судовому засіданні.

Потерпілий в судове засідання не з`явився, одна до суду надійшла його заява, згідно з якою потерпілий просив судовий розгляд кримінального провадження здійснювати у його відсутність, але за участі його представника – адвоката Сіроштана Р.В.

Представник потерпілого – адвокат Сіроштан Р.В. – вважає, що кримінальне провадження може бути призначене до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Захисник Ємельянової Л ОСОБА_2 А. – адвокат Нагорний О.В. – вважає, що підстави для повернення обвинувального акту прокурору відсутні. Натомість заяви клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_1 проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не заперечувала.

Прокурор та представник потерпілого – адвокат Сіроштан Р.В. – щодо можливості звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності покладались на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

25.04.2019 р. Вінницький апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24.01.2019 р., зазначив, що судом першої інстанції не перевірено відповідність обвинувального акту вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства. У зв`язку з цим суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Згідно з приписами частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Під час проведення підготовчого судового засідання учасники справи висловили думку про наявність підстав для призначення кримінального провадження до судового розгляду та закриття кримінального провадження. Кожне із зазначених рішень відповідно до частини третьої статті 314 КПК суд вправі прийняти за результатами проведення підготовчого судового засідання. Тому суд вважає за доцільне вирішити питання про наявність правових підстав для прийняття кожного із зазначених рішень з урахуванням висновків, викладених в постанові Вінницького апеляційного суду від 25.04.2019 р.

Отже, як вбачається з пункту 3 частини третьої статті 314 КПК, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Вимоги до обвинувального акту встановленні статтею 291 КПК, згідно з частиною другою якої обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження. Крім того, частиною четвертою статті 291 КПК регламентовано, що до обвинувального акта додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Також абзацом другим частини четвертої статті 291 КПК визначено, що надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що частиною другої статті 283 КПК визначено форми закінчення досудового розслідування, а саме: прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Отже, звернення до суду з обвинувальним актом згідно з приписами пункту 3 частини другої статті 283 КПК є формою закінчення досудового розслідування в зазначеному кримінальному провадженні. Зі змісту частини четвертої статті 110 КПК випливає, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

В ухвалі Вінницького апеляційного суду від 25.04.2019 р. наявне посилання представника потерпілого на ту обставину, що під час досудового розслідування невірно дано правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 , а тому зазначена обставина, на думку представника потерпілого, є підставою для повернення обвинувального акту. В підготовчому судовому засіданні представник потерпілого зазначену думку не підтримав, однак суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що порядок зміни пред`явленого обвинувачення під час досудового розслідування регламентований статтею 279 КПК, а під час судового розгляду – статтями 338-340 КПК. Як вже судом зазначено, згідно з приписами частини четвертої статті 110, частини другої статті 283 КПК складання обвинувального акту є формою закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Зі змісту пункту 5 частини другої статті 291 КПК випливає, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Таким чином, суд вважає, що направлення обвинувального акту саме із таким обвинуваченням є свідченням того, що сторона обвинувачення має намір здійснювати кримінальне переслідування ОСОБА_1 саме у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 192 КК.

Окрім наведеного вище, суд враховує, що сторона обвинувачення згідно з приписами статей 338-340 КПК вправі під час судового розгляду кримінального провадження змінити обвинувачення, висунути нове обвинувачення або ж відмовитись від підтримання обвинувачення. При цьому пунктами 1-3 частини першої статті 91 КПК регламентовано, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Згідно з приписами частини першої статті 92 КПК обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Таким чином, враховуючи вичерпний перелік процесуальних рішень, які суд вправі ухвалити під час підготовчого судового засідання, суд вважає, що вирішення будь-яких питань щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_1 на даний час є передчасним і підлягає вирішенню під час судового розгляду кримінального провадження по суті.

