Рішення № 83059328, 03.07.2019, Господарський суд Хмельницької області

Дата ухвалення
03.07.2019
Номер справи
924/1201/18
Номер документу
83059328
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" липня 2019 р. Справа № 924/1201/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради, м. Хмельницький

до приватного малого підприємства „Літмаш”, м. Хмельницький

про стягнення 41312,93 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати

Представники сторін:

позивач: Крамар А.В. - за довіреністю № 02-14-1440 від 23.10.18р.

відповідач: Остапчук О.О ОСОБА_1 – згідно ордера від 12.03.2019р.

прокурор: Грамчук Т.А. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області згідно посвідчення від 20.02.15р.

Рішення ухвалюється 03.07.2019р., оскільки в судовому засіданні 26.06.2019р. постановлялася ухвала про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України.

Процесуальні дії по справі.

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради, м. Хмельницький до приватного малого підприємства „Літмаш”, м. Хмельницький про стягнення 41312,93 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області суду від 12.03.2019р. позов першого заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019р. ухвалу суду від 12.03.2019р. по справі №924/1201/18 скасовано, справу передано для продовження розгляду до господарського суду Хмельницької області.

28.05.2019р. господарським судом Хмельницької області постановлено ухвалу про продовження розгляду справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 12.06.2019р. було залишено без задоволення клопотання ПМП „Літмаш” про витребування доказів та клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.06.2019р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 11:00 год. 26.06.2019р.

В судовому засіданні 26.06.2019р. постановлялася ухвала про відкладення судового засідання на 16:00 год. 03.07.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Перший заступник керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Хмельницької міської ради звернувся до суду з позовом до приватного малого підприємства „Літмаш”, м. Хмельницький про стягнення 41312,93 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор вказує, що з моменту придбання нерухомого майна (27.06.2006р.) по АДРЕСА_1 відповідач не оформив право користування (оренди) вказаною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства, орендної плати за договором не сплачував, що підтверджується актом від 20.04.2018р., складеним представниками управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради за результатами обстеження земельної ділянки. Таким чином, прокурор зазначає, що відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження (невиплата) орендної плати відповідачем за рахунок позивача. Підставою позову прокурором визначено ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Прокурор, обґрунтовуючи наявність підстав для його звернення з даним позовом в особі Хмельницької міської ради, вказує, що така необхідність зумовлена потребою захистити інтереси держави, яка надала органам місцевого самоврядування (позивачу) право розпоряджатися землями територіальних громад в порядку та спосіб, які передбачені Земельним кодексом України. Звернення з позовом прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - оплатності користування землею комунальної власності.

Вказує, що суспільний інтерес полягає у повному та своєчасному надходженні орендної плати до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес ПМП „ Літмаш”, який впродовж тривалого часу використовував земельну ділянку для обслуговування власного об`єкту нерухомого майна абсолютно безоплатно.

Прокурор підставою представництва інтересів держави в особі Хмельницької міської ради вказує пасивну поведінку позивача, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, який усвідомлюючи порушення інтересів територіальної громади та маючи відповідні повноваження для їх захисту, впродовж тривалого часу за захистом до суду не звертався.

Відповідач у поясненні від 03.07.2019р. зазначає, що під час проведення визначення розміру збитків не було враховано рішення засідання комісії для визначення розміру збитків власникам землі та землекористувач (протокол №4 від 19.06.2018р.), відповідно до якого комісія вирішила перерахувати суму збитків застосувавши нормативну грошову оцінку як під виробництво та 3%, скласти акт визначення розміру збитків, що підлягають сплаті, з подальшим затвердженням рішенням виконавчого комітету міської ради. Вважає, що при визначенні розміру збитків за період 2017-2018роки необхідно було використовувати коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 1,2. Вказує, що дана невідповідність призвела до завищення розміру збитків. Відповідач звертає увагу на те, що оскільки позивач просить стягнути не збитки, а безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати, то передача земельної ділянки в оренду могла бути здійснена лише за умови формування земельної ділянки та її реєстрації в Державному земельному кадастрі. В такому випадку орендна плата має визначатися із врахуванням коефіцієнта, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф). Відповідачем здійснено розрахунок нормативної оцінки земельної ділянки площею 637,3 кв.м. в розмірі 372291,54 грн, розмір орендної плати в рік 11168,75грн. та вартість орендної плати за період з 01.06.2015р. по 01.06.2018р. в розмірі 30700,14 грн.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке:

Приватне мале підприємство „Літмаш” є власником нежитлового приміщення площею 637,3 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВЕА №013294 від 27.06.2006р., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №149206033 від 12.12.2018р.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 є комунальною власністю. Однак рішення Хмельницької міської ради щодо надання в користування відповідачу даної земельної ділянки не приймалося, договір оренди землі не укладався.

20.04.2018р. головними спеціалістами відділу та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 . При обстеженні встановлено, що на земельній ділянці знаходяться будівлі, які використовуються та земельна ділянка частково огороджена. В акті зазначено, що рішенням 17-ої сесії Хмельницької міської ради №9 від 08.06.2004р. приватному підприємству „Теплоізоляція” було надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2939 кв.м. по АДРЕСА_1 . В подальшому, власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 площею 637,3 кв.м. стало ПМП „Літмаш” на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2006р. Рішення щодо передачі в оренду вищезазначеної земельної ділянки не приймалося.

Згідно інформації Головного управління ДФС у Хмельницькій області (вих. №12234/10/22-01-13-05-16 від 11.05.2018р.) ПМП „Літмаш” не декларує та не сплачує орендну плату/земельний податок за земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

05.06.2018р. управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельної реформи направило ПМП „Літмаш” повідомлення за №1556/02-01-15 про дату, час та місце розгляду питання щодо відшкодування збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів та запрошено на засідання комісії.

19.06.2018р. відбулося засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам. Як вбачається із витягу з протоколу засідання комісії №4 від 19.06.2018р. у 2008р. до департаменту надходили матеріали щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки ПМП „Літмаш” по вул. Геологів, 1/1 площею 2939 кв.м., але були повернуті ліцензійній організації на доопрацювання. Рішення щодо передачі в оренду вищевказаної земельної ділянки міською радою не приймалося. При нарахуванні збитків взята площа під будівлями згідно реєстру - 637,3 кв.м. Присутній на засіданні комісії директор ПМП „Літмаш” ОСОБА_2 пояснив, що документи щодо оформлення користування земельною ділянкою по вул АДРЕСА_1 розробляла фірма „Діоріт Плюс”. В 2014р. відповідач звернувся до директора фірми з питанням щодо стадії виготовлення документів у зв`язку з чим отримав відповідь, що документів не має, потрібно по новому платити та їх виготовляти. Директор пояснив, що раніше приміщення використовувалося під ремонт устаткування, однак після хвороби керівника підприємство вже 3 роки не працює, приміщення на даній земельній ділянці не використовується. На даний час директор ПМП „Літмаш” звернувся до іншого сертифікованого інженера-землевпорядника ФОП ОСОБА_3 щодо виготовлення землевпорядної документації. За результатами засідання комісії вирішили перерахувати суму збитків застосувавши нормативну грошову оцінку як під виробництво та 3%, скласти акт визначення розміру збитків, що підлягають сплаті, з подальшим затвердженням рішенням виконавчого комітету міської ради.

Як вбачається з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області (від 14.05.2018р. №18-22-0.33-1803/116-18), нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земель для виробництва становила: у 2015р. – 386,00 грн., у 2016р. – 553,00 грн.; у 2017-2018р. – 976,00 грн.

Згідно акту №6 щодо визначення та відшкодування розміру збитків власникам землі та землекористувачам від 21.06.2018р., складеного Комісією, яка діє на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26.07.2012р. №657, розмір збитків, заподіяних за період використання земельної ділянки площею 637,3 м.кв. у м. Хмельницькому, по вул. АДРЕСА_2 , 1/ АДРЕСА_3 без правовстановлюючих документів за період з 01.06.2015р. по 01.06.2018р. становить 41312,93 грн. Вказаний акт визначення розміру збитків затверджений рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №567 від 26.07.2018р., яким зобов`язано боржника відшкодувати визначені збитки в повному обсязі у місячний термін з дня прийняття рішення.

Відповідно до розрахунку розміру збитків здійсненого головним спеціалістом відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів, розмір збитків у вигляді неодержаного доходу від орендної плати за землю за період з 01.06.2015р. по 31.12.2015р. становить 4304,93 грн.; з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. – 10572,81 грн.; з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. – 18660,14 грн.; за період з 01.01.2018р. по 01.06.2018р. – 7775,05 грн.

У листі від 30.07.2018р. за №2239/02-15 управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів повідомило відповідача, що розмір збитків, завданих територіальній громаді м. Хмельницького за використання земельної ділянки по АДРЕСА_4 Геологів АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, зазначено в акті комісії щодо визначення розміру збитків від 21.06.2018р. №6, який затверджений рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №567 від 26.07.2018р. Відповідачу запропоновано у 10-денний термін з дня надходження повідомлення, розглянути акт комісії щодо визначення розміру збитків, рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради про його затвердження та повідомити в письмовій формі про результати розгляду. Вказано, що у разі визнання вимог в сумі 41312,93 грн., їх добровільне відшкодування може бути здійснено шляхом внесення коштів на відповідний рахунок. Попереджено, що у разі відмови добровільно відшкодувати завдані збитки, відповідні матеріали будуть направлені до органів прокуратури або до юридичного відділу Хмельницької міської ради для проведення претензійно-позовної роботи щодо примусового відшкодування завданих збитків.

Листом від 31.08.2018р. №2593/02-12 управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради повідомило Хмельницьку місцеву прокуратуру, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №567 від 26.07.2018р. затверджено акти визначення розміру збитків землекористувачам, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів. Даним рішенням визначено, що боржники (серед яких ПМП „Літмаш”) зобов`язані відшкодувати визначені збитки в повному обсязі у місячний термін з дня прийняття даного рішення. Повідомлено, що управлінням боржникам були надіслані повідомлення з пропозицією відшкодувати збитки в добровільному порядку. Однак станом на 31.08.2018р. землекористувачі не виконали вказані вимоги.

На запит Хмельницької місцевої прокуратури від 11.12.2018р. департаментом архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради надано інформацію про розмір безпідставно збережених коштів орендної плати, які мали бути сплачені Хмельницькій міській раді за користування земельними ділянками, зокрема ПМП „Літмаш” в розмірі 41312,93 грн. внаслідок використання земельної ділянки по АДРЕСА_4 Геологів, 1/ АДРЕСА_3 площею 637,3 м.кв. за період з 01.06.2015р. по 01.06.2018р.

18.12.2018р. Хмельницька місцева прокуратура звернулася до Хмельницької міської ради з повідомленням про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави, в якому наголошено, що з моменту придбання ПМП „Літмаш” (27.06.2006р.) нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці комунальної власності по АДРЕСА_1 , підприємство право користування (оренди) вказаною земельною ділянкою не оформило, орендної плати не сплачує, земельна ділянка огороджена парканом та використовується для обслуговування об`єктів нерухомого майна. Хмельницька місцева прокуратура повідомила міську раду про намір пред`явити позов до суду в її інтересах про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати в сумі 41312,93 грн. з метою захисту інтересів держави, керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України „Про прокуратуру”.

Враховуючи зазначене, прокурор посилаючись на те, що відповідач використовує земельну ділянку площею 637,3 м.кв. по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів, звернувся з позовом до суду в інтересах Хмельницької міської ради про стягнення з ПМП „Літмаш” 41312,93 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 2 статті 2 Цивільного кодексу України, одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка відповідно до статтей 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За приписами частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 74 цього Кодексу; у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача; у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача; у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 р., заява 61517/00, пункт 27).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя згідно пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України.

Спеціальним законом, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності, зокрема, щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності шляхом надання їх в оренду юридичним та фізичним особам.

Отже, правомочності щодо розпорядження об`єктами права комунальної власності, у тому числі й передачі їх у тимчасове користування юридичним та фізичним особам, належать органу місцевого самоврядування, який правильно визначений прокурором, та яким у спірних правовідносинах є позивач.

Зважаючи на вищеописану позицію Верховного Суду з приводу представництва інтересів держави у випадках наявності відповідного органу, суд досліджує характер спірних правовідносин, докази подані на підтвердження обставин, наведених в позові прокурора, характер поведінки відповідного державного органу та порядок вчинення ним відповідних дій пов`язаних із захистом інтересів держави.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді з огляду на користування відповідачем земельною ділянкою тривалий час (з 27.06.2006р. – з огляду на укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.06.2006р.) без правовстановлюючих документів, яка є об`єктом комунальної власності, і невжиття позивачем як органом, уповноваженим державою розпоряджатися комунальним майном у спірних орендних правовідносинах, заходів щодо припинення такого порушення.

При цьому, прокурор в позовній заяві акцентує увагу на тому, що підставою звернення прокурора з позовною заявою став саме факт нездійснення уповноваженим державним органом покладеного на нього законом обов`язку із захисту державних інтересів, яке полягає у невжитті заходів щодо припинення порушень інтересів держави (користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів).

Вказує, що звернення з позовом прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - оплатності користування землею комунальної власності. В даному випадку суспільний інтерес полягає у повному та своєчасному надходженні орендної плати до місцевого бюджету, що явно переважає приватний інтерес ПМП „Літмаш”, яке впродовж тривалого часу використовувало земельну ділянку для обслуговування власних об`єктів нерухомого майна безоплатно.

Поряд з тим, суд дослідивши розрахунок розміру збитків у вигляді не одержаного доходу від орендної плати, який виконаний головним спеціалістом відділу оренди та продажу землі управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів (а.с. 20 на звороті) зауважує, що нарахування розміру коштів здійснюється за період з 01.06.2015 року по 01.06.2018 року.

Даний розрахунок був затверджений рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 26 липня 2018 року за №567, в якому окрім іншого, позивач в пункті 4 зазначив, що у випадку невиконання зобов`язань щодо відшкодування збитків у встановлений даним рішенням термін, примусове відшкодування збитків здійснюється в судовому порядку.

Водночас, зважаючи на періоди нарахування збитків, який починається ще з 01.06.2015 року, не беручи уже до уваги користування даною земельною ділянками без правовстановлюючих документів з 27.06.2006р. (дата купівлі нерухомого майна), позивач, зважаючи на несплату таких коштів відповідачем в добровільному порядку, окрім винесення відповідного рішення від 26 липня 2018 року за №567 (щодо затвердження акту нарахування збитків) не вчиняв жодних дій з приводу звернення до суду з метою стягнення таких коштів в судовому порядку. При цьому, такі дії не вчинені позивачем і на момент розгляду даної справи (при тому, що з моменту прийняття рішення про затвердження актів визначення розміру збитків пройшло вже більше 11 місяців).

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до господарського суду Хмельницької області з даним позовом 21.12.2019р., тобто, після закінчення для позивача позовної давності по визначеним в розрахунку розміру збитків періоду (а саме з 01.06.2015 року по 21.12.2016 року), що ставить під сумнів стягнення коштів територіальної громади за цей період.

Зазначене свідчать про те, що позивач неналежним чином здійснює захист територіальної громади в даних правовідносинах (дії позивача вказують на бездіяльність даного органу в питанні подання позову щодо стягнення цих коштів), що в свою чергу вказує на підставність звернення прокурора з позовом, з огляду на приписи пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, суд наголошує на тому, що в даному випадку має місце пасивність поведінки позивача, який, розуміючи порушення інтересів територіальної громади та маючи відповідні повноваження для їх захисту, впродовж тривалого часу (протягом 12 років, зважаючи на момент придбання відповідачем нерухомого майна за договором від 27.06.2006р.) за відповідним захистом не звертався.

З огляду на вищевказане суд вважає, що звернення прокурора з позовом до суду зумовлене об`єктивною причиною, а саме не здійснення захисту інтересів держави уповноваженим органом.

Відтак надаючи оцінку обставинам справи, в розрізі періоду нарахування безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (з 01.06.2015 року) суд прийшов до висновку, що прокурором обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави у даній справі.

Також, в матеріалах справи містяться докази дотримання прокурором частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення з даним позовом до суду. Зокрема прокурор повідомив про це позивача листом від 18.12.2018р. №82-160-18.

З огляду на те, що прокурором вірно зазначено орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних орендних правовідносинах, який набув статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої (яких) подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, суд, керуючись нормами частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, встановив, що пред`явлення позову прокурором є відповідним засобом захисту інтересів держави (в даному випадку територіальної громади міста Хмельницький) у суді, оскільки позивач не здійснював захист інтересів територіальної громади держави за відповідні періоди у спірних правовідносинах в межах строків позовної давності.

Представництво прокуратури Хмельницької області у спірних відносинах підтверджено також постановою Панічно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2019р. у даній справі.

Щодо позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі ст. 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Статтею 206 ЗК України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Прокурор звертаючись з позовом в інтересах позивача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, посилається на використання відповідачем земельної ділянки площею 637,3 м.кв. по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач з моменту придбання нерухомого майна (27.06.2006р.) по даний час право користування (оренди) земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться його нерухоме майно, не оформив, відповідно орендну плату не сплачує. Таким чином, відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору, виключає договірні зобов`язання.

Також даному випадку відсутні деліктні зобов`язання з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вимога позивача про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без належних на те правових підстав звернена до відповідача, як до власника об`єктів нерухомого майна, що розміщене на вказаній земельній ділянці.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт „в” частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, а саме, внаслідок набуття права власності на нерухоме майно. Як слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №152490975 від 14.01.2019р. відповідач з 04.12.2015р. є власником 745/1000 частки нерухомого майна. Яке знаходиться по АДРЕСА_5 .

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

Відповідач у період з 01.06.2015р. по 01.06.2018р. (період заявлений до стягнення) не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, отже без законних підстав зберіг у себе майно - кошти за оренду землі.

Відтак, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019р. у справі №912/1188/17.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки площею 637,3 м.кв. (площа майна, що належить йому на прав власності) по АДРЕСА_1 , що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею (з 01.06.2015р. по 01.06.2018р. – період, заявлений в позові), зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи вбачається наявність усіх трьох ознак кондикційного зобов`язання відповідача.

По-перше, відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 637,3 м.кв. по АДРЕСА_1 . Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося незалежно від волі сторін, в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття ним права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 . Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набута відповідачем будівля, будучи, згідно ст. 181 ЦК України, нерухомим майном (об`єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення) є органічно і нерозривно пов`язаною з цією земельною ділянкою. Тому передача відповідачеві права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно встановлених нормативів її розмір за період з 01.06.2015р. по 01.06.2018р. склав 41312,93 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, оскільки власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Хмельницького в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Хмельницького в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Як вбачається з матеріалів справи (акт визначення збитків №6 від 21.06.2018р.) розмір орендної плати за використання земельної ділянки площею 637,3 м.кв. по АДРЕСА_1 , яку мав би сплачувати ПМП „Літмаш” до бюджету Хмельницької міської ради, у випадку оформлення права користування земельної ділянки за період з 01.06.2015р. по 01.06.2018р. становить 41312,93грн. (з 01.06.2015р. по 31.12.2015р. - 4304,93 грн.; з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. – 10572,81 грн.; з 01.01.2017р. по 31.12.2017р. – 18660,14 грн.; за період з 01.01.2018р. по 01.06.2018р. – 7775,05 грн.).

Зазначений розмір орендної плати розрахований шляхом множення площі земельної ділянки (637,3 кв.м.), що відповідає площі нежитлового приміщення, яке знаходиться у власності відповідача на розмір нормативної грошової оцінки - вартості 1 кв.м. земель для виробництва (2015р. – 386,00 грн.; 2016р. – 553,00 грн.; 2017-2018р.р. – 976,00 грн.) та на 3% (від нормативної грошової оцінки земельної ділянки).

Вказаний розмір орендної плати розрахований з урахуванням п.п. 288.5.1., 288.5.2. п. 288 Податкового кодексу України.

При цьому суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993 №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про те, що при визначенні розміру збитків за період 2017-2018 роки необхідно було використовувати коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) у розмірі 1,2, оскільки предметом розгляду спору є стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, а не збитки.

При цьому, у примітці додатку №1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 25.11.2016р. №489 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016р. за №1647/29777) в редакції до 27.03.2018р. було передбачено, що для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0. В додатку №1 в редакції з 27.03.2018р. – функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3,0.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Також, при вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, у зв`язку з чим позов прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 41312,93 грн. за фактичне використання земельної ділянки площею 637,3 м.кв. по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2019р. у зв`язку з перебуванням судді Танасюк О.Є. у відпустці (08.07.2019р. – 13.07.2019р.) та відрядженні (14.07.2019р. – 15.07.2019р.).

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного малого підприємства „Літмаш” (29009, м. Хмельницький, провул. Козачий, 36, код ЄДРПОУ 14176292) на користь Хмельницької міської ради (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3, код ЄДРПОУ 33332218 (р/р НОМЕР_1 , МФО 899998, код ЄДРПОУ 38045529, одержувач коштів: УК у м. Хмельницькому) 41312,93 грн. (сорок одну тисячу триста дванадцять гривень 93 коп.) безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати.

Стягнути з приватного малого підприємства „Літмаш” (29009, м. Хмельницький, провул. Козачий, 36, код ЄДРПОУ 14176292) на користь прокуратури Хмельницької області (м. Хмельницький, провул. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок 35218028002814, код класифікації видатків бюджету 2800) 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат по оплаті судового збору за подання позову, 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.07.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 5 прим.:

1 – до справи;

2 – позивачу – Хмельницька міська рада (29000, м. Хмельницький, вул. Гагаріна, 3);

3 – відповідачу – ПМП „Літмаш” (29009, м. Хмельницький, провул. Козачий, 36);

4 - Хмельницька місцева прокуратура (29000, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 63);

5 – Прокуратура Хмельницької області (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3).

Всім рекомендованим з повідомленням про вручення

Попередній документ : 83059327
Наступний документ : 83059329