Рішення № 83059326, 04.07.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2019 р. Справа № 924/164/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., за участю секретаря судового засідання Ключки Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна”, м. Київ

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний Альянс Груп”, м. Хмельницький

2) приватного акціонерного товариства "Страхова компанія „ПЗУ Україна”, м. Київ

про стягнення матеріальних збитків в сумі 9062,90 грн.

Представники сторін:

позивач: не з`явився

відповідач-1: Смішна І.В. – згідно ордера від 25.03.2019р.

відповідач-2: не з`явився

У судовому засіданні згідно зі ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

21.02.2019 року на адресу господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна”, м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний Альянс Груп”, м. Хмельницький про стягнення матеріальних збитків в сумі 9062,90 грн.

Ухвалою суду від 25.02.2019р. вказану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.03.2019р. відкрито провадження у справі №924/164/19, дану справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

17.04.2019р. судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою господарського суду від 13.05.2019р. залучено до участі у справі №924/164/19 в якості співвідповідача – приватне акціонерне товариство "Страхова компанія „ПЗУ Україна”.

За клопотанням співвідповідача – ПрАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна”, ухвалою суду від 12.06.2019р. розгляд справи №921/164/19 розпочато спочатку.

Ухвалою господарського суду від 12.06.2019р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 04.07.2019р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Публічне акціонерне товариство „Страхова компанія „Універсальна” звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельний Альянс Груп”, приватного акціонерного товариства "Страхова компанія„ПЗУ Україна” про стягнення матеріальних збитків в сумі 9062,90 грн.

Повідомляє, що 17.02.2016р. у м. Хмельницькому по вул. Свободи, 16 було пошкоджено автомобіль „Форд” д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ „Рентакран” та який застрахований у ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” відповідно до договору страхування №3014/256/000775 від 17.12.2015р. За вказаною адресою ТОВ „Будівельний Альянс Груп” проводив будівельні роботи.

Вказує, що згідно висновку Зарічанського ВП Хмельницького відділу ГУНП України від 20.02.2016р. встановлено, що 17.02.2016р. автомобіль „Форд”, д.н.з. НОМЕР_1 було пошкоджено в результаті падіння робочого матеріалу з автокрану „Камаз”, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Зазначає, що на підставі заяви власника пошкодженого автомобіля, згідно платіжного доручення №101764 від 11.04.2016р. позивачем було виплачено 9062,90 грн. на рахунок СТО, де проводився ремонт автомобіля.

Посилаючись на ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування”, позивач стверджує, що до нього перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків на суму 9062,90 грн.

Відповідач у відзиві від 04.04.2019р. проти позову заперечує. Наголошує, що вину водія автокрану „Камаз” у заподіянні шкоди автомобілю Форд не доведено у встановленому законом порядку. Звертає увагу, що у висновку поліції від 20.02.2016р., на який посилається позивач, зафіксовано обставини безпосередньо події, що відбулася, а не встановлено вину особи. Тому зазначений висновок не є документом, який може встановлювати вину особи. Крім того, зазначає, що власника автомобіля Форд було попереджено про те, що його автомобіль заважає роботі, що відображено у висновку поліції. Таким чином, відповідач вважає, що шкода була завдана автомобілю Форд з умисних дій водія даного автомобіля. Також вказує, що жодних повідомлень про огляд пошкодженого автомобіля на адресу відповідача не надходило.

У заяві від 13.05.2019р. відповідач просить застосувати строк позовної давності у даній справі, який на думку ТОВ „Будівельний Альянс Груп” сплив 17.02.2019р.

Позивач у відповіді на відзив від 10.05.2019р. посилаючись на п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних тракторних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №1335/5/1159 від 24.07.2009р. зазначає, що присутність представників сторін, зокрема, представників винної у скоєнні ДТП особи, для проведення технічного огляду не є обов`язковою.

Позивач стверджує, що ним доведено наявність усіх елементів правопорушення. Вчиненого відповідачем. Вказує, що висновок поліції ЗВП Хмельницького відділу ГУНП України в Хмельницькій області свідчить про вчинення протиправної дії робітником відповідача – гр. ОСОБА_1 (пошкодження транспортного засобу) в результаті чого заподіяна шкода. За результатами звернення потерпілого гр. ОСОБА_2 , працівники поліції у висновку встановили факт пошкодження та винуватця гр. ОСОБА_1 , який на момент випадку знаходився за кермом автокрану, та під час переміщення вантажу деякі частини впали на автомобіль, пошкодивши його. На думку позивача зазначене свідчить про встановлення правоохоронними органами факту пошкодження автомобіля працівником відповідача.

Співвідповідач у відзиві від 06.06.2018р. проти позову заперечує. Вказує, що подія, яка мала місце 17.02.2016р. не є страховим випадком у розумінні ст. 6 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки під час отримання пошкоджень автомобілем Ford Transit, н.з. НОМЕР_1 , обидва автомобілі не рухалися. Повідомляє, що 15.09.2016р. публічному акціонерному товариству „Страхова компанія „Універсальна” було направлено лист про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Дослідивши фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, надані по справі докази та пояснення, судом встановлено та приймається до уваги таке.

17.12.2015 року між ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” (страховик) та ТОВ „Рентакран” (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №3014/256/0007755, відповідно до умов якого страхуванню підлягав автомобіль Ford Transit, 2013 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 .

Згідно наказу ТОВ „Рентакран” №13/2015 від 27.10.2015р. вказаний автомобіль з 17.05.2015р. був закріплений за водієм ОСОБА_2

В свою чергу автомобіль Камаз, 2007 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є „Будівельний Альянс Груп” був застрахований у ПАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна” відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8674695 від 29.10.2015р.

У висновку поліції ЗВП Хмельницького відділу ГУНП України в Хмельницькій області від 20.02.2016р. встановлено, що 17.02.2016р. до Зарічанського ВП відділу ГУНП України в Хмельницькій області надійшла заява ОСОБА_2 , який просить прийняти міри до невідомої особи, яка пошкодила автомобіль Форд Транзит, д.н.з. НОМЕР_1 на загальну суму збитку 5000 грн. У висновку поліції зазначено, що зі слів заявника стало відомо, що 17.02.2016р. він знаходився в м. Хмельницькому по вул. Свободи, 16 по роботі та близько 08:00 год. заїхав на будівельний майданчик з дозволу охорони. Близько 11:00 год. його колега повідомив, що Камаз, д.н.з. НОМЕР_2 подавав робочий матеріал та пошкодив його автомобіль, а саме переднє праве крило та капот, зробивши вм`ятину. Аналогічну інформацію в телефонному режимі повідомили колеги заявника, а саме гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 .

Як вбачається із даного висновку поліції, в ході проведення перевірки опитаний гр. ОСОБА_1 повідомив, що дійсно він працює машиністом авторану Камаз, д.н.з. НОМЕР_2 та 17.02.2016р. близько 10:00 год. він знаходився по вул. Свободи, 16. ОСОБА_1 повідомив свого керівника, що вищевказаний автомобіль Форд білого кольору, який стояв неподалік заважає роботі. Власника даного автомобіля було попереджено та він прохання проігнорував, свій автомобіль не забрав. Після того було продовжено роботу та під час переміщення вантажу деякі частини впали на автомобіль Форд, пошкодивши його.

Згідно висновку поліції подальшу перевірку по даному факту припинено. Для відшкодування завданих збитків рекомендовано гр. ОСОБА_2 звертатися в суд в порядку приватного звернення.

05.04.2016р. ТОВ „Рентакран” звернувся до ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/256/0007755.

У поясненні від 17.02.2016р., адресованому ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” гр. ОСОБА_2 вказав, що він заїхав на територію будівництва на рекомендоване місце парковки. Під час виконання своїх робочих обов`язків біля автомобіля Форд розкріпили автокран Камаз, д.н.з. НОМЕР_2 . В процесі роботи автокраном вдарили переднє крило автомобіля Форд (вантажем).

