Рішення № 83059352, 16.07.2019, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/1056/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Макарченко Н.П., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Трайгон-Експорт, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, корпус Г

до приватного акціонерного товариства УкрАгро НПК, Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1

за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю НФ Трейдінг Україна, м. Київ, вул. Мечникова, 2

про стягнення 17281901,50 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін та третьої особи:

від позивача: Ручко О.М. за довіреністю;

від відповідача: участі не брав;

від третьої особи: участі не брав.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача та просить стягнути 16765212,55 грн. передоплати та санкцій за невиконання умов договору по поставці оплачених мінеральних добрив.

Опис руху справи:

Заявою від 10.10.2017р. (том 1 а.с. 215-216) позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути 14999440 грн. боргу, 379134,37 грн. пені за несвоєчасну поставку продукції та 1903327,08 грн. санкцій за порушення строку повернення передоплати, а всього 17281901,50 грн. Заяву прийнято судом до розгляду.

Ухвалою суду від 19.10.2017р. провадження у справі було зупинено до вирішення спору господарським судом міста Києва у справі №910/17665/17.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017р. ухвалу господарського суду Черкаської області від 19.10.2017р. скасовано в частині зупинення провадження у справі. Справу направлено до господарського суду Черкаської області для подальшого розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2017р. касаційну скаргу ПрАТ УкрАгро НПК на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017р. повернуто заявнику.

04.12.2017р. справа №925/1056/17 повернулась до господарського суду Черкаської області. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 05.12.2017р. провадження у справі поновлено.

08.12.2017р. до господарського суду надійшов запит Київського апеляційного господарського суду №5005/17 від 01.12.2017р. про направлення даної справи до касаційної інстанції.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 08.12.2017р. провадження у справі було зупинено до її касаційного перегляду.

25.05.2018р. справа №925/1056/17 повернулась до господарського суду Черкаської області з Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2018р. касаційну скаргу ПрАТ УкрАгро НПК залишено без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017р. залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.05.2018р. поновлено провадження у справі.

З 15.12.2017 набрав чинності ГПК України у новій редакції, пунктом 9) ч.1 Перехідних положень до якого встановлено, що справи у судах першої інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.06.2018р. за клопотанням позивача ухвалено розгляд спору проводити в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки сторони до 15.12.2017р. вже знаходились в стадії судового розгляду. Відхилено клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального провадження та відкриття підготовчого засідання. Задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Відхилено клопотання відповідача про заміну неналежного відповідача. Залучено ТОВ НФ Трейдінг Україна (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2) до участі у розгляді спору в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача. Клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій та заперечення позивача проти клопотання ухвалено розглянути при прийнятті рішення по суті спору. Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду та заперечення позивача проти клопотання ухвалено розглянути при прийнятті рішення по суті спору.

Відповідачем оскаржено ухвалу суду від 10.10.2017р. про відмову приватному акціонерному товариству УкрАгро НПК у прийнятті до провадження зустрічного позову від 10.10.2017р. шляхом подання апеляційної скарги через господарський суд Черкаської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження, апеляційну скаргу та додані до неї документи повернуто скаржнику.

Постановою Верховного Суду від 17.10.2018р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2018р. залишено без змін.

22.12.2018р. справа №925/1056/17 повернулась до господарського суду Черкаської області з Верховного Суду.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.12.2018р. призначено судове засідання на 17 січня 2019р.

Третьою особою оскаржено ухвалу суду від 13.06.2018р. шляхом подання апеляційної скарги через господарський суд Черкаської області.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, апеляційну скаргу повернута скаржнику.

11.03.2019р. справа №925/1056/17 повернулась до господарського суду Черкаської області з Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.03.2019р. призначено судове засідання на 03 квітня 2019р.

13.03.2019р. до господарського суду надійшов запит Північного апеляційного господарського суду №344/19 від 11.03.2019р. про направлення даної справи до касаційної інстанції.

27.06.2019р. справа №925/1056/17 повернулась до господарського суду Черкаської області з Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2019р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019р. у справі № 925/1056/17 повернуто скаржникові. Відмовлено у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Трайгон-Експорт» про визнання дій товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» зловживанням процесуальними правами та стягнення штрафу.

В судовому засіданні:

Представник позивача вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Вказав на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами. Просив відмовити в задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду, про зменшення штрафних санкцій, оскільки відповідач не наводить підстав та мотивів виключності обставин для відстрочення.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив. У відзиві на позов вимоги заперечив повністю та просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа свого представника в засідання суду не направила.

Сторони та третя особа були належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, про що свідчать розписки в поштових повідомлення, які повернулись на адресу суду.

Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку. Позивач повідомив, що надав суду всі докази по справі.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, вказаним в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДР.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши матеріали справи та зібрані докази в їх сукупності, судом з`ясовані такі взаємовідносини сторін та обставини.

13.12.2016р. між приватним акціонерним товариством Украгро НПК (Постачальником Відповідач по справі), в особі генерального директора Довбні В.В., що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю Трайгон-Експорт (Покупцем Позивач по справі), в особі генерального директора Жданюк Г.В., що діє на підставі Статуту, було укладено договір поставки №ТЕ 10/13.12.16 (далі Договір, т. 1 а.с. 10-11), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві в обумовлені договором строки аміачну селітру в кількості 3536,000 тонн на загальну суму 24 645 920,00 грн., а покупець зобов`язався оплатити та прийняти товар.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений в строк до 14 грудня 2016 року включно.

14 грудня 2016 року позивачем було сплачено 10 980 000 та 13 665 920 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжними дорученнями від 14 грудня 2016 року №3589 та №3590, копії яких надані в справу (том 1 а.с. 38-39).

Відповідно до п. 3.3. Договору поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника в період з 15 грудня 2016 року до 01 березня 2017 року. Постачальник самостійно визначає дату поставки кожної окремої партії товару в межах періоду.

Відповідачем було поставлено товар лише 1384,000 метричних тонн добрив на суму 9646480 грн., що підтверджується копіями залізничних та видаткових накладних (том 1 а.с. 12-37) і даний факт сторонами не заперечується.

Згідно п. 5.1. Договору у випадку прострочення поставки більше ніж на 15 календарних днів, покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від поставки товару (в повному обсязі або частково). Постачальник зобов`язаний повернути покупцю всю суму попередньої оплати за товар, від поставки якого відмовився покупець, протягом 5 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від покупця.

Листом від 05.04.2017р. №051/04 позивач повідомив відповідача про відмову від поставки решти товару та вимагав невідкладно повернути суму попередньої оплати (том 1 а.с. 42).

21.04.2017р. позивачем було вручено відповідачу вимогу №191/04 від 19.04.2017р., про що свідчить відмітка боржника про отримання (том 1 а.с. 43-44), в якій просив повідомити про строк повернення заборгованості.

Даний факт сторонами також не заперечується.

Листом від 21.04.2017р. №103 відповідач запропонував позивачу розглянути можливість внесення змін до договору поставки в частині перенесення строків виконання зобов`язань з поставки аміачної селітри після відновлення виробництва її національними виробниками або заміною аміачної селітри на інші мінеральні добрива (наприклад, карбомідом) з наступною поставкою в осінній період (том 1 а.с. 50).

Листом від 25.04.2017р. №251/04 позивач повідомив про те, що запропонована відповідачем пропозиція є неприйнятною для товариства з обмеженою відповідальністю Трайгон-Експорт та просив відповідача повідомити строки, в які останній планує здійснити повернення коштів (том 1 а.с. 45).

В листі від 26.04.2017р. №107 відповідач запропонував позивачу погодити термін повернення попередньої оплати в строк до 01 вересня 2017 року (том 1 а.с. 51).

Листами від 30.06.2017р. №301/06 (том 1 а.с. 47) та від 19.07.2017р. №191/07 (том 1 а.с. 48) позивач просив відповідача повідомити про строк, впродовж якого приватне акціонерне товариство УкрАгро НПК готове повернути кошти в сумі 40 537 520,00 грн. або здійснити поставку товару.

Листом відповідач повідомив позивача про те, що відповідач опрацьовує графік поставки непоставленої частини товару, імовірність та графік поставки повної весняної потреби холдингу, графік повернення коштів за непоставлену селітру навесні 2017 року. Відповідач зобов`язався надати позивачу відповідну інформацію до 01 серпня 2017 року (том 1 а.с. 52).

Листом від 17.08.2017р. №205 відповідач запропонував позивачу розглянути можливість укладення додаткових угод, зокрема, і до договору поставки від 13.12.2016р. №10/13.12.16 за встановленими в договорах цінами та на обумовлених умовах в період з грудня 2017 року по лютий 2018 року (том 1 а.с. 53).

Будь-яких додаткових угод між сторонами укладено не було і строки поставки товару та строки повернення попередньої оплати змінено не було.

Отже, з урахуванням умов п. 5.1. договору відповідач повинен був повернути позивачу суму попередньої оплати не пізніше 12 квітня 2017 року (5 банківських днів з моменту отримання вимоги від 05 квітня 2017 року).

Однак відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару на даний час не виконав, попередню оплату не повернув.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань стало правовою підставою для звернення Позивача до суду для захисту свого порушеного права.

Відповідач опосередковано визнав заборгованість, але заперечив настання права вимоги у позивача на примусове стягнення боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення - з огляду на таке.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Сторони за договором поставки є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ положення ст. 93 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатного придбання позивачем мінеральних добрив (аміачна селітра) в кількості 3536,000 тонн на загальну суму 24 645 920,00 грн.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасника, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою договір поставки від 13.12.2016р №ТЕ 10/13.12.16 відповідає вимогам статті 712 ЦК України, 264 ГК України, якою передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, - є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки від 13.12.2016р. №ТЕ 10/13.12.16 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

На виконання умов договору Позивачем здійснено повну передоплату обумовленого об`єму аміачної селітри, а Відповідачем не було здійснено належну та повну поставку добрив на адресу Позивача. Часткова поставка селітри врахована позивачем при зверненні з позовом. Тобто, Відповідач свої зобов`язання в частині повної поставки оплаченого товару належним чином не виконав. Суд вважає, що для відповідача строк поставки оплаченого товару вже настав на підставі п. 3.3. договору (том 1 а.с. 10).

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Внаслідок несвоєчасного виконання умов договору та недопоставки мінеральних добрив позивач наполягає на стягненні з відповідача отриманої ним передоплати. Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що листами від 23.03.2017р. та від 05.04.2017р. (а.с. 41, 55 том 1) позивач повідомив відповідача про відмову від отримання залишку товару по договору між сторонами і просив повернути сплачений за товар кошти.

Обидва листи відповідач отримав у день їх складення, що не заперечується відповідачем та підтверджується написами на листах про їх отримання.

Позивач має право ставити питання про повернення передоплати за товар, таке право не може бути оспорено чи заперечено продавцем товару, доказів повернення коштів передоплати відповідач суду не надав.

Позивач обрав своїм способом захисту повернення вартості попередньої оплати за товар.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами вимоги Позивача. Суд вважає право Позивача порушеним та доведеними вимоги Позивача на примусове стягнення з Відповідача 14999440 грн. боргу у виді переоплати за непоставлений товар. В цій частині позов підлягає до задоволення.

За порушення договірного зобов`язання позивач також просить стягнути з відповідача 379134,37 грн. санкцій за порушення строку поставки товару та 1 903 327,08 грн. санкцій за порушення строку повернення попередньої оплати згідно розрахунку, наведеного у заяві про збільшення позовних вимог від 10.10.2017 (том 1 а.с. 215-216).

Дана вимога підлягає лише до часткового задоволення, виходячи з такого:

Згідно ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Ч. 4 ст. 231 ГК визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Отже, за правилами ГК України можливе застосування пені за порушення немайнового зобов`язання.

У відповідності до п. 5.1. договору поставки №ТЕ 10/13.12.16 від 13.12.2016р., у випадку несвоєчасної поставки товару або прострочення повернення Покупцеві грошових коштів за поставлений товар неналежної якості або повернення Покупцеві грошових коштів внаслідок відмови Покупця від поставки товару в порядку визначеному абзацом другим цього пункту, Постачальник сплачує Покупцю штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несвоєчасно поставленого товару або несвоєчасно повернених грошових коштів за кожен день прострочення.

У випадку прострочення поставки більше ніж на 15 (п`ятнадцять) календарних днів, Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від поставки Товару (в повному обсязі або частково). Постачальник зобов`язаний повернути Покупцю всю суму попередньої оплати за товар, від поставки якого відмовився Покупець, протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги від Покупця.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 ГПК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, якщо у п. 5.1. договору сторонами погоджено про обрахунок штрафної санкції в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу, то сторонами досягнуто домовленості про стягнення саме пені за порушення зобов`язання.

Розрахунок пені в сумі 379134,37 грн. за непоставку товару, до моменту відмови позивача від подальшої поставки товару, виконано вірно.

В частині нарахування пені (санкцій) за прострочення повернення коштів передоплати за товар судом встановлено наступне:

як вбачається з матеріалів справи, листами від 23.03.2017 №231/03 та від 05.04.2017 №051/04 (том 1 а.с. 41, 42) позивач відмовився від прийняття недопоставленого товару за договором від 13.12.2016р. та просив відповідача до 10 квітня 2017 року повернути кошти передоплати в сумі 17 062 560,00 грн. та в сумі 12 769 040,00 грн.

Відповідач у встановлені строки позивачу кошти не повернув.

З урахуванням цього позивач з 31.03.2017р. рахує термін прострочення повернення коштів в сумі 3568640 грн., а з 13.04.2017р. рахує прострочення повернення 14999440 грн. (том 1 а.с. 217).