З наданого суду обвинувального акту вбачається, що останній відповідає вимогам, передбаченим у статті 291 КПК, а тому правові підстави для його повернення згідно з приписами пункту 3 частини третьої статті 314 КПК, з підстав невірної кваліфікації дій ОСОБА_1 , на переконання суду, відсутні.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для закриття кримінального провадження (пункт 2 частини третьої статті 314 КПК) суд враховує, що зазначена правова норма є відсильною і наділяє суд правом закрити кримінальне провадження у разі встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Зі змісту частини першої статті 285 КПК випливає, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. При цьому частиною третьою статті 285 КПК визначено, що у разі якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Крім того, частиною четвертою статті 286 КПК визначено, що у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. При цьому частиною другою статті 288 КПК передбачено, що суд зобов`язаний з`ясувати думку потерпілого щодо можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Отже, в даному випадку підлягає вирішенню питання щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, наявності або відсутності заперечень ОСОБА_1 щодо такого звільнення, а також наявності або відсутності заперечень потерпілого щодо звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 як директор приватного підприємства «Єлев» (далі – ПП «Єлев»), 18.03.2009 р., точного часу не встановлено, перебуваючи в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Король О.М. за адресою: АДРЕСА_1 , уклала з ОСОБА_3 договір № 431 найму (оренди) з правом викупу транспортного засобу марки Зил 133 ГЯ КС 3575А, 1988 року випуску, типу автокран до 10 Т-С, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , у відповідності до якого ОСОБА_1 щомісячно зобов`язувалась сплачувати орендну плату за користування автомобілем в розмірі 18000 грн протягом 24 місяців.

Після цього ОСОБА_1 , достовірно усвідомлюючи суспільну небезпеку та негативні наслідки своїх протиправних дій, діючи умисно, всупереч умовам договору № 431 від 18.03.2009 р., достовірно знаючи, що відповідно до пункту 3 Статуту ПП «Єлев» директор підприємства несе особисту відповідальність за виконання покладених на нього завдань, діючи одноособово, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне використання чужого майна, у період часу з березня по червень 2009 року, точного часу не встановлено, на підставі усної домовленості з невстановленою особою, всупереч пунктам 5 та 13 договору оренди № 431, згідно з яким ОСОБА_1 не мала права відчужувати майно ОСОБА_3 , передала автомобіль марки Зил 133 ГЯ КС 3575А, 1988 року випуску, типу автокран до 10 Т-С, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазначеній невстановленій особі.

Згідно з висновком авто товарознавчої експертизи № 124 від 15.11.2012 р. ринкова вартість аналогічного повнокомплектного справного автомобіля марки Зил 133 ГЯ КС 3575А, 1988 року випуску, типу автокран до 10 Т-С, державний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 18.03.2009 р. становить 214122 грн.

Продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, спрямованого на незаконне використання чужого майна, ОСОБА_1 в подальшому про продаж автомобіля Зил 133 ГЯ КС 3575А, 1988 року випуску, ОСОБА_3 не повідомила, тим самим спричинила потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди у великих розмірах на загальну суму 214122 грн, що станом на 2009 рік становить 707,8 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Під час досудового розслідування дії ОСОБА_1 , як вбачається з обвинувального акта, кваліфіковано за частиною другою статті 192 КК за ознаками умисного заподіяння майнової шкоди у великих розмірах шляхом зловживання довірою за відсутності ознак шахрайства.

Суд звертає увагу на те, що Верховним Судом України у пункті 1 постанови Пленуму № 12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК, та за наявності визначених у законі правових підстав, вичерпний перелік яких наведено у частині першій статті 44 КК, а саме: у випадках, передбачених цим Кодексом, а також на підставі закону України про амністію чи акта помилування.

У абзаці п`ятому пункту 2 наведеної Постанови від 23.12.2005 р. зазначено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів – з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Суд також враховує, що у абзаці третьому пункту 2 зазначеної Постанови від 23.12.2005 р. роз`яснено, що умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного умисного злочину, незалежно від того, закінчено його чи ні, вчинений він одноособово чи у співучасті.

Згідно з роз`ясненнями, наданими в абзаці четвертому пункту 2 Постанови від 23.12.2005 р. підставою такого звільнення може бути або певна поведінка особи після вчинення злочину, яку держава заохочує (дійове каяття, примирення винного з потерпілим, припинення злочинної діяльності та добровільне повідомлення про вчинене тощо), або настання певної події (наприклад, зміна обстановки, закінчення строків давності).

З наданого суду обвинувального акта вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною дугою статті 192 КК. Згідно з приписами частини другої статті 12 КК інкримінований ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. Зі змісту пункту 2 частини першої статті 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Інкримінований ОСОБА_1 злочин останньою було вчинено у 2009 р., тобто на час надходження кримінального провадження до суду пройшло понад три роки з дня вчинення злочину. Таким чином, підставою для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності є настання певної події, тобто закінчення строків давності на час надходження кримінального провадження до суду.