Згідно рахунку №1026933 від 22.02.2016р., виставленого постачальником ТОВ „Вінер Автомотів” замовнику ТОВ „Рентакран” вартість виконаних робіт по ремонту автомобіля склав 9062,90 грн.

Відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого колісного транспортного засобу №48/04/16 від 14.04.2016р. вартість відновлювального ремонту Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_1 становить 9555,97 грн.

В аварійному сертифікаті за підписом аварійного комісара ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” встановлено, що 17.02.2016р. мала місце подія – ДТП; обставини події: наїзд на припаркований авто іншим транспортним засобом; внаслідок випадку було завдано матеріального збитку власнику транспортного засобу Форд, д.н.з. НОМЕР_1 . ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” дану подію визнано страховим випадком. Для розрахунку розміру збитку прийнято рахунок №1026933 від 22.02.2016р згідно якого вартість відновлювального ремонту складає 9062,90 грн.

На підставі страхового акту №20916/1 (43392/к/п). ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” згідно платіжного доручення №101764 від 11.04.2016р. було виплачено 9062,90 грн. на рахунок СТО, де проводився ремонт автомобіля (ТОВ „Вінер Автомотів”).

У листі від 15.09.2016р. ПАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна” за результати розгляду заяви ПАТ „Страхова компанія „Універсальна”, було повідомлено про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування по випадку, що стався 17.02.2016р., посилаючись на те, що дана подія, не є страховим випадком у розумінні ст. 6 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки під час отримання пошкоджень автомобілем Ford Transit, н.з. НОМЕР_1 , обидва автомобілі не рухалися.

Позивач посилаюсь на те, що після виплати до нього перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків, звернувся з позовом про стягнення матеріальних збитків в сумі 9062,90 грн.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне.

Пунктами 3, 4 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є, зокрема, втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою.

У даній справі позивач (страховик) на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №3014/256/0007755 від 17.12.2015р., укладеного між ним та особою, автомобіль якої було пошкоджено – ТОВ „Рентакран” (страхувальник), визнавши подію, яка сталася 17.02.2016р. страховим випадком, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 9062,90 грн.

З урахуванням наведеного у цій справі виникають два види зобов`язань:

- деліктне зобов`язання, що виникло внаслідок ДТП, сторонами якого є потерпіла особа (кредитор) та особа, відповідальна за завдані збитки (винна особа, боржник), та

- договірне зобов`язання, що виникає з договору добровільного майнового страхування, сторонами якого є страховик (страхова компанія) та страхувальник (потерпілий у ДТП).

При цьому слід відрізняти поняття зобов`язання, як правовідношення (договірне або позадоговірне), від обов`язків, які мають сторони такого зобов`язання.

Так, згідно пункту 4 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування” та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.

На підтвердження наведеної правової позиції свідчить те, що стаття 27 Закону України „Про страхування” та стаття 993 ЦК України передбачає перехід права вимоги до страховика, де перехід фактично означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України „Про страхування” є суброгацією.

При цьому помилковим є ототожнення права вимоги, визначене статтею 27 Закону України „Про страхування” та статтею 993 ЦК України, із правом вимоги (регресу), визначеного статтею 1191 ЦК України, оскільки наведені норми регулюють різні за змістом правовідносини - суброгацію у страхових відносинах та регрес.

Так, на відміну від суброгації у страхових відносинах, де, як вже зазначено вище право вимоги переходить від потерпілого (страхувальника) до страховика, а деліктне зобов`язання продовжує існувати, при регресі основне (деліктне) зобов`язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов`язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов`язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.

Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зважаючи на зміст наведених норм ЦК України, право зворотної вимоги (регресу) не переходить від однієї особи до іншої, як у випадку заміни сторони (кредитора) у вже існуючому зобов`язанні (при суброгації у страхових відносинах). При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов`язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов`язання шляхом виконання обов`язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов`язанні третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04.07.2018р. у справі №910/2603/17, від 04.07.2018р. у справі №755/18006/15-ц.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилаючись на ст. ст. 993, 1166, 1187, 1191, 1192 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування”, стверджує, що до нього перейшло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків на суму 9062,90 грн.

Тобто, позивач в обґрунтування вимог про стягнення матеріальних збитків посилається на норми законодавства, які регулюють різні за змістом правовідносини – суброгацію (ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України „Про страхування”) та регрес (1191 ЦК України).

Враховуючи, що правовідносини між позивачем та відповідачами у зв`язку з виплатою публічним акціонерним товариством „Страхова компанія „Універсальна” на користь особи, автомобіль якої було пошкоджено, страхового відшкодування, засновані на суброгації – переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов`язанні, в даному випадку не підлягають норми права, які регулюють відносини зворотної вимоги (регресу).

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги про стягнення матеріальних збитків заявлені до двох відповідачів – ТОВ „Будівельний Альянс Груп”, як до особи, яка заподіяла шкоду та ПАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна”, як до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

З приводу вимог, заявлених до ТОВ „Будівельний Альянс Груп”, суд зазначає таке.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог статті 1166 ЦК України покладено на відповідача. Аналогічна позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018р. у справі №753/7281/15.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2016р. до Зарічанського ВП відділу ГУНП України в Хмельницькій області надійшла заява ОСОБА_2 , який просить прийняти міри до невідомої особи, яка пошкодила автомобіль Форд Транзит, д.н.з. НОМЕР_1 на загальну суму збитку 5000,00 грн. У висновку поліції від 20.02.2016р. зазначено, що зі слів заявника стало відомо, що 17.02.2016р. він знаходився в м. Хмельницькому по вул. Свободи, 16 по роботі та близько 08:00 год. він заїхав на будівельний майданчик з дозволу охорони. Близько 11:00 год. його колега повідомив, що Камаз, д.н.з. НОМЕР_2 подавав робочий матеріал та пошкодив його автомобіль, а саме переднє праве крило та капот, зробивши вм`ятину. Аналогічну інформацію в телефонному режимі повідомили колеги заявника, а саме гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 .

Разом з тим, у висновку поліції зазначено, що в ході проведення перевірки опитаний гр. ОСОБА_1 вказав, що дійсно він працює машиністом автокрану Камаз, д.н.з. НОМЕР_2 та 17.02.2016р. близько 10:00 год. він знаходився по вул. Свободи, 16. ОСОБА_1 повідомив свого керівника, що вищевказаний автомобіль Форд білого кольору, який стояв неподалік заважає роботі. Власника даного автомобіля було попереджено та він прохання проігнорував, свій автомобіль не забрав. Після того було продовжено роботу та під час переміщення вантажу деякі частини впали на автомобіль Форд, пошкодивши його. Перевірку по даному факту припинено.

Отже, як випливає із висновку поліції, водій пошкодженого автомобіля Форд Транзит, д.н.з. НОМЕР_1 був обізнаний, що він знаходиться на території будівельного майданчику, відповідно має дотримуватися правил техніки безпеки та охорони праці. Натомість, незважаючи на те, що водія даного автомобіля було попереджено про те, що його автомобіль заважає роботі на будівельному майданчику, ОСОБА_2 таке попередження проігнорував та автомобіль не забрав.

Таким чином, із обставин події, які викладені у висновку поліції вбачається, що саме в результаті нехтування водієм автомобіля Форд Транзит, д.н.з. НОМЕР_1 правил техніки безпеки, ігнорування попередження про необхідність забрати автомобіль з будмайданчика, призвело до завдання шкоди автомобілю.

З огляду на зазначене, вина відповідача - ТОВ „Будівельний Альянс Груп” у заподіянні шкоди (матеріальних збитків) автомобілю Форд Транзит, д.н.з. НОМЕР_1 відсутня, оскільки сам потерпілий сприяв настанню негативних наслідків.

Положеннями ч. 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Враховуючи, що водієм пошкодженого автомобіля не було дотримано правил техніки безпеки, шкода автомобілю Форд Транзит, д.н.з. НОМЕР_1 була завдана саме з його умисних дій. Тому підстави для стягнення вартості виплачено страхового відшкодування в розмірі 9062,90 грн. з ТОВ „Будівельний Альянс Груп” на користь ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” відсутні.

Відповідно до правової позиції, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р у справі №755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, так як уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, як наслідок, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (наведена).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ТОВ „Будівельний Альянс Груп”, як власника авторану Камаз, д.н.з. НОМЕР_2 та 17.02.2016р. під час переміщення вантажу на якому було пошкоджено автомобіль Форд, застрахована в ПАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна” відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8674695 від 29.10.2015р.

Отже, здійснивши виплату страхового відшкодування, позивач передусім набув право вимоги до страховика (ПАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна”) як особи, відповідальної за завдані збитки (у випадку наявності на те підстав), а не до страхувальника, відповідальність якого в силу приписів статті 1194 ЦК України є субсидіарною.

З матеріалів справи слідує, що за результатами розгляду заяви ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” відносно події, яка мала місце 17.02.2016р. згідно листа від 15.09.2016р. ПАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна” було повідомлено позивача про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, посилаючись на те, що дана подія, не є страховим випадком у розумінні ст. 6 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, оскільки під час отримання пошкоджень автомобілем Ford Transit, н.з. НОМЕР_1 , обидва автомобілі не рухалися.

Статтею 6 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У п. 2 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8674695 від 29.10.2015р., укладеного між ТОВ „Будівельний Альянс Груп” та ПАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна” визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху. Затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Враховуючи, що під час отримання пошкоджень автомобілем Форд Транзит, д.н.з. НОМЕР_1 вказаний автомобіль та авторан Камаз, д.н.з. НОМЕР_2 не рухалися, дана подія не є страховим випадком у розумінні ст. 6 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, у зв`язку з чим співвідповідачем - ПАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна” було направлено позивачу лист про відмову у виплаті страхового відшкодування.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для стягнення вартості виплачено страхового відшкодування в розмірі 9062,90 грн. з ПАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна” на користь ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” і в судовому порядку.

З приводу заяви до ТОВ „Будівельний Альянс Груп” про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище, перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України „Про страхування” є суброгацією.

До спірних відносинах суброгації під час обчислення позовної давності мають застосовуватись положення статті 262 ЦК України. Згідно цієї норми заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності. При суброгації деліктне зобов`язання не припиняється, змінюється лише одна із сторін такого зобов`язання - кредитор. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №910/2603/17.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

Як встановлено судом, у даній справі днем настання події (пошкодження автомобіля) є 17.02.2016р. Отже, за змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 18.02.2016 року і спливає 17.02.2019 року.

Згідно відбитку штампу органу поштового зв`язку на конверті, ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” звернулось до суду з позовом 18.02.2019р., тобто після спливу позовної давності.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р.).

Як було зазначено вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав стягнення виплаченого позивачем страхового відшкодування з ТОВ „Будівельний Альянс Груп”, у зв`язку з чим в позові необхідно відмовити з підстав його необґрунтованості.

Згідно з пунктом 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно зі ст. ст. 73, 76-79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

У зв`язку з відмовою в позові судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2019р. у зв`язку з перебуванням судді Танасюк О.Є. у відрядженні (14.07.2019р. – 15.07.2019р.).

Керуючись ст. ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України)

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному ст. 257 ГПК України до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.07.2019р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 4 прим.:

1 – до справи;

2 – позивачу – ПАТ „Страхова компанія „Універсальна” (01133, м. Київ, бул. Л.Українки, 9);

3 – відповідачу – ТОВ „Будівельний Альянс Груп” (29000, м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 5/3);

3 - відповідачу – ПрАТ "Страхова компанія „ПЗУ Україна” (04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Січових Cтрільців, будинок 40, офіс 1).

Всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.