Однак період нарахування пені за прострочення повернення коштів передоплати слід обмежити шістьма місяцями, з 31.03.2017р. по 30.09.2017р., як передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Даною нормою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Представник позивача погоджуються з тим, що умови договору не місять вказівки на те, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГПК України сторони домовилися про нарахування пені у строк понад шість місяців.

Отже, за належним розрахунком розмір санкцій по договору поставки №ТЕ 10/13.12.16 від 13.12.2016р. за порушення термінів повернення передоплати, становить лише 1 810 864,79 грн.

Відповідач подав до суду клопотання від 11.06.2018р. №1106-18/2 про зменшення штрафних санкцій за порушення строку поставки товару до 20 000,00 грн., а за порушення строку повернення суми попередньої оплати - до 130 000,00 грн. (том 2 а.с. 212-217) та заяву від 11.06.2018р. №1106-18/3 про відстрочення виконання рішення суду, в якій просить суд відстрочити виконання судового рішення на 1 календарний рік (том 2 а.с. 196-198).

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення вказаних клопотань та просив відмовити у їх задоволені.

Розглянувши клопотання відповідача, заслухавши думку представника позивача, судом встановлено таке:

У відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до ч. 6 ст. 238, ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Суд вбачає, що відповідач не надав суду жодного доказу, яким чином судове рішення у повній сумі буде виконано через рік, якщо сам відповідач стверджує про відсутність у нього коштів на проведення розрахунків та велику кількість кредиторів, які вже отримали судові рішення про стягнення боргу на свою користь у аналогічних спорах.

За наслідками виконання договору між сторонами позивач повністю виконав свої зобов`язання та сплатив по передоплаті 24 645 920,00 грн., а на 14 999 440,00 грн. з цих коштів не отримав товар і відповідач у добровільному порядку не повертає йому ці кошти тривалий час.

У клопотанні відповідач не пояснив, яким чином при відстроченні виконання рішення ще на 1 рік буде дотримано баланс інтересів сторін та в чому позитивний момент для позивача у справі, який тривалий час не може отримати повернення своїх грошових коштів, а виконання судового рішення ще може бути відстрочено на рік. При цьому суд вважає, що доводи відповідача про те, що відстрочення виконання рішення дасть можливість уникнути відповідачу банкрутства і розрахуватися поступово, не є достатнім аргументом корисності цієї ситуації для позивача. Неможливість відповідача одномоментно вилучити зі свого обороту кошти, що складають предмет спору, також не є підставою для відстрочення виконання судового рішення та свідчить про винні дії відповідача. Тому в задоволенні клопотання належить відмовити.

Позивач не позбавлений права після прийняття судового рішення в порядку ст. 331 ГПК України звернутися до суду із іншою заявою про відстрочення виконання судового рішення.

Норми про право суду зменшити штрафні санкції чинний ГПК України вже не містить, а тому дане клопотання відповідача до задоволення не підлягає.

26.06.2018р. відповідач подав до суду клопотання від 25.06.2017р. №2506-18/2 про зупинення провадження у справі на час розгляду апеляційної скарги ПАТ УКРАГРО НПК на ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.10.2017р. (том 2 а.с. 238).

Суд не прийняв це клопотання до розгляду, оскільки на час його подання справа перебувала в Київському апеляційному господарському суді.

Правомірність позовних вимог доведена зібраними у справі доказами, відповідач не надав суду доказів про проведення повного розрахунку.

Позов підлягає до часткового задоволення.

З відповідача на користь позивача слід примусово стягнути 14999440 грн. вартості оплаченого, але не поставленого товару, 379134,37 грн. пені за порушення строку поставки товару, 1810864,79 грн. штрафних санкцій порушення строку повернення попередньої оплати по договору поставки №ТЕ 10/13.12.16 від 13.12.2016р.

В решті вимог в частині санкцій у позові слід відмовити через їх безпідставне нарахування.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості погашення боргу.

Згідно ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача і з нього на користь позивача слід стягнути 240000,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору, що складало максимальну ставку судового збору на момент подачі позову.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача: приватного акціонерного товариства УКРАГРО НПК, Черкаська область, м. Жашків, вул. Промислова, 1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31961067, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю Трайгон-Експорт, м. Київ, вул. Старокиївська, 10, корпус Г, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36469551, номер рахунку в банку невідомий

14999440 грн. заборгованості, 379134,37 грн. пені, 1810864,79 грн. штрафних санкцій та 240000,00 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 17.07.2019р.

СуддяГ.М. Скиба