При вирішенні питання щодо наявності умов для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності суд враховує наступне. Як вже судом було зазначено, сторона обвинувачення під час досудового розслідування дійшла до переконання, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати саме за частиною другою статті 192 КК. Представник потерпілого – адвокат Сіроштан Р.В. – як на підставу для повернення обвинувального акту посилався на те, що органами досудового розслідування невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 , а також на те, що стороною обвинувачення протиправно змінено первинну кваліфікацію з частини п`ятої статті 191 КК на частину другу статті 192 КК. З наданих при цьому представником потерпілого документів вбачається, що первинна кваліфікація дій ОСОБА_1 була здійснена саме за частиною п`ятою статті 191 КК. В подальшому, як вбачається з наданих представником потерпілого копій документів, ОСОБА_1 було оголошено підозру за частиною другою статті 192 КК. Представником потерпілого з приводу бездіяльності органів досудового розслідування неодноразово подавались скарги до вищестоящого прокурора. При цьому відомостей про результати розгляду зазначених скарг суду надано не було. Також суду не було надано відомостей, які б свідчили про здійснення оскарження дій (бездіяльності) органу досудового розслідування до слідчого судді.

Судом з приводу правової кваліфікації дій ОСОБА_1 вже було зазначено, що направлення обвинувального акту за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 192 КК, є свідченням того, що сторона обвинувачення має намір здійснювати кримінальне переслідування ОСОБА_1 саме у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 192 КК. Правових механізмів, які б давали потерпілому підтримувати інше обвинувачення, ніж висунуте стороною обвинувачення, якім справ приватного обвинувачення, чинне кримінально-процесуальне законодавство не містить.

Зі змісту статті 477 КПК випливає, що злочини, передбачені статтями 191 та 192 КК, не є злочинами, кримінальне провадження яких здійснюється у формі приватного обвинувачення.

Судом вже було зазначено, що вирішення питання щодо правильності чи неправильності кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_1 має здійснюватися з урахуванням приписів частини першої статті 91 КПК, тобто в змагальному судовому процесі. Також судом вже було зазначено, що звільнення від кримінальної відповідальності – це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК, у порядку, встановленому КПК.

Також суд враховує, що Вінницьким апеляційним судом в постанові від 25.04.2019 р. зазначено, що судом першої інстанції при закритті кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності не враховано, що наведені у обвинувальному акті фактичні дані у своїй сукупності не дають повного уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення за статтею 192 КК, що у свою чергу не дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою. Також апеляційним судом зазначено, що судом першої інстанції не взято до уваги, що обвинувальний акт повертався прокурору для усунення недоліків, зазначених в ухвалі від 30.01.2015 р.

Разом з тим, з наданих суду матеріалів кримінального провадження випливає, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2018 р. обвинувальний акт було повернуто прокурору для усунення його недоліків. Однак, 09.07.2018 р. зазначена ухвала була скасована Апеляційним судом Вінницької області з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Підставою для скасування ухвали від 28.02.2018 р. про повернення обвинувального акту, як слідує з ухвали від 09.07.2018 р., стало зокрема те, що суд під час проведення підготовчого судового засідання не вправі вирішувати питання правової оцінки правовідносин, викладених в обвинувальному акті.

Як вже було зазначено вище, обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК і сторони кримінального провадження у підготовчому судовому засіданні зазначену обставину не оспорювали. Суд також не вбачає підстав для повернення обвинуваченого акту прокурору, передбачених пунктом 3 частини третьої статті 314 КПК. Натомість в даному випадку підлягає вирішенню питання щодо можливості закриття кримінального провадження відповідно до приписів пункту 2 частини третьої статті 314 КПК.

Судом вже наводилось вище правове обґрунтування можливості закриття кримінального провадження на стадії підготовчого судового розгляду. Тому, зважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 проти закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності не заперечувала, правові застереження, які б свідчили про неможливість такого звільнення, в судовому засіданні встановлені не були, тому суд приходить до переконання, що клопотання захисника Ємельянової Л.А. підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 314-316, 371 КПК, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Нагорного О.В. – задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 192 Кримінального кодексу України на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 192 Кримінального кодексу України, відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.07.2013 р. за № 1201301001000316, – закрити.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні – покласти на державу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали. Обвинуваченому та прокурору копія ухвали вручається негайно після її проголошення.

Суддя: